Постанова 4813 № 503/506/25

Номер провадження: 22-ц/813/614/26 Справа № 503/506/25 Головуючий у першій інстанції Вороненко Д.В. Доповідач Таварткіладзе О. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25.05.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Таварткіладзе О.М., суддів: Сєвєрової Є.С., Погорєлової С.О., розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , на рішення Кодимського районного суду Одеської області від 04 серпня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів, - В С Т А Н О В И В: У квітні 2025 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просила змінити розмір аліментів, що стягуються на її користь з ОСОБА_1 за рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 04.09.2013 року на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановивши їх в розмірі частини 1/4 частини від всіх видів заробітку щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття. В обґрунтування позову зазначено, що вона перебувала з відповідачем у шлюбі, від якого сторони мають доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Кодимським районним судом Одеської області 04.09.2013 року з відповідача на її користь було стягнуто аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , у твердій грошовій сумі в розмірі 300 грн. щомісяця, починаючи з моменту звернення до суду, тобто з 23.04.2013 року, і до досягнення дитиною повноліття. Також зазначено, що на даний час дочка потребує значно більшого догляду та матеріального забезпечення коштами, оскільки збільшуються потреби в навчанні та розвитку; самостійно повністю забезпечити та задовольнити потреби малолітньої дитини одягом, продуктами харчування та оплатити вартість відвідування творчих гуртків вона не має можливості. Позивач зазначає, що матеріальний стан відповідача значно змінився, оскільки проходить службу. Рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 04 серпня 2025 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів задоволено. Змінено спосіб стягнення аліментів за рішенням ухваленим Кодимським районним судом Одеської області 04.09.2013 року у цивільній справі № 503/752/13-ц, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 аліментів на утримання дитини дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з твердої грошової суми в розмірі 300 грн на стягнення аліментів у частці від заробітку (доходу) платника аліментів, а саме в розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з дня набрання даним рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. Стягнення аліментів у спосіб визначений в рішенні ухваленому Кодимським районним судом Одеської області 04.09.2013 року у цивільній справі № 503/752/13-ц припинено станом на день набрання законної сили даним рішенням. Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Кодимського районного суду Одеської області від 04 серпня 2025 року скасувати, постановити нове рішенням, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про зміну розміру стягнених аліментів на утримання дитини, відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що судом першої інстанції поверхово оцінено докази в матеріалах справи, надано їм невірну правову оцінку, що призвело допорушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивачка не надала доказів зміни та покращення матеріального стану відповідача з часу встановлення йому аліментів, а також, інформації про щомісячні доходи платника аліментів, так і одержувача аліментів, та зміни сімейного стану. Вважає, що сам по собі факт того, що ОСОБА_1 є працевлаштованою особою, не є доказом покращення матеріального становища відповідача. Також, зазначає, що у відповідача є ще дитина - ОСОБА_6 , а також, батько-пенсіонер, які знаходяться на його утриманні. Крім того, зазначає, що відповідач в 2024 році отримав поранення, внаслідок якого стан здоров?я останнього значно погіршився, потребує постійного лікування; в липні 2024 року діагностовано КТ ознаки, які можуть відповідати вентральній килі передньої черевної стінки, праобічному нефролітіазу; в жовтні 2024 року поставлений діагноз - наслідки перенесеного вогнепального поранення ОЧП, ОМТ, нейропатія латерального шкірного нерва стегна праворуч. Відзив на апеляційну скаргу або пояснення (заперечення) не надходив. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи вбачається, що предметом спору є зміна розміру аліментів, ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. За приписами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ч. 1 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Задовольняючи позов та змінюючи спосіб стягнення аліментів з твердої грошової суми в розмірі 300 грн. на стягнення 1/4 частини від заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з дня набрання даним рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття, суд першої інстанції виходив із якнайкращого забезпечення інтересів дитини. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке. Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 (позивачка) та ОСОБА_1 (відповідач) мають спільну дитину - доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 (а. с. 6). 20 серпня 2013 року рішенням Кодимського районного суду Одеської області шлюб між сторонами розірвано (а. с. 7). 04 вересня 2013 року рішенням Кодимського районного суду Одеської області з відповідача ОСОБА_1 на користь позивачки ОСОБА_7 стягнуто аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 300 грн щомісяця, починаючи з моменту звернення позивача до суду, тобто з 23.04.2013 року, і до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_4 (а. с. 8). 18 жовтня 2014 року позивачка уклала шлюб із ОСОБА_8 , у зв`язку з чим змінила своє дошлюбне прізвище « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_10 » (копія свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_2 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кодимського районного управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 114 (а.с. 9), який було розірвано заочним рішенням Кодимським районним судом Одеської області від 30 червня 2016 року, після розірвання шлюбу прізвище позивачка залишила « ОСОБА_10 » (а. с. 10-11). Відповідач ОСОБА_1 за станом свого здоров`я потребує лікування внаслідок отриманого поранення, про що свідчать копії відповідних медичних документів (а. с. 29-31). Розглядаючи апеляційну скаргу, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права. Як вбачається зі ст. 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року (далі Конвенція), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Вказані положення кореспондуються з приписами ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 року № 2402-III. Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», Заява № 31111/04, § 54). Частиною 2 ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Відповідно ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати. Відповідно до ст. 7 ЗУ „Про державний бюджет на 2025 рік» прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років - 3 196 гривень. Відповідно до ст. 7 ЗУ „Про державний бюджет на 2026 рік» прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років - 3 512 гривень. Згідно статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили. Враховуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Так, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Зокрема, до підстав визначення розміру аліментів в твердій грошовій сумі (що фактично є зміною розміру) ст. 184 СК України відносить: нерегулярний, мінливий дохід платника аліментів, одержання частини доходу в натурі та інші обставини, що мають істотне значення. Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»). Така правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 05.02.2014 року по справі № 6-143цс13. Схожа правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 10 липня 2019 року по справі № 415/4386/16-ц (провадження № 61-21056св18). Згідно із роз`ясненнями, що містяться в пункті 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім`ї. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів. При цьому у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили(абзац 4 пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»). При визначені розміру аліментів враховуються зобов`язання платника аліментів щодо утримання всіх неповнолітніх дітей чи інші аліментні зобов`язання. Позивачка, заявляючи вимогу про зміну розміру стягнення аліментів зі стягнення аліментів у твердій грошовій сумі на аліменти у частці від заробітку (доходу) платника аліментів, посилалася на недостатність стягнутих за рішенням Кодимського районного суду Одеської області суду від 04.09.2013 року аліментів у розмірі 300 грн щомісячно для належного утримання дитини; самостійно намагається матеріально забезпечити доглянути, виховати неповнолітню дитину, а також, виконати всі інші обов`язки, покладені на неї законом та необхідні для належного утримання дитини. При цьому зазначає, що матеріальний стан відповідача значно змінився, оскільки останній проходить службу. Одеський апеляційний суд, з метою перевірки інформації про зміну матеріального стану відповідача, дослідив доходи за минулий рік, які містяться у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи. Так, з даного реєстру вбачається, що доходи відповідача станом на час ухвалення рішення про стягнення аліментів на неповнолітню дитину у 2017 році доходи у відповідача протягом 2017-2020 років включно відсутні. У 2021 році дохід відповідача склав 73 996 грн (продаж нерухомого майна). У 2022 році 15 527,95 грн + 20 496,89 грн + 21614,90 грн, а всього 57 639,74 грн (джерело виплат - ТОВ «ІЗТ»). У 2023 році - 302 169,97 грн (джерело виплат ТОВ «ІЗТ»), що в середньому становить -25 180,83 грн на місяць (302 169,97:12) У 2024 році 382 798,77 грн (джерело виплат ТОВ «ІЗТ» та військова частина НОМЕР_3 ), що в середньому становить 31 899,97 грн на місяць ( 382 798,77:12) Доходи відповідача за 2025 рік склали - 513 918,02 грн, з яких: 155 844,12 грн - заробітна плата; 358 073,90 грн - виплати військовослужбовцям, що в середньому становить 42 826,51 грн на місяць. За встановлених обставин, апеляційний суд виснує про те, що дохід ОСОБА_7 суттєво збільшився у порівнянні з часом, коли було ухвалено рішення суду у 2017 році про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини, і ОСОБА_7 спроможний сплачувати на утримання своєї доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у більшому розмірі, ніж встановлений рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 04 вересня 2013 року по справі № 503/752/13-ц. Тому колегія суддів доходить висновку про можливість зміни розміру стягнення аліментів з твердої грошової суми 300 грн на 1/4 частини від загального доходу відповідача щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Такий розмір стягнення, з урахуванням зміни матеріального стану відповідача у бік покращення, на думку апеляційного суду, не буде надмірним тягарем для нього та сприятиме покращенню матеріального становища дитини. Апеляційний суд звертає увагу, що в період з січня 2026 року по березень 2026 року доходи відповідача склали - 195 497,90 грн, з яких: 38 061,03 грн - заробітна плата, 157 436,87 грн - виплати військовослужбовцям (в середньому 41 291,49 грн на місяць). Крім того, апеляційний суд враховує те, що відповідач має проблеми зі здоров`ям. При цьому зазначає, що стан здоров`я відповідача не дає підстави для звільнення його від обов`язку утримання дітей, однак може враховуватися при визначення розміру аліментів, що і було зроблено судом при вирішенні спору. Таким чином, апеляційний суд вважає, що при вирішенні цього спору суд першої інстанції правильно врахував усі істотні обставини, що могли вплинути на визначення розміру аліментів та спосіб їх стягнення, а також обґрунтовано виходив з інтересів та потреб дитини. Доводи апеляційної скарги, що позивачка не надала суду доказів зміни та покращення його матеріального стану з моменту встановлення йому аліментів, є безпідставними та спростовуються довідкою про доходи відповідача. При цьому, під час розгляду справи в суді першої інстанції та апеляційної інстанції, відповідач не надав доказів на спростування зміни свого матеріального стану. Також, колегія суддів звертає увагу, що обставини, що з віком потреби дітей зростають, що, в свою чергу, тягне постійне зростання витрат, зокрема, з боку матері, з якою проживає дочка, на її утримання, на забезпечення освіти, гармонійного розвитку, медичного догляду та відпочинку, є загальновідомими та не потребують доказування. Доводи апеляційної скарги про те, що на утриманні відповідача перебуває інша дитина, а саме - син ОСОБА_11 , є необґрунтованим та такими, що не мають правового значення для вирішення справи, оскільки згідно наявного у матеріалах справи свідоцтва про народження вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_5 народився ОСОБА_6 , батько якого - ОСОБА_12 (а. с. 27). Доводи апеляційної скарги, що відповідач має на утриманні батька-пенсіонера ОСОБА_13 , не приймається, оскільки доказів того, що батько відповідача перебуває на його утриманні, останній не представив. З огляду на вказане вище та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України, слід зробити висновок, що відповідач у випадку неможливості сплати аліментів у заявленому розмірі позивачкою, мав довести суду ці обставини належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, відповідно до вимог ст. ст. 77-80 ЦПК України, однак таких обставин суду відповідачем, не доведено. Відповідач ні в ході розгляду справи в суді першої інстанції, ні під час апеляційного перегляду справи, не надав суду жодних доказів, які б вказували на те, що стягнення аліментів у розмірі, в якому просить позивач, поставить його як платника аліментів, у скрутне матеріальне становище. Інші доводи апеляційної скарги відповідача є аналогічними викладеним у відзиві на позовну заяву, які не спростовують правильність висновку суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна правова оцінка. Колегія суддів вважає за необхідне роз`яснити, що відповідно до вимог частини першої статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Отже, колегія суддів звертає увагу на те, що законодавство України дає право батькам згодом змінити встановлений розмір аліментів в сторону його збільшення або зменшення, у зв`язку зі зміною матеріального становища, сімейного стану, стану здоров`я платника або одержувача аліментів чи за наявності інших життєвих ситуацій. Таким чином, доводи апеляційних скарг не можуть бути підставою для скасування законного і обґрунтованого судового рішення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду попередньої інстанції. Інших вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційні скарги не містять. Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово вказував, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі "Руїз Торіха проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії"). Також, Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи, які є підставою для скасування рішення, не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, внаслідок чого апеляційна скарга задоволенню не підлягає. На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Рішення Кодимського районного суду Одеської області від 04 серпня 2025 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 п. 2 ст. 389 ЦПК України. Головуючий: О.М. Таварткіладзе Судді: Є.С. Сєвєрова С.О. Погорєлова