LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Ухвала Вищий антикорупційний суд991/2154/26

від 18.05.2026 · Антикорупційна
Резолютивна:У задоволенні заяв обвинуваченого ОСОБА_7 та захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_10 про відвід суддів Вищого антикорупційного суду ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у справі № 991/2154/26 відмовити.

Справа № 991/2154/26 Провадження 1-кп/991/31/26 ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 травня 2026 року м.Київ Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів: головуючої судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , обвинувачених: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 (в режимі відеоконференцзв`язку), захисників: ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (в режимі відеоконференцзв`язку), ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду заяви обвинуваченого ОСОБА_7 , захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_10 про відвід суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у межах кримінального провадження №52022000000000169 від 07.07.2022 за обвинуваченням: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, - ВСТАНОВИВ: На розгляд суду 09.03.2026 надійшов обвинувальний акт у вищезазначеному кримінальному провадженні. 18.05.2026 у підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 (письмово) та захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_10 (усно) звернулися з заявами про відвід суддям ОСОБА_2 і ОСОБА_3 . З доводів заявників убачається, що судді ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у складі колегії здійснюють судовий розгляд кримінального провадження №52023000000000423 від 15.08.2023 за обвинуваченням, зокрема, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , яке виділене з матеріалів даного кримінального провадження та перебуває на стадії судового розгляду, а саме дослідження доказів. На переконання обвинуваченого ОСОБА_7 , упередженість суддів виразилася у розгляді у виділеному провадженні тих самих епізодів і доказів, які підлягають дослідженню у даній справі, що, на його думку, свідчить про наявність у суддів заздалегідь сформованої позиції. Крім цього, заявник мотивує відвід систематичним порушенням його процесуальних прав, зокрема затягуванням строків розгляду окремих клопотань, безпідставним відхиленням або забороною подання йому клопотань, сумнівами у професійній компетентності судді, чиненням на нього психологічного тиску, приниженням його гідності та релігійних почуттів, а також ігноруванням його зауважень до журналу судового засідання. Захисник ОСОБА_10 в обґрунтування заявленого відводу зазначив, що процедура кримінального процесу спрямована на забезпечення безсторонності суду та унеможливлення передчасного ознайомлення суддів з матеріалами провадження задля уникнення упередженості під час подальшого дослідження доказів. Водночас у цьому кримінальному провадженні склалася ситуація, коли судді ОСОБА_2 та ОСОБА_3 фактично вже частково ознайомлені з доказами, які мають бути предметом дослідження. Вказаний факт викликає обґрунтовані сумніви у безсторонності суддів, оскільки вказує на ризик наявності заздалегідь сформованої позиції щодо доказової бази та створює ризик упередженого ставлення до обвинувачених. Прокурор вважав підстави для відводу необґрунтованими, зазначивши, що усі наведені обвинуваченим ОСОБА_7 доводи зводяться до власного трактування вимог закону і рішень, прийнятих не на його користь. Зауважив, що у виділеному кримінальному провадженні сторона захисту систематично заявляє відводи у разі незгоди із судовими рішеннями. Також послався на те, що КПК України не містить заборони щодо розгляду суддями інших кримінальних проваджень стосовно тих самих учасників, навіть якщо докази у них частково збігаються. Захисник ОСОБА_11 підтримав обидві заяви та послався на наявність у суддів сформованої позиції щодо кримінального провадження, а це, за критерієм стороннього спостерігача, викликає обґрунтовані сумніви в їхній неупередженості. Сторона захисту ОСОБА_8 також підтримала заявлені відводи. Сторона захисту ОСОБА_9 щодо заявлених відводів поклалася на розсуд суду. Заслухавши думки учасників судового засідання, дослідивши обставини, якими обґрунтовані заяви про відвід, колегія суддів дійшла таких висновків. Відповідно до ч.?1 ст.?21 КПК України кожному гарантується право на розгляд та вирішення справи незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону. Пункт 4 ч.?1 ст.?75 КПК України передбачає, що суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості. Саме на ці норми закону посилалися заявники під час обґрунтування своїх доводів. Як визначено ч. 5 ст. 80 КПК України, відвід повинен бути вмотивованим, тобто має містити вказівку на конкретні обставини, що об`єктивно можуть свідчити про упередженість судді та бути підтверджені відповідними доказами. Відповідно до ч. 1 ст. 81 КПК України у разі заявлення відводу одному, кільком або всім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально, його розглядає цей же склад суду. У Рішенні Європейського суду з прав людини «Олександр Волков проти України» від 09.04.2013 (заява № 21722/11) зазначається, що як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (п. 104). Щодо суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішення у справі «Білуха проти України», п. 49, 50). Тест об`єктивності передбачає встановлення того, чи наявні доказані факти, які можуть викликати сумніви у неупередженості (рішення у справі «Кастільо Альгар проти Іспанії», п. 45). При цьому, при визначенні наявності законних підстав сумніватися у безсторонності певного судді, позиція особи, яка заявляє відвід, має важливе, але не вирішальне значення, вирішальним є те, чи є відповідні побоювання виправданими (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії», п. 44). Отже, сумнів у неупередженості суду повинен бути розумним, інакше будь-який судовий процес може перетворитись у тривалу недовіру до суду та, відповідно, безпідставну зміну його складу. Перевіряючи доводи заявників на предмет їх обґрунтованості, суд встановив таке. Згідно змісту обвинувального акту 07.07.2022 детективами НАБУ внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52022000000000169 за фактом вчинення групою службових осіб AT «Укрзалізниця» та представників комерційних товариств, у складі організованої злочинної групи, у 2021-2022 році заволодіння коштами AT «Укрзалізниця» при закупівлі товарів та послуг по завищених цінах. 15.03.2023 детективами НАБУ внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52023000000000119 за фактом вчинення групою осіб незакінченого замаху на заволодіння грошима AT «Укрзалізниця» у 2022 році в особливо великих розмірах під час організації проведення закупівель трансформаторів силових філією «Центр забезпечення виробництва» AT «Укрзалізниця», необхідних для створення аварійно-відновлювального запасу та забезпечення безперебійного руху залізницями України електричних потягів. Зазначені обставини кваліфіковано за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 191 КК України. 27.03.2023 матеріали досудових розслідувань № 52022000000000169 від 07.07.2022, № 52023000000000119 від 15.03.2023 та № 52023000000000118 від 15.03.2023 об`єднані прокурором в одне провадження, з єдиним реєстраційним номером № 52022000000000169. 23.05.2023 у межах кримінального провадження № 52022000000000169 від 07.07.2022 повідомлено про підозру ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 369, ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 209 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. З ст. 369, ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 209 КК України та ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України. 15.08.2023 прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури виділив з матеріалів кримінального провадження № 52022000000000169 в окреме провадження матеріали досудового розслідування за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 209, ч. З ст. 369 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 209, ч. 5 ст. 27 - ч. З ст. 369 КК України (провадження № 52023000000000423 від 15.08.2023). 05.12.2023 обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52023000000000423 направлено до суду. Розгляд вказаного провадження здійснюється колегією у складі суддів: головуючий суддя ОСОБА_2 , судді ОСОБА_3 , ОСОБА_14 . Твердження захисту про можливу упередженість суддів переважно обґрунтовані констатацією факту дослідження ними доказів, які є спільними в обох кримінальних провадженнях. Однак, здійснення таких процесуальних дій у виділеному кримінальному провадженні само по собі не є доказом упередженості суддів. Їх обізнаність про наявність та зміст певних доказів та про фактичні обставини кримінального правопорушення, які є подібними чи ідентичними до фактичних обставин та доказів у даному кримінальному провадженні, жодним чином не дає підстави для висновку про формування у них позиції щодо винуватості чи невинуватості обвинувачених. Відповідно до засад кримінального процесуального законодавства України, кожне кримінальне провадження розглядається судом окремо, на підставі доказів, які подані, досліджені та оцінені безпосередньо в межах відповідного судового розгляду. Кожне кримінальне провадження має власний предмет доказування, визначений ст.?91 КПК України: конкретну подію кримінального правопорушення, конкретну форму участі конкретної особи, конкретний умисел і конкретні наслідки. Так, кримінальне провадження № 52023000000000423, на яке посилається сторона захисту, хоча і було виділене з матеріалів цього кримінального провадження, однак є самостійним кримінальним провадженням з окремим предметом доказування, власними процесуальними межами та іншою правовою кваліфікацією інкримінованих діянь, тобто потребує дослідження різної доказової бази в тій частині, що має значення для встановлення вини особи (або її відсутності). Зокрема, у межах виділеного кримінального провадження особам висунуто обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтями 368, 369, 209 КК України, тоді як у цьому кримінальному провадженні предметом судового розгляду є обвинувачення за ч. 5 ст. 191 КК України та ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України. Отже, навіть за наявності окремих спільних фактичних обставин чи доказів, судовий розгляд у зазначених кримінальних провадженнях стосується різних складів кримінальних правопорушень, різних юридично значимих обставин та потребує самостійної оцінки доказів у межах кожного конкретного обвинувачення. Тобто, той самий документ або та сама обставина, що фігурують в обох провадженнях, підлягають оцінці в принципово різних контекстах. Сам по собі факт дослідження суддями певних доказів в іншому кримінальному провадженні не свідчить про формування ними наперед визначеної позиції щодо результатів розгляду цього кримінального провадження, оскільки оцінка доказів здійснюється судом виключно у їх сукупності з урахуванням позицій сторін провадження у межах висунутого обвинувачення та під час ухвалення остаточного судового рішення. Протилежний підхід фактично означав би презумпцію упередженості судді лише з огляду на виконання ним своїх процесуальних повноважень у іншому кримінальному провадженні, що суперечить принципам незалежності суду та природі здійснення правосуддя. Заявлені відводи не містить доводів про те, що судді ОСОБА_2 та ОСОБА_3 при розгляді кримінального провадження № 52023000000000423 допустили висловлювання, які можна розцінити як наперед сформовану позицію щодо досліджених доказів чи встановлених фактичних обставин кримінального правопорушення. Також у суду відсутня інформація про те, що процесуальні рішення, ухвалені колегією суддів у межах кримінального провадження № 52023000000000423, містять висновки щодо винуватості обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_6 або наперед визначену оцінку обставин, які є предметом доказування у цьому кримінальному провадженні. Фактично у доводах захисту про відвід суддів з підстави здійснення ними у складі колегії судового розгляду виділеного кримінального провадження не наведено жодного факту, із яким кримінальний процесуальний закон та Конвенція пов`язують неможливість суддів брати участь у розгляді цього кримінального провадження. Так само заявниками не наведено жодних об`єктивних даних про особисту заінтересованість суддів у результатах розгляду кримінального провадження, їх залежність або існування будь-яких позапроцесуальних взаємовідносин з учасниками провадження. Щодо доводів ОСОБА_7 про систематичне порушення його процесуальних прав, психологічний тиск, неповноту протоколу судового засідання, неналежне вирішення клопотань, затягування розгляду та інші процесуальні порушення, суд зазначає, що такі доводи фактично стосуються оцінки законності процесуальної діяльності суду та зводяться до незгоди заявника із процесуальними рішеннями, прийнятими у межах іншого кримінального провадження. В свою чергу законність, обґрунтованість та процесуальна правильність судових рішень перевіряється виключно у порядку апеляційного чи касаційного перегляду та не може оцінюватися у межах процедури розгляду заяви про відвід судді. Твердження заявника щодо упередженого ставлення, психологічного тиску чи приниження гідності не підтверджені жодними належними та допустимими доказами і ґрунтуються виключно на його суб`єктивному сприйнятті поведінки суду. Суд звертає увагу, що для вирішення питання про відвід визначальним є не суб`єктивне невдоволення учасника процесу перебігом судового розгляду або стилем здійснення головування у судовому засіданні, а наявність об`єктивно встановлених фактів, які можуть свідчити про особисту упередженість судді або створювати у стороннього спостерігача обґрунтовані сумніви щодо можливості здійснення справедливого та безстороннього розгляду саме цього кримінального провадження. Водночас наведені заявником обставини фактично зводяться до критичної оцінки процесуальної діяльності суду в іншому провадженні та незгоди із прийнятими процесуальними рішеннями, що, як уже неодноразово наголошувалося, саме по собі не може бути підставою для відводу судді. Таким чином, оцінивши наведені заявниками обставини у їх сукупності за суб`єктивним та об`єктивним критеріями безсторонності суду, колегія суддів дійшла висновку, що заяви про відвід не містять належних і об`єктивно підтверджених даних, які б могли викликати обґрунтований сумнів у неупередженості чи безсторонності суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 під час розгляду цього кримінального провадження. З огляду на викладене у задоволенні заяв про відвід слід відмовити. На підставі викладеного, керуючись ст. 75, 76, 80, 81, 369, 372, 392 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: У задоволенні заяв обвинуваченого ОСОБА_7 та захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_10 про відвід суддів Вищого антикорупційного суду ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у справі № 991/2154/26 відмовити. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і окремому оскарженню не підлягає. Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_2 ОСОБА_3

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»