Постанова 4851 № 520/19837/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 травня 2026 р. Справа № 520/19837/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Семененко М.О., Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління Національної поліції в Харківській області, ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2026, головуючий суддя І інстанції: Шевченко О.В., м. Харків, повний текст складено 26.02.26 по справі № 520/19837/25 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції України в Харківській області (далі - відповідач, ГУ НП в Харківській області), в якому просила суд: 1) визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 грошового забезпечення у вигляді: - індексації грошового забезпечення за періоди з 06.03.2017 по 31.10.2017, з 01.01.2023 по 31.07.2024, з 01.01.2025 по 28.02.2025; - додаткової доплати у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення щомісячно за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СoV-2) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 375 від 29.04.2020 за період з 01.08.2020 по 31.07.2023; - доплати за несення служби у нічний час за лютий 2020 року, червень 2020 року, жовтень 2021 року, грудень 2021 року, січень 2022 року; - надбавки за службу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% посадового окладу за період з 20.12.2017 по 25.11.2019, та у розмірі 10% посадового окладу за період з 25.11.2019 по 26.01.2021; 2) зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 грошове забезпечення у вигляді індексації грошового забезпечення за періоди з 06.03.2017 по 31.10.2017, з 01.01.2023 по 31.07.2024, з 01.01.2025 по 28.02.2025; додаткової доплати у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення щомісячно за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СoV-2) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 375 від 29.04.2020 за період з 01.08.2020 по 31.07.2023 року; доплати за несення служби у нічний час за лютий 2020 року, червень 2020 року, жовтень 2021 року, грудень 2021 року, січень 2022 року; надбавки за службу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% посадового окладу за період з 20.12.2017 по 25.11.2019, та у розмірі 10% посадового окладу за період з 25.11.2019 по 26.01.2021. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем протиправно не нараховано та невиплачено позивачу грошового забезпечення у вигляді індексації грошового забезпечення, додаткової доплати у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення щомісячно за службу в особливих умовах, доплати за несення служби у нічний час, надбавки за службу в умовах режимних обмежень за відповідні періоди. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2026 адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_2 індексації грошового забезпечення за період з 06.03.2017 по 31.10.2017, з 01.01.2024 по 31.07.2024, з 01.01.2025 по 28.02.2025, доплати за службу у нічний час за лютий 2020 року, червень 2020 року, жовтень 2021 року, грудень 2021 року, січень 2022 року. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 індексацію грошового забезпечення за період з 06.03.2017 по 31.10.2017, з 01.01.2024 по 31.07.2024, з 01.01.2025 по 28.02.2025. Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 доплату за службу у нічний час за лютий 2020 року, червень 2020 року, жовтень 2021 року, грудень 2021 року, січень 2022 року. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині визнання протиправною бездіяльності ГУ НП в Харківській області, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_2 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 31.07.2024, з 01.01.2025 по 28.02.2025 та зобов`язання ГУ НП в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 31.07.2024, з 01.01.2025 по 28.02.2025, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення у відповідній частині та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні вказаних позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції. Так, в апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» було призупинено дію Закону про індексацію. Це означає, що протягом зазначеного періоду роботодавці, включаючи відповідача, були повністю звільнені від будь-яких обов`язків щодо нарахування та виплати індексації заробітної плати. Усі попередні розрахунки та базові місяці, включно з листопадом 2015 року, втратили свою юридичну силу та актуальність на період дії цієї норми. З 1 січня 2024 року правова ситуація щодо індексації змінилася. У Законі України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09 листопада 2023 року № 3460-IХ (далі - Закон №3460-IХ) відсутня будь-яка норма, яка б передбачала призупинення дії Закону про індексацію. Це означає, що з початком 2024 року дія Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року № 1282-XII (далі - Закон №1282-XII) була повністю відновлена. Більше того, було чітко визначено нову відправну точку для обчислення індексації. Статтею 39 Закону № 3460-IX імперативно встановлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи саме з 1 січня 2024 року. Тому базовим місяцем нарахування індексації зарплати вважається грудень 2023 року. Індексація грошових доходів населення згідно зі статтею 4 Закону № 1282 проводиться в разі коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року - 101 відсоток). Індексація грошових доходів громадян проводиться в разі, коли величина ІСЦ, обчисленого наростаючим підсумком, перевищить поріг індексації, який становить 103 % (п. 11 Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078). Отже, можливість проведення індексації грошових доходів залежить від порогу індексації - величини індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення. В свою чергу, якщо величина індексу споживчих цін не перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка, індексація грошових доходів в такому місяці не проводиться. У 2024 році право на індексацію виникло у серпні місяці. Нарахування та виплата проведена в наступних розмірах: в серпні 2024 року 130,20 грн; в вересні 2024 року 130,20 грн; в жовтні 2024 року 130,20 грн; в листопаді 2024 року 130,20 грн; в грудні 2024 року - 254,35 грн. Таким чином, як стверджує відповідач, він діяв у повній відповідності до відновленої дії Закону № 1282 та прямих приписів Закону № 3460-IХ. Отже, ГУ НП в Харківській області виплатило ОСОБА_2 індексацію грошового забезпечення за 2024 рік у повному обсязі. До того ж, зазначає, що положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19 листопада 2024 року № 4059-IX (далі - Закон № 4059-IX) також впливають на порядок нарахування індексації. Хоча індексація була відновлена з 1 січня 2024 року, що вимагало від роботодавців, включаючи відповідача, застосування коефіцієнтів з грудня 2023 року, правове регулювання індексації продовжує змінюватися. Зокрема, у бюджетному законодавстві, Закон №4059-IX містить Прикінцеві положення, які впливають на індексацію. Статтею 34 Закону №4059-IX, установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків. Сума індексації, яка склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується. «Базовим» місяцем нарахування індексації вважається січень 2025 року. Наразі, згідно з аналізом вищезазначених чинних нормативно - правових актів, сума індексації, яка склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується. Це означає, що попри відновлення індексації у 2024 році, законодавцем передбачено певні особливості її застосування у 2025 році. Грудень 2024 року не є «базовим» місяцем для цілей розрахунку індексації у 2025 році, як це було з груднем 2023 року для багатьох роботодавців на початку 2024 року - «базовим» місяцем нарахування індексації зарплати вважається січень 2025 року. Враховуючи порядок розрахунку індексів відповідно до норм Порядку № 1078, найближчим місяцем, коли ймовірно могла бути вперше нарахована індексація, є квітень 2025 року. Однак, навіть у цьому випадку, за наявною інформацією, індекс інфляції за лютий 2025 року, опублікований у березні 2025 року, становив 100,8 %, тобто не перевищив поріг у 103 %, як цього вимагає абзац 2 пункту 1 Порядку № 1078. Це призвело до того, що індексація у квітні 2025 року також не нараховувалась. Таким чином, у січні та лютому 2025 року індексація (ані поточна, ані фіксована) не нараховується. Таким чином, на момент звільнення ОСОБА_2 зі служби в поліції (з 28.02.2025 наказом ГУ НП в Харківській області від 28.01.2021 № 33 о/с), згідно з вищезазначеними нормами чинного законодавства, жодних підстав для нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2025 до дати її звільнення не існувало, а твердження щодо неправильного розрахунку індексації та помилково обраного місяця обчислення зазначених дат були повністю спростовані. Позивач по справі не скористалася правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). При цьому, позивач також не погодилась з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності ГУ НП в Харківській області щодо не нарахування та не виплати позивачу грошового забезпечення у вигляді додаткової доплати у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення щомісячно за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СoV-2) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 375 від 29.04.2020 (далі - Постанова №375) за періоди з 01.08.2020 по 31.07.2023 року, а також надбавки за службу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% посадового окладу за період з 20.12.2017 по 25.11.2019, та у розмірі 10% посадового окладу за період з 25.11.2019 по 26.01.2021 та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення у вигляді додаткової доплати у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення щомісячно за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СoV-2) відповідно до постанови № 375 за періоди з 01.08.2020 по 31.07.2023, а також надбавки за службу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% посадового окладу за період з 20.12.2017 по 25.11.2019 та у розмірі 10% посадового окладу за період з 25.11.2019 по 26.01.2021, подала свою апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення у відповідній частині та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити ці позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на її думку, вирішення спору судом першої інстанції. Так, в апеляційній скарзі позивач посилається на те, що факт невиплати надбавки за роботу в умовах режимних обмежень не є і не може бути свідченням невиконання роботи, пов`язаної з доступом до державної таємниці. Матеріалами справи підтверджено, що позивач з 31.10.2017 по 10.07.2020 мала допуск до державної таємниці за формою 2 (з 22.01.2018 по 05.12.2019) та за формою 3 (з 05.12.2019 по 10.07.2020). Таким чином, сукупність вищевказаних фактичних обставин справи указує на те, що позивач мала допуск до державної таємниці, а отже є підставою для отримання позивачем надбавки за роботу в умовах режимних обмежень. Відсутність факту постійної роботи позивача з відомостями, що становлять державну таємницю, також не є підставою для невиплати спірної надбавки, оскільки, як вже зазначено вище, у цьому випадку поняття «постійно» не залежить від кількості виготовлених такою особою документів або часу витраченого на роботу з такими документами, інформацією, а головним критерієм в даному випадку є наявність відповідного доступу до державної таємниці та практична реалізація цього права на такий допуск відповідно до функціональних обов`язків посадовою особою. При цьому обсяг функціональних обов`язків позивача, пов`язаних з доступом до державної таємниці не може виконуватися періодично та в незначній кількості. Доводи відповідача про відсутність правових підстав для нарахування позивачу надбавки за роботу в умовах режимних обмежень за відсутності рапортів та відповідно наказів про встановлення такої надбавки за займаною посадою, позивач вважає необґрунтованими, оскільки, позивач мала допуск до державної таємниці, позивач вважається таким, що постійно працювала з відомостями, що становлять державну таємницю. Отже, той факт, що у спірний період не подавалися рапорти та не видавалися накази про встановлення і виплату позивачу по справі надбавки за роботу в умовах режимних обмежень не може бути свідченням невиконання позивачем роботи, пов`язаної з доступом до державної таємниці і як наслідок невиплати цієї надбавки. Факт відсутності інформації щодо кількості опрацьованих позивачем, за період роботи, секретних документів та чи були погодження, накази чи вмотивовані рапорти керівників Київського ВП та Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області про встановлення позивачу надбавок за роботу в умовах режимно-секретних обмежень, оскільки всі документи було знищено згідно акту знищення від 24.02.2022 у зв`язку з повномасштабним вторгненням рф на територію України - не може слугувати достатньою підставою для покладення тягара доказування на позивача або відмови у задоволенні заявлених позовних вимог з цих підстав. Щодо додаткової доплати у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення щомісячно за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СoV-2) відповідно до постанови № 375 за період з 01.08.2020 по 31.07.2023 року зазначає, що відповідно до інформації, що міститься в листі ГУ НП в Харківській області 13.06.2025 № 55611-2025, виконання посадових обов`язків старшого дізнавача сектору дізнання Харківського РУП №1 ГУ НП в Харківській області позивача у період часу з лютого 2021 року до моменту звільнення було пов`язано із займаною посадою та безпосереднім контактом з населенням (громадянами) під час несення служби в складі слідчо-оперативної групи. Додатковим аргументом є факт, що така доплата виплачувалась позивачу за період з 01 березня 2020 року по липень 2020 року, що підтверджується довідкою про доходи № 631 за 2020 рік та розрахунковими листами, а потім її виплата була припинена, хоча позивач перебувала на тій же самій посаді та продовжувала виконувати ті ж самі службові обов`язки. При цьому за місяці, в яких позивачу виплачено додаткову доплату за службу в особливих умовах в порівнянні з місяцями, коли така доплата не нараховувалась, різниці в специфіці роботи позивача не відбувалось. Позивач під час несення служби виконувала свої посадові та функціональні обов`язки, які обов`язково пов`язані з безпосереднім контактом з населенням, адже поліція виконує функції надання публічних послуг і працює у партнерстві з громадянами. За таких обставин, відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено позивачу додаткову доплату у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення щомісячно за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СoV-2) відповідно до постанови № 375 за період з 01.08.2020 по 31.07.2023 року. Відповідачем не надано до суду будь-яких наказів або рапортів керівництва органу ГУ НП щодо зміни функціональних обов`язків позивача, які їй були притаманні за посадою у період з 01.08.2020 по 31.07.2023, а також не надав будь-яких наказів та рапортів, якими б змінив функціональні обов`язки позивача в період з 11.03.2020 по 31.07.2020 включно, коли ОСОБА_2 було нарахована та виплачена додаткова доплата у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення щомісячно за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СoV-2) відповідно до постанови №

375. Тобто обов`язки позивача в період з 11.03.2020 по 31.07.2020 включно, з 01.08.2020 по 31.07.2023 були однакові. Факт не направлення відповідних документів керівництвом органів та установ до УФЗБО Головного управління не може слугувати достатньою підставою для покладення тягара доказування на позивача або відмови у задоволенні заявлених позовних вимог з цих підстав. Позивач відповідала критеріям, яким мають відповідати поліцейські, визначеним постановою №

375. Доказів того, що обов`язки позивача в період за березень 2020 року, за квітень 2020 року, за травень 2020 року, за червень 2020 року, за липень 2020 року були іншими ніж у період за періоди з 01.08.2020 по 31.07.2023, або на позивача наказами та розпорядженнями керівництва у період за березень 2020 року, за квітень 2020 року, за травень 2020 року, за червень 2020 року, за липень 2020, були покладені інші обов`язки ніж у період з за періоди з 01.08.2020 по 31.07.2023, відповідачем до суду не надано. Позивач не могла виконувати інші обов`язки, ніж ті, які покладені на неї функціональними обов`язками, Конституцією та законами України. Доказів, які б засвідчували, що позивач була призначена на іншу посаду або мала місце інша подія зміни змісту та суті повноважень за посадою позивача або остання фізично не виконувала службових обов`язків із забезпечення правопорядку та безпеки громадян та не мала при цьому безпосереднього контакту з населенням у період з 01.08.2020 по 31.07.2023, відповідач не надав. Виконання позивачем, як поліцейським, своїх обов`язків за період з 01.08.2020 по 31.07.2023 відбулося за наявності всіх умов, що дають особі право на нарахування та виплату додаткової виплати, передбаченої постановою № 375, а тому відповідач мав встановити та виплачувати позивачу додаткову доплату у розмірі до 50% грошового забезпечення пропорційно відпрацьованому часу у відповідних умовах, разом з цим, спірна виплата позивачу протиправно не нараховувалась та не виплачувалась відповідачем. Відповідач, скористався своїм правом та надав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2026 в цій частині без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 308, п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційних скарг, в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційних скарг рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, натомість апеляційну скаргу позивача необхідно задовольнити частково з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач в період з 28.12.2015 по 28.02.2025 проходила службу в Національній поліції України на наступних посадах: з 28.12.2015 по 06.03.2017 курсант факультету№2 Харківського національного університету внутрішніх справ; з 06.03.2017 по 30.10.2017 інспектор кадрового забезпечення Шевченківського відділу поліції ГУ НП в Харківській області (наказ ГУ НП в Харківській області від 06.03.2017 № 130 о/с); з 31.10.2017 по 10.07.2020 слідчий відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи, слідчого відділу Київського відділу поліції ГУ НП в Харківській області (наказ ГУ НП в Харківській області від 31.10.2017 № 670 о/с); з 10.07.2020 по 28.01.2021 старший інспектор сектору дізнання Київського відділу поліції ГУ НП в Харківській області (наказ ГУ НП в Харківській області від 10.07.2010 № 197 о/с); з 28.01.2021 по 28.02.2025 старший дізнавач сектору дізнання Харківського районного управління поліції №1 ГУ НП в Харківській області (наказ ГУ НП в Харківській області від 28.01.2021 № 33 о/с). Наказом ГУ НП в Харківській області від 26.02.2025 № 98 о/с ОСОБА_2 звільнено з органів Національної поліції України на підставі п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» з 28.02.2025 (за власним бажанням). Матеріали справи та зміст позовних вимог свідчать, що позивач вважає, що при її звільненні зі служби в поліції відповідачем протиправно не нараховано та невиплачено в повному обсязі грошове забезпечення у вигляді індексації грошового забезпечення, додаткової доплати у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення щомісячно за службу в особливих умовах, доплати за несення служби у нічний час, надбавки за службу в умовах режимних обмежень за спірні періоди. Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_2 індексації грошового забезпечення за період з 06.03.2017 по 31.10.2017, з 01.01.2024 по 31.07.2024, з 01.01.2025 по 28.02.2025, доплати за службу у нічний час за лютий 2020 року, червень 2020 року, жовтень 2021 року, грудень 2021 року, січень 2022 року. У зв`язку з чим, суд вважав за необхідне зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 06.03.2017 по 31.10.2017, з 01.01.2024 по 31.07.2024, з 01.01.2025 по 28.02.2025, доплату за службу у нічний час за лютий 2020 року, червень 2020 року, жовтень 2021 року, грудень 2021 року, січень 2022 року. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за періоди з 01.01.2023 по 31.12.2023, суд дійшов висновку, що у відповідача не було підстав для нарахування та виплати позивачеві індексації грошового забезпечення з 01.01.2023 по 31.12.2023, оскільки відповідно до абзацу 18 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" № 2710-IX від 03.11.2022 зупинено на 2023 рік дію Закону №1282-XII. Також, відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо нарахування та виплати додаткової доплати у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення щомісячно за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СoV-2) відповідно до постанови № 375 за період з 01.08.2020 по 31.07.2023, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів стосовно наявності підстав для виплати такої доплати за спірний період, представником позивача таких не надано, як і не надано відповіді на відзив чи заперечень стосовно тверджень відповідача з цього приводу. Крім того, відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо нарахування та виплати надбавки за службу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% посадового окладу за період з 20.12.2017 по 25.11.2019, та у розмірі 10% посадового окладу за період з 25.11.2019 по 26.01.2021, суд першої інстанції виходив з того, що наявність у позивача допуску та доступу до державної таємниці не є безумовною підставою для встановлення надбавки за службу в умовах режимних обмежень та не підтверджує факт постійної роботи із секретною інформацією або її носіями. Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Щодо доводів апеляційної скарги відповідача в частині задоволення вимог позову про визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 31.07.2024, з 01.01.2025 по 28.02.2025 та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 31.07.2024, з 01.01.2025 по 28.02.2025, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 № 2017-III (далі - Закон № 2017-III) законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін. Відповідно до статті 19 Закону № 2017-III державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності. Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон №1282-ХІІ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Статтею 1 Закону №1282-ХІІ передбачено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Відповідно до ч. 1 статті 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Відповідно до ч. 6 статті 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Відповідно до статті 4 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ч. 2 статті 5 Закону №1282-ХІІ підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Статтею 6 Закону №1282-ХІІ у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. Відповідно до статті 9 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів. Отже, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг. Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюються на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначаються Порядком №1078. Відповідно до пункту 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Відповідно до пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, державної допомоги та компенсаційних виплат, крім тих, які зазначені у пункті 3 цього Порядку), щомісячне довічне грошове утримання, що виплачується замість пенсії; стипендії; оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер; грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби; суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування (допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, щомісячна грошова сума, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим), щомісячна страхова виплата особам, які перебували на утриманні потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, страхова виплата дитині, яка народилась інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності); суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника. Постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 №782 «Про внесення зміни до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (далі - Постанова №782), яка набрала чинності 24.10.2017, внесено зміну до пункту 2 Порядку № 1078, та доповнено абзац п`ятий після слова військовослужбовців словом поліцейських. Пунктом 4 Порядку №1078 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків. Виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету (пункт 6 Порядку № 1078). Тобто, на підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації. За пунктом 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку. У разі підвищення грошових доходів населення випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції під час визначення розміру підвищення грошових доходів у зв`язку з індексацією враховується рівень такого підвищення. Нарахування сум індексації або проведення чергового підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, на підставі якого нарахована сума індексації перевищить розмір підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом. Повноваження державних органів щодо визначення базового місяця індексації грошового забезпечення не є дискреційними, оскільки законодавцем установлено один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 103 відсотки. Відповідно до пунктів 2, 5 Порядку №1078 для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових. Тобто, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції. За пунктом 10-2 Порядку №1078 для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби), для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу. Аналіз наведених норм законодавства України дає підстави колегії суддів дійти висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації. Судом апеляційної інстанції встановлено, що розмір грошового забезпечення поліцейських встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" (далі - Постанова №988) та був незмінним в період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року, тому саме листопад 2015 року слід застосовувати як базовий місяць для нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 31.07.2024, та з 01.01.2025 по 28.02.2025. Колегія суддів зазначає, що Законом України від 03.11.2022 №2710-ХІ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (далі - Закон №2710-ХІ) була зупинена на 2023 рік дія Закону №1282-ХІІ, у зв`язку з чим з 01.01.2023 по 31.12.2023 індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалась та не виплачувалася. Отже, вже з 01.01.2024 дія Закону №1282-ХІІ поновлена, він діє і на теперішній час. Однак, відповідач неправомірно встановив новий базовий місяць для нарахування індексації грошового забезпечення і замість базового місяця листопад 2015 року застосував базовим місяцем грудень 2023 року. Відповідно до пунктів 2, 5 Порядку №1078 для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових. Тобто, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції. Отже, встановлення статтею 39 Закону №3460-IX правила, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року, не впливає на визначення базового місяця для проведення індексації грошового забезпечення поліцейським, оскільки після прийняття Урядом постанови №988, якою було затверджені схеми окладів поліцейських, які до теперішнього часу не змінювалися, та з прийняттям якої саме й було обумовлено визначення базового місяця для проведення індексації грошового забезпечення поліцейських, тому базовим місяцем для визначення індексації залишився листопад 2015 року. Відповідно до ч. 2 статті 5 Закону №1282-ХІІ передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Тобто, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Колегія суддів враховує, що відповідач, здійснюючи нарахування індексації, не має дискреційних повноважень щодо визначення базового місяця індексації, оскільки не вправі обирати його на власний розсуд, а має діяти у чітко визначених межах закону. Наявність саме у роботодавця, яким у даному випадку є відповідач, повноважень щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з урахуванням, окрім іншого, певного базового місяця індексації, не скасовує компетенції суду щодо можливості зобов`язання відповідача враховувати при обчисленні індексації конкретний базовий місяць, за наявності про це відповідного спору між сторонами. Зважаючи на викладене, колегія суддів доходить висновку, що саме листопад 2015 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2024 по 31.07.2024 та з 01.01.2025 по 28.02.2025. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2026 у справі №520/19837/25 щодо задоволення позову відповідачем не оскаржується, тому суд апеляційної інстанції не надає правової оцінки рішенню суду в цій частині. Щодо доводів апеляційної скарги позивача про ненарахування та невиплату додаткової доплати у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення щомісячно за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СoV-2) відповідно до постанови № 375 за період з 01.08.2020 по 31.07.2023, колегія суддів виходить з наступного. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України № 580-VIII від 02.07.2015 «Про Національну поліцію» (далі Закон № 580-VIII в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Відповідно до частин 1, 2 статті 94 Закону № 580-VIII, поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. Згідно з пунктом 1 Постанови № 988, грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» (із наступними змінами) (далі - Постанова № 211) установлено карантин з 12.03.2020 на усій території України, котрий тривав протягом усього періоду спірних правовідносин. Згідно з пунктом 1 Постанови № 375 установлено, що на період дії карантину, встановленого Постановою № 211, та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв`язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) (далі - працівники) та внаслідок виконання своїх обов`язків мають безпосередній контакт з населенням, встановлюється додаткова доплата до заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах. За приписами пунктів 2-5 Постанови № 375, встановлення доплати, визначеної пунктом 1 цієї постанови, працівникам підприємств, установ та організацій, органів державної влади, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів, здійснюється у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення). Перелік посад (професій) працівників, яким встановлюються такі доплати, визначається відповідним центральним органом виконавчої влади у сфері, у якій він реалізує державну політику. Персональний перелік працівників, яким встановлюється доплата, визначається керівником (керівником державної служби) відповідного підприємства, установи та організації, органу державної влади. Доплати, визначені пунктами 2 і 3 цієї постанови, здійснюються за рахунок та в межах видатків державного та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів. Постановою Кабінету Міністрів України від 10.06.2020 № 485 «Про виділення коштів для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров`я» затверджено Порядок використання коштів, виділених для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров`я (далі - Порядок №485). Порядок № 485 визначає механізм використання коштів державного бюджету за програмами, зокрема: здійснення доплати поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, за рахунок коштів, виділених з фонду боротьби з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та її наслідками (далі бюджетні кошти) (пункт 1 Порядку № 485). Згідно з пунктом 2 Порядку № 485, головним розпорядником бюджетних коштів є МВС. Відповідальними виконавцями бюджетних програм є МВС, Національна гвардія, Адміністрація Держприкордонслужби, ДСНС та Національна поліція (далі органи системи МВС). Відповідно до абзаців 1 та 2 пункту 4 Порядку № 485 визначено, що кошти, отримані органами системи МВС відповідно до пункту 3 цього Порядку, використовуються виключно для: доплати до грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії та Адміністрації Держприкордонслужби, особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. На виконання пункту 4 Постанови № 375 Міністерством внутрішніх справ видано наказ від 03.06.2020 № 431 «Про окремі питання організації оплати праці на період дії карантину», яким визначено керівникам, зокрема, Національної поліції України забезпечити встановлення на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв`язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) та внаслідок виконання своїх обов`язків мають безпосередній контакт з населенням, додаткової доплати у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах (пункт 1); виплату додаткової доплати здійснювати поліцейським, які перебувають відповідно на штатних посадах в органах (підрозділах) Національної поліції України (пункт 2); нарахування додаткової доплати здійснювати у відсотковому співвідношенні до заробітної плати (грошового забезпечення) з розрахунку всіх складових, у тому числі премії, за винятком виплат, що носять одноразовий та компенсаційний характер (пункт 3); персональний перелік осіб, яким установлюється додаткова доплата, визначається керівником відповідного органу, закладу, зазначених у пункті 1 цього наказу (пункт 4). Аналіз викладених норм права дає підстави для висновку, що підставою для отримання доплати за Постановою № 375 є сукупність таких умов: 1) особа є поліцейським; 2) забезпечує життєдіяльність населення, зокрема шляхом забезпечення правопорядку і безпеки громадян, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України; 3) внаслідок виконання своїх обов`язків має безпосередній контакт з населенням. Отже, вказана доплата здійснюється не всім поліцейським, а лише окремим категоріям поліцейських, які внаслідок безпосереднього виконання своїх обов`язків забезпечують життєдіяльність населення, зокрема забезпечення правопорядку і безпеки громадян, у зв`язку з чим мають з населенням безпосередній контакт. Наказом ГУ НП в Харківській області від 12.11.2020 № 2165 затверджений Порядок визначення персонального переліку поліцейських Головного управління Національної поліції Харківській області для розгляду питання щодо встановлення додаткової доплати до грошового забезпечення відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 29.04.2020 № 375 (далі - Порядок № 2165). Так, відповідно до пункту 3 Порядку № 2165 визначені критерії, яким мають відповідати поліцейські, які включаються до персонального переліку поліцейських, яким установлюється доплата, а саме: 1) несли службу в період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни, та у безпосередньому контакті з населенням виконували відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2») (далі - Постанова № 641) одну або декілька з наступних функцій: 2) здійснення поточного контролю за перебуванням особи в місці самоізоляції шляхом проведення перевірки фактичного перебування осіб за зазначеними ними адресами самоізоляції (відвідування на дому) (згідно з пунктом 28 постанови № 641); 3) виконання поточного контролю дотримання карантинних обмежень на вулицях, у парках, інших громадських місцях, проведення вибіркової перевірки документів, що посвідчують особу (згідно з пунктом 31 постанови № 641); 4) здійснення заходів контролю виконання протиепідемічних вимог під час здійснення пасажирських перевезень (згідно з пунктом 46-4 постанови 641); 5) здійснювали в безпосередньому контакті з населенням протиепідемічні заходи, покладені на поліцію протоколами засідань державних чи регіональних комісій з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, відповідно до зеленого, жовтого, помаранчевого та червоного рівнів епідемічних загроз, зокрема: - заходи контролю за дотриманням маскового режиму при посадці у громадський транспорт (автобус, тролейбус, трамвай) на зупинках, які постійно мають значні навантаження та найбільш завантажених кінцевих зупинках (у пікові години); - проведення рейдів щодо недопущення роботи нічних розважальних закладів відповідно до діючого протиепідемічного законодавства; - контроль за недопущенням порушень протиепідемічного законодавства та обмежень керівниками (власниками) приватних навчальних закладів області (якщо такі обмеження встановлено рішеннями державної чи регіональної комісій з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій). 6) здійснювали в безпосередньому контакті з населенням заходи щодо забезпечення правопорядку і безпеки громадян згідно з пунктом 1 постанови 375: - поліцейські, які залучаються до підтримання публічного порядку та додержання вимог протиепідемічного законодавства під час проведення масових заходів (збори, мітинги, походи, демонстрації, пікети, публічні релігійні заходи; святкові та пам`ятні заходи, організовані органами державної влади та місцевого самоврядування; заходи, організовані іноземними дипломатичними установами в Україні; офіційні спортивні змагання, масові спортивні та культурно-видовищні заходи, візити осіб, щодо яких здійснюється державна охорона, вибори до органів влади та місцевого самоврядування); - поліцейські, які несуть службу на стаціонарних постах та в складі мобільних груп із забезпечення карантинних заходів, розташованих на кордонах території обслуговування з іншими областями країни. 7) здійснювали в безпосередньому контакті з населенням заходи щодо забезпечення захисту прав дітей згідно з пунктом 1 постанови 375, статті 5 Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей», Інструкції з організації роботи підрозділів ювенальної превенції Національної поліції України, затвердженої наказом МВС від 19.12.2017 № 1044: - проведення за місцем проживання чи навчання бесід з питань індивідуальної профілактики з дітьми, які перебувають на профілактичному обліку, складання відповідного рапорту (акту); - заходи за заявою про безвісне зникнення дитини (опитування родичів, друзів, вчителів, однокласників, оточення, подомовий обхід), отримання пояснень від опитаних; - за повідомленнями медичних, освітніх закладів, соціальних служб відвідування дитини за місцем проживання з питань запобігання домашньому насильству, жорстокому поводженню з дітьми, збір медичних документів для підтвердження фактів, отримання пояснень опитаних осіб, складання рапорту, адміністративного протоколу; - рейди у метрополітені, на ринках, місцях скупчення дітей з метою запобігання дитячій бездоглядності; здійснення заходів поліцейського піклування щодо дітей (з поміщення до лікарні чи дитячого закладу, складання рапорту, протоколу поліцейського піклування; - відвідування за повідомленням органу освіти дитини за місцем проживання з метою залучення дитини до навчання та захисту права дитини на здобуття освіти, складання рапорту та повідомлення до органу освіти; - рейди з перевірки дотриманням суб`єктами підприємницької діяльності вимог законодавства щодо заборони продажу неповнолітнім особам алкогольних, слабоалкогольних напоїв і тютюнових виробів - та складання рапорту, адміністративного протоколу; - рейди з перевірки дотримання обмежень перебування дітей у нічний час у закладах, у яких проводиться діяльність у сфері розваг, та закладах громадського харчування, складання рапорту, адміністративного протоколу; - проведення рейдів та виявлення фактів уживання дітьми алкоголю, складання адміністративних протоколів; - відвідування за повідомленням соціальної служби проблемних сімей, складання рапорту та адміністративних протоколів за фактами невиконання батьківських обов`язків; - рейди з відвідування дітей, які опинилися в складних життєвих обставинах, за місцем їх проживання разом із службою у справах дітей для з`ясування умов проживання, складання акту; - бесіди з дітьми та їх батьками (законними представниками) під час провадження в справі про адміністративне правопорушення, учинене дитиною; складання адміністративного протоколу; - заходи за участю дітей (за окремими планами, вказівками НПУ); проведення, за запитами навчальних заходів, бесід з дітьми, схильними до вчинення правопорушень, за місцем проживання, навчання або роботи (складання рапорту, відібрання пояснень, підготовка відповіді до навчального закладу); - відвідування дитини за місцем проживання для з`ясування умов проживання, а також чинників, які можуть негативно впливати на неї, бесіди з батьками дитини, її законними представниками, членами сім`ї з метою усунення причин і умов, які спонукали до вчинення дитиною адміністративного чи кримінального правопорушення, та складання рапорту. Відповідно до постанови від 30.09.2025 у справі № 520/5196/22 в аналогічних правовідносинах Верховний Суд дійшов висновку, що суди мають дослідити, чи змінились функціональні обов`язки та характер роботи позивачки у спірних періодах, оскільки без з`ясування й перевірки вказаних обставин неможливо достовірно встановити наявність/відсутність у особи права на отримання додаткової доплати до грошового забезпечення у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за виконання службових обов`язків в умовах дії карантину, встановленої Постановою №

375. Так, з матеріалів справи судом встановлено, що позивач, зокрема у період з 10.07.2020 по 28.02.2025 проходила службу в Національній поліції України на посаді старшого інспектора сектору дізнання Київського відділу поліції ГУ НП в Харківській області в період з 10.07.2020 по 28.01.2021, та на посаді старшого дізнавача сектору дізнання Харківського районного управління поліції №1 ГУ НП в Харківській області в період з 28.01.2021 по 28.02.2025. Позивач зазначає, що відповідно до інформації, що міститься в листі ГУ НП в Харківській області від 13.06.2025 № 55611-2025, виконання посадових обов`язків старшого дізнавача сектору дізнання Харківського РУП №1 ГУНП в Харківській області позивача у період часу з лютого 2021 року до моменту звільнення було пов`язано із займаною посадою та безпосереднім контактом з населенням (громадянами) під час несення служби в складі слідчо-оперативної групи. Також вказує, що така доплата виплачувалась позивачу за період з 01 березня 2020 року по липень 2020 року, що підтверджується довідкою про доходи № 631 за 2020 рік та розрахунковими листами, а потім її виплата була припинена, хоча позивач перебувала на тій же самій посаді та продовжувала виконувати ті ж самі службові обов`язки. При цьому за місяці, в яких позивачу виплачено додаткову доплату за службу в особливих умовах в порівнянні з місяцями, коли така доплата не нараховувалась, різниці в специфіці роботи позивача не відбувалось. З цього приводу колегія суддів зазначає таке. В листі ГУ НП в Харківській області від 13.06.2025 № 55611-2025 зазначено, що на підставі особових рахунків ОСОБА_2 була нарахована та виплачена додаткова доплата до грошового забезпечення згідно постанови №375 за наступні періоди, а саме: - додаткова доплата до грошового забезпечення за березень 2020 року у розмірі 3809,17 грн; - додаткова доплата до грошового забезпечення за квітень 2020 року у розмірі 6184,96 грн; - додаткова доплата до грошового забезпечення за травень 2020 року у розмірі 6184,79 грн; - додаткова доплата до грошового забезпечення за червень 2020 року у розмірі 4301,53 грн; - додаткова доплата до грошового забезпечення за липень 2020 року у розмірі 6532,08 грн. У відзиві на позов відповідач зазначив, що з 01.08.2020 по 24.02.2022 ОСОБА_2 до забезпечення життєдіяльності населення на період дії карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 не залучалась. В період з 24.02.2022 по 31.07.2023 виконувала службові обов`язки в умовах воєнного стану. Крім того, в період з 01.08.2020 по 31.07.2023 рапорти про виплату додаткової доплати до грошового забезпечення та оригінали первинних документів, які підтверджують виконання ОСОБА_2 функцій, визначеним розділом ІІ Порядку, затвердженого наказом ГУНП в Харківській області від 12.11.2020 № 2135 нею не надавались. В період з 01.08.2020 по 31.07.2023 Харківським РУП № 1 ГУНП в Харківській області персональні переліки працівників для нарахування та виплати їм вказаної доплати до УФЗБО ГУНП в Харківській області не подавались. Колегія суддів враховує, що саме керівники органів поліції наділені повноваженнями встановлювати доплату поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення та які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 у межах асигнувань, затверджених на грошове забезпечення для утримання Національної поліції та її відсотковий розмір. Належних доказів, що підтверджують право позивача на отримання додаткової доплати на період дії карантину за період з 01.08.2020 по 31.07.2023 матеріали справи не містять. Доводи позивача про те, що обіймаючи відповідну посаду та виконуючи службові обов`язки, вона мала безпосередній контакт із населенням, а отже вона має право на отримання додаткової доплати на період дії карантину у період з 01.08.2020 по 31.07.2023, колегія суддів відхиляє, оскільки в матеріалах справи відсутні докази включення позивача до персонального переліку поліцейських для встановлення доплати поліцейським, які залучались до заходів щодо забезпечення правопорядку і безпеки громадян під час дії карантину у спірний період. Також колегія суддів відхиляє доводи позивача про те, що їй в окремі періоди встановлювалась та виплачувалась додаткова доплата за службу в особливих умовах відповідно до Постанови № 375, як на підставу для задоволення позову в оскаржуваній нею частині, оскільки вказаний факт не свідчить про те, що у спірний період позивач залучалася до заходів щодо забезпечення правопорядку і безпеки громадян під час дії карантину. Колегія суддів зауважує, що лише перебування позивача на посадах старшого інспектора сектору дізнання та старшого дізнавача сектору дізнання не є безумовною підставою отримання додаткової доплати, передбаченої Постановою № 375, оскільки така доплата розраховується пропорційно до відпрацьованого часу в особливих умовах, а не відпрацьованого часу на відповідній посаді. Колегія суддів враховує, що нарахування і виплата додаткової доплати на період карантину здійснюється на підставі відповідних наказів керівника Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо виплати доплати поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення та які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що у період з 01.08.2020 по 31.07.2023 у позивача відсутнє право на отримання доплати за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СoV-2), відповідно до Постанови № 375 у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення щомісячно, оскільки належними та допустимими доказами, зокрема відповідними наказами керівника Головного управління Національної поліції в Харківській області, не доведено залучення позивача до виконання обов`язків з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, що не характерні для її функціональних обов`язків, у зв`язку зі службовою необхідністю. Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині позовних вимог. Щодо позовних вимог про ненарахування та невиплату надбавки за службу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% посадового окладу за період з 20.12.2017 по 25.11.2019, та у розмірі 10% посадового окладу за період з 25.11.2019 по 26.01.2021, колегія суддів зазначає наступне. Суспільні відносини, пов`язані з віднесенням інформації до державної таємниці, засекречуванням, розсекречуванням її матеріальних носіїв та охороною державної таємниці з метою захисту національної безпеки України регулює Закон України від 21.01.1994 № 3855-XII «Про державну таємницю» (далі - Закон № 3855-ХІІ). Умови, за яких державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації можуть отримати дозвіл на провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, установлено статтею 20 Закону № 3855-XII. Відповідно до частини 1 статті 22 Закону № 3855-XII, залежно від ступеня секретності інформації встановлюються такі форми допуску до державної таємниці: форма 1 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності «особливої важливості», «цілком таємно» та «таємно»; форма 2 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності «цілком таємно» та «таємно»; форма 3 - для роботи з секретною інформацією, що має ступінь секретності «таємно». Згідно з частиною 2 статті 22 Закону № 3855-XII, допуск до державної таємниці надається дієздатним громадянам України віком від 18 років, які потребують його за умовами своєї службової, виробничої, наукової чи науково-технічної діяльності або навчання, органами Служби безпеки України після проведення їх перевірки. Порядок надання допуску до державної таємниці визначається Кабінетом Міністрів України. Відповідно до частини 7 статті 22 Закону № 3855-XII, надання допуску передбачає: визначення необхідності роботи громадянина із секретною інформацією; перевірку громадянина у зв`язку з допуском до державної таємниці; взяття громадянином на себе письмового зобов`язання щодо збереження державної таємниці, яка буде йому довірена; одержання у письмовій формі згоди громадянина на передбачені законом обмеження прав у зв`язку з його допуском до державної таємниці; ознайомлення громадянина з мірою відповідальності за порушення законодавства про державну таємницю. Частиною 1 статті 26 Закону № 3855-XII передбачено, що переоформлення громадянам допуску до державної таємниці здійснюється: у разі закінчення терміну дії допуску до державної таємниці за необхідності подальшої роботи з секретною інформацією; у разі необхідності підвищення чи зниження громадянину форми допуску для роботи із секретною інформацією вищого чи нижчого ступеня секретності; у разі необхідності проведення додаткової перевірки, пов`язаної з можливим виникненням обставин, передбачених пунктами 2 і 4 частини 1 та частини 2 статті 23 цього Закону. Згідно з частиною 2 статті 26 Закону № 3855-XII, скасування раніше наданого допуску до державної таємниці здійснюється органами Служби безпеки України у разі виникнення або виявлення обставин, передбачених ст. 23 цього Закону, або після припинення громадянином діяльності, у зв`язку з якою йому було надано допуск, втрати ним громадянства або визнання його недієздатним на підставі інформації, здобутої органами Служби безпеки України або отриманої від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій. Відповідно до частини 5 статті 26 Закону № 3855-XII, громадянина, якому скасовано допуск до державної таємниці, якщо виконання трудових чи службових обов`язків вимагає доступу до державної таємниці, а переміщення на інше робоче місце чи іншу посаду неможливе, може бути в передбаченому законодавством порядку переведено на іншу роботу або службу, не пов`язану з державною таємницею, чи звільнено. Статтею 30 Закону № 3855-XII визначено, що у разі коли за умовами своєї професійної діяльності громадянин постійно працює з відомостями, що становлять державну таємницю, йому повинна надаватися відповідна компенсація за роботу в умовах режимних обмежень, види, розміри та порядок надання якої встановлюються Кабінетом Міністрів України. На виконання зазначених вимог закону Кабінет Міністрів України постановою від 15.06.1994 № 414 затвердив Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці (далі - Положення № 414). У пункті 1 Положення № 414 зазначено, що це Положення визначає види, розміри і порядок надання компенсації працівникам органів законодавчої, виконавчої та судової влади, органів прокуратури, інших державних органів, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, які за умовами своєї професійної діяльності постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю (далі - особи, які працюють в умовах режимних обмежень). Згідно з пунктом 2 Положення № 414, особам, які працюють в умовах режимних обмежень, крім працівників режимно-секретних органів, установлюється надбавка до посадових окладів (тарифних ставок), заробітної плати (у разі визначення законом її розміру) залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «особливої важливості», - 20 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «цілком таємно», - 15 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «таємно», - 10 відсотків. Відповідно до пункту 5 Положення № 414, такими, що постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю, вважаються особи, які за своїми функціональними обов`язками або на час виконання робіт згідно з укладеними договорами займаються розробленням, виготовленням, обліком, зберіганням, використанням документів, виробів та інших матеріальних носіїв державної таємниці, приймають рішення з цих питань або здійснюють постійний контроль за станом захисту державної таємниці. Згідно з пунктом 6 Положення № 414, персональний склад осіб, які працюють в умовах режимних обмежень, та розмір надбавки визначаються керівником відповідного органу законодавчої, виконавчої та судової влади, органу прокуратури, інших органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, де працюють ці особи. Надбавка до посадових окладів (тарифних ставок), заробітної плати (у разі визначення законом її розміру) виплачується лише за наявності дозволу на провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, наданого відповідно до законодавства про державну таємницю. Верховним Судом було сформовано правовий висновок щодо застосування приписів статті 30 Закону № 3855-XII та пунктів 2, 5 Положення № 414, який викладений, зокрема, у постановах від 25.04.2018 у справі № 802/74/15-а, від 25.07.2019 у справі № 296/6615/17, від 27.05.2020 у справі № 806/2056/18, від 28.01.2021 у справі № 240/229/20. У вказаних справах Верховний Суд підкреслив, що надання допуску до державної таємниці, передбачає визначення необхідності роботи громадянина із секретною інформацією. Зокрема така необхідність виникає, якщо виконання службових/посадових обов`язків вимагає доступу до державної таємниці. Тобто, якщо обсяг функціональних обов`язків за певною посадою, зокрема в державному органі, передбачає, що під час їх виконання у особи виникне чи може виникнути необхідність доступу до державної таємниці (як-от ознайомлення з документами та/чи іншими матеріальними носіями інформації, засекреченими у встановленому законодавством порядку), така особа з огляду на таку службову необхідність повинна отримати у встановленому порядку допуск до державної таємниці відповідної форми, яка відповідно до статті 22 Закону № 3855-XII залежить від ступеня секретності. Відсутність у посадової особи допуску до державної таємниці (встановленої форми) унеможливлює виконання нею посадових обов`язків, відтак і саме перебування на посаді, яка за обсягом покладених на неї завдань вимагає доступу до державної таємниці і умовою призначення на яку (перебування на якій) є наявність/необхідність оформлення допуску до державної таємниці. Робота в умовах режимних обмежень покладає на особу, якій у встановленому порядку надано допуск до державної таємниці встановленої форми, певні зобов`язання та обмеження. Якщо така робота зумовлена виконанням професійних обов`язків (зокрема за відповідною посадою у державному органі), це означає, що в умовах режимних обмежень особа працює постійно, у зв`язку з чим у неї відповідно до статті 30 Закону № 3855-XII виникає право на отримання компенсації. Отже, положення статті 30 Закону № 3855-ХІІ, пунктів 2, 5 Положення № 414 слід розуміти так, що необхідною умовою отримання компенсації у зв`язку з виконанням робіт, які передбачають доступ до державної таємниці, є наявність в особи допуску до державної таємниці (на підставі якого надається доступ до державної таємниці), а також виконання робіт/завдань та/або посадових обов`язків, які вимагають доступу до державної таємниці чи з огляду на поставлені завдання передбачають виникнення необхідності у такому доступі. Вказаний вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 25.04.2018 по справі № 802/74/15-а. Для вирішення питання про те, чи умови праці особи передбачають роботу з відомостями та їх носіями, які становлять державну таємницю, необхідно насамперед з`ясувати обсяг функціональних обов`язків цієї особи за посадою та умови (вимоги, критерії), яким повинна відповідати особа для того, щоб бути призначеною на цю посаду та/або виконувати роботу/завдання, пов`язані з доступом до документів, інших матеріальних носіїв інформації, що становить державну таємницю. Вказаний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 25.07.2019 у справі № 296/6615/17. Тобто, якщо особа отримала у встановленому порядку допуск до державної таємниці, працює, зокрема, в державному органі, і характер і умови її праці, з огляду на займану посаду, передбачає режимні обмеження, пов`язані з допуском до державної таємниці, керівник відповідного органу зобов`язаний призначити їй надбавку у розмірі, визначеному Положенням, про що видати відповідний розпорядчий документ. Вказаний вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 27.05.2020 по справі № 806/2056/18. При цьому, факт невиплати надбавки за роботу в умовах режимних обмежень не є і не може бути свідченням невиконання роботи, пов`язаної з доступом до державної таємниці (постанова Верховного Суду 28.01.2021 по справі № 240/229/20). Як встановлено з довідки начальника РСС ХРУП № 1 ГУ НП в Харківській області виданої щодо ОСОБА_2 , позивач працювала в Харківському РУП №1 ГУ НП в Харківській області на посаді слідчого відділення розслідування злочинів скоєних проти життя і здоров`я особи з 31.10.2017 по 10.07.2020. Під час роботи на даній посаді мала допуск та доступ до державної таємниці за формою 2 з 22.01.2018 по 05.12.2019 та за формою 3 з 05.12.2019 по 10.07.2020. Сукупність вищевказаних фактичних обставин вказує на те, що позивач мала допуск до державної таємниці, що свідчить про те, що характер її роботи (служби) на відповідній посаді передбачав роботу по забезпеченню режиму таємності, а також роботу з документами, справами, матеріальними носіями інформації, які вимагають наявність доступу до державної таємниці, а, отже, є підставою для отримання позивачем надбавки за роботу в умовах режимних обмежень за період проходження служби. Відповідач свою позицію обґрунтовує тим, що для призначення відповідачем позивачеві спірної надбавки були відсутні рапорти керівника структурного підрозділу. Проте такі доводи відповідача колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки матеріалами справи підтверджується той факт, що позивач мала допуск до державної таємниці, а характер її роботи (служби) передбачав роботу по забезпеченню режиму таємності, а також роботу з документами, справами, матеріальними носіями інформації, які вимагають наявність доступу до державної таємниці, а отже є підставою для отримання позивачем надбавки за роботу в умовах режимних обмежень за період проходження служби на вказаних посадах. Водночас той факт, що відповідачем по справі не видавався наказ (накази) про встановлення і виплату позивачу по справі надбавки за роботу в умовах режимних обмежень не може бути свідченням невиконання позивачем роботи, пов`язаної з доступом до державної таємниці і як наслідок підставою невиплати цієї надбавки. Колегія суддів зазначає, що у даному випадку поняття «постійно» не залежить від кількості виготовлених такою особою документів або часу витраченого на роботу з такими документами, інформацією, а головним критерієм в даному випадку є наявність відповідного допуску до державної таємниці та практична реалізація права на такий допуск відповідно до функціональних обов`язків посадовою особою. При цьому обсяг функціональних обов`язків позивача, пов`язаних з доступом до державної таємниці не може виконуватися періодично та в незначній кількості. Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду викладена в постанові від 28.01.2021 по справі № 240/229/20, від 28.09.2023 у справі № 520/18808/21, від 30.12.2025 у справі № 420/6415/23. Тобто, якщо обсяг функціональних обов`язків за певною посадою, зокрема, в державному органі, передбачає, що під час їх виконання в особи виникне чи може виникнути необхідність доступу до державної таємниці (як-от ознайомлення з документами та/чи іншими матеріальними носіями інформації, засекреченими у встановленому законодавством порядку), така особа, з огляду на таку службову необхідність, повинна отримати у встановленому порядку допуск до державної таємниці відповідної форми, яка відповідно до статті 22 Закону № 3855-XII залежить від ступеня секретності. Верховний Суд у постанові від 28.09.2023 у справі № 520/18808/21 уважав необґрунтованими доводи скаржника про відсутність правових підстав для нарахування позивачу надбавки за роботу в умовах режимних обмежень за відсутності наказів про встановлення такої надбавки за займаною посадою, оскільки матеріалами справи підтверджується той факт, що позивач мав допуск до державної таємниці, а характер його роботи передбачав роботу по забезпечення режиму таємності, а також роботу з документами, справами, матеріальними носіями інформації, які вимагають наявність доступу до державної таємниці, а отже є підставою для отримання позивачем надбавки за роботу в умовах режимних обмежень за період проходження служби на вказаних посадах. Матеріалами справи підтверджується факт, що позивач мала допуск до державної таємниці та відповідно до функціональних обов`язків виконувала службові обов`язки (роботу), які передбачали наявність такого допуску, та відповідно до неї застосовувалися обмеження, які передбачені для осіб, які мають право на доступ до державної таємниці. При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що під час перебування позивача на вищевказаній посаді в органах Національної поліції позивачу було скасовано доступ до державної таємниці. Отже, той факт, що у спірні періоди не видавалися накази про встановлення і виплату позивачу по справі надбавки за роботу в умовах режимних обмежень не може бути свідченням невиконання позивачем роботи, пов`язаної з доступом до державної таємниці і як наслідок невиплати цієї надбавки. Щодо посилань відповідача на те, що підтвердити або спростувати той факт, що заявниця в оспорюваний період опрацювувала документи з грифом «Таємно» та «Цілком таємно», не надається можливим, у зв`язку зі знищенням документів, відповідно до вимог чинного законодавства, у зв`язку із вторгненням окупаційних військ Російської Федерації, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч.ч. 1 і 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Факт знищення відповідних документів - суб`єктом владних повноважень не може слугувати достатньою підставою для покладення тягара доказування на позивача або відмови у задоволенні заявлених позовних вимог з цих підстав. Матеріали справи свідчать, що за період служби позивача у якому був наявний допуск до державної таємниці, а саме з 22.01.2018 по 10.07.2020 ОСОБА_2 не встановлювалася та не виплачувалась надбавка до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень, що сторонами не заперечується. Встановлені обставини справи та долучені до матеріалів справи докази підтверджують наявність у позивача передбаченого законом права на отримання надбавки до посадового окладу «За роботу в умовах режимних обмежень» у розмірі 15% за період з 22.01.2018 по 05.12.2019, та надбавки до посадового окладу «За роботу в умовах режимних обмежень» у розмірі 10% за період з 05.12.2019 по 10.07.2020. Отже, колегія суддів доходить висновку, що бездіяльність ГУ НП в Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% від посадового окладу за період 22.01.2018 по 05.12.2019 та у розмірі 10% від посадового окладу за період 05.12.2019 по 10.07.2020 є протиправною, з урахуванням чого наявні підстави для зобов`язання ГУ НП в Харківській області нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення у вигляді надбавки за службу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% посадового окладу за період з 22.01.2018 по 05.12.2019, та у розмірі 10% посадового окладу за період з 05.12.2019 по 10.07.2020. Із урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову, оскільки позивач має право на щомісячну надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% посадового окладу за період з 22.01.2018 по 05.12.2019, та у розмірі 10% посадового окладу за період з 05.12.2019 по 10.07.2020. При цьому, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог про нарахування та виплату ОСОБА_2 надбавки за роботу в умовах режимних обмежень за період з 20.12.2017 по 21.01.2018 та з 11.07.2020 по 26.01.2021, оскільки за цей період позивач не мала доступу до державної таємниці, а тому відсутні підстави для виплати вказаної надбавки. Оскільки наведені обставини залишені судом першої інстанції поза увагою та вказаним обставинам не надана належна правова оцінка, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2026 скасуванню в частині, якою судом відмовлено у задоволенні вимог про визнання протиправною бездіяльності ГУ НП в Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 грошового забезпечення у вигляді надбавки за службу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% посадового окладу за період з 20.12.2017 по 25.11.2019, та у розмірі 10% посадового окладу за період з 25.11.2019 по 26.01.2021 та зобов`язання ГУ НП в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 грошове забезпечення у вигляді надбавки за службу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% посадового окладу за період з 20.12.2017 по 25.11.2019, та у розмірі 10% посадового окладу за період з 25.11.2019 по 26.01.2021, з ухваленням в цій частині нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області - залишити без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2026 по справі № 520/19837/25 - скасувати в частині відмови у задоволенні позову щодо визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 грошового забезпечення у вигляді надбавки за службу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% посадового окладу за період з 20.12.2017 по 25.11.2019, та у розмірі 10% посадового окладу за період з 25.11.2019 по 26.01.2021 та зобов`язання Головного управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 грошове забезпечення у вигляді надбавки за службу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% посадового окладу за період з 20.12.2017 по 25.11.2019, та у розмірі 10% посадового окладу за період з 25.11.2019 по 26.01.2021. Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_2 - задовольнити частково. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 грошового забезпечення у вигляді надбавки за службу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% посадового окладу за період з 22.01.2018 по 05.12.2019, та у розмірі 10% посадового окладу за період з 05.12.2019 по 10.07.2020. Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 грошове забезпечення у вигляді надбавки за службу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% посадового окладу за період з 22.01.2018 по 05.12.2019, та у розмірі 10% посадового окладу за період з 05.12.2019 по 10.07.2020. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2026 у справі №520/19837/25 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя М.О. Семененко Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий