Постанова 4808 № 344/21566/25

Справа № 344/21566/25 Провадження № 22-ц/4808/1022/26 Головуючий у 1 інстанції Польська М. В. Суддя-доповідач Девляшевський ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 травня 2026 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: головуючого Девляшевського В.А., суддів: Луганської В.М., Мальцевої Є.Є., секретаря Кузів А.В. з участю: сторін та представника ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду в складі судді Польської М.В., постановлену 09 квітня 2026 року в м. Івано-Франківську, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та визначення часток у спільних грошових зобов`язань, в с т а н о в и в: У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. Просила визнати спільною сумісною власністю подружжя нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 (квартира АДРЕСА_2 та комора XXVI), а також транспортний засіб Lincoln Nautilus 2021 року випуску; виділити їй в порядку поділу спільного майна подружжя у приватну власність частку в розмірі 70% від нерухомого та рухомого майна; стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошову компенсацію вартості 70% транспортного засобу в розмірі 770 000,00 грн. В свою чергу ОСОБА_2 звернувся з зустрічним позовом до ОСОБА_1 , в якому просив визнати об`єктом спільної сумісної власності подружжя двокімнатну квартиру АДРЕСА_3 ; поділити зазначену квартиру, визначивши частки подружжя по ; визнати спільним борговим зобов`язанням подружжя зобов`язання за договором про іпотечний кредит №IFHOGT00000641 від 30.06.2021, укладеним між ОСОБА_2 та АТ КБ «ПриватБанк»; визначити, що сторони зобов`язані нести обов`язок щодо виконання зобов`язань за договором про іпотечний кредит №IFHOGT00000641 від 30.06.2021 у рівних частках по кожна; визнати об`єктом спільної сумісної власності подружжя комору, розташовану за адресою АДРЕСА_1 приміщення XXV; поділити зазначену комору, визначивши частки сторін по 1/2; визнати об`єктом особистої приватної власності ОСОБА_2 транспортний засіб, а саме автомобіль Lincoln Nautilus 2021 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; визнати спільними витратами подружжя, здійсненими в інтересах сім`ї, сплату авансових платежів та платежів за договором іпотечного кредиту; визнати за позивачем право вимоги до відповідачки на частину цих платежів; визнати витрати, понесені на започаткування підприємницької діяльності ОСОБА_1 , такими, що здійснені за рахунок спільних коштів подружжя, а також право вимоги щодо відшкодування цих коштів в розмірі частини з відповідачки. У квітні 2026 року ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову, в якій просила застосувати у межах справи заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 здійснювати переобладнання двокімнатної квартири АДРЕСА_3 , а саме зміни планування квартири, знесення частини стіни, переобладнання санвузла шляхом влаштування іншого виходу, та зміну конфігурації однієї стіни. Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 09 квітня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 . Не погодившись із даною ухвалою суду, оскільки вважає її необґрунтованою, постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Зазначила, що станом на момент купівлі-продажу квартири по АДРЕСА_1 будинок був зданий в експлуатацію, будівництво завершено, квартира складається з двох кімнат. Доступу до спірної квартири в неї немає, документів, які стосуються її теж. Вказувала, що під час перебування у шлюбі відповідач повідомляв про намір змінити планування квартири, знесення частини стіни, переобладнання санвузла шляхом влаштування іншого виходу та зміну конфігурації однієї стіни. Дане переобладнання може вплинути на варіанти поділу в подальшому спірної квартири із врахуванням місць спільного користування. Крім того, цей факт може вплинути на дострокове погашення кредиту або дострокове розірвання іпотечного договору. Крім того, скаржниця є майновим поручителем за кредитним договором відповідача, а тому, на її думку, наявний ризик в отриманні матеріальних збитків у випадку незаконного переобладнання квартири, яка перебуває в іпотеці. За наведених обставин просила оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нове рішення, яким застосувати заходи забезпечення позову. Представник ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому посилається на законність та обґрунтованість судового рішення. Натомість доводи апеляційної скарги вважає надуманими. Вказує, що скаржниця не обґрунтовує, яким саме чином незабезпечення позову про заборону відповідачу здійснювати переобладнання квартири вплинуло б на визнання судом даної квартири об`єктом спільної власності подружжя з визнанням права шляхом поділу на 70 чи 50 відсотків за обома позовами (первісним та зустрічним) за кожним з позивачів. При цьому звертає увагу, що поділ та виділ стосовно нерухомого майна є різними юридичними поняттями, які мають різні наслідки для права власності. Зазначив, що у квартирі до сьогодні ніхто не проживає, ремонтні роботи у ній не закінчені і квартира просто не готова до проживання, оскільки усі необхідні ремонтні роботи, які проводились здебільшого за рахунок коштів відповідача за первісним позовом, призупинені у зв`язку з невирішеним судовим спором щодо поділу квартири. У своїй заяві, як і в апеляційній скарзі позивачка не довела належними і допустимими доказами, що відповідач планує здійснювати переобладнання квартири, змінювати її планування, зносити частини стін, здійснювати переобладнання санвузла з влаштуванням іншого виходу, конфігурації стіни тощо. Відтак її припущення стосовно того, що переобладнання може вплинути на варіанти поділу не можуть бути достатньою підставою для задоволення вимог про забезпечення позову. В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та її представник доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити. ОСОБА_2 апеляційну скаргу заперечив з огляду на законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції. Вислухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що скарга підлягає до задоволення з таких підстав. Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції вважав, що ОСОБА_1 не обґрунтовано заяву, а саме, яким чином незабезпечення позову про заборону ОСОБА_2 здійснювати переобладнання квартири АДРЕСА_3 (зміни планування, знесення частини стіни, переобладнання санвузла з влаштуванням іншого виходу, конфігурації стіни), може вплинути на визнання судом даної квартири об`єктом спільної власності подружжя з визнанням права шляхом поділу на 70 чи 50 відсотків за обома позовами (первісним та зустрічним) за кожним з позивачів. За таких умов суд прийшов до висновку, що вимога про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 здійснювати переобладнання квартири задоволенню не підлягає, як необґрунтована та недоведена для вжиття заходів забезпечення позову. Переглядаючи справу, апеляційний суд звертає увагу на таке. Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (частина друга статті 149 ЦПК України). У статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, зокрема забороною вчиняти певні дії. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову». При вирішенні питання про забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Відповідність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності від конкретного випадку. Така правова позиція висловлена Верховним Судом неодноразово, зокрема в постанові від 26 квітня 2022 року у справі № 285/4519/21-ц. Позивачка просила забезпечити позов шляхом заборони ОСОБА_2 здійснювати переобладнання двокімнатної квартири АДРЕСА_3 , а саме зміни планування квартири, знесення частини стіни, переобладнання санвузла шляхом влаштування іншого виходу, та зміну конфігурації однієї стіни. В судовому засіданні ОСОБА_2 не заперечив, що він здійснював певні ремонтні роботи з переобладнання квартири. Відтак, заявлений позивачкою захід забезпечення позову є обґрунтованим та співмірним із заявленими позовними вимогами, оскільки предметом спору є поділ спільного майна подружжя, а саме двокімнатної квартири АДРЕСА_3 . ОСОБА_2 фактично здійснював ремонтні роботи та переобладнання спірної квартири, що ним не заперечувалось у судовому засіданні. Такі дії можуть призвести до зміни технічних характеристик, планування та конфігурації об`єкта нерухомого майна, який є предметом спору між сторонами. У разі подальшого проведення робіт із перепланування, знесення частини стіни, переобладнання санвузла та зміни конфігурації стін може бути істотно змінено стан спірного майна, що ускладнить або зробить неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову, а також може призвести до виникнення нових спорів між сторонами щодо складу, вартості та технічного стану майна. За таких обставин заборона відповідачу здійснювати переобладнання квартири спрямована на збереження існуючого стану спірного майна до вирішення спору по суті та забезпечення реального і ефективного виконання можливого рішення суду. Колегія суддів вважає обґрунтованим та співмірним застосувати захід забезпечення позову шляхом заборони здійснювати ремонтні роботи. Вказаний захід буде достатнім заходом забезпечення позову, враховуючи те, що у такий спосіб забезпечується збереження спірного майна у незмінному стані до вирішення спору по суті, попереджається можливість зміни його технічних характеристик та планування, а також унеможливлюється утруднення чи неможливість виконання майбутнього судового рішення. Водночас, накладені заходи забезпечення позову не обмежують права відповідача на володіння та користування нерухомим майном. На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції не здійснив оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, залишив поза увагою необхідність збереження балансу прав і законних інтересів усіх учасників правовідносин. Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалу Івано-Франківського міського суду від 09 квітня 2026 року слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити. Керуючись статтями 374, 376, 381 384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Івано-Франківського міського суду від 09 квітня 2026 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та визначення часток у спільних грошових зобов`язаннях. Заборонити ОСОБА_2 здійснювати переобладнання квартири АДРЕСА_3 , зокрема вчиняти дії щодо зміни планування квартири, знесення частини стіни, переобладнання санвузла із влаштуванням іншого виходу та зміни конфігурації стін. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного її тексту. Головуючий В.А. Девляшевський Судді: В.М. Луганська Є.Є. Мальцева Повний текст постанови складено 25 травня 2026 року.