Постанова Закарпатський апеляційний суд № 303/4210/25

Справа № 303/4210/25 ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20.05.2026 м. Ужгород Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Конюшко Д.Б., в інтересах ОСОБА_1 на постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 вересня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, В С Т А Н О В И В: Постановою Мукачівськогоміськрайонного суду Закарпатської області від 25 вересня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп. Відповідно до постанови суду, - ОСОБА_1 о 00 год. 55 хв. 01.06.2025 керував транспортним засобом марки "Skoda" д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Шушкевича, 36 в м. Мукачево в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив п. 2.9А Правил дорожнього руху України. Не погоджуючись з даною постановою адвокат Конюшко Д.Б., в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду та прийняти нову постанову, якою провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Зазначає, що огляд водія ОСОБА_1 було проведено з порушенням вимог статті 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного сп`яніння огляд проводиться в закладах охорони здоров`я, оскільки працівники поліції на місці зупинки не запропонували й не доставили ОСОБА_1 на проведення медичного огляду в найближчий медичний заклад. При цьому, останній не озвучував згоду та не був згідним з результатами огляду, проведеного працівниками поліції на місці зупинки за допомогою спеціального технічного приладу Драгер, у зв`язку з цим, такий огляд ОСОБА_1 вважається недійсним. Одночасно подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду, обґрунтовуючи тим, що перший раз він подав апеляційну скаргу вчасно, тобто у термін, передбачений КУпАП - 03.10.2025 через Укрпошту рекомендованим листом. Проте, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області не забрав лист із пошти, тому він повернувся назад апелянту (відповідні докази додані до апеляційної скарги). У зв`язку з наведеним, просить суд поновити процесуальні строки на оскарження постанови суду від 25.09.2025, оскільки пропущені з поважних причин. В судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник-адвокат Конюшко Д.Б. не з`явилися, хоча належним чином були повідомленими про дату, час і місце судового засідання, при цьому не повідомили суд про поважність причин їх неявки, клопотання про відкладення розгляду справи не подавали, що згідно вимог ст. 294 КУпАП, не перешкоджає розгляду справи, а тому, апеляційний суд вважає за можливе провести апеляційний розгляд без їх участі. У цьому контексті, суд апеляційної інстанції враховує практику Європейського Суду з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» (справа №3236/03 від 03.04.2008), у якому зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан судового провадження. Отже, будь-яких підстав, що унеможливлюють проведення судового розгляду за відсутності правопорушника чи його представника, апеляційний суд не вбачає. Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Розглянувши клопотання про поновлення строку, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин. Згідно положень ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти вмотивоване законне рішення. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції при розгляді даної справи дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно з`ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, в тому числі й щодо накладення адміністративного стягнення. Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №347740 від 01.06.2025, вбачається, що в цей же день о 00 год. 55 хв. по вул. Шушкевича, 36 в м. Мукачево водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки "Skoda" д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки т/з із застосуванням спеціального технічного приладу газоаналізатору Драгер 0271. Результат 0,29 проміле, чим порушив вимоги п.2.9А ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вказаний протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оформлений компетентним органом в межах повноважень наданих особі, яка його склала, в якому чітко викладено як суть правопорушення так і інші відомості, необхідні для правильного вирішення даної справи. Своїми підписами в протоколі ОСОБА_1 підтвердив, що права та обов`язки йому роз`яснені, зі змістом протоколу ознайомлений, однак пояснення відповідно до ст.63 Конституції відмовився не надати. Незважаючи на заперечення стороною захисту вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, його вина стверджується: вказаним протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №347740 від 01.06.2025, у якому викладені обставини вчиненого правопорушення; копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №4863363 від 01.06.2025, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння від 01.06.2025 за допомогою спеціального технічного приладу «Alcotest Drager ARHS-0271 6820»; роздруківкою результатів тестування з показником 0,29 проміле, що підтверджує факт перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння, розпискою ОСОБА_1 від 01.06.2025 про залишення транспортного засобу марки "Skoda"д.н.з. НОМЕР_1 на зберіганні по вул. Закарпатська, 2 в м. Мукачево та дослідженим відеозаписом вчиненого правопорушення. Оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження в справі про адміністративне правопорушення, не вбачає будь-яких законних підстав не довіряти вказаним доказам. Наведені докази жодним чином не спростовуються іншими доказами чи матеріалами справи, в тому числі і доводами апелянта, який категорично заперечив вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення за обставин, викладених як у протоколі про адміністративне правопорушення, так і у постанові суду. Такі пояснення є необґрунтованими і не заслуговують на увагу, оскільки вони суперечать фактичним обставинам та повністю спростовуються дослідженими доказами по справі. Згідно з вимогами п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до вимог п. 2.9 «а» ПДР, водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Європейський суд з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Отже, ОСОБА_1 , який реалізував своє право керувати транспортним засобом, фактично погодився нести відповідальність та виконувати обов`язки згідно зі встановленими в Україні правових норм у сфері дорожнього руху. Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено будь-яких даних, які би давали підстави вважати, що поліцейські були упереджені при проведенні тестування та складанні щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та оформленні інших матеріалів справи. Крім того, апеляційний суд бере до уваги і те, що до апеляційної скарги сторона захисту не приєднала жодного доказу, який може свідчити про те, що поліцейські діяли всупереч закону при перевірці особи водія, направленні його на освідування, при проведенні тестування та під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, і що апелянт оскаржував дії працівників поліції, що фактично дає підстави для висновку про те, що ОСОБА_1 погодився із законністю дій працівників поліції. Тому, апеляційний суд доходить висновку, що поліцейські при виконанні своїх функціональних обов`язків діяли у межах наданих їм повноважень. Твердження сторони захисту про те, що підзахисний не був згідним з результатами огляду, проведеного працівниками поліції на місці зупинки за допомогою спеціального технічного приладу Драгер та працівники поліції на місці зупинки не запропонували й не доставили ОСОБА_1 на проведення медичного огляду в найближчий медичний заклад, у зв`язку з цим, такий огляд ОСОБА_1 вважається недійсним, апеляційний суд відхиляє, оскільки із дослідженого відеозапису вбачається, що водій ОСОБА_1 після проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного приладу не заперечував проти встановленого результату. Окрім цього, працівники поліції пропонували останньому проїхати до Мукачівської ЦРЛ у разі його незгоди з результатами огляду, однак такого він не заявляв. За таких обставин, апеляційний суд відхиляє доводи адвоката Конюшко Д.Б. щодо порушення працівниками поліції під час проведення огляду ОСОБА_1 вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного сп`яніння. З огляду на вищенаведене, апеляційний суд вважає, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, доведена наявними у справі письмовими доказами, яким суд дав правильну об`єктивну оцінку. Інших доводів, які б заслуговували на увагу і підтверджували позицію апелянта щодо незаконності постанови судді місцевого суду та наявності підстав для закриття провадження у справі, в апеляційній скарзі не наведено й під час апеляційного перегляду справи не встановлені, а доводи апеляційної скарги адвоката Конюшко Д.Б. зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин події та не спростовують доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Суддею першої інстанції досліджені та перевірені доказами обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту». Згідно з положеннями ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів. Так, керування транспортним засобом в стані алкогольного чи іншого сп`яніння є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням. Водій у стані сп`яніння є загрозою для життя та здоров`я інших учасників дорожнього руху: водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та власності третіх осіб. Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Застосовуючи такий вид адміністративного стягнення, передбачений санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, як штраф, суд першої інстанції враховував характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, те, що його дії характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпечність, становлять небезпеку дорожньому руху та несуть загрозу для життя і здоров`я його учасників. Застосований судом першої інстанції до ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для її виправлення, а також запобігання вчиненню нею аналогічних правопорушень. Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п.2.9 «а» Правил дорожнього руху України, наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та його винуватості, а тому посилання апелянта на незаконність та необґрунтованість постанови суду є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають. З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Поновити адвокату Конюшко Д.Б., який діє в інтересах ОСОБА_1 , строк на апеляційне оскарження судового рішення. Апеляційну скаргу захисника-адвоката Конюшко Д.Б., який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 вересня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Т.Ю. Бисага