Постанова 4852 № 160/5981/25

П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 14 травня 2026 року справа 160/5981/25 Третій апеляційний адміністративний суду складі колегії: головуючий суддя Суховаров А.В. судді Головко О.В., Добродняк І.Ю., розглянувши у письмовому провадженні в м.Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.04.2025 (суддя Ніколайчук С.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про перерахунок грошового забезпечення ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 18.02.2025 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить: - визнати протиправним невиплату грошового забезпечення за період з 16.04.2022 по 19.05.2023 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня календарного року; - зобов`язати здійснити перерахунок і виплату грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, додаткові види грошового забезпечення: допомогу на оздоровлення, компенсації за невикористані дні відпустки, допомогу при звільненні, тощо) за період з 16.04.2022 по 19.05.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до Постанови КМУ №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з компенсацією податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою КМУ №44 від 15.01.2004. Позовні вимоги обгрунтовує тим, що з 16.04.2022 по 25.09.2024 проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 та звільнений за станом здоров`я. Його представником неодноразово направлялись запити до Міністерства оборони України з проханням повідомити виплати за період з 16.04.2022 по 19.05.2023. Від Міністерства оборони України отримали відповідь тільки 18.02.2025 з довідкою про розміри щомісячних виплат грошового забезпечення (ас1,46). Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.02.2025 поновлений строк звернення до суду. Прийняте рішення суд мотивував тим, що ОСОБА_1 мобілізований у першу хвилю та є учасником бойових дій (ас48). У відзиві на позовну заяву військова частина проти позову заперечувала, вказуючи, що пунктом 6 Постанови КМУ №103 від 21.02.2018 пункт 4 Постанову КМУ №704 від 30.08.2017 викладений в такій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14». Скасування в судовому порядку пункту 6 Постанови КМУ №103 від 21.02.2018 не відновлює попередні положення пункту 4 Постанову КМУ №704 від 30.08.2017. Також просили залишити позовну заяву без розгляду в зв`язку з пропуском строку звернення до суду (ас53). Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 відмовлено у клопотання про залишення позовної заяви без розгляду (ас95). Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.04.2025 позов задоволений частково: - визнано протиправним невиплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 16.04.2022 по 19.05.2023 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня календарного року; - зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, додаткові види грошового забезпечення: допомогу на оздоровлення, компенсації за невикористані дні відпустки, допомогу при звільненні, тощо) за період з 16.04.2022 по 19.05.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, Законом України «Про державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до Постанови КМУ №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з компенсацією податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою КМУ №44 від 15.01.2004. Прийняте рішення суд мотивував тим, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнаний протиправним і скасований пункт 6 Постанови КМУ №103 від 21.02.2018, а тому з 29.01.2020 по 19.05.2023, до дня набрання чинності Постанови КМУ №481 від 12.05.2023, грошове забезпечення, допомога для оздоровлення, допомога для вирішення соціально-побутових питань має виплачуватись з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт (ас105). В апеляційній скарзі військова частина просить рішення суду скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог. Посилаються на те, що суд першої інстанції не дав належної оцінки доводам, викладеним в запереченнях на позовну заву. Зміни до Постанови КМУ №704 від 30.08.2017 щодо визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт внесені в межах повноважень, визначених Конституцією та законами України. Тому при нарахуванні грошового забезпечення використовувався прожитковий мінімум станом на 01.01.2018. Також наполягають на пропущені тримісячного строку звернення до адміністративного суду, передбаченого статтею 233 КЗпП України (ас109-130). Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного: Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», пунктом 4 якої передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,

14. Пунктом 6 Постанови КМУ №103 від 21.02.2018, зокрема, пункт 4 Постанову КМУ №704 від 30.08.2017 викладений в такій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14». Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнаний протиправним і скасований пункт 6 Постанови КМУ №103 від 21.02.2018. Суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що військова частина при визначені розміру грошового забезпечення не може керуватись нормами, визнаними в судовому порядку протиправними і скасованими. Починаючи з 29.01.2020 відсутні положення, які передбачають що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на 01.01.2018. Оскільки зміни до пункту 4 Постанови КМУ №704 від 30.08.2017, внесені Постановою КМУ №103 від 21.02.2018, визнані протиправними і скасовані, тобто з 29.01.2020 цих змін не існує, логічним і послідовним є висновок що пункт 4 Постанови КМУ №704 від 30.08.2017 слід застосовувати в редакції до змін, визнаних протиправними. Крім того, в примітках до додатків 1, 12, 13, 14 до Постанови КМУ №704 від 30.08.2017 зазначено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. Верховний Суд в постановах від 15.03.2023 у справі №420/6572/22, від 15.06.2023 у справі №380/13603/21, від 30.04.202 у справі №620/9741/24 вказав що з дати ухвалення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 відновилась первинна редакція пункту 4 Постанови КМУ №704 від 30.08.2017. Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Відповідно до частини 3 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям виплачуються грошова допомога на оздоровлення та державна допомога сім`ям з дітьми в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України. Відповідно до пунктів 1, 2, 6 розділу ХХІІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули право на отримання щорічної основної відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям в разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості, або у другу частину щорічної основної відпустки (в тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулі роки), або без вибуття у відпустку (за їх рапортом протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням суми грошової допомоги. Військовослужбовцям, звільненим з військової служби, які мали право на грошову допомогу для оздоровлення та не отримали її протягом року, виплата цієї допомоги здійснюється на підставі наказу командира військової частини про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, в якому оголошується про її виплату. Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги. Відповідно до пунктів 1, 7, 9 розділу XXIV цього ж Порядку, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги. Виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням розміру допомоги. Відповідно до пункту 6 розділу XХXI цього ж Порядку, розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, крім винагород з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. Відповідно до абзацу 1 пункту 1 частини 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби які звільняються з військової служби за станом здоров`я. Оскільки ОСОБА_1 має отримувати грошове забезпечення за період з 16.04.2022 по 19.05.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, окружний суд обгрунтовано вказав що він має право на виплату допомоги на оздоровлення, допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні відпустки, допомоги при звільненні з грошового забезпечення, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт. Відповідно до пунктів 1 6 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою КМУ №44 від 15.01.2004, цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками служби судової охорони в зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби. Грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, Державної служби з надзвичайних ситуацій, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули в зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби. Виплата грошової компенсації здійснюється установами, організаціями, підприємствами, що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби, що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб. Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення в розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення. Територіальні органи державного казначейства та установи банків проводять за платіжними документами видачу податковим агентам готівки для здійснення одночасно виплати грошового забезпечення та грошової компенсації із сплатою податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення. З урахуванням названої норми, окружний суд правильно зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 виплатити перераховане грошове забезпечення з одночасною компенсацію податку з доходів фізичних осіб. Відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП України (в редакції до 19.07.2022) в разі порушення законодавства про оплату праці працівник мав право звернутись до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Законом України №2352 від 01.07.2022 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності 19.07.2022, частини 1, 2 статті 233 КЗпП України викладені в такій редакції: «Працівник може звернутись із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною 2 цієї статті. З заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, в тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані і виплачені йому при звільненні (стаття 116)». Законом України №540 від 30.03.2020 КЗпП доповнений главою ХІХ Прикінцеві положення, якою передбачалось що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, строки визначені статтею 233 продовжуються на строк дії карантину. Постановою КМУ №651 від 27.06.2023 карантин відмінений з 24 години 30.06.2023. Судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23 дійшла висновку що правовідносини, які мали місце до 19.07.2022 підлягають правовому регулюванню відповідно до статті 233 КЗпП України у попередній редакції. Правовідносини, які мали місце після 19.07.2022 підлягають правовому регулюванню відповідно до статті 233 КЗпП України у новій редакції та відлік тримісячного строку звернення до суду почався з 01.07.2023. Наказом №271 від 25.09.24 командира Військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_1 , водій автомобільного відділення підвозу матеріально-технічних засобів автомобільного взводу роти логістики, звільнений з військової служби за станом здоров`я в зв`язку з інвалідністю (ас41). Відповідачем не надані докази що ОСОБА_1 письмово повідомлявся про суми, нараховані і виплачені йому при звільненні. Його представником 05.10.2024, 24.12.2024, 18.01.2025, 28.01.2025 направлялись запити до Міністерства оборони України з проханням повідомити чи виплачувалось грошове забезпечення за період з 16.04.2022 по 19.05.2023 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до Постанови КМУ №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (ас20-37). Від Міністерства оборони України 18.02.2025 отримали відповідь №1665/вихЗВГ/23 від 17.02.2025 що грошове забезпечення виплачувалось з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018 (ас38,43). Оскільки ОСОБА_1 одразу після звільнення, через 10 днів, та в подальшому неодноразово звертався з запитами про суми, нараховані і виплачені йому при звільненні, тобто проявляв активні дії щодо захисту своїх прав, та звернувся з позовом одразу після отримання відповіді на запити, строк звернення з позовною заявою ним не пропущений. З урахуванням доводів і заперечень сторін, наданих ними доказів, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 241 244, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.04.2025 без змін. Постанова набирає законної сили з 14.05.2026 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий суддя А.В. Суховаров судді О.В. Головко судді І.Ю. Добродняк