Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/19934/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 21 травня 2026 року м. Дніпросправа № 160/19934/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач), суддів: Дурасової Ю.В., Лукманової О.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року (суддя Ремез К.І.) в адміністративній справі №160/19934/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив: - визнати дії ІНФОРМАЦІЯ_2 про постановку на військовий облік ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , протиправними; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 зняти ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з військового обліку. Позов обґрунтовано тим, що позивач як особа, яка засуджена до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, має право на виключення та зняття його з військового обліку на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-XII, однак відповідачем протиправно відмовлено у вчиненні цих дій. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року у задоволені позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивача незаконно взяли на військовий облік, оскільки з 01.08.2023 року останній виключений з військового обліку та нових законних підстав для такого поновлення відсутні. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив залишити її без задоволення, зазначаючи що доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. В додаткових поясненнях позивач просив задовольнити апеляційну скаргу. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача з огляду на таке. Встановлені обставини справи свідчать про те, що 20.02.2006 року позивач отримав посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 про те, що останній виключений з військового обліку згідно п.6 ч.6 ст. 37 Закону України № 2232-XII. Проте в подальшому позивач дізнався, що був дистанційно взятий на військовий облік та оголошений у розшук ТЦК. Позивач вважає, що у відповідача були відсутні підстави для взяття його на військовий облік, оскільки раніше він вже був виключений з нього, що і стало підставою для подання позову у цій справі. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне. Спірні правовідносини між сторонами склались з приводу законності дій відповідача, які полягають у взятті (поновленні) позивача на військовому обліку, після його виключення з цього обліку, на підставі змін у Законі України «Про військовий обов`язок і військову службу», які стосуються виключення тієї норми, на підставі якої позивача раніше було виключено з військового обліку. Правовою підставою для виключення позивача з військового обліку, відповідачем визначена ст. 37 ч. 6 п. 6 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», яка передбачала, що виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Отже, виключення позивача з військового обліку відбулось на підставі діючої на той час норми Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», і до нього свого часу був застосований закон, якій діяв на той час. В подальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 р. № 3633-IX, ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» була викладена в новій редакції, а саме: виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі. Ця редакція набрала чинності з 18 травня 2024 р. В Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 р. (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. На переконання суду, інститут виключення з військового обліку, з підстав передбачених ст.37 Закону, не є інститутом, на підставі якого особа набуває якийсь незворотній правовий статус. Виключення з військового обліку, це віднесення законодавцем особи до певної категорії, яка, на думку законодавця, в цей час не підлягає призову на військову службу. Але, це виключення дії саме на час дії відповідно Закону. Зміна законодавцем підстав виключення з військового обліку, та відповідно категорій осіб, які не підлягають призову, відповідно може змінити становище особи. У цьому випадку, дію ст.37 Закону, можливо порівняти з дією правових норм, які надають якійсь пільги: під час дії закону, особа користується пільгою, у разі скасування закону про пільгу, особа втрачає цю пільгу, незважаючи на те, що свого часу пільга була призначена на підставі діючого закону. За таких обставин, жодного порушення ст.58 Конституції України у цьому випадку немає. Крім того, суд звертає увагу, що аналогічна зміна категорій осіб, які підлягають виключення з обліку вже відбувалася в 2014 року. Так, відповідно до редакції ст.ст.28, 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» на 01.01.2014 року з військового обліку виключалися особи, які досягли граничного віку перебування в запасі рядовий склад - до 40 років; сержанти і старшини - до 45 років; прапорщики і мічмани - до 50 років; молодший офіцерський склад - до 50 років; старший офіцерський склад: майор (капітан 3 рангу), підполковник (капітан 2 рангу) - до 55 років. Натомість, Законом №1604-VIIвід 22.07.2014 цей вік був змінений до 60 років. Тобто, як і у випадку з особами, які раніше були засудженні за тяжкі чи особливо тяжкі злочини, скасування підстав для виключення осіб з військового обліку певного віку, має наслідком покладення на цих осіб військового обов`язок та можливості призову його на військову службу. Щодо аргументу позивача про відсутність у Законі України «Про військовий обов`язок і військову службу» конкретної норми, яка б передбачала повноваження відповідача на поновлення на військовому обліку раніше виключених осіб, суд вважає зауважити що Закон також і не містить обмежень чи заборон з приводу можливості взяття особи на військовий облік, після її виключення. Взагалі під час взяття особи на військовий облік, відповідний РТЦК та СП повинен керуватися саме правовими нормами, які діють в цей час, а не які діяли раніше. Так, ст. 37 ч. 1 п. 2 абз. 7 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» в редакції від 18 травня 2024 р. передбачає, що взяттю на військовий облік військовозобов`язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку (абзац 11 п.2 ч.1 ст.37 Закону). Позивач цьому критерію взяття на облік як військовозобов`язаного, відповідає, оскільки він старше 25 років, та після прийняття Закону № 3633-IX не перебував на військовому обліку. В даному випадку не йде мова про обмеження прав позивача, так як набуття ним статусу військовозобов`язаного, внаслідок взяття на військовий облік, покладає на нього обов`язки, а не права, адже, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України (ст. 65 ч. 1 Конституції України). Постанова Верховного Суду від 21.05.2025 у справі №280/2880/24, на яку посилається представник позивача, не є релевантною до цієї справи, оскільки у тій справи йдеться про зовсім інший спір. За встановлених обставин, суд не вбачає підстав для задоволення позову. Керуючись статтями 241-244, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, за винятком наявності підстав передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України Головуючий - суддя Л.А. Божко суддя Ю. В. Дурасова суддя О.М. Лукманова