Постанова 4854 № 420/34224/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/34224/25 Суддя першої інстанції - Марин П.П. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Дегтярьової С.В., суддів Крусяна А.В., Яковлєва О.В., розглянув в порядку письмового провадження у місті Одеса апеляційну скаргу Державної організації (установа, заклад) НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 березня 2026 року у справі №420/34224/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної організації (установа, заклад) НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 , в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , що полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 31 грудня 2024 року по 30 січня 2025 року; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 , здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 31 грудня 2024 року по 30 січня 2025 року включно, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 березня 2026 року позовні вимоги задоволені. До П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга Державної організації (установа, заклад) НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 березня 2026 року у справі №420/34224/25. Апелянт в обґрунтування своєї апеляційної скарги зазначив, що позивача після звільнення з полону, 31 грудня 2024 року було зараховано до списків НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону (фактично позивач під час перебування у розпорядженні НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону перебував на лікуванні в Головному військово-медичному клінічному центрі Державної прикордонної служби України), проте до НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону жодних фінансових документів стосовно позивача (грошовий атестат, картки на грошове забезпечення) не надходило. Для реалізації права позивача на отримання грошового забезпечення та зарахування на грошове забезпечення, НОМЕР_1 мобільним прикордонним загоном було прокомуніковано із НОМЕР_3 загоном Морської охорони Державної прикордонної служби України (попереднє місце служби позивача). Проте, засобами електронного зв`язку було отримано лише картку на грошове забезпечення позивача за 2022 рік, яка не містила на собі підпису відповідних посадових осіб. Отже, НОМЕР_1 мобільний прикордонний загін, за короткостроковий період з 31 грудня 2024 року по 30 січня 2025 року не мав можливості зарахувати на грошове забезпечення позивача у зв`язку із відсутністю грошового атестата, та вчасним ненаданням його з попереднього місця служби. За таких підстав просить адміністративний позов ОСОБА_1 до НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії залишити без задоволення. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. 27 квітня 2026 року недоліки усунуто. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року відкрите апеляційне провадження. 14 травня 2026 року матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2026 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Відзив до суду не надійшов. Колегія суддів перевірила матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, та дійшла висновку, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 проходив військову службу в органах Державної прикордонної служби України, зокрема, з 31 грудня 2024 року по 30 грудня 2025 року в ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України та наказом начальника НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 30 січня 2025 року №37-ОС головного корабельного старшину ОСОБА_1 (П-019300), який перебуває у розпорядженні начальника НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону та якого наказом Голови Державної прикордонної служби України від 21 січня 2025 року №136-ОС зараховано у розпорядження начальника НОМЕР_4 загону морської охорони Державної прикордонної служби України, з 30 січня 2025 року. Як стверджує позивач та не заперечує відповідач, за час проходження ОСОБА_1 військової служби в НОМЕР_1 мобільному прикордонному загоні (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України йому грошове забезпечення не нараховувалось та не виплачувалось. При цьому, відповідачем у листі від 24 вересня 2025 року №09/11991-25-Вих зазначено, що грошове забезпечення та додаткові види виплат за період проходження військової служби не нараховувались, оскільки військовослужбовцем не були надані необхідні документи. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ (далі - Закон України №2011-ХІІ). Стаття 1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей визначає, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до ч.6 ст.9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини. Законом України №3995-IX від 8 жовтня 2024 року внесено зміни, шляхом викладення пункту 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" щодо грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх у новій редакції. Згідно пункту 1 Прикінцевих положень цей Закон набирає чинності через два місяці з дня його опублікування та вводиться в дію з першого числа місяця, що настає за місяцем набрання ним чинності, крім пункту 2 цього розділу, який набирає чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону. Обумовлений Закон №3995-IX було опубліковано в офіційному друкованому виданні Голос України №172 від 20 листопада 2024 року, як наслідок його введено в дію 01 лютого 2025 року. З урахуванням внесених змін Законом України №3995-IX від 8 жовтня 2024 року ч.6 ст.9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей з 01 лютого 2025 року підлягала застосуванню у такій редакції: за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення. В абз.1 ч.4 ст.9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей вбачається, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Згідно абз.2 ч.4 ст.9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року №558 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - Інструкція), п.1 якого передбачено, що ця Інструкція визначає порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які проходять військову службу в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (Адміністрації Державної прикордонної служби України), територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (регіональних управліннях Державної прикордонної служби України), Морській охороні, яка складається із загонів морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, навчальних закладах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України (далі - органи Держприкордонслужби). Цю Інструкцію розроблено відповідно до Законів України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, Про Державну прикордонну службу України, постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб, постанови Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року №884 Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, інших нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, які визначають види та розміри надбавок для виплат військовослужбовцям. Відповідно до п. 2, 3, 7 Інструкції у цій Інструкції термін грошове забезпечення означає гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством. Місячне грошове забезпечення складається із: основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням); щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія). Грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем їх служби або органом, у якому вони перебувають на фінансовому забезпеченні згідно з приміткою до штату. Грошове забезпечення, що належить військовослужбовцю і своєчасно не виплачено йому або виплачено в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього. Отже, як вірно встановив суд першої інстанції, з викладених норм вбачається, що у позивача як у особи, яка проходила військову службу в органах Державної прикордонної служби України, було безумовне право на отримання достатнього грошового забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби та що таке право гарантується державою, це у свою чергу, створює у відповідача безумовний обов`язок у нарахуванні та виплаті позивачу належного йому грошового забезпечення. Разом з тим, умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби, затверджені порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 № 44 (далі - Порядок № 44). Відповідно до пункту 2 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус, зокрема військовослужбовця, а також особам, з числа військовослужбовців звільнених із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби. Пунктами 4 та 5 Порядку №44 визначено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення. Територіальні органи Державного казначейства та установи банків провадять за платіжними документами видачу податковим агентам готівки для здійснення одночасно виплати грошового забезпечення та грошової компенсації із сплатою (перерахуванням) в установленому порядку податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення. Отже, виплата щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат здійснюється при виплаті грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат. Відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян. Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України Про податок з доходів фізичних осіб. Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення. Тотожна позиція наведена і Верховним Судом у постанові від 27 липня 2023 року у справі № 380/813/22. Отже, Порядком № 44 передбачено виплату грошової компенсації лише при виплаті грошового забезпечення, з якого утримуються відповідні податки. У постанові Верховного Суду від 17 березня 2020 року справа № 815/5826/16 зазначено: Щодо позовних вимог щодо виплати позивачу в повному обсязі грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб, яка буде утримана з компенсації за неотримане речове майно, суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що оскільки з позивачем не проведено повного розрахунку за матеріальним забезпеченням, позовні вимоги в цій частині є передчасними. Колегія суддів звертає увагу, що на відповідача, як податкового агента, законом покладено кореспондуючий обов`язок утримати відповідні суми податків та зборів із одночасною компенсацією такої суми позивачу. Таким чином, у суду відсутні підстави зобов`язувати відповідача здійснити на користь позивача бажану ним компенсацію, оскільки відповідний обов`язок виникає одночасно з виплатою нарахованого відповідачем грошового забезпечення, тобто у майбутньому, отже відповідні позовні вимоги є передчасними, а тому задоволенню не підлягають. З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність достатніх правових підстав для задоволення адміністративного позову у повному обсязі. Відповідно до п.4 ч.1 ст.317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Колегія суддів наголошує на тому, що суд першої інстанції не повністю встановив фактичні обставини справи та не надав оцінки спірним правовідносинам, при ухваленні оскаржуваного рішення допустив порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв`язку з чим судове рішення підлягає скасуванню в частині компенсації податку. Керуючись статтями 242-244, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державної організації (установа, заклад) НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) задовольнити частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 березня 2026 року скасувати в частині задоволення позовних вимог про компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб. В цій частині ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 березня 2026 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню. Суддя доповідач С.В. Дегтярьова Судді А.В. Крусян О.В. Яковлєв