Постанова 4855 № 320/48883/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/48883/23 Суддя (судді) першої інстанції: Леонтович А.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 травня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Штульман І.В. суддів: Кобаля М.І., Черпака Ю.К., при секретарі: Красновій О.Р., за участю: Клименко-Курячої Т.В., - представника відповідача,- розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 липня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправним та скасування наказу, - В С Т А Н О В И В: 25 грудня 2023 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся в Київський окружний адміністративний суд з позовом до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправним та скасування наказу (т.1 а.с.1-4). Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08 липня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції вказав, що відповідальність керівника не залежить від безпосереднього виконання дій, а полягає у забезпеченні функціонального порядку в роботі підрозділу. Формальне посилання позивача ОСОБА_1 на те, що окремі дії були вчинені підлеглими, не звільняє його від відповідальності, оскільки у діях наявний об`єктивний склад дисциплінарного проступку, а спроба перекласти відповідальність на підлеглих є намаганням уникнути відповідальності за його вчинення. Суб`єктивна сторона проявляється у недбалому ставленні до службових обов`язків, що проявилося у бездіяльності щодо належної організації роботи відділу. Суд першої інстанції визнав, що дисциплінарне стягнення правильно застосовано з посиланням на обґрунтовану правову підставу - пункт 5 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу». Виявлені у ході перевірки порушення охоплюються змістом цієї норми, а доводи позивача щодо відсутності складу дисциплінарного проступку є безпідставними. Суд першої інстанції вважав, що відсутність формалізованої оцінки кожного пояснення в тексті наказу само по собі не є підставою для визнання дисциплінарного стягнення незаконним. Обраний захід дисциплінарного впливу відносно ОСОБА_1 у виді догани є помірним, застосований у межах компетенції відповідача, відповідає характеру порушення та не є явно непропорційним. Позивач ОСОБА_1 не навів переконливих доказів того, що оспорюваний наказ порушує принципи законності, обґрунтованості або співмірності дисциплінарної відповідальності. Не погоджуючись з рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08 липня 2025 року, ОСОБА_1 07 серпня 2025 року подав апеляційну скаргу до Шостого апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов. В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що він виконував свої посадові обов`язки добросовісно та ефективно, не допускав будь-яких зловживань, а реагував на доведені йому факти розумно та правомірно, на скільки йому це дозволяв обсяг його повноважень. Позивач вважає, що покладення відповідальності на керівника без доведення його вини порушує принцип індивідуалізації юридичної відповідальності. Апелянт вважає, що дисциплінарне провадження відносно нього проведено не об`єктивно, без урахування наданих ним пояснень та цілковито упереджено. Акцентує увагу, що формальне дотримання дисциплінарної процедури не виключає обов`язку забезпечити об`єктивність та законність під час притягнення його до відповідальності. Правом надання відзиву на апеляційну скаргу Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) не скористалося. Позивач у судове засідання не з`явився, про день, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, заяв про відкладення розгляду справи суду не надавав про причини неявки суду не повідомив. Представник відповідача у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 липня 2025 року, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду приходить до наступного висновку. ОСОБА_1 (далі - позивач) з 11 жовтня 2021 року обіймає посаду начальника Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). 30 березня 2023 року до Вишневого відділу надійшла заява начальника Квартирно-експлуатаційного відділу міста Тернопіль про відкриття виконавчого провадження. На підставі цієї заяви 08 травня 2023 року державним виконавцем Стебловською Ю.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1, а також інші постанови, пов`язані з виконанням судового рішення (т.1 а.с.167-168). 15 червня 2023 року Вишневим відділом було зареєстровано запит від Квартирно-експлуатаційного відділу щодо вжитих заходів у виконавчому провадженні (а.с.169-170). У відповідь на цей запит, 23 червня 2023 року було підготовлено лист, в якому повідомлялося про направлення копії постанови та надавався ідентифікатор доступу до автоматизованої системи (т.1 а.с.171). 19 червня 2023 року начальник Квартирно-експлуатаційного відділу м. Тернопіль звернувся зі скаргою на бездіяльність державного виконавця. Цю скаргу було зареєстровано у Вишневому відділі 4 липня 2023 року. 18 липня 2023 року підготовлено повторний лист-відповідь, за змістом аналогічний попередньому (т.1 а.с.175). У серпні 2023 року Управлінням забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області проведено перевірку виконавчого провадження. За її результатами надано клопотання про притягнення до дисциплінарної відповідальності начальника Вишневого відділу ОСОБА_1 31 жовтня 2023 року видано наказ про відкриття дисциплінарного провадження. В межах провадження у позивача ОСОБА_1 було витребувано пояснення, а також долучено надану на нього керівником службову характеристику. За результатами розгляду матеріалів дисциплінарною комісією підготовлено подання щодо застосування відносно позивача ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення. 11 грудня 2023 року наказом №120-дп до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків. Не погоджуючись із правомірністю наказу від 11 грудня 2023 року №120-дп, ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав та законних інтересів. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду виходить з наступного. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України від 10 грудня 2015 року №889-VIII "Про державну службу" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №889-VIII). Відповідно до частини першої статті 3 Закону №889-VIII цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця. Згідно частини першої статті 8 Закону №889-VIII, державний службовець зобов`язаний, зокрема: дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки; виконувати рішення державних органів, накази розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України. У пункті 1 частини першої статті 61 Закону №889-VIII зазначено, що службова дисципліна забезпечується шляхом дотримання у службовій діяльності вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів у сфері державної служби та виконання правил внутрішнього службового розпорядку. Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 62 Закону №889-VIII, державний службовець зобов`язаний виконувати обов`язки, визначені статтею 8 цього Закону, а також не допускати вчинків, несумісних із статусом державного службовця та виявляти високий рівень культури, професіоналізм, витримку і тактовність, повагу до громадян, керівництва та інших державних службовців. За правилами частини першої статті 64 Закону №889-VIII, за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом. Як передбачено частиною першою статті 65 Закону №889-VIII, підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення. Згідно з пунктом 12 частини другої вказаної статті, дисциплінарним проступком є прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин. Відповідно до частини першої статті 66 Закону №889-VIII, до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби. Частиною п`ятою статті 66 Закону №889-VIII передбачено, що звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону. У частині шостій статті 66 Закону №889-VIII встановлено, що дисциплінарні стягнення, передбачені пунктами 2-4 частини першої вказаної статті, накладаються виключно за пропозицією Комісії, поданням дисциплінарної комісії. При цьому, частиною першою статті 74 Закону №889-VIII визначено, що дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби. Частиною першою статті 69 Закону №889-VIII передбачено, що для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія). Порядок здійснення дисциплінарного провадження затверджується Кабінетом Міністрів України (частина перша статті 71 Закону №889-VIII). За змістом статті 73 Закону №889-VIII, з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа. Дисциплінарна справа повинна містити: 1) дату і місце її формування; 2) підстави для відкриття дисциплінарного провадження; 3) характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця; 4) відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень; 6) пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження та/або акт про відмову від надання таких пояснень; 7) пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 8) пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження (за наявності); 9) належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 12) пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії у державному органі з висновком про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності;13) опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі. Процедуру здійснення дисциплінарними комісіями з розгляду дисциплінарних справ дисциплінарних проваджень стосовно державних службовців визначає Порядок здійснення дисциплінарного провадження, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04 грудня 2019 року №1039 (далі - Порядок №1039). Відповідно до пункту 2 Порядку №1039, процедура здійснення дисциплінарного провадження передбачає: прийняття рішення про порушення дисциплінарного провадження; формування дисциплінарної комісії та її склад; визначення повноважень дисциплінарної комісії; визначення основних засад роботи дисциплінарної комісії; формування дисциплінарної справи; прийняття рішення за результатами розгляду дисциплінарної справи. Згідно з пунктом 3 Порядку №1039, рішення про порушення дисциплінарного провадження приймає: 1) міністр - стосовно державного секретаря відповідного міністерства; 2) суб`єкт призначення - стосовно інших державних службовців: Кабінет Міністрів України - щодо державних службовців, які займають посади державної служби категорії А; голова місцевої держадміністрації - щодо державних службовців, які займають посади державної служби категорії Б та здійснюють повноваження керівників державної служби в державних органах; керівник державної служби в державному органі (далі - керівник державної служби) - щодо інших державних службовців, які займають посади державної служби категорій Б і В. Відповідно до пункту 4 Порядку №1039, дисциплінарне провадження розпочинається з моменту прийняття рішення про порушення дисциплінарного провадження та завершується прийняттям рішення про накладення на державного службовця, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження (далі - державний службовець), дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження. Згідно пункту 31 Порядку №1039, дисциплінарна комісія запрошує державного службовця на своє засідання для надання пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, та пропонує надати таке пояснення у письмовому вигляді. Пояснення надається в паперовій або електронній формі особисто чи шляхом надсилання на офіційну електронну адресу відповідного державного органу із накладенням кваліфікованого електронного підпису. Державний службовець має право: бути присутнім на засіданні Комісії, дисциплінарної комісії для надання пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; знайомитися з матеріалами дисциплінарної справи відповідно до статті 76 Закону, у тому числі в установленому законом порядку запитувати та отримувати відповідні документи, їх копії; надавати пояснення, а також відповідні документи та матеріали щодо обставин, які досліджуються; заявляти клопотання про необхідність одержання і долучення до матеріалів дисциплінарної справи нових документів, одержання додаткових пояснень осіб, яким можуть бути відомі обставини справи; користуватися правовою допомогою адвоката або іншого уповноваженого ним представника. Згідно пункту 32 Порядку №1039, про дату, час і місце та спосіб проведення засідання Комісії, дисциплінарної комісії державному службовцю повідомляється шляхом вручення інформації чи документів або надсилання їх поштою за адресою місця проживання/перебування чи на його адресу електронної пошти, або з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку за наявними в особовій справі контактними даними. Таке повідомлення здійснюється не менш як за п`ять календарних днів до дня проведення засідання Комісії, дисциплінарної комісії. У разі прийняття Комісією, дисциплінарною комісією рішення про проведення засідання дистанційно в режимі відеоконференції Комісія, дисциплінарна комісія повідомляє про це державному службовцю відповідно до абзаців першого і другого цього пункту. Відсутність державного службовця на засіданні Комісії, дисциплінарної комісії не перешкоджає здійсненню дисциплінарного провадження. Відповідно до пункт 33 Порядку №1039, комісія, дисциплінарна комісія розглядає належним чином сформовану дисциплінарну справу та за результатами такого розгляду приймає рішення про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, про що зазначається у протоколі засідання. Комісія, дисциплінарна комісія повинна встановити: чи мали місце обставини, на підставі яких порушено дисциплінарне провадження; чи містять дії державного службовця ознаки дисциплінарного проступку; чим характеризується дисциплінарний проступок, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до державної служби; чи підлягає державний службовець притягненню до дисциплінарної відповідальності; який вид дисциплінарного стягнення може бути застосований до державного службовця. За результатом розгляду дисциплінарної справи готується пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії. Пропозиція (подання) готується Комісією, дисциплінарною комісією після прийняття рішення за результатами розгляду дисциплінарної справи та підписується усіма її членами, які брали участь у голосуванні (пункт 34 Порядку №1039). Частиною одинадцятою статті 69 Закону №889-VIII визначено, що суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов`язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку. За змістом частин першої-п`ятої статті 74 Закону №889-VIII, дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби. Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Вчинення державним службовцем діянь у стані крайньої потреби або необхідної оборони виключають можливість застосування дисциплінарного стягнення. За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. Дисциплінарне стягнення не може бути застосовано під час відсутності державного службовця на службі у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, під час перебування його у відпустці або у відрядженні. Дисциплінарне стягнення до державного службовця застосовується не пізніше шести місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці, а також не застосовується, якщо минув один рік після його вчинення. Згідно статті 75 Закону №889-VIII, перед накладенням дисциплінарного стягнення суб`єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення; пояснення державного службовця має відображати час, місце, обставини та причини вчинення ним дисциплінарного проступку, його усвідомлення чи заперечення провини, а також інші питання, які мають значення у справі; відмова надати пояснення оформляється відповідним актом і підтверджується двома державними службовцями. Відмова надати пояснення не перешкоджає здійсненню дисциплінарного провадження та накладенню на державного службовця дисциплінарного стягнення. Відповідно до частини першої статті 64 Закону №889-VIII, підставою для застосування дисциплінарного стягнення є вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні посадових обов`язків та інших вимог, встановлених законом. Частина друга статті 65 цього ж Закону визначає перелік конкретних дій, які можуть розцінюватися як дисциплінарні проступки, зокрема пункт 5 - невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів чи доручень керівництва. Водночас, згідно статті 77 КАС України, обов`язок щодо доказування правомірності оскаржуваного рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на такого суб`єкта. Суд при вирішенні спорів щодо притягнення державних службовців до дисциплінарної відповідальності перевіряє не лише наявність ознак дисциплінарного проступку, а й дотримання процедури його встановлення та застосування стягнення, передбаченої статтями 66-69 Закону України "Про державну службу". ОСОБА_1 у своїй позовній заяві заперечує наявність у його діях складу дисциплінарного проступку. Зазначає, що дії у виконавчому провадженні НОМЕР_1 здійснювалися безпосередньо державним виконавцем, а він як керівник органу лише організовував роботу відділу. На його думку, відсутність реєстрації вихідних листів у системі не може свідчити про порушення, а скарга, на яку посилається дисциплінарна комісія, фактично не залишалась без відповіді. Надаючи оцінку вказаним доводам, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що дисциплінарне стягнення до позивача ОСОБА_1 застосовано на підставі пункту 5 частини другої статті 65 Закону №889-VIII, яким передбачено відповідальність за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів чи доручень керівництва. Дисциплінарна комісія, як випливає з подання та супровідних матеріалів, кваліфікувала дії позивача ОСОБА_1 як неналежне виконання обов`язку забезпечити контроль за документообігом та реагуванням на скарги. Суд критично оцінює доводи позивача ОСОБА_1 про відсутність його вини, оскільки, виходячи з функціонального змісту посади начальника відділу, до його компетенції входило не лише загальне управління, а й безпосередній контроль за своєчасністю та повнотою дій підлеглих, включно з реєстрацією та надсиланням кореспонденції. Пояснення про технічну несправність або кадрові зміни не підтверджені жодними документами та не спростовують обов`язку організації належної роботи підрозділу. Схожий підхід викладено у постанові Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі №826/6211/18, у якій зазначено, що "неналежне виконання обов`язків керівником, який допустив безконтрольність дій підлеглих, у тому числі в частині документообігу, може утворювати склад дисциплінарного проступку за пунктом 5 частини другої статті 65 Закону України "Про державну службу"". В постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі №560/523/20 викладено правову позицію, згідно з якою наявність вини є обов`язковою ознакою дисциплінарного проступку, однак її необережна форма не виключає можливості застосування дисциплінарного стягнення. Колегія суддів апеляційного суду погоджується із судом першої інстанції, що наведене відповідачем порушення охоплюється ознаками дисциплінарного проступку в розумінні пункту 5 частини другої статті 65 Закону №889-VIII, а позивач ОСОБА_1 , - як керівник Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), несе особисту відповідальність за належне функціонування підпорядкованого відділу, зокрема контролює своєчасність реєстрації та розгляд звернень. Оцінюючи зв`язок між встановленими порушеннями та поведінкою позивача, судом першої інстанції правильно взято до уваги характер його посадових обов`язків, надані пояснення та обсяг вжитих ОСОБА_1 заходів щодо реагування на ситуацію. ОСОБА_1 , заперечуючи наявність у його діях складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини другої статті 65 Закону №889-VIII, посилався на те, що дії, які стали предметом дисциплінарного реагування, були вчинені державним виконавцем, а не ним особисто. При цьому, позивач стверджував, що його функції як начальника зводилися до загального управління, а виявлені порушення не можуть бути йому інкриміновані в межах особистої відповідальності. Однак, вказані доводи позивача ОСОБА_1 спростовуються наявними доказами, що містяться в матеріалах справи. Так, з висновку дисциплінарної комісії, який став підставою для прийняття оспорюваного наказу №120-дп, позивач ОСОБА_1 не забезпечив належного контролю за документообігом у відділі, не організував належного реагування на скаргу стягувача, допустив порушення строків виготовлення службової кореспонденції та не забезпечив реєстрацію офіційних листів. Жодних внутрішніх заходів, з метою усунення виявлених порушень або пояснень з боку відповідальних осіб, ним ініційовано не було. Згідно пункту 5 частини другої статті 65 Закону №889-VIII, дисциплінарним проступком визнається, зокрема, неналежне виконання посадових обов`язків. Посадова інструкція начальника відділу державної виконавчої служби передбачає персональну відповідальність за організацію контролю, розгляд звернень, функціонування системи діловодства та забезпечення відповідності діяльності вимогам профільного законодавства, зокрема Закону України "Про виконавче провадження". Відповідальність керівника не залежить від безпосереднього виконання дій, а полягає у забезпеченні функціонального порядку в роботі підрозділу. Такий підхід підтверджується сталою практикою Верховного Суду. Зокрема, в постанові від 06 квітня 2023 року у справі №826/6211/18 суд зазначив, що неналежна організація роботи структурного підрозділу, яка призводить до порушень, є самостійною підставою для дисциплінарної відповідальності керівника. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09 червня 2022 року у справі №560/523/20. Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду погоджується, що посилання позивача на те, що окремі дії були вчинені підлеглими, не звільняє його від відповідальності, оскільки у діях наявний об`єктивний склад дисциплінарного проступку, а суб`єктивна сторона виражається у недбалому ставленні до службових обов`язків, що проявилося у бездіяльності щодо належної організації роботи відділу. Апеляційний суд звертає увагу, що дисциплінарне стягнення застосовано з посиланням на обґрунтовану правову підставу - пункт 5 частини другої статті 65 Закону №889-VIII, а виявлені у ході перевірки порушення охоплюються змістом цієї норми. З огляду на що доводи позивача ОСОБА_1 щодо відсутності складу дисциплінарного проступку є безпідставними. Оцінюючи правомірність наказу як індивідуального акту, суд не може обмежитись лише аналізом правової підстави для застосування дисциплінарного стягнення, а зобов`язаний також перевірити, чи дотримано встановленої законом процедури його прийняття. ОСОБА_1 у позовній заяві посилався на порушення процедури дисциплінарного провадження, зокрема - на відсутність належного повідомлення про його відкриття, ігнорування поданих пояснень, відсутність належного мотивування в наказі та необґрунтованість висновків дисциплінарної комісії. Проте, з матеріалів справи вбачається, що позивача ОСОБА_1 було ознайомлено із матеріалами дисциплінарної справи, ним було подано відповідні пояснення, на підставі яких дисциплінарною комісією сформовано остаточний висновок. Строки притягнення до дисциплінарної відповідальності, встановлені пунктом 4 частини другої статті 66 Закону №889-VIII, були дотримані. З моменту виявлення порушення до початку провадження не минуло п`ятнадцяти календарних днів, а остаточний наказ від 11 грудня 2023 року винесено в межах шестимісячного строку. Крім того, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що відсутність формалізованої оцінки кожного пояснення в тексті наказу сама по собі не є підставою для визнання дисциплінарного стягнення незаконним. Такої правової вимоги ані Закон №889-VIII, ані підзаконні акти не передбачають. Водночас, відсутність мотивування була б істотним порушенням лише за умови, якщо позивач ОСОБА_1 не мав змоги реалізувати право на захист або комісія взагалі не розглядала подані пояснення, чого у цій справі не встановлено. Правова позиція щодо допустимості загального формату викладення мотивів у наказі викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №420/10506/19, де зазначено: "Суд не може підміняти дисциплінарний орган у визначенні належності оцінки пояснень, якщо немає ознак порушення права на захист чи очевидного формалізму". З урахуванням наведеного, відсутні підстави для висновку, що процедура притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача була істотно порушена або позбавила його процесуальних гарантій. Жодних ознак формального чи упередженого підходу з боку відповідача в межах цього провадження судом не встановлено. З наданої до матеріалів справи службової характеристики вбачається, що позивач характеризується позитивно, має належний рівень фахової підготовки та досвід. Водночас матеріали дисциплінарного провадження не містять будь-яких об`єктивних обставин, які могли б розцінюватися як такі, що пом`якшують відповідальність, або виключають наявність вини. Рішення про накладення догани ґрунтується на висновку про порушення, яке, хоча і не спричинило тяжких наслідків, було допущене у сфері, що вимагає підвищеного рівня службової дисципліни - організації примусового виконання судових рішень. Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі №826/7076/17: "…визначення виду дисциплінарного стягнення є прерогативою суб`єкта владних повноважень за умови, що таке рішення ухвалене в межах закону, із дотриманням процедури, та є обґрунтованим і пропорційним вчиненому проступку…". Догана не тягне за собою звільнення з посади, не позбавляє особу права обіймати посаду державної служби, не виключає можливість участі у конкурсах, однак є офіційною реакцією на виявлену недбалість. Ураховуючи обсяг порушених обов`язків, ієрархічну позицію позивача в структурі органу виконавчої служби та характер допущених порушень, суд не встановив ознак очевидної диспропорційності між вчиненим і обраною санкцією. Таким чином, за змістом, мотивами та формою застосування, наказ №120-дп не виходить за межі дискреційних повноважень суб`єкта владних повноважень, ухвалений у межах компетенції, з дотриманням процедури, передбаченої законом, та не вбачається таким, що є непропорційним або очевидно надмірним. Обраний захід дисциплінарного впливу відповідає характеру вчиненого порушення, статусу особи, яка його допустила, і не порушує балансу між інтересами служби та особистими правами державного службовця. При цьому, доводи та аргументи апеляційної скарги позивача є безпідставними та необґрунтованими, носять формальний характер і не ґрунтуються ні на фактичних обставинах, ні на вимогах закону та спростовуються матеріалами справи. Проаналізувавши норми права та дослідивши матеріали справи, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 липня 2025 року ухвалено з додержанням норм права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 висновків суду першої інстанції не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись статтями 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 липня 2025 року по справі №320/48883/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправним та скасування наказу - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених статтями 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І.В. Штульман Судді: М.І. Кобаль Ю.К. Черпак