Постанова Закарпатський апеляційний суд № 305/3826/25

Справа № 305/3826/25 ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20.05.2026 м. Ужгород Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Аль-Атті І.В. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Рахівського районного суду Закарпатської області від 14 жовтня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, В С Т А Н О В И В: Постановою Рахівського районного суду Закарпатської області від 14 жовтня 2025 року накладено на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 cт. 204-1 КУпАП адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 500 (п`ятисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок. Відповідно до постанови суду, - 14 вересня 2025 року, близько 12:10 год., прикордонним нарядом "Група реагування" у контрольованому прикордонному районі на напрямку прикордонного знаку №413, околиця населеного пункту Лазещина (територія Ясінянської селищної громади Рахівського району Закарпатської області) було виявлено та затримано ОСОБА_1 , який спільно з двома громадянами України здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону з України до Румунії шляхом обходу місця несення служби прикордонного наряду «Прикордонний пост» у складі групи осіб. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги ст.ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон» від 04.11.1991, чим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 2 ст. 204-1 КУпАП. Не погоджуючись з даною постановою адвокат Аль-Атті І.В. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Вважає, що постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що наявні в матеріалах справи докази, на які посилається суд в оскаржуваній постанові, являються недостатніми для обґрунтування вини ОСОБА_1 . Вказує, що висновки викладені в оскаржуваній постанові суду не підтвердженні матеріалами справи та не враховують всі обставини справи для кваліфікації вчиненого правопорушення, саме за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП. Зазначає, що не мав наміру в незаконному перетині державного кордону, оскільки станом на 14.10.2025 у підзахисного було наявне бронювання, він міг спокійно пересуватися Україною та за необхідності здійснити перетин кордону у належний законний спосіб. Зазначає, що ОСОБА_1 був затриманий у світлий час доби на значній відстані від державного кордону, який походить у гірській місцевості, при ньому не виявлено предметів, які б могли прямо чи опосередковано указувати на намір незаконного перетину кордону, намір перебувати на Західній Україні не заперечив, перебував у відпустці, пояснення надавав під тиском, та сам факт перебування за 55 км. від кордону в населеному пункті свідчить про відсутність наміру незаконного перетину. Вважає, що особами, які складали протокол про адміністративне затримання, було допущено грубих помилок, що призвели до необґрунтованого рішення суду. Щодо пропуску строку на апеляційне оскарження зазначає, що оскаржувана постанова була офіційно опублікована 15 жовтня 2025 року в реєстрі судових рішень, доступ до справи було надано 17 жовтня 2025 року. Помилково вважала 15 жовтня 2025 року днем, від якого потрібно відраховувати строк на апеляційне оскарження, 25 жовтня був вихідним, 27 жовтня апеляційна скарга була подана, але фактично апелянт запізнився на 1 робочий день з подачею апеляційної скарги. В судове засідання ОСОБА_1 та його захисник адвокат Аль-Атті І.В. не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, про причини неявки суду не повідомили. Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб. Частиною 2 ст. 268 КУпАП визначено, що участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 204-1 КУпАП, не є обов`язковою. За таких обставин, відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП, а також з метою реалізації права на справедливий судовий розгляд упродовж розумного строку, апеляційний суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутність ОСОБА_1 та його захисника адвоката Аль-Атті І.В. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Як вбачається з матеріалів справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, її розгляд проведено судом першої інстанції без участі останнього, а дані про належне виконання судом першої інстанції вимог ст. 285 КУпАП у матеріалах справи відсутні, тому причини пропуску строку на подання апеляційної скарги визнаються поважними, у зв`язку з чим такий строк підлягає поновленню. Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП. Суд, відповідно до приписів ст. 252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом. Апеляційний суд вважає, що вищевказані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення, судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, за спробу незаконного перетину державного кордону України, є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст. 283 КУпАП, оскільки в ній, всупереч доводів апеляційної скарги, наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення останнім цього адміністративного правопорушення. Не дивлячись на доводи апеляційної скарги захисника, наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, підтверджується зібраними у справі про адміністративне правопорушення й дослідженими в судовому засіданні доказами, яким дана правильна юридична оцінка. Даними, які містяться у протоколі про адміністративне правопорушення ЗхРУ № 356201 від 14.09.2025, стверджується, що 14 вересня 2025 року, близько 12:10 год., прикордонним нарядом "Група реагування" у контрольованому прикордонному районі на напрямку прикордонного знаку №413, околиця населеного пункту Лазещина (територія Ясінянської селищної громади Рахівського району Закарпатської області) було виявлено та затримано ОСОБА_1 , який спільно з двома громадянами України здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону з України до Румунії шляхом обходу місця несення служби прикордонного наряду «Прикордонний пост» у складі групи осіб. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України», тобто вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 2 ст. 204-1 КУпАП. Викладені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення підтверджуються вищевказаним протоколом про адміністративне правопорушення; протоколом про адміністративне затримання від 14.09.2025, відповідно до якого ОСОБА_1 був затриманий 14.09.2025 о 12:35 год, від повідомлення близьких родичів відмовився, звільнений після з`ясування обставин правопорушення 15.09.2025 о 18:05 год.; протоколом особистого огляду речей та вилучення речей і документів від 14.09.2025, під час якого виявлено та вилучено: паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, військовий квиток, банківську картку, грошові кошти в сумі 200 євро (у подальшому повернуто); копією паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , орган, що видав 8012, що був у ОСОБА_1 при собі; довідкою про затримання 3 громадян України, складеною 14.09.2025 офіцером (оперуповноважений) ОРГ (з м.д. н.п. Богдан) ПОРВ (з м.д. АДРЕСА_2 ) ГОРВ НОМЕР_3 прикордонного загону лейтенанта ОСОБА_2 , з якої вбачається, що 14.09.2025 о 12:10 в ході реалізації оперативної інформації затримано 3 громадян України, мешканців Запорізької та Київської областей, під час обходу КрП «Лазещина»; світлинами екранів мобільних телефонів, на яких відображено маршрут руху вказаних осіб; власноручно написаними поясненнями ОСОБА_1 , де зазначено, що він намагався перетнути кордон з Румунією, свою провину визнає та іншими матеріалами справи. Всупереч доводів апеляційної скарги, вищенаведені докази, є належними й допустимими, зібрані відповідно до вимог КУпАП, оскільки порушень при їх збиранні під час розгляду справи апеляційним судом не виявлено, у своїй сукупності підтверджують порушення ОСОБА_1 вимог ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України від 04.11.1991, та його вину у вчиненні, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП адміністративного правопорушення. Відповідно до ст. 252 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є самостійним доказом у справі про адміністративне правопорушення, та має бути оцінений за правилами оцінки доказів. Апеляційний суд встановив, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 відповідає вимогам КУпАП та Інструкції з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України матеріалів справ про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом МВС України № 898 від 18.09.2013, такий складений уповноваженою особою Державної прикордонної служби у присутності останнього. Зі змісту протоколу вбачається, що ОСОБА_1 роз`яснені його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, в тому числі право мати захисника, що ОСОБА_1 також підтвердив своїм підписом. Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення є належним та допустимим доказом у справі та обґрунтовано покладений судом в обґрунтування доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення. Апеляційний суд визнає неспроможними доводи апеляційної скарги про те, що пояснення ОСОБА_1 надавав під тиском, оскільки указані доводи не підтверджені жодними доказами, і при цьому, сторона захисту не надала жодних доказів про те, що ОСОБА_1 оскаржував дії працівників прикордонної служби при його затриманні. При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 не був позбавлений можливості викласти у протоколі або окремо свої заперечення щодо викладених у протоколі фактів, надати власні пояснення з приводу причин його знаходження 14.09.2025 в районі прикордонного знаку №413, околиця населеного пункту Лазещина (територія Ясінянської селищної громади Рахівського району Закарпатської області). Однак таких заперечень чи пояснень ОСОБА_1 не виклав. Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що захисник ОСОБА_1 адвокат Аль-Атті І.В., ні в суді першої інстанції, ні у поданій апеляційній скарзі не пояснила, що робив ОСОБА_1 , який є жителем м.Києва, 14.09.2025 о 12:35 год., в районі прикордонного знаку №413, околиця населеного пункту Лазещина (територія Ясінянської селищної громади Рахівського району Закарпатської області), в період дії правового режиму воєнного стану, введеного у дію Указом Президента України від 24 лютого 2022 року за № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ. Апеляційний суд зауважує, що сукупність таких обставин, як: місце виявлення ОСОБА_1 , а саме в районі 413 прикордонного знаку на околиці населеного пункту Лазещина (територія Ясінянської селищної громади Рахівського району Закарпатської області), яке не є ні місцем реєстрації, ні місцем його проживання; спосіб намагання перетину державного кордону - шляхом обходу місця несення служби прикордонного наряду «Прикордонний пост»; наявність у ОСОБА_1 при собі паспорта громадянина України для виїзду за кордон; відсутність дозвільних документів на перетин державного кордону, які б надавали йому, як громадянину України чоловічої статі та призивного віку, право на перетинання державного кордону, зважаючи на обмеження, регламентовані Законом України «Про правовий режим воєнного стану», вагомо свідчать про наявність у діях ОСОБА_1 наміру на вчинення інкримінованого правопорушення та спростовують твердження сторони захисту в апеляційній скарзі. Також апеляційним судом не встановлено яких-небудь даних, які би давали підстави вважати, що начальник групи моніторингу обстановки відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип В) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип В) ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 був упередженим при складанні щодо ОСОБА_1 протоколу за ознаками передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП адміністративного правопорушення, що в нього були підстави для фальсифікації протоколу чи обмови останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, а також про його зацікавленість у результатах розгляду справи, у підтвердження таких даних відсутні які-небудь належні докази як у матеріалах справи, так їх і не додано до апеляційної скарги. Тому, апеляційний суд приходить до висновку, що вищевказаний працівник прикордонної служби діяв саме у межах наданих йому повноважень. Водночас, апеляційним судом не встановлено і будь-яких фактів про застосування щодо ОСОБА_1 незаконних методів, які би призвели до примусового підписання ним протоколу про адміністративне правопорушення та інших документів, які містяться у матеріалах справи, у тому числі пояснення про визнання вини. З матеріалів справи вбачається, що всі документи ОСОБА_1 підписав без зауважень, не спростовував викладені у них обставини, не вказував на інші підстави, які зумовили його перебування у зазначеному в протоколі місці. Доводи захисника в апеляційній скарзі про те, що ОСОБА_1 був затриманий у світлий час доби на значній відстані від державного кордону, який походить у гірській місцевості, при ньому не виявлено предметів, які б могли прямо чи опосередковано указувати на намір незаконного перетину кордону, намір перебувати на Західній Україні не заперечив, перебував у відпустці, пояснення надавав під тиском, та сам факт перебування за 55 км. від кордону в населеному пункті свідчить про відсутність наміру незаконного перетину, є неприйнятними, оскільки не спростовують умислу ОСОБА_1 на незаконний перетин державного кордону України, з огляду на таке. Відповідно до диспозиції частини другої статті 204-1 КУпАП, передбачена відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади, вчинене групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень. Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_1 суть вчиненого ним правопорушення полягала у спробі незаконного перетину державного кордону України поза пунктом пропуску в складі групи осіб. Згідно ст. 9 Закону України «Про державний кордон України» перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством. Пункт пропуску через державний кордон України це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна. Ознакою об`єктивної сторони правопорушення, за яке передбачена відповідальність частиною другою статті 204-1 КупАП є, зокрема, перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України, вчинене у складі групи осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень. З матеріалів справи вбачається, що 14 вересня 2025 року, близько 12:10 год., прикордонним нарядом "Група реагування" у контрольованому прикордонному районі на напрямку прикордонного знаку №413, околиця населеного пункту Лазещина (територія Ясінянської селищної громади Рахівського району Закарпатської області) було виявлено та затримано ОСОБА_1 , який спільно з двома громадянами України здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону з України до Румунії шляхом обходу місця несення служби прикордонного наряду «Прикордонний пост». Таким чином, незважаючи на наведені в апеляційній скарзі доводи, а також те, що ОСОБА_1 не мав умислу незаконно перетинати державний кордон з України в Румунію, апеляційний суд оцінює, як обрану лінію захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності, оскільки вони спростовуються сукупністю належних та допустимих доказів, повно та всебічно досліджених судом першої інстанції. Оцінюючи вказані твердження на предмет достовірності, апеляційний суд бере до уваги те, що у матеріалах справи відсутні будь-які належні дані, які можуть свідчити про те, що дії уповноважених осіб прикордонної служби при затриманні ОСОБА_1 та при оформленні відносно нього матеріалів адміністративного правопорушення, були незаконними та протиправними. У матеріалах справи немає відомостей про те, ОСОБА_1 , чи його захисник зверталися до правоохоронних органів з відповідними заявами про незаконність дій прикордонного наряду щодо нього або оскаржували такі дії у встановленому законом порядку. Із урахуванням наведеного, неспроможними і такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність у ОСОБА_1 умислу на незаконний перетин державного кордону України, апеляційний суд визнає і доводи апеляційної скарги про те, що станом на 14.10.2025 у підзахисного було наявне бронювання, він міг спокійно пересуватися Україною та за необхідності здійснити перетин кордону у належний законний спосіб. При цьому апеляційний суд зазначає, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 вказав, що тимчасово не працює, крім того, як зазначено у відповіді на адвокатський запит ДНП «УНПЦЕХ, ТЕОіТ МОЗ України» №479 від 25.09.2025, термін бронювання до 27.12.2025. Доводи апеляційної скарги про те, що наявні в матеріалах справи докази, на які посилається суд в оскаржуваній постанові, являються недостатніми для обґрунтування вини ОСОБА_1 , апеляційний суд визнає неспроможними, оскільки такі не свідчать про відсутність у діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, а додані до протоколу докази є достатніми для висновку про доведеність його вини. Таким чином, докази покладені судом в обґрунтування винуватості ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, визнаються належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного, та є такими, що не викликають сумніву. Суддею першої інстанції досліджені та перевірені доказами обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, що ставилось йому за провину. Що стосується інших посилань в апеляційній скарзі, то вони мають формальний характер, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції доходить висновку, що немає необхідності наводити спростування на кожен аргумент апелянта, викладений ним у поданій апеляційній скарзі. При цьому, апеляційний суд керується висновком Європейського суду з прав людини, зробленим ним у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, де в п.58 Суд вказав, що хоча пункт 1 статті Конвенції (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. З огляду на наведене вище, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції, ОСОБА_1 обґрунтовано визнаний винуватим у вчиненні передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП адміністративного правопорушення, а адміністративне стягнення, яке накладено на нього у межах санкції ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, відповідає як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушника, а також передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення, і в свою чергу є необхідним і достатнім для виправлення і виховання ОСОБА_1 у дусі точного та неухильного додержання законів та запобігання новим правопорушенням. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для зміни чи скасування постанови судді, при апеляційному перегляді не встановлено. Тому, на переконання апеляційного суду, оскаржувана постанова, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без зміни, а подана апеляційна скарга адвокатом Аль-Атті І.В. в інтересах ОСОБА_1 - без задоволення. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Поновити адвокату Аль-Атті І.В. в інтересах ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження судового рішення. Апеляційну скаргу адвоката Аль-Атті І.В. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Рахівського районного суду Закарпатської області від 14 жовтня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, - залишити без змін. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Т.Ю. Бисага