Постанова 4851 № 520/18781/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 вересня 2022 р. Справа № 520/18781/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Подобайло З.Г., Суддів: Бартош Н.С. , Григорова А.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2021, головуючий суддя І інстанції: Горшкова О.О., м. Харків, повний текст складено 10.12.21 по справі № 520/18781/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області , Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Харківській області, в якому просить суд: визнати протиправною бездіяльність Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Харківській області, яка полягає у не здійсненні нарахування та виплати ОСОБА_1 надбавки за виконання особливо важливих завдань за період з 24.01.2014 по 06.11.2015; зобов`язати Ліквідаційну комісію ГУМВС України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за виконання особливо важливих завдань за період з 24.01.2014 по 06.11.2015; визнати протиправною бездіяльність Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Харківській області, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків посадового окладу за період з 14.11.2012 по 06.11.2015; зобов`язати Ліквідаційну комісію ГУМВС України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків посадового окладу за період з 14.11.2012 по 06.11.2015; визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області, яка полягає у не встановленні, не нарахуванні та не виплаті надбавки за специфічні умови проходження служби за період з 07.11.2015 по 13.03.2018; зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області встановити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за специфічні умови проходження служби за період з 07.11.2015 по 13.03.2018; визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків посадового окладу за період з 07.11.2015 по 13.03.2018; зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області встановити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків посадового окладу за період з 07.11.2015 по 13.03.2018; визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Харківській області, яка полягає у ненарахуванні та невиплати надбавки за специфічні умови роботи та надбавки за роботу в умовах режимних обмежень ОСОБА_1 в повному обсязі під час обрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні; зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням надбавки за специфічні умови роботі, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень та із врахуванням раніше виплачених сум. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2021 року адміністративний позов адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без задоволення. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність, необґрунтованість та невмотивованість рішення суду першої інстанції, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2021 року та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає наступне. Щодо ненарахування та невиплати надбавки за виконання особливо важливих завдань за період з 24.01.2014 по 06.11.2015 в ГУМВС України в Харківській області, вказує, що відповідно до наказу ГУМВС України в Харківській області №11 о/с від 24.01.2014 ОСОБА_1 призначено на посаду першого заступника начальника - начальника СВ Валківського РВ (з обслуговування Валківського та Коломацького районів) ГУМВС України в Харківській області та встановлена надбавка за виконання особливо важливих завдань у розмірі 50% посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за вислугу років. Однак, вказана надбавка ОСОБА_1 не була нарахована та виплачена. Щодо невстановлення, ненарахування та невиплати надбавки за специфічні умови проходження служби за період з 07.11.2015 по 13.03.2018 в ГУНП в Харківській області, стверджує, що п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» передбачено, що керівник відповідних органів, закладів та установ Національної поліції в межах затверджених для них асигнувань на грошове забезпечення має право наказом установлювати надбавку за специфічні умови проходження служби в поліції в межах до 100% від посадового окладу того чи іншого працівника залежно від специфіки умов проходження служби, яка проводиться в свою чергу, на підставі мотивованого подання керівника структурного підрозділу, проте це не є його обов`язком. Щодо ненарахування та невиплати надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків посадового окладу за період з 14.11.2012 по 06.11.2015 та з 07.11.2015 по 13.03.2018, зауважує, що ОСОБА_1 з 14.11.2012 по 14.01.2014 рік займав посаду старшого слідчого відділу розслідування злочинів проти життя та здоров`я, статевої свободи та статевої недоторканості особи СУ ГУМВС України в Харківській області, з 14.01.2014 по 06.11.2015 посаду першого заступника начальника - начальника СВ Валківського РВ (з обслуговування Валківського та Коломацького районів) ГУМВС України в Харківській області. З 07.11.2015 по 13.03.2018 займав посаду заступника начальника - начальника СВ Валківського ВП ГУНП в Харківській області. Наголошує, що факт наявності у ОСОБА_1 допуску до державної таємниці, його праця в державному органі, характер її умов та займана ним посада, яка передбачала режимні обмеження, пов`язані з доступом до державної таємниці, є підставою для призначення йому надбавки у розмірі, визначеному Положенням, з видачею відповідного розпорядчого документа. Вказує, що відповідно до довідки про розрахунок одноразової грошової допомоги зазначено, що позивач мав наступне грошове забезпечення: посадовий оклад - 3250 грн.; оклад за спеціальним званням - 2000 грн.; надбавка за стаж служби 35% - 1837,50 грн.; премія 49,998% - 3543,61 грн., разом 10631,11 грн. Тобто, надбавка за виконання особливо важливих завдань (специфічні умови проходження служби) та надбавка за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків посадового окладу позивачу не сплачувались та до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні не включались. Ліквідаційна комісія Головного управління МВС України в Харківській області подала до суду відзив на апеляційну скаргу позивача, вважає доводи та обґрунтування апеляційної скарги помилковими та безпідставними, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2021 року без змін. Зазначає, що позивач проходив службу безпосередньо в ГУМВС України в Харківській області лише з 04.08.2009 року по 10.12.2013 року, а в період з 10.12.2013 року по 06.11.2015 року позивач проходив службу у Валківському РВ ГУМВС України в Харківській області, що є самостійною юридичною особою, яка дотепер не припинена та яка безпосередньо нараховувала і виплачувала грошове забезпечення позивачу в цей період. Вказує, що в період з 24.01.2014 року по 06.11.2015 року позивачу нараховувалась та виплачувалась надбавка за виконання особливо важливих завдань. Стверджує, що надання права доступу до роботи з інформацією, яка має ступінь секретності «цілком таємно» та «таємно», ще не свідчить про здійснення позивачем функціональних обов`язків та завдань, при виконанні яких позивач постійно працює із інформацією, яка має ступінь секретності «цілком таємно» та «таємно». Зауважує, що неподання мотивованих рапортів керівників структурних підрозділів, погоджених з режимно-секретним підрозділом, та відповідно, відсутність наказів про встановлення позивачу зазначеної надбавки свідчить про відсутність правових підстав для виплати позивачу надбавки в умовах режимних обмежень. Головне управління Національної поліції в Харківській області також подало до суду відзив на апеляційну скаргу позивача, вважає доводи та обґрунтування апеляційної скарги помилковими та безпідставними, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2021 року без змін. Зазначає, що керівник відповідних органів, закладів та установ Національної поліції в межах затверджених для них асигнувань на грошове забезпечення має право, тобто на свій розсуд, наказом установлювати надбавку за специфічні умови проходження служби в поліції в межах 100% від посадового окладу того чи іншого працівника залежно від специфіки умов проходження служби, яка проводиться, в свою чергу, на підставі мотивованого подання керівника структурного підрозділу, проте це не є його обов`язком. Вказує, що матеріали справи не містять відповідних копій наказу керівника установи та мотивованого подання керівника структурного підрозділу про виплату заявникові надбавки за специфічні умови проходження служби в поліції у межах до 100% від посадового окладу. Стверджує, що надання права доступу до роботи з інформацією, яка має ступінь секретності «цілком таємно» та «таємно», ще не свідчить про здійснення позивачем функціональних обов`язків та завдань, при виконанні яких позивач постійно працює із інформацією, яка має ступінь секретності «цілком таємно» та «таємно». Зауважує, що неподання мотивованих рапортів керівників структурних підрозділів, погоджених з режимно-секретним підрозділом, та відповідно, відсутність наказів про встановлення позивачу зазначеної надбавки свідчить про відсутність правових підстав для виплати позивачу надбавки в умовах режимних обмежень. Відповідно до п.п. 1, 3 ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Оскільки оскаржуване рішення суду першої інстанції було розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи і сторонами не заявлялись клопотання про розгляд справи за їх участі, колегія суддів вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Учасникам по даній справі було направлено судом апеляційної інстанції та отримано останніми копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2022 року про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. копію апеляційної скарги, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення та довідками про доставку електронного листа. Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. З огляду на вищевикладене, з урахуванням запровадженого на території України воєнного стану та активними бойовими діями на території Харківської області та безпосередньо у м. Харків, апеляційна скарга ОСОБА_1 була розглянута 20.09.2022 року. Згідно з ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 з 01.08.2001 по 06.11.2015 проходив службу у ГУ МВС в Харківській області, з 07.11.2015 по 13.03.2018 в Національній поліції України. ОСОБА_1 , під час проходження служби, мав доступ до державної таємниці, з 14.11.2012 по 06.11.2015 та з 07.11.2015 по 13.03.2018, наданий розпорядженням УСБУ в Харківській області від 09.11.2012 №137Д, наказами ГУ НП в Харківській області №5 о/с ДСК від 15.01.2016, №20 о/с ДСК від 17.03.2017, №51 о/с ДСК від 18.08.2017, №9 о/с ДСК від 29.09.2017, наказом Валківського ВП ГУНП в Харківській області №1 о/с від 10.02.2018. У період служби в поліції, щомісячно, позивачем отримувалося грошове забезпечення, яке складалося з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, що підтверджується розрахунковими листами, за період з січня 2012 року по березень 2018 року. Вважаючи, що відповідачем протиправно у спірному періоді не виплачувалась позивачу надбавка за роботу в умовах режимних обмежень, незважаючи на наявність допуску до державної таємниці та фактичне виконання роботи, пов`язаної з доступом до державної таємниці, надбавка за виконання особливо важливих завдань та надбавка за специфічні умови проходження служби, позивач звернувся до суду. Залишаючи адміністративний позов без задоволення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що бездіяльність відповідачів щодо не здійснення нарахування та виплати позивачу надбавки за виконання особливо важливих завдань за період з 24.01.2014 по 06.11.2015, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків посадового окладу за період з 14.11.2012 по 06.11.2015 та з 07.11.2015 по 13.03.2018, а також надбавки за специфічні умови проходження служби за період з 07.11.2015 по 13.03.2018, не є протиправною. Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з огляду на наступне. Щодо правомірності нарахування та виплати позивачу надбавки за роботу в умовах режимних обмежень, колегія суддів зазначає наступне. Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо виду, розміру і порядку надання компенсації особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та національної поліції у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, регулюються нормами Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 року №414 (далі по тексту - Положення №414), Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.12.2007 року №499 (чинна на момент виникнення спірних правовідносин, далі по тексту - Інструкція №499) та Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 року №260 (далі по тексту - Порядок №260), а редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин. Відповідно до вимог Положення №414, Інструкції №499 та Порядку №260, надбавка за роботу з таємними документами є складовою грошового забезпечення (компенсації) особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та національної поліції. Пунктом 1 Положення №414 прямо зазначено, що таку доплату (компенсацію) мають лише особи, які за умовами своєї професійної діяльності постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю (далі - особи, які працюють в умовах режимних обмежень). Згідно вимог п.5 Положення №414 такими особами, що постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю, вважаються особи, які за своїми функціональними обов`язками або на час виконання робіт згідно з укладеними договорами займаються розробленням, виготовленням, обліком, зберіганням, використанням документів, виробів та інших матеріальних носіїв державної таємниці, приймають рішення з цих питань або здійснюють постійний контроль за станом захисту державної таємниці. Пунктом 6 Положення №414 визначено, що персональний склад осіб, які працюють в умовах режимних обмежень, та розмір надбавки визначаються керівником відповідного органу законодавчої, виконавчої та судової влади, органу прокуратури, інших органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, де працюють ці особи. Надбавка до посадових окладів (тарифних ставок) виплачується лише за наявності дозволу на провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, наданого відповідно до законодавства про державну таємницю. Надбавка до посадових окладів (тарифних ставок), заробітної плати (у разі визначення законом її розміру) виплачується лише за наявності дозволу на провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, наданого відповідно до законодавства про державну таємницю. В розумінні вимог пп.2.9.5 п.2.9 Інструкції №499, надбавку за службу в умовах режимних обмежень мають особи рядового чи начальницького складу органів внутрішніх справ, які постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю. Аналогічно правовими нормами п.7 розділу ІІ Порядку №260 передбачено, що поліцейським, які проходять службу в умовах режимних обмежень та за своїми функціональними обов`язками постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю (займаються розробленням, виготовленням, обліком, зберіганням, використанням документів, виробів та інших матеріальних носіїв секретної інформації, приймають рішення з цих питань або здійснюють постійний контроль за станом охорони державної таємниці (далі - поліцейські, які проходять службу в умовах режимних обмежень)), установлюється надбавка до посадових окладів залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "особливої важливості", - 20 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "цілком таємно", - 15 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "таємно", - 10 відсотків. Установлення поліцейським надбавки за службу в умовах режимних обмежень здійснюється наказом керівника органу (міжрегіонального органу) поліції на підставі мотивованих рапортів керівників структурних або відокремлених підрозділів органу поліції, погоджених з режимно-секретним підрозділом цього органу, за умови їх призначення на посаду, яку включено до номенклатури посад відповідного органу поліції, перебування на яких потребує оформлення допуску та надання доступу до державної таємниці, надання йому доступу до державної таємниці та постійної роботи із секретною інформацією або її носіями. Закон України "Про державну таємницю" регулює суспільні відносини, пов`язані з віднесенням інформації до державної таємниці, засекречуванням, розсекречуванням її матеріальних носіїв та охороною державної таємниці з метою захисту національної безпеки України. Згідно зі ст.1 Закону України "Про державну таємницю" державна таємниця (далі також - секретна інформація) - вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою. Допуск до державної таємниці - оформлення права громадянина на доступ до секретної інформації. Доступ до державної таємниці - надання повноважною посадовою особою дозволу громадянину на ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, або ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, цією посадовою особою відповідно до її службових повноважень. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.22 Закону України "Про державну таємницю" залежно від ступеня секретності інформації встановлюються такі форми допуску до державної таємниці: форма 1 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності "особливої важливості", "цілком таємно" та "таємно"; форма 2 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності "цілком таємно" та "таємно"; форма 3 - для роботи з секретною інформацією, що має ступінь секретності "таємно", а також такі терміни дії допусків: для форми 1 - 5 років; для форми 2 - 7 років; для форми 3 - 10 років. Допуск до державної таємниці надається дієздатним громадянам України віком від 18 років, які потребують його за умовами своєї службової, виробничої, наукової чи науково-технічної діяльності або навчання, органами Служби безпеки України після проведення їх перевірки. Порядок надання допуску до державної таємниці визначається Кабінетом Міністрів України. Частиною 7 ст.22 Закону України «Про державну таємницю» встановлено, що надання допуску передбачає: визначення необхідності роботи громадянина із секретною інформацією; перевірку громадянина у зв`язку з допуском до державної таємниці; взяття громадянином на себе письмового зобов`язання щодо збереження державної таємниці, яка буде йому довірена; одержання у письмовій формі згоди громадянина на передбачені законом обмеження прав у зв`язку з його допуском до державної таємниці; ознайомлення громадянина з мірою відповідальності за порушення законодавства про державну таємницю. Відповідно до ч.ч. 2, 5 ст.26 Закону України "Про державну таємницю" скасування раніше наданого допуску до державної таємниці здійснюється органами Служби безпеки України у разі виникнення або виявлення обставин, передбачених статтею 23 цього Закону, або після припинення громадянином діяльності, у зв`язку з якою йому було надано допуск, втрати ним громадянства або визнання його недієздатним на підставі інформації, здобутої органами Служби безпеки України або отриманої від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій. Громадянина, якому скасовано допуск до державної таємниці, якщо виконання трудових чи службових обов`язків вимагає доступу до державної таємниці, а переміщення на інше робоче місце чи іншу посаду неможливе, може бути в передбаченому законодавством порядку переведено на іншу роботу або службу, не пов`язану з державною таємницею, чи звільнено. Згідно зі ст.30 Закону України "Про державну таємницю", у разі коли за умовами своєї професійної діяльності громадянин постійно працює з відомостями, що становлять державну таємницю, йому повинна надаватися відповідна компенсація за роботу в умовах режимних обмежень, види, розміри та порядок надання якої встановлюються Кабінетом Міністрів України. Виходячи з аналізу вказаних норм, надання допуску до державної таємниці, передбачає визначення необхідності роботи громадянина із секретною інформацією. Зокрема, така необхідність виникає, якщо виконання службових/посадових обов`язків вимагає доступу до державної таємниці. Отже, якщо обсяг функціональних обов`язків за певною посадою, зокрема в державному органі, передбачає, що під час їх виконання в особи виникне чи може виникнути необхідність доступу до державної таємниці (як-от ознайомлення з документами та/чи іншими матеріальними носіями інформації, засекреченими у встановленому законодавством порядку), така особа з огляду на таку службову необхідність повинна отримати у встановленому порядку допуск до державної таємниці відповідної форми, яка відповідно до статті 22 Закону України "Про державну таємницю" залежить від ступеня секретності. Відсутність у посадової особи допуску до державної таємниці (встановленої форми) унеможливлює виконання нею посадових обов`язків, відтак і саме перебування на посаді, яка за обсягом покладених на неї завдань вимагає доступу до державної таємниці і умовою призначення на яку (перебування на якій) є наявність/необхідність оформлення допуску до державної таємниці. Робота в умовах режимних обмежень покладає на особу, якій у встановленому порядку надано допуск до державної таємниці встановленої форми, певні зобов`язання та обмеження. Якщо така робота зумовлена виконанням професійних обов`язків (зокрема за відповідною посадою у державному органі), це означає, що в умовах режимних обмежень особа працює постійно, у зв`язку з чим у неї відповідно до статті 30 Закону України "Про державну таємницю" виникає право на отримання компенсації. Отже, положення статті 30 Закону України "Про державну таємницю", пунктів 2, 5 Положення №414 слід розуміти так, що необхідною умовою отримання компенсації у зв`язку з виконанням робіт, які передбачають доступ до державної таємниці, є наявність в особи допуску до державної таємниці (на підставі якого надається доступ до державної таємниці), а також виконання робіт/завдань та/або посадових обов`язків, які вимагають доступу до державної таємниці чи з огляду на поставлені завдання передбачають виникнення необхідності у такому доступі. Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 25.04.2018 року у справі №802/74/15-а Для вирішення питання про те, чи умови праці особи передбачають роботу з відомостями та їх носіями, які становлять державну таємницю, необхідно насамперед з`ясувати обсяг функціональних обов`язків цієї особи за посадою та умови (вимоги, критерії), яким повинна відповідати особа для того, щоб бути призначеною на цю посаду та/або виконувати роботу/завдання, пов`язані з доступом до документів, інших матеріальних носіїв інформації, що становить державну таємницю. Вказаний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 25.07.2019 року у справі №296/6615/17. Тобто, якщо особа отримала у встановленому порядку допуск до державної таємниці, працює, зокрема, в державному органі, і характер і умови її праці, з огляду на займану посаду, передбачає режимні обмеження, пов`язані з допуском до державної таємниці, керівник відповідного органу зобов`язаний призначити їй надбавку у розмірі, визначеному Положенням, про що видати відповідний розпорядчий документ. Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 27.05.2020 року у справі №806/2056/18. При цьому, факт невиплати надбавки за роботу в умовах режимних обмежень не є і не може бути свідченням невиконання роботи, пов`язаної з доступом до державної таємниці (постанова Верховного Суду 28.01.2021 року у справі №240/229/20). За змістом послужного списку ОСОБА_1 , позивач у спірний період займав наступні посади: - з 05.08.2011 року по 10.12.2013 року - старшого слідчого відділу розслідування злочинів проти життя та здоров`я, статевої свободи та статевої недоторканості особи СУ ГУМВС України в Харківській області; - з 10.12.2013 року по 24.01.2014 року виконуючого обов`язки першого заступника начальника начальника СВ Валківського РВ (з обслуговування Валківського та Коломацького районів) ГУ МВС України в Харківській області; - з 24.01.2014 року по 06.11.2015 року першого заступника начальника начальника СВ Валківського РВ (з обслуговування Валківського та Коломацького районів) ГУ МВС України в Харківській області; - з 07.11.2015 року по 13.03.2018 року посаду заступника начальника начальника СВ Валківського ВП ГУНП в Харківській області (а.с. 56, 57). Позивач під час проходження служби мав доступ до державної таємниці: з 14.11.2012 по 06.11.2015 та з 07.11.2015 по 13.03.2018, наданий розпорядженням УСБУ в Харківській області від 09.11.2012 №137Д, наказами ГУ НП в Харківській області №5 о/с ДСК від 15.01.2016, №20 о/с ДСК від 17.03.2017, №51 о/с ДСК від 18.08.2017, №9 о/с ДСК від 29.09.2017, наказом Валківського ВП ГУНП в Харківській області №1 о/с від 10.02.2018, що не заперечується сторонами по справі. При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що під час перебування позивача на вищевказаних посадах в органах внутрішніх справ та національної поліції позивачу було скасовано доступ до державної таємниці. Суд апеляційної інстанції зазначає, що факт отримання позивачем у встановленому порядку допуску до державної таємниці, його робота в державному органі і характер умов його праці, пов`язані з доступом до державної таємниці, за відсутності доказів протилежного, були підставою для призначення йому надбавки, з видачею відповідного розпорядчого документа. Відповідачами по справі фактично не заперечується факт того, що позивач мав допуск і доступ до державної таємниці та працював з таємними документами, які вимагають наявність такого допуску, однак вказується, що надання права доступу до роботи з інформацією, яка має ступінь секретності «цілком таємно» та «таємно», ще не свідчить про здійснення позивачем функціональних обов`язків та завдань, при виконанні яких позивач постійно працює із інформацією, яка має ступінь секретності «цілком таємно» та «таємно». Також зазначено, що неподання мотивованих рапортів керівників структурних підрозділів, погоджених з режимно-секретним підрозділом, та відповідно, відсутність наказів про встановлення позивачу зазначеної надбавки свідчить про відсутність правових підстав для виплати позивачу надбавки в умовах режимних обмежень. Так, відповідно до листа УФЗБО ГУПН в Харківській області від 29.10.2021 №4398/119-29/02-2021 вмотивовані рапорти (накази) про встановлення позивачу надбавки до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень за період служби не складалися. Колегія суддів зазначає, що доводи відповідачів про відсутність правових підстав для нарахування позивачу надбавки за роботу в умовах режимних обмежень за відсутності наказів про встановлення такої надбавки за займаною посадою, що підтримані судом першої інстанції, є необґрунтованими, оскільки матеріалами справи підтверджується той факт, що позивач мав допуск до державної таємниці, а характер його роботи (служби) передбачав роботу по забезпеченню режиму таємності, а також роботу з документами, справами, матеріальними носіями інформації, які вимагають наявність доступу до державної таємниці, а отже є підставою для отримання позивачем надбавки за роботу в умовах режимних обмежень за період проходження служби на вказаних посадах. Той факт, що керівниками не видавались накази про встановлення і виплату позивачу по справі надбавки за роботу в умовах режимних обмежень, не може бути свідченням невиконання позивачем роботи, пов`язаної з доступом до державної таємниці і як наслідок невиплати цієї надбавки. Робота в умовах режимних обмежень покладає на особу, якій у встановленому порядку надано допуск до державної таємниці встановленої форми, певні зобов`язання та обмеження. Якщо така робота зумовлена виконанням професійних обов`язків (зокрема за відповідною посадою у державному органі), це означає, що в умовах режимних обмежень особа працює постійно, у зв`язку з чим у неї відповідно до статті 30 Закону України "Про державну таємницю" виникає право на отримання компенсації. Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постановах від 28.01.2021 року у справі №240/229/20, від 25.07.2019 року у справі №296/6615/17. Крім того, необхідною умовою отримання компенсації у зв`язку з виконанням робіт, які передбачають доступ до державної таємниці, є наявність в особи допуску до державної таємниці (на підставі якого надається доступ до державної таємниці), а також виконання робіт/завдань та/або посадових обов`язків, які вимагають доступу до державної таємниці чи з огляду на поставлені завдання передбачають виникнення необхідності у такому доступі. Відповідно, оскільки позивач мав допуск до державної таємниці (на підставі якого надається доступ до державної таємниці), а також під час виконання функціональних обов`язків працював з документами, що мають гриф обмеження доступу, наведені вище доводи відповідачів є необґрунтованими. У свою чергу, щодо доводів Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Харківській області, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, про те, що позивач проходив службу безпосередньо в ГУМВС України в Харківській області лише з 04.08.2009 року по 10.12.2013 року, а в період з 10.12.2013 року по 06.11.2015 року позивач проходив службу у Валківському РВ ГУМВС України в Харківській області, що є самостійною юридичною особою, яка дотепер не припинена та яка безпосередньо нараховувала і виплачувала грошове забезпечення позивачу в цей період, то колегія суддів зазначає наступне. За матеріалами справи, з 10.12.2013 року по 06.11.2015 року позивач проходив службу у Валківському РВ ГУМВС України в Харківській області на посадах виконуючого обов`язки першого заступника начальника начальника СВ Валківського РВ (з обслуговування Валківського та Коломацького районів) ГУ МВС України в Харківській області, першого заступника начальника начальника СВ Валківського РВ (з обслуговування Валківського та Коломацького районів) ГУ МВС України в Харківській області, заступника начальника начальника СВ Валківського ВП ГУНП в Харківській області (а.с. 56, 57). З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань судом встановлено, що Валківський РВ (з обслуговування Валківського та Коломацького районів) ГУ МВС України в Харківській області зареєстрований як юридична особа та перебуває в стані припинення. Колегія суддів не погоджується з доводами відповідача та зазначає, що Ліквідаційна комісія Головного управління МВС України в Харківській області є належним відповідачем по справі, оскільки є органом, уповноваженим на здійснення всіх дій, передбачених законом при ліквідації підприємства, у тому числі здійснювати виплати при проведенні розрахунків з співробітниками РВ. Крім того, в рамках справи №520/10160/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції в Харківській області, Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, рішенням суду першої інстанції, що набрало законної сили, визнано протиправною бездіяльність та зобов`язано саме Ліквідаційну комісію ГУМВС України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 27.06.2005 по жовтень 2007 року, з січня 2008 року по квітень 2008 року, з червня 2008 року по грудень 2008 року, з січня 2009 року по лютий 2009 року, за вересень 2009 року, з серпня 2011 року по березень 2014 року, за травень 2014 року, з 1 січня 2015 року по 06.11.2015 включно. Стосовно посилання відповідачів на правову позицію, висловлену у постанові Верховного Суду від 07.08.2019 року у справі №820/5122/17, то колегія суддів вважає, що з огляду на приписи ч.5 ст.242 КАС України застосуванню до спірних правовідносин підлягають наведені вище судом правові позиції Верховного Суду. Таким чином, колегія суддів, не погоджуючись з висновком суду першої інстанції, вважає, що позивач має право на нарахування та виплату надбавки за роботу в умовах режимних обмежень під час проходження служби в органах внутрішніх справ та національній поліції. При цьому, на підставі довідок ГУМВС України в Харківській області від 04.11.2021 №45 та №46 про нарахування та виплату грошового забезпечення колишнього співробітника ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_1 за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року включно та з 01.01.2015 року по 06.11.2015 року включно, судом встановлено, що в періоди з липня по листопад 2013 року включно (за грудень 2013 року вбачається лише часткова виплата надбавки за роботу з таємними документами) та з березня 2015 року по 06.11.2015 року включно позивачу виплачувалась надбавка за роботу з таємними документами (а.с. 66, 67). Враховуючи викладене вище, колегія суддів доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог позову в частині: визнання протиправною бездіяльності Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Харківській області, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків посадового окладу за період з 14.11.2012 по 30.06.2013 включно, та з 01.12.2013 по 28.02.2015 включно; зобов`язання Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків посадового окладу за період з 14.11.2012 по 30.06.2013 включно, та з 01.12.2013 по 28.02.2015 включно; визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Харківській області, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків посадового окладу за період з 07.11.2015 по 13.03.2018 включно; зобов`язання Головного управління Національної поліції в Харківській області встановити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків посадового окладу за період з 07.11.2015 по 13.03.2018 включно. Щодо правомірності нарахування та виплати позивачу надбавки за виконання особливо важливих завдань за період з 24.01.2014 року по 06.11.2015 року, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до п.п. 2.5.1 Інструкції №499 особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ установлюється надбавка за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби в розмірі до 50 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за вислугу років, а тим, що безпосередньо розробляють, проводять експертизу проектів нормативно-правових актів, які передбачено положеннями про відповідні структурні підрозділи, особам рядового і начальницького складу за виконання спеціальних завдань, пов`язаних з антитерористичною діяльністю, особам начальницького складу слідчих підрозділів органів внутрішніх справ за службу на посадах слідчих, особам рядового і начальницького складу підрозділів міліції громадської безпеки за службу на посадах старших дільничних, дільничних і помічників дільничних інспекторів міліції та підрозділів з керівництва дільничними інспекторами міліції - у розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за вислугою років. Згідно з п.п. 2.5.2 Інструкції №499 порядок та умови виплати такої надбавки визначаються залежно від якості, складності, обсягу та важливості виконуваних завдань. У разі несвоєчасного або низькоякісного виконання завдань надбавка скасовується або розмір її зменшується. Відповідно до п.п. 2.6.2 Інструкції №499 розмір надбавок установлюється індивідуально особам середнього, старшого і вищого начальницького складу керівниками органів, підрозділів, закладів та установ органів внутрішніх справ на підставі мотивованого подання керівника структурних підрозділів та оголошується наказом. В позовній заяві та апеляційній скарзі позивач зазначає про те, що відповідно до наказу ГУМВС України в Харківській області №11 о/с від 24.01.2014 ОСОБА_1 призначено на посаду першого заступника начальника - начальника СВ Валківського РВ (з обслуговування Валківського та Коломацького районів) ГУМВС України в Харківській області та встановлена надбавка за виконання особливо важливих завдань у розмірі 50% посадового з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за вислугу років, однак вказана надбавка не була нарахована та виплачена. Однак, згідно з наявними в матеріалах справи довідками ГУМВС України в Харківській області від 04.11.2021 №45 та №46 про нарахування та виплату грошового забезпечення колишнього співробітника ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_1 за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року включно та з 01.01.2015 року по 06.11.2015 року включно, позивачеві за період з 24.01.2014 року по 06.11.2015 року нараховано надбавку за виконання особливо важливих завдань в розмірі 1531,25 грн. щомісячно, а також за період з 01.11.2015 по 06.11.2015 306,25 грн. У вказаних довідках міститься графа «до видачі», в якій зазначено загальні суми виплат з урахуванням утримань. Позивач в апеляційній скарзі ніяким чином не спростовує дані вказаних довідок. За цим, доводи апеляційної скарги позивача про не нарахування та не виплату ОСОБА_1 надбавки за виконання особливо важливих завдань, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи. Відтак, колегія суддів погоджується в висновком суду першої інстанції про те, що в частині позовних вимог, скерованих до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області про нарахування та виплату позивачу надбавки за виконання особливо важливих завдань за період з 24.01.2014 року по 06.11.2015 року, слід відмовити. Щодо правомірності нарахування та виплати позивачу надбавки за специфічні умови проходження служби за період з 07.11.2015 року по 13.03.2018 року, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до п.4 розд. II Порядку №260 надбавка за специфічні умови проходження служби в поліції поліцейським виплачується в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за стаж служби. Розмір надбавки встановлюється кожному поліцейському індивідуально залежно від специфіки умов проходження служби (успішне виконання повноважень, якість, складність, обсяг та важливість виконуваних завдань, залучення до розробки проектів нормативно-правових актів тощо) на підставі мотивованого подання керівника структурного підрозділу відповідного органу поліції та оголошується наказом по особовому складу. Виплата надбавки проводиться на підставі наказу про її встановлення з дня, зазначеного в наказі, у разі відсутності дати - з дня підписання наказу. Пунктом 4 Постанови №988 передбачено, що керівник відповідних органів, закладів та установ Національної поліції в межах затверджених для них асигнувань на грошове забезпечення має право, тобто на свій розсуд, наказом установлювати надбавку за специфічні умови проходження служби в поліції в межах 100% від посадового окладу того чи іншого працівника залежно від специфіки умов проходження служби, яка проводиться в свою чергу, на підставі мотивованого подання керівника структурного підрозділу, проте це не є його обов`язком. Тобто, зазначена надбавка не є безумовною, а призначається у разі наявності передбачених підстав за рішенням керівника. Наведене вище узгоджується також з правовою позицію Верховного Суду, викладеною в постановах від 24.10.2018 р. у справі №820/1033/17, від 16.04.2020 р. у справі №805/1874/18-а. Таким чином, системний аналіз вищенаведених правових норм свідчить про те, що керівникам органів, закладів та установ Національної поліції, надано право за наявності відповідних специфічних умов проходження служби в поліції, що підтверджується вмотивованим поданням, установлювати зазначену надбавку в межах затверджених для них асигнувань на грошове забезпечення. Оскільки подання керівника структурного підрозділу Головного управління Національної поліції в Харківській області та наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області про встановлення позивачу надбавки за специфічні умови проходження служби в поліції за період з 07.11.2015 по 13.03.2018 в матеріалах справи відсутні, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в цій частині є безпідставними, а тому судом першої інстанції було обґрунтовано відмовлено у їх задоволенні. Колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга позивача в частині незгоди з не нарахуванням та не виплатою надбавки за специфічні умови проходження служби за період з 07.11.2015 року по 13.03.2018 року, містить лише посилання на норми нормативно-правових актів, зокрема п.4 Постанови №988, за яким керівник відповідних органів, закладів та установ Національної поліції в межах затверджених для них асигнувань на грошове забезпечення має право, тобто на свій розсуд, наказом установлювати надбавку за специфічні умови проходження служби в поліції в межах 100% від посадового окладу того чи іншого працівника залежно від специфіки умов проходження служби, яка проводиться в свою чергу, на підставі мотивованого подання керівника структурного підрозділу, проте це не є його обов`язком, що не спростовує висновки суду першої інстанції про дискреційні повноваження керівника щодо встановлення надбавки за специфічні умови проходження служби та відсутність в матеріалах справи відповідного подання та наказу за спірний період. У зв`язку з вищенаведеним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в частині позовних вимог, скерованих до Головного управління Національної поліції в Харківській області про нарахування та виплату позивачу надбавки за специфічні умови проходження служби за період з 07.11.2015 року по 13.03.2018 року, слід відмовити. За цим, не підлягає задоволенню позовна вимога про зобов`язання Головного управління Національної поліції в Харківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням надбавки за специфічні умови роботи, оскільки вказана вимога є похідною. Стосовно позовної вимоги про визнання протиправними дій та зобов`язання Головного управління Національної поліції в Харківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням надбавки за роботу в умовах режимних обмежень та із врахуванням раніше виплачених сум, колегія суддів зазначає наступне. Згідно зі ст.102 Закону України "Про Національну поліцію" пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Згідно з п.10 постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей" №393 від 17 липня 1992 року військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. З урахуванням наведених вище норм, а також приписів наказу МВС України 06.04.2016 №260 (з відповідними змінами) одноразова грошова допомога при звільненні нараховується з розрахунку місячного грошового забезпечення з урахуванням підвищень посадового окладу, надбавок, доплат, що мають постійний характер, та премій, установлених на день звільнення. Як вбачається з матеріалів справи, для обчислення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні взято до розрахунку його місячне грошове забезпечення станом на день звільнення, а саме: посадовий оклад 3250,00 грн.; оклад за спеціальним званням - 2000,00 грн.; надбавка за стаж служби (35%)- 1837,50 грн.; премія (49,998%) - 3543,61 грн.; всього - 10631,11 грн. (а.с.18). При цьому, відповідачем по справі не було включено для обчислення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків посадового окладу. Колегія суддів зазначає, що вказана надбавка має постійний характер, та відповідно до Порядку №260 входить до складу грошового забезпечення, а тому повинна була бути врахована при обчисленні одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 . Доводів щодо відсутності підстав для задоволення вказаної позовної вимоги у відзиві на позов та відзиві на апеляційну скаргу Головним управлінням Національної поліції в Харківській області не наведено, крім того, що це похідна вимога. Як зазначено вище, Головним управлінням Національної поліції в Харківській області допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у не здійсненні нарахування та виплати ОСОБА_1 надбавки за роботу в умовах режимних обмежень, тому вимога про здійснення перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням надбавки за роботу в умовах режимних обмежень та із врахуванням раніше виплачених сум, підлягає задоволенню. При цьому, позивач просить визнати протиправними саме дії відповідача щодо ненарахування та невиплати надбавки за роботу в умовах режимних обмежень позивачу в повному обсязі під час обрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, однак колегія суддів вважає, що в даному випадку належним способом захисту порушених прав позивача в цій частині позовних вимог є, зокрема, визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті надбавки за роботу в умовах режимних обмежень позивачу в повному обсязі під час обрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, оскільки як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. На підставі вищевикладеного, колегія суддів доходить висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача в цій частині позовних вимог є визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання Головного управління Національної поліції в Харківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням надбавки за роботу в умовах режимних обмежень та із врахуванням раніше виплачених сум. Колегія суддів вважає, що інші аргументи, наведені сторонами по справі, не вимагають детального обґрунтування, оскільки не є вирішальними. Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29). Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, що призвело до частково неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити частково. Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Харківській області, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків посадового окладу за період з 14.11.2012 по 30.06.2013 включно, та з 01.12.2013 по 28.02.2015 включно; зобов`язання Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків посадового окладу за період з 14.11.2012 по 30.06.2013 включно, та з 01.12.2013 по 28.02.2015 включно; визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Харківській області, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків посадового окладу за період з 07.11.2015 по 13.03.2018 включно; зобов`язання Головного управління Національної поліції в Харківській області встановити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків посадового окладу за період з 07.11.2015 по 13.03.2018 включно; визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Харківській області, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті надбавки за роботу в умовах режимних обмежень ОСОБА_1 в повному обсязі під час обрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні; зобов`язання Головного управління Національної поліції в Харківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням надбавки за роботу в умовах режимних обмежень та із врахуванням раніше виплачених сум, з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення вказаної частини позовних вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2021 по справі № 520/18781/21 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Харківській області, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків посадового окладу за період з 14.11.2012 по 30.06.2013 включно, та з 01.12.2013 по 28.02.2015 включно; зобов`язання Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків посадового окладу за період з 14.11.2012 по 30.06.2013 включно, та з 01.12.2013 по 28.02.2015 включно; визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Харківській області, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків посадового окладу за період з 07.11.2015 по 13.03.2018 включно; зобов`язання Головного управління Національної поліції в Харківській області встановити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків посадового окладу за період з 07.11.2015 по 13.03.2018 включно; визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Харківській області, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті надбавки за роботу в умовах режимних обмежень ОСОБА_1 в повному обсязі під час обрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні; зобов`язання Головного управління Національної поліції в Харківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням надбавки за роботу в умовах режимних обмежень та із врахуванням раніше виплачених сум. Прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити. Визнати протиправною бездіяльність Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Харківській області, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків посадового окладу за період з 14.11.2012 по 30.06.2013 включно, та з 01.12.2013 по 28.02.2015 включно. Зобов`язати Ліквідаційну комісію ГУМВС України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків посадового окладу за період з 14.11.2012 по 30.06.2013 включно, та з 01.12.2013 по 28.02.2015 включно. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків посадового окладу за період з 07.11.2015 по 13.03.2018 включно. Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області встановити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків посадового окладу за період з 07.11.2015 по 13.03.2018 включно. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті надбавки за роботу в умовах режимних обмежень ОСОБА_1 в повному обсязі під час обрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні. Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням надбавки за роботу в умовах режимних обмежень та із врахуванням раніше виплачених сум. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2021 року по справі № 520/18781/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош А.М. Григоров