Постанова Закарпатський апеляційний суд № 307/4489/24

Справа № 307/4489/24 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23.06.2026 м. Ужгород Суддя Закарпатського апеляційного суду Феєр І. С., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/879/24 за апеляційною скаргою захисника-адвоката Конопіхіна А. В. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 23.10.2024. Цією постановою: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, непрацюючий, визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп. З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 136722 від 20.09.2024 та постанови судді від 23.10.2024 вбачається, що 20.09.2024 близько 14 год прикордонним нарядом «Контрольний пост» відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) в межах прикордонної смуги на напрямку 254 прикордонного знаку (територія Тячівського району Закарпатської області), на відстані 100 метрів від лінії державного кордону, був виявлений та затриманий громадянин України ОСОБА_3 за спробу незаконного перетину державного кордону із України в Румунію поза пунктами пропуску через державний кордон. Своїми діями ОСОБА_3 порушив вимоги ст. 9, 12 Закону України «Про Державний кордон України» від 04.11.1991, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 204-1 КУпАП. В апеляційній скарзі захисник-адвокат Конопіхін А. В. просить постанову судді від 23.10.2024 скасувати та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП. Вважає постанову суду незаконною та необґрунтованою у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Складений щодо ОСОБА_3 протокол про адміністративне правопорушення є неналежним доказом, оскільки у порушення вимог ст. 256 КУпАП та Інструкції з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України матеріалів справ про адміністративні правопорушення, уповноваженою посадовою особою не конкретизовано місце вчинення ОСОБА_3 інкримінованого йому діяння, не зазначено координати, де нібито здійснено спробу перетину державного кордону, не додано схему із зазначенням цих координат з прив`язкою до місцевості. При цьому, наведення в описовій частині протоколу -2- відомостей про виявлення та затримання ОСОБА_3 за спробу незаконного перетинання державного кордону України поза межами пунктів пропуску, без зазначення в чому саме виразились дії ОСОБА_3 щодо вчинення такої спроби, є недостатнім та неконкретним формулюванням обвинувачення. Наявні в матеріалах справи документи не спростовують і не підтверджують того, що протоколом про адміністративне правопорушення встановлено об`єктивну та суб`єктивну сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, що свідчить про те, що інспектор прикордонної служби не з`ясував обставини щодо можливого вчинення цього правопорушення, не встановив у чому полягала спроба перетину ОСОБА_3 державного кордону. Разом з тим, захисник зазначає, що ОСОБА_3 перебував 20.09.2024 у Закарпатській області в туристичних цілях та мав на меті піднятися на вершину гори Апецька, а на момент затримання разом зі своєю дружиною перебував у трансферному автобусі, який був зупинений на блокпості, де ОСОБА_3 намагалися затримати працівники ТЦК, після чого прибули військовослужбовці Державної прикордонної служби України, які здійснили адміністративне затримання ОСОБА_3 . При цьому, звертає увагу на те, що станом на 20.09.2024 ОСОБА_3 проходив реабілітацію після перенесеного оперативного лікування 26.09.2024, яке проходив з метою вступу до лав ЗСУ, а на разі він перебуває на військовій службі у в/ч НОМЕР_1 Національної гвардії України та перебуває на навчанні у Великій Британії. Крім того, про відсутність у ОСОБА_3 умислу на незаконний перетин державного кордону свідчить і те, що останній не мав при собі паспорту громадянина України для виїзду за кордон та іноземної валюти. Розгляд справи відбувся без участі ОСОБА_3 , який не був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання. Будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду апеляційної скарги, що підтверджується відповідними довідками про доставку смс-повідомлення та рекомендованим повідомленням про вручення поштової кореспонденції, ОСОБА_3 та захисник-адвокат Конопіхін А. В. на розгляд справи щодо ОСОБА_3 не з`явилися, клопотань про відкладення розгляду справи не заявляли, відомостей про поважність причин неявки не надали. Тому, враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, передбачені ч. 4 ст. 294 КУпАП, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за ОСОБА_3 та захисника-адвоката Конопіхіна А. В., що не може розцінюватись як порушення їх прав, передбачених ст. 268, 271 КУпАП. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість та незаконність судового рішення апеляційний суд відхиляє з таких підстав. Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. За змістом вказаної норми закону, провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності. -3- Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП. Суд, відповідно до приписів ст. 252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом. Апеляційний суд вважає, що вищевказані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_3 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, за спробу незаконного перетину державного кордону України, всупереч доводів апеляційної скарги захисника, є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст. 283 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_3 цього адміністративного правопорушення. Не дивлячись на доводи апеляційної скарги захисника, наявність в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, підтверджується зібраними у справі про адміністративне правопорушення й дослідженими в судовому засіданні доказами, яким дана правильна юридична оцінка. Даними, які містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 136722 від 20.09.2024, стверджується, що 20.09.2024 близько 14 год прикордонним нарядом «Контрольний пост» відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) в межах прикордонної смуги на напрямку 254 прикордонного знаку (територія Тячівського району Закарпатської області), на відстані 100 метрів від лінії державного кордону, був виявлений та затриманий громадянин України ОСОБА_3 за спробу незаконного перетину державного кордону із України в Румунію поза пунктами пропуску через державний кордон. Викладені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення підтверджуються вищевказаним протоколом про адміністративне правопорушення; протоколом про адміністративне затримання від 20.09.2024; письмовими поясненнями ОСОБА_3 ; фототаблицею та іншими матеріалами справи. Всупереч доводів апеляційної скарги, вищенаведені докази, є належними й допустимими, зібрані відповідно до вимог КУпАП, оскільки порушень при їх збиранні під час розгляду справи апеляційним судом не виявлено, у своїй сукупності підтверджують порушення ОСОБА_3 вимог ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України від 04.11.1991, та його вину у вчиненні, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП адміністративного правопорушення. -4- Твердження захисника в апеляційній скарзі проте, що наявність протоколу про адміністративне правопорушення у відсутність інших належних та допустимих доказів є недостатніми для здійснення переконливих висновків, які поза всяким сумнівом доводять вину особи у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення - є безпідставними, з огляду на таке. Відповідно до ст. 252 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є самостійним доказом у справі про адміністративне правопорушення, та має бути оцінений за правилами оцінки доказів. Апеляційний суд встановив, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 відповідає вимогам КУпАП та Інструкції з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України матеріалів справ про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом МВС України № 898 від 18.09.2013, такий складений уповноваженою особою Державної прикордонної служби у присутності ОСОБА_3 . Зі змісту протоколу вбачається, що ОСОБА_3 роз`яснені його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, в тому числі право мати захисника, що ОСОБА_3 також підтвердив своїм підписом та наданими поясненнями. Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення є належним та допустимим доказом у справі та обґрунтовано покладений судом в обґрунтування доведення винуватості ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення. Неспроможними апеляційний суд визнає і доводи апеляційної скарги про те, що працівник прикордонної служби не з`ясував обставин щодо можливого вчинення ОСОБА_3 інкримінованого йому правопорушення, не встановив у чому полягала спроба перетину ОСОБА_3 державного кордону. Указані доводи спростовані наявними в матеріалах справи доказами, і при цьому, сторона захисту не надала жодних доказів про те, що ОСОБА_3 оскаржував дії працівників прикордонної служби при його затриманні. Всупереч доводів апеляційної скарги, під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено яких-небудь даних, які би давали підстави вважати, що інспектор прикордонної служби ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) ОСОБА_4 був упередженим при складанні щодо ОСОБА_3 протоколу про адміністративне правопорушення за ознаками передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП адміністративного правопорушення, і що в нього були підстави для фальсифікації протоколу, чи обмови останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, а також про його зацікавленість у результатах розгляду справи, у підтвердження таких даних відсутні які-небудь належні докази як у матеріалах справи, так їх і не додано до апеляційної скарги й на такі не посилалася захисник-адвокат Конопіхін А. В. Тому, апеляційний суд приходить до висновку, що інспектор прикордонної служби ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) ОСОБА_4 діяв у межах наданих йому повноважень. Водночас, апеляційним судом не встановлено і будь-яких фактів про застосування щодо ОСОБА_3 незаконних методів, які би призвели до підписання протоколу про адміністративне правопорушення та інших документів, які містяться у матеріалах справи. Із урахуванням наведеного, не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_3 перебував у межах прикордонної смуги (територія Тячівського району Закарпатської області) на відстані 100 м від лінії державного кордону з України в Румунію поза пунктами пропуску з туристичною метою, однак був незаконно затриманий працівниками прикордонної служби. При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що вказане спростовується скріншотом змісту повідомлень з мобільного телефону ОСОБА_3 , які долучені до протоколу, будь-яких доказів, які б із достовірністю спростовували такі факти стороною захисту не надано. -5- Доводи захисника в апеляційній скарзі про те, що в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні докази того, що ОСОБА_3 вчинив спробу перетнути державний кордон України, оскільки відсутні: наявність прямого умислу, суб`єктивна та об`єктивна сторони у особи правопорушення, є неприйнятними, з огляду на таке. Відповідно до диспозиції частини першої статті 204-1 КУпАП, передбачена відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади. Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_3 суть вчиненого ним правопорушення полягала у спробі незаконного перетину державного кордону України поза пунктом пропуску. Згідно ст. 9 Закону України «Про державний кордон України» перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством. Пункт пропуску через державний кордон України це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна. Ознакою об`єктивної сторони правопорушення, за яке передбачена відповідальність частиною першою статті 204-1 КупАП є, зокрема, перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади. Тому, доводи захисника про те, що ОСОБА_3 не мав наміру незаконно перетинати кордон, апеляційний суд відхиляє як такі, що не підтверджені будь-якими доказами й повністю спростовуються наведеним вище та направлені на уникнення адміністративної відповідальності. Твердження захисника - адвоката Конопіхіна А. В. про те, що ОСОБА_3 не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, апеляційний суд відхиляє, оскільки такі жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність у діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, а також не свідчать про порушення права ОСОБА_3 на захист та не дають підстав для скасування оскаржуваної постанови. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції повідомляв ОСОБА_3 про час та місце розгляду справи, про що свідчить довідка про доставку повідомлення у додаток «Viber». ОСОБА_3 надсилав суду першої інстанції повідомлення про те, що не може з`явитись на розгляд справи, оскільки проходить військову службу, щодо розгляду справи у його відсутність не заперечував. Також апеляційний суд звертає увагу на те, що участь правопорушника у розгляд цієї категорії справи не є обов`язковою і, відповідно, розгляд справи без участі -6- правопорушника не є безумовною підставою для скасування судового рішення із закриттям провадження у справі за відсутністю в діях особи події і складу адміністративного правопорушення. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріалами справи доведено, що 20.09.2024 о 14 год ОСОБА_3 здійснив спробу незаконного перетину державного кордону України до Румунії поза пунктом пропуску, в результаті чого був виявлений та затриманий прикордонним нарядом «Контрольний пост» на відстані 100 метрів від лінії державного кордону в напрямку 254 прикордонного знаку (територія Тячівського району Закарпатської області). Таким чином, докази покладені судом в обґрунтування винуватості ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, визнаються належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного, та є такими, що не викликають сумніву. При розгляді справи цим доказам суд дав належну оцінку, а тому твердження в апеляційній скарзі про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не знайшли свого підтвердження і такі відхиляються. Суддею першої інстанції досліджені та перевірені доказами обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, що ставиться йому за провину. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та, на думку апеляційного суду, є спробою уникнути адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення. За таких обставин, наявні у матеріалах справи докази у своїй сукупності є підтвердженням в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, отже судом першої інстанції під час розгляду справи дотримано вимоги ст. 279, 280 КУпАП, доводи апеляційної скарги свого підтвердження не знайшли, а адміністративне стягнення, яке накладено на нього у межах санкції ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, відповідає як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушника, а також передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення, і в свою чергу є необхідним і достатнім для виправлення і виховання ОСОБА_3 у дусі точного та неухильного додержання законів та запобігання новим правопорушенням. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які є підставою для зміни чи скасування постанови судді, при апеляційному перегляді не встановлено. Також, апеляційний суд констатує, що при вирішенні питання про накладення на ОСОБА_3 адміністративного стягнення, суд першої інстанції належним чином врахував вимоги ст. 33 КУпАП, характер та обставини вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини та майновий стан, і прийшов до вірного висновку про необхідність накладення на ОСОБА_3 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, яке на думку апеляційного суду, сприятиме вихованню правопорушника в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, тобто відповідає передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення. На які-небудь інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені. -7- Тому, на переконання апеляційного суду, оскаржувана постанова, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення. При прийнятті рішення враховуються положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами;ст. 294 КУпАПу частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що суд, за відсутності обґрунтованих клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати будь-яких свідків, тощо; те, що стороною захисту не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та могли б слугувати підставами для скасування оскаржуваного судового рішення. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу захисника-адвоката Конопіхіна А. В. залишити без задоволення, а постанову судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 23.10.2024 щодо ОСОБА_5 , - без змін. Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя