Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/25232/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 29 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 160/25232/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач), суддів: Кругового О.О., Малиш Н.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 р. (суддя Маковська О.В.) в адміністративній справі №160/25232/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 26.03.2025 №0252821-2416-0482-UA12060270000017282, від 26.03.2025 №0252816-2416-0482-UА12060270000017282, від 26.03.2025 №0252812-2416-0482-UA12060270000017282, від 26.03.2025 №0252806-2416-0482-UА12060270000017282, якими йому визначено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2021-2024 роки. В обґрунтування позовних вимог вказувалось на те, що позивач є власником комплексу будівель, який складається із корівників, телятника, силосної ями, складу, бойні, огорожі, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Софіївський район, с. Олексіївка, вул. Центральна,76А. Згідно пп. "ж" п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПКУ (в редакції, що діяла у 2021-2023 роках) не об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників юридичних та фізичних осіб, віднесених до класу «Б» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та які не здаються в оренду, лізинг, позичку. В період 2021-2023 роках він був сільськогосподарським товаровиробником, мав статус фізичної особи-підприємця з видом діяльності 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, займався сільськогосподарською діяльністю, мав у власності та у користуванні землі сільськогосподарського призначення. Відтак, на думку позивача, за 2021-2023 роки податкове зобов`язання визначено йому протиправно. Щодо податкового повідомлення-рішення N 252806-2416-0482-UA12060270000017282, яким визначено податкове зобов`язання за 2024 рік, позивачем зазначено, що згідно пп. "ж" п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПКУ (в редакції, що діяла після 16.03.2024), також не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників юридичних та фізичних осіб, віднесених до класу «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. У 2024 році і станом на звернення до суду він є фізичної особи-підприємця з видом діяльності 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, займався сільськогосподарською діяльністю, мав у власності та у користуванні землі сільськогосподарського призначення. Відтак, на думку позивача, за 2024 рік податкове зобов`язання визначено йому протиправно. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 р., ухваленим за результатом розгляду справи в порядку загального позовного провадження, позов задоволено. У поданій апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено про те, що позивачем не доведено жодними доказами статус сільськогосподарського товаровиробника для застосування пільги у вигляді звільнення від оподаткування податком. Матеріалами справи не підтверджується, що позивач займається виробництвом сільськогосподарської продукції, її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання, тобто є саме товаровиробником. Відтак, не встановлено підстав для застосування приписів податкового законодавства, якими визначено, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. У письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обгрунтоване, вказуючи на те, що твердження відповідача про відсутність зв`язку між функціональним призначенням спірної нерухомості та діяльністю Позивача як сільськогосподарського виробника спростовується Витягом з Державного реєстру речових прав від 21.01.2019 в частині опису об`єкту нерухомого майна - нежитловий комплекс будівель (підклас 1271.1 Будівлі для тваринництва класу 1271 "Нежитлові сільськогосподарські будівлі". Твердження відповідача про те, що позивач не перебуває на обліку як платник плати за землю, на якій розташована спірна нерухомість, не заслуговує на увагу, оскільки наявність чи відсутність обов`язку зі сплати земельного податку та/або орендної плати за відповідну земельну ділянку ніяким чином не пов`язані із правозастосуванням норм пп. "ж" пп. 266.2.2 пункту 266.2 ст. 266 ПК України як в редакції до 16.03.2024, так і після. Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до приписів статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України. Обґрунтування обраного судом виду провадження (письмове) наведено в ухвалі від 20 березня 2026 р. Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Судом першої інстанції встановлено наступні обставини у справі: ОСОБА_1 є власником комплексу будівель із складовими частинами: коровник А, коровник Б, телятник В, коровник Г, коровник Д, телятник Е, телятник Ж, силосна яма 3, склад И, бойня Л., огорожа Nє1-3, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1143746312252, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Софіївський район, с. Олексіївка, вул. Центральна, 76А, на підставі договору дарування комплексу будівель N 2776 від 01.04.2021, про що внесено відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Рішенням Софіївської селищної ради Софіївського району від 24.06.2020 N 3249-62/VII «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» визначено, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для діяльності. Рішенням Софівської селищної ради Софіївського району від 28.06.2022 №1501-23VI «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» оподаткуванню підлягають нежитлові сільськогосподарські будівлі (за винятком об`єктів нерухомості, які підпадають під дію підпункту 266.22 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України). Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було прийнято 26.03.2025 наступні податкові повідомлення-рішення, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачені фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості: N 0252821-2416-0482-UA12060270000017282, за податкових період 2021 рік на суму 232 380,00 грн.; N 0252816-2416-0482-UA12060270000017282, за податкових період 2022 рік на суму 201 396,00 грн.; N 0252812-2416-0482-UA12060270000017282, за податкових період 2023 рік на суму 207 592,80 грн.; N 0252806-2416-0482-UA12060270000017282, за податкових період 2024 рік на суму 219 986,40 грн. Згідно розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, застосовано ставку податку у розмірі 0,3%. Не погоджуючись з податковими повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки позивач з 2021-2024 був сільськогосподарським товаровиробником, який використовував нерухоме майно у власній господарській діяльності, у зв`язку із чим останнє не є об`єктом оподаткування. Суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України. Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Податковим кодексом України (ПК України), статтею 266 якого врегульовано питання оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Платниками цього податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (п.п.266.1.1). Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (266.2.1). Підпункт "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 в редакції Закону № 2628-VIII від 23.11.2018 визначав, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Таким чином, для звільнення від оподаткування в силу закону у спірних правовідносинах за період з 2021 по 2023 роки необхідним є наявність таких умов: 1) належність будівель, споруд особам, які мають статус сільськогосподарського товаровиробника; 2) призначення цих будівель, споруд, - для використання у сільськогосподарській діяльності; 3) вказані об`єкти нерухомості не здаються їх власником в оренду, лізинг, позичку. Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 р. №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення. Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 127 «Будівлі нежитлові інші» клас 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства»). До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання у сільськогосподарській діяльності відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", що включає підкласи: 1271.1 «Будівлі для тваринництва»; 1271.2 «Будівлі для птахівництва»; 1271.3 «Будівлі для зберігання зерна»; 1271.4 «Будівлі силосні та сінажні»; 1271.5 «Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства»; 1271.6 «Будівлі тепличного господарства»; 1271.7 «Будівлі рибного господарства»; 1271.8 «Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва»; 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші». Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 127) "Будівлі нежитлові" належить клас (код 1271) "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо. За результатами правового аналізу наведених вище положень нормативно-правових актів Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2020 р. у справі № 820/3706/17 дійшов висновку, що підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є правовий статус будівлі. Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000. Як встановлено судом першої інстанції за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (витяг номер 250831045 від 01.04.2021) об`єкт нерухомого майна є комплексом будівель, який складається із корівника А, корівника Б, телятника В, корівника Г, корівника Д, телятника Е, телятника Ж, силосної ями 3, складу И, бойні Л., огорожіNє1-3, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1143746312252, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Софіївський район, с.Олексіївка, вул. Центральна, 76А (т. 1 а.с.15). Згідно класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000 зазначений об`єкт відповідає класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства". Також, судом першої інстанції встановлено, що позивач у 2021-2023 роках мав статус суб`єкта господарської діяльності за видом діяльності 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, займався сільськогосподарською діяльністю, мав у власності та у користуванні землі сільськогосподарського призначення, що підтверджується наданими ним письмовими доказами (т. 1 а.с.62-108). За визначенням підпункту 14.1.235. пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання. Отже, позивач у 2021-2023 роках мав статус сільськогосподарського виробника. Доказів передачі позивачем в оренду, лізинг, позичку зазначеного нерухомого майна у 2021-2023 роках відповідачем суду не надано. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що у 2021-2023 роках наявні умови для застосування підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 в редакції Закону № 2628-VIII від 23.11.2018, а саме: 1) будівлі, споруди належать позивачу, який мав статус сільськогосподарського товаровиробника; 2) призначення цих будівель, споруд, - для використання у сільськогосподарській діяльності; 3) вказані об`єкти нерухомості не здавались позивачем, як власником, в оренду, лізинг, позичку. Відтак, зазначене нерухоме майно не підлягало оподаткуванню у 2021-2023 роках, тому суд першої інстанції обґрунтовано визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення N 0252821-2416-0482-UA12060270000017282, N 0252816-2416-0482-UA12060270000017282, N 0252812-2416-0482-UA12060270000017282. Разом з цим, колегія суддів звертає увагу, що підпункт "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 згідно Закону № 3603-IX від 23.02.2024 отримав іншу редакцію, відповідно до якої не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023,що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Отже, для звільненні позивача від оподаткування податком на нерухоме майно за 2024 рік необхідним є встановлення обставини використання за призначенням у його господарській діяльності такого об`єкту нерухомого майна. Як було зазначено вище, складовими об`єкту нерухомого майна, належного позивачу, є: корівники, телятники, силосна яма, склад, бойня. Тобто, комплекс цих споруд призначений для використання у сфері тваринництва (розведення, утримання худоби, тощо). За Класифікацією видів економічної діяльності тваринництво віднесено до групи 01.4. У позовні заяві позивач зазначив, що у 2024 році він, як сільськогосподарський товаровиробник, займався вирощуванням зернових культур, мав у власності та користуванні землі сільськогосподарського призначення для ведення такої господарської діяльності (КВЕД 01.11)- (т.1 а.с.7). До суду ним не були надані докази на підтвердження використання за призначенням (тобто ведення тваринництва) цього нерухомого майна. Колегія суддів визнає встановленими обставини наявності у власності позивача нерухомого майна сільськогосподарського призначення та наявність у позивача статусу товаровиробника у 2024 році. Однак, невикористання ним у своїй сільськогосподарській діяльності такого нерухомого майна за призначенням, має наслідком податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Таким чином, податкове повідомлення-рішення N 0252806-2416-0482-UA12060270000017282, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачені фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за податкових період 2024 рік на суму 219 986,40 грн. колегія суддів визнає правомірним (т. 1 а.с.14). Суд першої інстанції не врахував внесених законодавцем змін у підпункт "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 в редакції Закону № 3603-IX від 23.02.2024, тому помилково скасував визначене позивачу податкове зобов`язання за 2024 рік. Також, суд першої інстанції безпідставно послався на висновок Верховного Суду у постанові від 10.07.2025 у справі №120/11299/24, який був сформульований за результатом розгляду правовідносин, що виникли з приводу податкової консультації щодо одночасного застосування платником податків підпунктів «ж» та «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України. Тобто, правовідносини у справі №120/11299/24 не є подібними до спірних, тому висновок касаційного суду не є застосовним. Неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права є підставою, визначеною статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, для скасування оскарженого рішення суду першої інстанції у відповідній частині та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні вказаної позовної вимоги. Також, колегія суддів здійснює новий розподіл судових витрат, понесених позивачем. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів керується приписами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Згідно матеріалів справи, позивачем понесені судові витрати по сплаті судового збору за подачу позову до суду першої інстанції 8614 грн. (т. 1 а.с.145). Зважаючи на часткове задоволення позову, на користь позивача підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача судовий збір у пропорційному співвідношенні за наступним розрахунком: пред`явлено позовні вимоги майнового характеру на загальну суму 816355 грн., з яких задоволено на суму 641368,60 грн. (816355 грн. - 219986,40 грн.), що складає 74,46 %. Судовий збір, який підлягає відшкодуванню позивачу: 8614 грн. х 74,46% = 6413,98 грн. Керуючись статтями 315, 316, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області задовольнити частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 р. у справі № 160/25232/25 скасувати в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0252806-2416-0482-UA12060270000017282 від 26.03.2025, прийнятого Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, та ухвалити в цій частині нове судове рішення. У задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0252806-2416-0482-UA12060270000017282 від 26.03.2025, прийнятого Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, на суму податкового зобов`язання 219986,40 грн. за 2024 рік - відмовити. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658) судові витрати зі сплати судового збору на суму 6413 (шість тисяч чотириста тринадцять) грн. 98 коп. В іншій частині Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 р. у справі № 160/25232/25 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 21 квітня 2026 р. і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Текст постанови складений 21 травня 2026 р. Головуючий - суддя А.В. Шлай суддя О.О. Круговий суддя Н.І. Малиш