Постанова Хмельницький апеляційний суд № 674/1490/25

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 травня 2026 року м. Хмельницький Справа № 674/1490/25 Провадження № 33/820/374/26 Суддя Хмельницького апеляційного суду Федорова Н.О., з участю секретаря судового засідання Купельської Н.П., особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Хмельницькому справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 31 березня 2026 року, в с т а н о в и л а : Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає по АДРЕСА_1 , фізичну особу підприємця, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп. За постановою суду, 04 серпня 2025 року о 01 год 10 хв на автодорозі Н-03 Житомир-Чернівці 236 км водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen ID.UNYX, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager ARHK 0553, результат тесту № 2666 становив 2,15‰. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржувану постанову скасувати та постановити нову, якою провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Посилається на те, що друкований текст протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 411746 від 04 серпня 2025 року є нерозбірливим. Місцевий суд безпідставно не задовольнив клопотання захисника про допит працівників поліції, які складали протокол, чим допустив неповноту судового розгляду. Вважає, що працівники поліції порушили процедуру проведення огляду на стан сп`яніння, оскільки не направляли його для проходження огляду для медичного закладу та не виписували направлення. На його думку, роздруківка з приладу Alcotest Drager є недопустими доказом, оскільки у ній зазначено прізвище іншої особи. У акті огляду також вказано прізвище іншої особи та відсутні відомості про дату час і місце його складання. Стверджує, що місцевий суд порушив його право на захист, оскільки відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про відкладення розгляду справи та розглянув справу без їх участі. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на підтримку поданої апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши її доводи, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Вимоги ст. ст. 252, 280 КУпАП регламентують, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Аналіз матеріалів даної справи свідчить, що суд при її розгляді дотримався зазначених вимог закону. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Суд неодноразово наголошував на тому, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів і таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. Керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків. Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Висновок суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується зібраними та дослідженими у судовому засіданні доказами, яким суд дав належну правову оцінку, зокрема, даними: - протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 411746 від 04 серпня 2025 року, з яких вбачається, що 04 серпня 2025 року о 01 год 10 хв на автодорозі Н-03 Житомир-Чернівці 236 км водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen ID.UNYX, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager ARHK 0553, результат тесту № 2666 становив 2,15‰. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 1); - акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, яким підтверджується, що у ОСОБА_1 спостерігались ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя. Огляд проводився за допомогою приладу Alcotest Drager № 0553, результат тесту позитивний, 2,15 ‰ (а.с. 6); - роздруківки з приладу Alcotest Drager 6820 № ARHK - 0553 від 04 серпня 2025 року, якими підтверджується, що концентрація парів спирту у видихуваному повітрі ОСОБА_1 на момент проходження огляду становила 2,15 ‰ (а.с. 7); - направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 04 серпня 2025 року, якими підтверджується, що ОСОБА_1 направлявся до КНП «Дунаєвецька районна лікарня», у зв`язку із виявленими в результаті огляду, проведеного поліцейськими, ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя. До медичного закладу ОСОБА_1 не доставлявся (а.с. 8); - рапорту поліцейського взводу № 2 роти № 1 БПП з обслуговування Кам`янець-Подільського РУП ГУНП в Хмельницькій області, якими підтверджується, що 04 серпня 2025 року о 01 год 10 хв на автодорозі Н-03 Житомир-Чернівці 236 км було зупинено автомобіль Volkswagen ID.UNYX, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , через порушення комендантської години. Під час спілкування у водія було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння. Огляд проводився за допомогою приладу Alcotest Drager № ARHK 0553. Результат тесту № 2666 позитивний, 2,15 ‰. У зв`язку із цим, щодо ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 411746 (а.с. 10); - відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції та відеореєстратора службового автомобіля, якими підтверджується, що поліцейські зупинили автомобіль, під керуванням ОСОБА_1 у зв`язку із порушенням ПДР (виїхав на зустрічну смугу руху) та недотриманням режиму комендатської години. Під час спілкування із водієм, працівники поліції помітили у нього ознаки алкогольного сп`яніння та запропонували пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, від проходження якого останній відмовився. Після цього йому запропонували проїхати до найближчого медичного закладу для проведення огляду, на що ОСОБА_1 спершу погодився. Однак, дізнавшись, що найближчим закладом охорони здоров`я є Дунаєвецька районна лікарня, водій не виявив бажання проходити такий. Працівники поліції роз`яснили ОСОБА_1 , що у випадку складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП, його буде відсторонено від подальшого керування транспортним засобом. На це водій повідомив, що він не відмовляється проходити огляд на стан сп`яніння, однак тривалий час ухилявся, не дав поліцейським конкретної відповіді. Згодом, ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу. Правоохоронці роз`яснили водію порядок застосування спеціального технічного засобу, надали запаковану трубку для перевірки цілісності герметичного упакування. Після продуття ОСОБА_1 приладу Alcotest Drager 6820 № ARHK - 0553, результат тесту становив 2,15 ‰. Водій не заперечував щодо результатів такого. Працівники поліції роз`яснили йому права передбачені ст. 68 Конституції України, ст. 268 КУпАП, ознайомили із протоколом про адміністративне правопорушення та іншими адміністративними матеріалами та відсторонили ОСОБА_1 від подальшого керування транспортним засобом (а.с. 11). Вищезазначені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку. Докази, які б підтверджували їх фальсифікацію, матеріали справи не містять. Враховуючи сукупність наведених доказів, суд першої інстанції, розглянувши справу, прийшов до правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та обґрунтовано визнав його винним у вчиненні вказаного правопорушення. Доводи ОСОБА_1 про порушення його права на захист, оскільки суд розглянув справу без його участі та участі його захисника, а також відмовив у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи є безпідставними, враховуючи наступне. Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій, направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи. В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально, використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що розумність тривалості розгляду справи повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформованих у практиці Суду, зокрема складності справи, поведінки сторін та відповідних державних органів (рішення Європейського суду з прав людини від 29 травня 2008 року «Якименко проти України»; рішення Європейського суду з прав людини від 21 грудня 2006 року «Мороз та інші проти України» та інші). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 серпня 2018 року (справа № 11-237сап18) звертає увагу на те, що право особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на особисту участь при розгляді її справи чи участь її адвоката встановлена ч.1 ст.268 КУпАП, не є абсолютним, а суддям необхідно дотримуватися необхідного балансу між забезпеченням права особи на участь у розгляді справи та самим розглядом з дотриманням як строків розгляду справи судом, так і строку можливого притягнення особи до адміністративної відповідальності. Відповідно до ст. 268 КУпАП під час відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. ОСОБА_1 ставиться у вину вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП не відноситься до категорії правопорушень, по яким присутність у судовому засіданні особи, яка притягається до відповідальності, є обов`язковою. Як вбачається із матеріалів провадження, судові засідання у даній справі призначались неодноразово, а саме на: 09 вересня 2025 року, 25 вересня 2025 року, 20 жовтня 2025 року, 13 листопада 2025 року, 05 грудня 2025 року, 17 грудня 2025 року, 09 січня 2026 року, 27 січня 2026 року, 11 лютого 2026 року, 24 лютого 2026 року, 06 березня 2026 року, 19 березня 2026 року та 31 березня 2026 року. Зокрема, судові засідання, призначені на 09 вересня 2025 року та 25 вересня 2025 року були відкладені за клопотанням ОСОБА_1 у зв`язку із необхідністю ознайомлення із матеріалами справи та залучення захисника. Судові засідання, призначені на 20 жовтня 2025 року, 13 листопада 2025 року, 05 грудня 2025 року, 09 січня 2026 року та 06 березня 2026 року, були відкладенні у зв`язку із зайнятістю адвоката Косюка Р.М. у інших судових засіданнях. Розгляд справи 27 січня 2026 року був відкладений за клопотанням захисника, у зв`язку із хворобою. 17 грудня 2025 року адвокат Косюк Р.М. заявив відвід судді Сосні О.М. 24 лютого 2026 року ОСОБА_2 також не з`явився у судове засідання місцевого суду, подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із хворобою. Однак, жодних доказів на підтвердження поважності причини неявки до суду не надав. Судові засідання, призначенні на 11 лютого 2026 року та 19 березня 2026 року були відкладенні у зв`язку із хворобою ОСОБА_1 . Отже, така поведінка ОСОБА_1 та його захисника Косюка Р.М. свідчить про зловживання своїми процесуальними правами та навмисне затягування розгляду справи, з метою уникнення правопорушником адміністративної відповідальності за вчинене. Наступне судове засідання було призначено на 31 березня 2026 року. Натомість, до суду надійшло чергові клопотання ОСОБА_1 та його захисника, адвоката Косюка Р.М. про відкладення розгляду справи. А тому, з метою запобігання зловживанню процесуальними правами особи, відносно якої вирішується питання про притягнення її до адміністративної відповідальності, та затягуванню розгляду справи з огляду на строки накладення адміністративного стягнення, що можуть бути спрямовані на уникнення адміністративної відповідальності за вчинене, місцевий суд обґрунтовано відмовив у задоволенні чергових клопотань про відкладення судового засідання та провів розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та її захисника, що не є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Разом з тим, в апеляційній інстанції було відновлене його право як на особисту участь у судовому засіданні, так і на доведення своєї невинуватості належними та допустимими доказами. Доводи апелянта про порушення працівниками поліції процедури проведення огляду на стан сп`яніння, оскільки вони не направляли його для проходження огляду для медичного закладу, є безпідставними з огляду на таке. Так, згідно з п.п. 6, 7 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС, МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі Інструкція), огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан спяніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоровя, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Як вбачається із даних відеозапису з нагрудних камер поліцейських, який наявний в матеріалах справи, працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціального технічного засобу Alcotest Drager, на що останній після тривалого ухилення, погодився. Після продуття ОСОБА_1 вказаного технічного приладу, результат тесту становив 2,15 ‰. Щодо такого результату останній не заперечував, вимог про проведення огляду на стан сп`яніння в медичному закладі не висував (07 хв 40 сек 10 хв 52 сек відеозапису під назвою «clip-1.mp4»). Крім того, як вбачається із роздруківки з технічного приладу Alcotest Drager 6820 № ARHK - 0553 від 04 серпня 2025 року, ОСОБА_1 своїм підписом підтвердив ідентичність показань на екрані приладу та у роздруківці такого, отже з таким результатом погодився (а.с. 7). За таких обставин, у працівників поліції не було підстав для направлення ОСОБА_1 до медичного закладу для проведення огляду на стан сп`яніння. Окрім того, до того як останній виявив бажання проходити огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, працівники поліції також пропонували йому пройти такий у найближчому медичному закладі КНП «Дунаєвецька районна лікарні». Однак, ОСОБА_1 категорично відмовився. Посилання ОСОБА_1 на те, що друкований текст копії протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 411746 від 04 серпня 2025 року є нерозбірливим, на увагу суду не заслуговують, оскільки вказане жодним чином не спростовує того, що останній керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Разом з тим, із відеозапису під назвою «clip-6.mp4» вбачається, що під час ознайомлення із протоколом жодних зауважень щодо якості друку та нерозбірливості тексту ОСОБА_1 не висловлював. Твердження про недопустимість роздруківки з приладу Alcotest Drager та акту огляду на стан сп`яніння, у зв`язку із тим, що у них зазначено прізвище іншої особи, є безпідставними. Так, протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 411746 від 04 серпня 2025 року складено щодо ОСОБА_1 . Постановою Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 31 березня 2026 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Із даних роздруківки з приладу Alcotest Drager 6820 № ARHK - 0553 від 04 серпня 2025 року та акту огляду на стан алкогольного сп`яніння вбачається, що саме ОСОБА_1 проходив такий огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціального технічного приладу. Результат тесту становив 2,15 ‰. Тобто, у роздруківці з приладу Alcotest Drager та акті огляду правильно вказано прізвище особи, яка проходила огляд на стан алкогольного сп`яніння « ОСОБА_3 ». Разом з тим, у графі 7 протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 411746 від 04 серпня 2025 року під назвою «Місце скоєння та суть адміністративного правопорушення, опис установлених даних», дійсно, допущено описку у прізвищі особи, яка керувала транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, а саме помилково зазначено прізвище « ОСОБА_4 ». Однак, така описка жодним чином не свідчить про недопустимість вищевказаного протоколу та не спростовує того, що саме ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Доводи апеляційної скарги про те, що акт огляду на стан сп`яніння не містить дати часу та місця його складання, на апеляційний суд відхиляє, оскільки формою акту огляду на стан сп`яніння, наведеною у Додатку 2 до Інструкції зазначення таких даних не передбачено. Що стосується доводів ОСОБА_1 про неповноту розгляду справи у зв`язку з тим, що не було допитано працівників поліції, то такі на увагу суду не заслуговують, оскільки місцевий суд прийшов до правильного висновку, що наявних у справі доказів достатньо для повного та об`єктивного розгляду справи та встановлення всіх її фактичних обставин. А тому, підстав для допиту вказаних осіб не було. За таких обставин суд обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про допит поліцейських. Разом з тим, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта та їх відображення у судовому рішенні, апеляційний суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення від 18 липня 2006 року у справі № 63566/00 «Проніна проти України», «Серявін та інші проти України», «Руїз Торія проти Іспанії», у яких Європейський суд вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. З урахуванням наведеного, місцевий суд прийшов до правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з яким погоджується апеляційний суд. Адміністративне стягнення, накладене на нього в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, відповідає положенням ст.ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення, є адекватним скоєному і відповідає особі правопорушника. Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд прийшов до висновку, що постанова місцевого суду є законною та обґрунтованою, а підстави для її скасування та закриття провадження на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, як того просить апелянт, відсутні. Керуючись ст.ст. 293, 294 КУпАП, суд п о с т а н о в и в: Постанову Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 31 березня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін, а його апеляційну скаргу без задоволення. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Хмельницького апеляційного суду Федорова Н.О.