Постанова 4852 № 340/9223/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 16 лютого 2023 року м. Дніпросправа № 340/9223/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач), суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області, на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2022 року (головуючий суддя Сагун А.В.) у справі № 340/9223/21 за позовом ОСОБА_1 , до Головного управління ДПС у Кіровоградській області, про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Кіровоградській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0903736-2406-1127 від 28.10.2021. Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю визначення відповідачем суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2020 рік. Позивач зазначає, що він використовує нерухоме майно, передане до складеного капіталу ФГ «Олійник», у сільськогосподарській діяльності, тому на об`єкти нерухомості розповсюджується положення пп. «ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України. Крім того, позивач вважає, що розрахунок податку на нерухоме майно виконано відповідачем з помилковими значеннями. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2022 року позов задоволено. Суд першої інстанції виходив з того, що належний позивачу на праві власності комплекс будівель використовуються ним через створене позивачем фермерське господарство. На підставі документів, що підтверджують право власності нежитлових споруд, з врахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення цих об`єктів нерухомості згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, суд дійшов висновку, що належні позивачу нежитлові будівлі відносяться до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271). Оскільки позивач використовує нерухоме майно, нежитлові будівлі безпосередньо для здійснення сільськогосподарської діяльності через ФГ «Олійник», в якому він є головою господарства (керівником і засновником), тому таке майно не може вважатися об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Використання позивачем у своїй сільськогосподарській діяльності нежитлових будівель, які станом на 2020 рік перебували у його приватній власності, свідчить про те, що об`єкти нежитлових будівель позивача підпадають під дію положень пп. «ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України і не є об`єктом оподаткування. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Відповідач зазначає, що позивач не підтвердив використання нежитлових приміщень у межах сільськогосподарської діяльності, у зв`язку з чим на нього не поширюється пільга, встановлена пп. «ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України. Податковий орган правомірно нарахував податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки позивач є власником об`єкту нерухомості, яке не належить до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», позивач не являється сільськогосподарським товаровиробником, так як зареєстрований фізичною особою підприємцем з з певним видом діяльності, тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову. Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків. Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 25.11.2006 та Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 04.08.2011 серія НОМЕР_1 позивач ОСОБА_1 є власником нерухомого майна - комплекс будівель і споруд, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 2560,9 кв.м., що складається з господарської будівлі, Г, загальна площа 2115,1 кв.м; господарської будівлі, Д, загальна площа 302,6 кв.м; господарської будівлі, Е, загальна площа 118,8 кв.м; переходу, е, загальна площе 24,4 кв.м. Згідно інформаційної довідки від 27.10.2021 № 281589882 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, об`єкт нерухомого майна «комплекс господарських будівель виробничої бази», реєстраційний номер 34312956, за адресою: АДРЕСА_1 , належить в розмірі частки 1 ОСОБА_1 з 09.08.2011, площа земельної ділянки 8022 кв.м. Згідно Державному акту на право власності на земельну ділянку серія НЛ № 842374, зареєстрованому в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю 04.11.2011 у власності позивача перебуває земельна ділянка кадастровий номер 3525281200:51:000:0027 площею 0,8022 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на якій розташований комплекс будівель і споруд, для ведення особистого селянського господарства. Водночас позивач є засновником і головою фермерського господарства «Олійник», що підтверджено Статутом фермерського господарства, затвердженим загальними зборами членів фермерського господарства «Олійник» в новій редакції (протокол № 1 від 10.01.2018), а також відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо ФГ «Олійник» (витяг станом на 06.07.2021). Основним видом економічної діяльності ФГ «Олійник» згідно КВЕД є: 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Належний позивачеві комплекс будівель, розташований за адресою АДРЕСА_2 , передано останнім до складеного капіталу фермерського господарства «Олійник», код ЄДРПОУ 22224697, у відповідності до розділу 3 Статуту ФГ «Олійник», протоколу загальних зборів ФГ «Олійник» № 5 від 10.01.2011. Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області винесено податкове повідомлення-рішення № 0903736-2406-1127 від 28.10.2021, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особам, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості», за 2020 рік в сумі 86826,45 грн. Згідно розрахунку до означеного податкового повідомлення-рішення сума податку 86826,45 грн. визначена, виходячи із загальної площі об`єкта оподаткування 8022,00 кв.м., з урахуванням пільги у вигляді зменшення бази оподаткування (120,00 кв.м) та ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2020 рік, затверджених рішенням Глинської сільської ради від 11.07.2019 №

794. З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про протиправність визначення контролюючим органом оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням суми нарахованого зобов`язання з вказаного вище податку в розмірі 86826,45 грн., вважає за необхідне зазначити таке. Згідно із статтею 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю. За правилами підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України). Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. Отже, за загальним правилом, об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Згідно із статтею 10 ПК України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є місцевим податком. За змістом підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості інформацію щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Згідно з пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (пп. 266.6.1. п. 266.2 ст. 266 ПК України). Відповідно до пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України (в редакції, яка діяла до 01.01.2019) не є об`єктом оподаткування: будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Законом України № 2628-VIII від 23.11.2018р., який набрав чинності 01.01.2019, внесено зміни до ПК України і підпункт «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України викладено в такій редакції: не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Тобто, законодавець уточнив з 01.01.2019, що сільськогосподарським товаровиробником є як юридичні, так і фізичні особи. Умовою звільнення таких об`єктів від оподаткування законодавець визначив цільове призначення їх фактичного використання та встановив вичерпний перелік підстав, коли податкова пільга не надається, а саме: у випадках, коли нерухомість здається власниками в оренду, лізинг, позичку. Виходячи з аналізу наведених правових норм, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що підставою застосування приписів пп. «ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України є одночасна сукупність двох умов: - особа є сільськогосподарським виробником; - дане нерухоме майно віднесено до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 та використовується безпосередньо у сільськогосподарській діяльності такої особи. У розумінні п.п. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України в редакції на час виникнення спірних правовідносин, сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання. За встановлених вище обставин справи суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що комплекс будівель, розташований за адресою АДРЕСА_2 , який належать позивачу на праві власності, використовується ним для здійснення сільськогосподарської діяльності через створене фермерське господарство ФГ Олійник», в якому позивач є головою господарства (керівником і засновником). Відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів про те, що позивач об`єкти нерухомості, що входять до вказаного комплексу будівель, здає в оренду, лізинг, позичку тощо. Таким чином, законодавчо встановлена умова для отримання пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати, що особа особа є сільськогосподарським виробником і нерухоме майно такої особи використовується безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, в спірному випадку виконана. Щодо віднесення належного позивачеві на праві власності комплексу будівель до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) суд першої інстанції дійшов висновку, що на підставі документів, що підтверджують право власності нежитлових споруд, з врахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення цих об`єктів нерухомості згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, належні позивачу нежитлові будівлі відносяться до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271). Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Чинна на час виникнення спірних правовідносин редакція пп. «ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України вимагає підтвердження віднесення обєкта нерухомого майна до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, на відміну від попередньої редакції, відповідно до якої необхідним було встановлення факту призначення відповідного обєкта нерухомого майна для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Тобто правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є правовий статус будівлі. Як вказано судом вище, база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (п.п. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПКУ). Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення. Відповідно до цього Державного класифікатора будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади за надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 127 «Будівлі нежитлові інші» клас 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства»). До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», що включає підкласи: 1271.1 «Будівлі для тваринництва»; 1271.2 «Будівлі для птахівництва»; 1271.3 «Будівлі для зберігання зерна»; 1271.4 «Будівлі силосні та сінажні»; 1271.5 «Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства»; 1271.6 «Будівлі тепличного господарства»; 1271.7 «Будівлі рибного господарства»; 1271.8 «Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва»; 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші». Фактичне головне призначення кожного конкретного об`єкта нерухомості обчислюється на підставі документів, що підтверджують право власності, у порядку, визначеному вказаним Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, із використанням Методики ідентифікації за головною класифікаційною ознакою будівель багатофункціонального призначення. Ведення Класифікатора здійснює Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем у будівництві Міністерства розвитку громад та територій України, уповноважений видавати експертні висновки щодо належності об`єктів нерухомості (їх частин) до певного класу будівель (далі Висновок) на підставі документів, що підтверджують їх право власності, з врахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення такого об`єкта нерухомості згідно з Класифікатором. Таким чином, визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться за певною процедурою на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000. В данному випадку як станом на час винесення відповідачем окаржуваного податкового повідомлення-рішення, так і на час розгляду цієї справи, докази віднесення належного позивачеві зазначеного вище об`єкту нерухомого майна комплекс господарських будівель виробничої бази», за адресою: АДРЕСА_1 , до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства») в матеріалах справи відсутні, сторонами не подані. Зміни відомостей про вказаний об`єкт нерухомого майна відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 в Державному реєстрі нерухомого майна не внесені. Суд першої інстанції, вирішуючи спір між сторонами, самостійно встановив факт належності нежитлових приміщень позивача до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) на підставі документів, що підтверджують право власності нежитлових споруд, з врахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення цих об`єктів нерухомості згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, незважаючи на законодавчо встановлену для цього процедуру. Таким чином, висновок суду першої інстанції про протиправне нарахування відповідачем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2020 рік на загальних підставах, оскільки належні позивачу нежитлові будівлі відносяться до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271), є помилковим. В той же час суд апеляційної інстанції вважає правильними висновки суду першої інстанції стосовно розрахунку відповідачем податкового зобов`язання у розмірі 86826, 45 грн. Відповідно до пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Згідно з пп. 266.3.1, 266.3.2 п. 266.3 ст. 266ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. Втім, в дослідженому вище розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2020 рік по об`єктах оподаткування, які належать ОСОБА_1 , сума податку в розмірі 86826,45 грн. визначена виходячи з площі 8022 кв.м., що є площею земельної ділянки, на якій розташовано об`єкт нерухомості, а не загальної площі комплексу господарських будівель, належного позивачу на праві власності, що свідчить про неправильне визначення відповідачем бази оподаткування, і відповідно, є безумовною підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0903736-2406-1127 від 28.10.2021. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції прийняте правильне за своєю суттю рішення, втім за встановлених судом апеляційної інстанції обставин відповідно до ч.4 ст.317 КАС України

мотивувальна частина рішення суду першої інстанції підлягає зміні з урахуванням висновків, викладених судом апеляційної інстанції в мотивувальній частині цієї постанови. Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області задовольнити частково. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2022 року у справі № 340/9223/21 змінити в частині мотивів його прийняття з урахуванням висновків, викладених в мотивувальній частині цієї постанови. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк суддя Н.А. Бишевська суддя Я.В. Семененко