Постанова Хмельницький апеляційний суд № 686/10772/26

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 травня 2026 року м. Хмельницький Справа № 686/10772/26 Провадження № 22-ц/820/1301/26 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Костенка А.М., Янчук Т.О., секретар судового засідання Плінська І.П., з участю представника позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 квітня 2026 року про забезпечення позову, встановив: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У квітні 2026 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики. ОСОБА_2 зазначив, що 14 липня 2023 року сторони уклали договір позики, за умовами якого ОСОБА_3 за згодою дружини ОСОБА_4 позичив у нього 6 400 доларів США на строк до 14 листопада 2023 року. На підтвердження факту укладення договору та передачі коштів ОСОБА_3 видав йому розписку. Наразі відповідачі не повернули позичені кошти, внаслідок чого з них на користь позивача слід стягнути солідарно борг у розмірі 6 400 доларів США. Оскільки ОСОБА_3 і ОСОБА_4 прострочили виконання грошового зобов`язання, то вони мають сплатити позивачу 457 доларів 10 центів США 3% річних від простроченої суми за період з 15 листопада 2023 року по 1 квітня 2026 року та 58 560 доларів США пені за період з 14 листопада 2023 року по 1 квітня 2026 року. За таких обставин ОСОБА_2 просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на свою користь 65 417 доларів 10 центів США боргу за договором позики. Короткий зміст вимог заяви про забезпечення позову Одночасно з позовом ОСОБА_2 подав суду заяву про забезпечення позову посилаючись на те, що ОСОБА_3 є власником транспортних засобів, а ОСОБА_4 власницею квартири. З огляду на характер спору та розмір заборгованості існує реальний та обґрунтований ризик відчуження відповідачами належного їм майна або зняття коштів з банківських рахунків, що може істотно ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду. ОСОБА_2 просив суд накласти арешт у межах суми позовних вимог 2 872 464 грн 86 коп. на майно, що належить ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , а саме: - транспортні засоби: ЗАЗ 110307, 2004 року випуску; ЗАЗ 110557, 2006 року випуску; ЗАЗ 110557, 2007 року випуску; ГАЗ 2705, 2004 року випуску; - квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 72,3 кв.м; - грошові кошти, що знаходяться в банківських установах України. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 квітня 2026 року заяву про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на транспортні засоби, що належать ОСОБА_3 на праві власності: ЗАЗ 110307, 2004 року випуску; ЗАЗ 110557, 2006 року випуску; ЗАЗ 110557, 2007 року випуску; ГАЗ 2705, 2004 року випуску. У задоволенні решти вимог відмовлено. Визначено, що ухвала підлягає негайному виконанню. Суд керувався тим, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду, а тому слід накласти арешт на транспортні засоби позичальника ОСОБА_3 . Оскільки позивачем не доведено співмірність заявленого заходу забезпечення позову з позовними вимогами та наявність у відповідачів рахунків у банківських установах, то підстави для накладення арешту на квартиру та ці рахунки відсутні. Короткий зміст і узагальнені доводи апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині відмови у накладенні арешту на грошові кошти на банківських рахунках відповідачів та ухвалити в цій частині нове рішення про накладення арешту на грошові кошти у межах суми 233 984 грн посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що накладення арешту на грошові кошти відповідачів, які знаходяться в банківських установах України, забезпечить належне виконання рішення суду про задоволення позову та поновлення порушеного права позивача. Такий захід є співмірним і достатнім із позовними вимогами та не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідачів, а посилання суду на необхідність надання доказів наявності у відповідачів банківських рахунків є безпідставними. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи ОСОБА_3 і ОСОБА_4 не подали відзив на апеляційну скаргу. Щодо розгляду справи апеляційним судом за відсутності відповідачів Відповідно до статті 372 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Європейський суд з прав людини у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» («Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain», заява №11681/85, рішення від 7 липня 1989 року, пункт 35) зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Апеляційний суд виходить з того, що якщо сторони та/або їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є перешкодою для розгляду справи. Ухвалою від 22 квітня 2026 року справа була призначена до судового розгляду в суді апеляційної інстанції на 21 травня 2026 року о 16 годині 30 хвилин. 27 квітня 2026 року ОСОБА_3 і ОСОБА_4 одержали судові повістки про виклик, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 60, 61), тобто відповідачі повідомлені належним чином про дату, час і місце розгляду справи в апеляційному суді. 20 травня 2026 року на адресу апеляційного суду надійшло клопотання ОСОБА_4 про перенесення розгляду справи на іншу дату, оскільки вона здійснює догляд за дитиною з інвалідністю, а ОСОБА_3 як військовослужбовець перебуває в зоні ведення бойових дій, у зв`язку з чим відповідачі не можуть з`явитися в судове засідання. ОСОБА_3 і ОСОБА_4 повідомлені належним чином про судовий розгляд, а у справі достатньо матеріалів для вирішення апеляційної скарги ОСОБА_2 . Відтак апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу в даному судовому засіданні. При цьому суд апеляційної інстанції враховує, що відкладення розгляду справи призведе до порушення строку розгляду апеляційної скарги, визначеного статтею 371 ЦПК України. 2.

Мотивувальна частина Позиція суду апеляційної інстанції Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала суду відповідає у неповній мірі. Заслухавши учасника судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково. Суд першої інстанції не застосував правильно норми статей 149, 150 ЦПК України, а тому постановлена ним ухвала підлягає зміні. Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини Між ОСОБА_2 , з одного боку, і ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , з іншого боку, виник спір з приводу невиконання останніми зобов`язання за договором позики. Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції Статтею 149 ЦПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. За змістом частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Із положень статті 153 ЦПК України слідує, що за загальним правилом заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду). Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. За своєю правовою природою забезпечення позову є гарантією належного виконання рішення суду про задоволення позову та ефективного відновлення порушених прав позивача. Вжиття судом цих заходів встановлює до прийняття рішення по справі певні обмеження здійснення учасниками справи, зокрема відповідачами, цивільних прав. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 4 постанови від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Також підставою для вжиття заходів забезпечення позову є достатньо-обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених процесуальним законом, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 25 травня 2020 року (справа №759/3972/18), яка згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні норм права. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 6 серпня 2025 року (справа №759/22148/24) зазначив, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). У постанові від 11 грудня 2024 року (справа №760/18839/23) Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду виснував, що сам лише факт відсутності вказаних позивачем відкритих банківських рахунків, майна боржника не є безумовною підставою для відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти в межах суми позову, що належить відповідачу, оскільки, як передбачено частиною першою статті 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Предметом заявленого позову є зобов`язання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перед ОСОБА_2 за договором позики у розмірі 65 417 доларів 10 центів США. Встановивши, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувавши обсяг позовних вимог, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що обраний позивачем вид забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно відповідачів може забезпечити фактичне виконання судового рішення про задоволення позову. Водночас суд не врахував, що накладення арешту на грошові кошти відповідачів є співмірним з позовними вимогами, сприятиме позивачу в можливості захистити свої права та інтереси шляхом забезпечення належного виконання рішення в разі задоволення позову. В цій частині ухвала суду першої інстанції підлягає зміні. 3.Висновки суду апеляційної інстанції Суд першої інстанції при вирішенні питання про забезпечення позову не дотримався норм процесуального закону, хоча зробив правильний висновок про застосування заходу забезпечення позову в виді арешту. Відтак ухвалу суду слід змінити в частині обсягу майна, на яке накладено арешт, зазначивши додатково про накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться в банківських установах України на рахунках відповідачів, у межах зазначеної позивачем в апеляційній скарзі суми. Підстави для скасування цієї ухвали відсутні. Керуючись статтями 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, ухвалив: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 квітня 2026 року про забезпечення позову в частині обсягу обтяженого майна змінити. Накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться в банківських установах на рахунках ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) та ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), у межах суми позовних вимог 233 984 гривні. В решті ухвалу суду залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 22 травня 2026 року. Судді: О.І. Ярмолюк А.М. Костенко Т.О. Янчук Головуючий у першій інстанції Порозова І.Ю. Доповідач Ярмолюк О.І. Категорія 27