Постанова 4851 № 520/1209/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 травня 2026 р.Справа № 520/1209/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Жигилія С.П., Суддів: Перцової Т.С. , Макаренко Я.М. , за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2025 (суддя: Садова М.І., м. Харків, повний текст складено 01.12.2025) по справі № 520/1209/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - ГУ ПФУ в Харківській області, відповідач), в якому просив: - визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській області щодо непоновлення ОСОБА_1 виплати пенсії по інвалідності відповідно до частини першої статті 28 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII); - зобов`язати відповідача здійснити перерахунок поновленої пенсії ОСОБА_1 з 22.12.2016; - стягнути з ГУ ПФУ в Харківській області на користь ОСОБА_1 заборгованість поновленої виплати пенсії та компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплати в сумі 2 191 268,44 грн.; - судові витрати, які складаються із судового збору та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. покласти на відповідача. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.09.2025 у справі № 520/1209/24 клопотання позивача про зміну предмету позову задоволено. Прийнято до розгляду змінені в частині позовні вимоги в наступній редакції, а саме: стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 , відповідно до п.1 ч. 2 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України, заборгованість поновленої виплати пенсії (ч. 1 ст. 28 Закону України №2262) та компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплати в сумі 3557006,32 грн.. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що відповідач протиправно не поновив йому зупинену пенсію у зв`язку з перериванням інвалідності відповідно до частини першої статті 28 Закону № 2262-XII, а призначив нову пенсію по інвалідності. Крім того, позивач вважає, що розмір поновленої пенсії, станом на 22.12.2016, мав становити 12371,41 грн. та розраховуватись з урахуванням Законів України «Про національну поліцію», «Про індексацію грошових доходів населення», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про поліпшення матеріального становища учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни», Постанови Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.2015, Наказу Міністерства внутрішніх справ № 260 від 06.04.2016. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.05.2024 у справі № 520/1209/24 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, код СДРПОУ 14099344) щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії з 01.12.2019. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, код СДРПОУ 14099344) провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019, з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ, статті 9 Закону 2011-ХІІ та з врахуванням положень Постанови № 988, згідно оновленої довідки від 25.04.2023 №33/41-7489, з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2024 у справі №520/1209/24 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.05.2024 по справі № 520/1209/24 - залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 15.07.2025 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.05.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2024 скасовано. Справу № 520/1209/24 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2025 у справі № 520/1209/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо призначення, а не поновлення виплати пенсії по інвалідності ОСОБА_1 , з 22.12.2016. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату поновленої пенсії ОСОБА_1 з 15.07.2023, з урахуванням виплачених сум. В решті частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 грн.. Позивач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, подав апеляційну скаргу, в якій, з урахуванням уточнень, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції: - визнати незаконним та скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2025 у справі № 520/1209/24 в частині зобов`язальних позовних вимог здійснити перерахунок поновленої виплати пенсії в разі переривання інвалідності відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону № 2262-XII з 15.07.2023; - зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області здійснити обчислення поновленої виплати пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України № 2262-XII, ч. 3 ст. 63 Закону України № 2262-XII (в редакції від 23.12.2015), абз. 2 п. 5 Порядку № 45 від 12.02.2008, починаючи з 22.11.2016, з грошового забезпечення, встановленого Постановою КМУ № 988 від 11.11.2015, Наказом МВС України № 260 від 06.04.2016, п. 6 ч. 1 ст. 21 Закону України №796-ХІІ від 28.02.1991 та додаткових видів пенсійного забезпечення, встановлених ст. 64 Закону України № 2262-XII, ч. 2 ст. 8 Постанов КМ України №1013 від 09.12.2015, № 1078 від 17.07.2003, № 1381 від 28.12.2011, №714 від 14.07.2021, ч. 4 ст. 13 Закону України №3551-ХІІ від 22.10.1993, ч. 2 ст. 1 Закону України № 1063-ІV від 06.03.2004 та ст. 3 Закону України №2050-ІІІ від 19.10.2000; - стягнути з відповідача на користь позивача витрати в розмірі 5000 грн. на професійну правничу допомогу. Апеляційна скарга мотивована твердженнями про незгоду позивача з залишенням судом першої інстанції без розгляду вимог позивача в частині обчислення поновленої пенсії з 22.11.2016 по 14.07.2023. Крім того, зазначив, що відповідач, замість поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 у зв`язку з перериванням інвалідності, протиправно повторно призначив її з 22.12.2016 у мінімальному розмірі за останньою штатною посадою перед звільненням 26.09.1994. Просив врахувати, що законодавством передбачено перерахунок пенсії у разі зміни розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення, з яких обчислюється виплата. Також, наполягав на зловживанні відповідачем дискреційним повноваженнями та недотриманні ним принципу неналежного урядування. Крім того, вказував на наявність підстав для стягнення моральної шкоди на користь позивача. Стверджував, що висновок суду першої інстанції про відсутність даних неврахування відповідачем грошового забезпечення за прирівняною посадою поліцейського при обчисленні поновленої виплати пенсії з 22.12.2016 не відповідає дійсності, оскільки незаконно «повторно» призначена пенсія по інвалідності обчислена, виходячи з грошового забезпечення, що значно різниться від даних, вказаних в оновленій довідці №33/41-7489 від 25.04.2023, Постанові КМ України № 988 від 11.11.2015 та Наказі МВС України №260 від 06.04.2016. Отже, вважає, що пенсійний орган, не зважаючи на вимоги ч. 4 ст. 63 Закону України № 2262-XII, з 01.10.2025 провів незаконний перерахунок пенсії ОСОБА_1 у мінімальному розмірі, передбаченому для осіб з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, внаслідок чого розмір пенсії з 20116 грн. 39 коп. зменшився до 13822 грн. 00 коп.. Відповідач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2025 та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що, відповідно до поданої позивачем заяви, ГУ ПФУ в Харківській області призначило пенсію ОСОБА_1 по інвалідності з 22.12.2016 в розмірі 60 % грошового забезпечення, з урахуванням 30 % підвищення відповідно до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Таким чином, будь-який розрахунок пенсії позивачем з раннього періоду, ніж з дати призначення пенсії, є помилковим та необґрунтованим, оскільки позивач звернувся до Головного управління з заявою про призначення пенсії по інвалідності від 12.01.2017. Також, зазначив, що нова довідка про розмір грошового забезпечення позивача видана після набрання законної сили Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 по справі N?826/3858/18 (набрало законної сили 05.03.2019), підстави для проведення перерахунку його пенсії відсутні. Тобто, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області при перерахунку пенсії жодним чином не порушило права позивача на пенсійне забезпечення щодо визначення та обчислення розміру пенсії. Головне управління керувалося лише тими показниками грошового забезпечення позивача, які були надані уповноваженим органом та не могло визначити і врахувати будь-які інші, окрім тих, що були включені до відповідної довідки. Позивач, у надісланому до суду відзиві на апеляційну скаргу відповідача, заперечував проти задоволення її вимог та наполягав на наявності підстав для перерахунку поновленої пенсії відповідно до ст. 43 Закону України №2262-ХІІ з огляду на норми Постанови КМ України від 11.11.2015 № 988 та Наказу МВС України № 260 від 06.04.2016. Згідно з ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, позивача, перевіривши в межах апеляційних скарг, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з огляду на таке. Так, судом першої інстанції встановлено, що з 07.09.1994 позивача визнано особою з інвалідністю ІІІ групи, причина інвалідності - ушкодження, отримане при виконанні службових обов`язків у зв`язку з аварією на ЧАЕС. Згідно з довідкою від 14.12.1994, виданою Управлінням внутрішніх справ Харківської області Міністерства внутрішніх справ України, позивачу призначено пенсію по інвалідності на підставі пункту «а» статті 21 Закону № 2262-XII, в розмірі 60 % грошового забезпечення. З 01.10.1999 виплату пенсії позивачу зупинено у зв`язку із закінченням строку, на який установлена інвалідність. У матеріалах справи відсутні докази того, що у період з 01.10.1999 по 22.12.2016 позивач здійснював повторний огляд МСЕК. Згідно з довідкою МСЕК серії 12ААА № 466112 від 22.12.2016, позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності з 22.12.2016 безтерміново, причина інвалідності - захворювання, пов`язане з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. 12.01.2017 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з заявою, в якій просив призначити або поновити виплату пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 2262-ХІІ. Відповідно до поданої позивачем заяви, відповідач призначив йому пенсію по інвалідності з 22.12.2016 в розмірі 60 % грошового забезпечення, з урахуванням 30 % підвищення, відповідно до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Отже, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області як отримувач пенсії по інвалідності, призначеної на умовах Закону № 2262-ХІІ, з 22.12.2016. Станом на час розгляду справи, пенсія позивача виплачується у розмірі 80% грошового забезпечення, з урахуванням 40 % підвищення, відповідно до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». 02.09.2021 позивач подав до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області заяву, в якій просив продовжити йому виплату пенсії як особі з інвалідністю ІІ групи, причина інвалідності - захворювання, пов`язане з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. До заяви було додано акт огляду МСЕК № 316668 від 01.09.2021. На підставі вказаної заяви позивача відповідач здійснив перерахунок його пенсії у розмірі 80 % грошового забезпечення. Вважаючи протиправними дії пенсійного органу, позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дій відповідача щодо повторного призначення пенсії по інвалідності, а не її поновлення з 22.12.2016, та невірного її розрахунку. Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову в частині вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо призначення, а не поновлення виплати пенсії по інвалідності позивачу з 22.12.2016 та зобов`язання здійснити перерахунок та виплату поновленої пенсії з 15.07.2023, суд першої інстанції виходив з того, що після отримання довідки до акта огляду МСЕК від 07.06.2021, в якій визначено позивачу 3 групу інвалідності у зв`язку з захистом Батьківщини, позивач набув право на поновлення виплати пенсії по інвалідності, а тому відмова відповідача у поновленні виплати пенсії є протиправною. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про перерахунок поновленої пенсії на виконання цього рішення, суд першої інстанції послався на відсутність підстав для висновку про неврахування відповідачем в майбутньому приписів Закону № 2262-ХІІ та нормативно-правових актів, які прийняті на виконання цього закону. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строків виплати пенсії, суд виходив з їх передчасності. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційних скарг, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Суд апеляційної інстанції зазначає, що, направивши справу на новий розгляд, Верховний Суд у постанові від 15.07.2025 зазначив, що під час розгляду справи суди належним чином не перевірили наявність правових підстав для поновлення пенсії позивача та її складових, не з`ясували: чи мають бути враховані складові грошового забезпечення за прирівняною посадою поліцейського, з урахуванням збільшення, індексації, підвищення, доплати і додаткової пенсії, про які зазначає позивач, чи надавались позивачем довідки про грошове забезпечення та з чого складалось грошове забезпечення, якщо такі довідки були надані, чи відповідав розмір нарахованої пенсії належному розміру пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 2262-ХІІ. Також поза увагою судів залишились положення статей 122, 123 КАС України щодо строку звернення до адміністративного суду та наслідків пропущення строків звернення до адміністративного суду, оскільки спір у вказаній справі стосується виплати пенсії, яка є щомісячним платежем та на яку поширюються строки звернення до суду. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з частиною першою статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначає Закон № 2262-ХІІ. Статтями 1, 2 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, які стали особами з інвалідністю за умов, передбачених цим Законом, набувають право на пенсію по інвалідності. Військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії в разі втрати годувальника призначаються незалежно від тривалості служби. Відповідно до статті 18 Закону № 2262-ХІІ, пенсії по інвалідності особам, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються в разі, якщо інвалідність настала в період проходження ними служби або не пізніше трьох місяців після звільнення зі служби, або якщо інвалідність настала пізніше тримісячного терміну після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби чи під час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію за цим Законом, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства. Статтею 19 Закону № 2262-ХІІ визначено, що групи і причини інвалідності, а також час її настання встановлюються медико-соціальними експертними комісіями, які діють на підставі положення про них, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Відповідно до частини третьої статті 43 Закону № 2262-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пенсії особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, оклади та/чи доплати за військове (спеціальне) звання, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку (доплату) за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Згідно зі статтею 21 Закону № 2262-ХІІ (у редакції, чинній станом на 26.09.1994), пенсії по інвалідності військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ призначаються в таких розмірах: а) інвалідам війни I групи - 100 процентів, II групи - 80 процентів, III групи - 60 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку); б) іншим інвалідам I групи - 70 процентів, II групи - 60 процентів, III групи - 40 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку). Станом на 22.12.2016 редакція вказаної статті не змінилась. Статтею 28 Закону № 2262-ХІІ (у редакції, чинній станом на 22.12.2016) передбачені умови поновлення виплати пенсії в разі переривання інвалідності. Так, згідно з частиною першою вказаної статті, в разі порушення інвалідом з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом строку повторного огляду у медико-соціальних експертних комісіях виплата йому пенсії зупиняється, а при визнанні його знову інвалідом - поновлюється з дня зупинення, але не більш як за один місяць до дня повторного огляду. Судовим розглядом установлено, що з 07.09.1994 позивача визнано особою з інвалідністю ІІІ групи, причина інвалідності - ушкодження, отримане при виконанні службових обов`язків у зв`язку з аварією на ЧАЕС. Згідно з довідкою від 14.12.1994, виданою Управлінням внутрішніх справ Харківської області Міністерства внутрішніх справ України, позивачу призначено пенсію по інвалідності на підставі пункту «а» статті 21 Закону № 2262-XII, в розмірі 60 % грошового забезпечення. З 01.10.1999 виплату пенсії позивачу зупинено у зв`язку з закінченням строку, на який установлена інвалідність. Згідно з довідкою МСЕК серії 12ААА № 466112 від 22.12.2016, позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності з 22.12.2016 безтерміново, причина інвалідності - захворювання, пов`язане з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. 12.01.2017 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з заявою, в якій просив призначити або поновити виплату пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 2262-ХІІ. Відповідно до поданої позивачем заяви, відповідач призначив йому пенсію по інвалідності з 22.12.2016 в розмірі 60 % грошового забезпечення, з урахуванням 30 % підвищення відповідно до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», що підтверджується протоколом за пенсійною справою 2003022589 (МВС) від 22.12.2016, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 49). 02.09.2021 позивачем подано до ГУ ПФУ в Харківській області заяву, в якій позивач просить подовжити виплату пенсії як особі з інвалідністю другої групи, до вказаної заяви позивачем додано акт огляду МСЕК №316668 з 10.08.2021 (а.с. 91). На підставі заяви позивача від 02.09.2021 та виписки з акту огляду МСЕК №316668 від 10.08.2021, яким позивачу встановлено ІІ групу інвалідності, відповідачем здійснено перерахунок пенсії у розмірі 80 % грошового забезпечення (а.с. 57). Разом з цим, враховуючи положення 28 Закону № 2262-ХІІ, позивач набув право на поновлення виплати пенсії по інвалідності, однак відповідач безпідставно призначив пенсію по інвалідності позивачу з 22.12.2016, а не поновив її виплату на підставі довідки огляду МСЕК серії 12ААА № 466112 від 22.12.2016. Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Харківській області щодо непоновлення виплати пенсії по інвалідності позивачу. Щодо обрання ефективного способу захисту порушеного права, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Верховний Суд у своїй практиці неодноразово покликався на те, що "ефективний засіб правового захисту" у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції. Вказані висновки відповідають висновкам Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №826/14016/16 СМ, від 11.02.2019 у справі № 2а-204/12 ). Згідно зі ст. 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, ЄСПЛ у рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Також, як наголошується ЄСПЛ у рішенні по справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права. Суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач в апеляційній скарзі стверджує про безпідставність та незаконність залишення судом першої інстанції без розгляду позовних вимог з 22.12.2016 по 14.07.2023. Разом з цим, колегія суддів зазначає, що ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.09.2025 у справі № 520/1209/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії в частині позовних вимог щодо: зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок поновленої виплати ОСОБА_1 з 22.12.2016 до 14.07.2023; стягнення з Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 , відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України, заборгованості поновленої виплати пенсії (ч. 1 ст. 28 Закону України №2262) та компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період з 22.12.2016 до 14.07.2023 - залишено без розгляду. Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 294 КАС України, окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо залишення позову (заяви) без розгляду. З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції, враховуючи, що позивачем не оскаржувалась вищевказана ухвала суду першої інстанції щодо залишення без розгляду частини позовних вимог, дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки вказаним доводам позивача про здійснення перерахунку та виплату поновленої пенсії по інвалідності ОСОБА_1 з 22.11.2016. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату поновленої пенсії по інвалідності ОСОБА_1 з 15.07.2023, з урахуванням виплачених сум. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що ОСОБА_1 в апеляційній скарзі заявлено вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, зокрема позивач просив суд апеляційної інстанції зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області здійснити обчислення поновленої виплати пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України № 2262-XII, ч. 3 ст. 63 Закону України № 2262-XII (в редакції від 23.12.2015), абз. 2 п. 5 Порядку № 45 від 12.02.2008, починаючи з 22.11.2016, з грошового забезпечення, встановленого Постановою КМУ № 988 від 11.11.2015, Наказом МВС України № 260 від 06.04.2016, п. 6 ч. 1 ст. 21 Закону України №796-ХІІ від 28.02.1991 та додаткових видів пенсійного забезпечення, встановлених ст. 64 Закону України № 2262-XII, ч. 2 ст. 8 Постанов КМ України №1013 від 09.12.2015, № 1078 від 17.07.2003, № 13811 від 28.12.2011, №714 від 14.07.2021, ч. 4 ст. 13 Закону України №3551-ХІІ від 22.10.1993, ч. 2 ст. 1 Закону України № 1063-ІV від 06.03.2004 та ст. 3 Закону України №2050-ІІІ від 19.10.2000. Водночас, колегією суддів встановлено, що від позивача 26.04.2024 до суду першої інстанції надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить суд, зокрема, зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області здійснити перерахунок поновленої виплати пенсії в разі переривання інвалідності пенсіонеру ОВС, ОСОБА_1 , пенсійна справа 2003022589, керуючись п. а ст. 21, ч. 1 ст. 28, ч. 13 ст. 43, ч. 3 ст. 51, ч. 2 ст. 55 Закону України № 2262 від 09.04.1992, з грошового забезпечення, передбаченого Постановою КМУ № 988 від 11.11.2015 «Про грошове забезпечення поліцейський Національної поліції», Наказу МВС України №260 від 06.04.2016, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 8, ст.15 ЗУ №3551- ХІІ, ч. 3 ст. 13 ЗУ № 3551 ХІІ від 22.10.1993, ч. 2 ст.1 Закону України №1063- IV від 06.03.2004, п. 1 ст. 20 ЗУ №796 ХІІ від 28.02.1991, Постановою КМУ № 1381 від 28.12.2011, п. 1 Постанови КМУ № 713, ст. 3 Закону України №2050- ІІІ від 20.10.2000, ч. 2 ст. 42 Закону України №1105-ХІV від 23.09.1999 з 22.12.2016 по теперішній час. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду 29.04.2024 відмовлено у прийнятті заяви про уточнення позовних вимог до розгляду та повернуто її заявнику. В матеріалах справи відсутні докази оскарження позивачем вищезгаданої ухвали. Положеннями ч. 5 ст. 308 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції. З огляду на вказане, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для розгляду вищезгаданих вимог, заявлених позивачем в апеляційній скарзі. Отже, колегія суддів не надає оцінку доводам позивача щодо наявності підстав для перерахунку поновленої пенсії позивача. Крім того, Верховний Суду у постанові від 15.07.2025 у даній справі зазначив, що суди першої та апеляційної інстанції вирішили спір поза межами позовних вимог, оскільки позивач просив поновити виплату пенсії по інвалідності, але не просив провести перерахунок його пенсії з 01.12.2019 на підставі оновленої довідки від 25.04.2023 № 33/41-7489. Суд апеляційної інстанції зазначає, що на підставі заяви позивача від 07.04.2023 Державна установа «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області» видала останньому довідку від 25.04.2023 № 33/41/7489 про розмір грошового забезпечення позивача, станом на листопад 2019 року, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-XII, статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з урахуванням положень Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», із зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення з 01.12.2019 перерахунку основного розміру пенсії позивача У відповідь на звернення позивача з заявою про перерахунок пенсії за оновленою довідкою про грошове забезпечення № 33/41/7489 від 25.04.2023, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області в Харківській області зазначило про відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії позивача відповідно до вказаної довідки. Доказів оскарження такої відмови у встановленому порядку суду не надано. Разом з цим, у даній справі, позивач не оскаржує вищевказані дії відповідача та не заявляв вимог стосовно зобов`язання відповідача здійснити перерахунок поновленої пенсії відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-XII, статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з урахуванням положень Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», із зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії. Також, колегія судів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині нарахування та виплати компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплати, з огляду на наступне. Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок № 159). Відповідно до ст. 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Статтею 2 вказаного Закону зазначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Згідно зі ст. З Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Статтею 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Отже, компенсація нараховується та проводиться при виплаті доходу, тобто право на компенсацію позивач набуває в момент отримання доходу. При цьому, суд враховує, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої положеннями зазначеного Закону компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Пунктом 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. №159 (далі - Порядок), № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Згідно з п. З Порядку № 195, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: - пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); - соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); - стипендії; - заробітна плата (грошове забезпечення). Відповідно до п. 4 Порядку № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на

100. З системного аналізу вищезазначених норм права встановлено, що компенсації підлягають нараховані грошові доходи, зазначені у п. 3 Порядку, разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, у разі затримки їх виплати на один і більше календарних місяців. Таким чином, обов`язок здійснити компенсацію втрати частини доходів настає лише у випадку порушення встановлених строків їх виплати. Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, що вказана у постанові від 16.04.2020 у справі за № 200/11292/19-а. У даному випадку, позивач просить нарахувати компенсацію на ще невиплачені суми пенсії, що не підпадає під визначення доходів, передбачених Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", за порушення строків виплати яких сплачується компенсація. Слід також зазначити, що в постановах Верховного Суду від 10.07.2018 по справі №404/6317/16-а. від 11.07.2018 року по справі №487/6923/16-а", від 18.09.2018 по справі №522/535/17, від 25.10.2018 по справі №420/1410/17 зазначено про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині виплати позивачу компенсації втрати частини доходів, враховуючи їх передчасність, оскільки, відповідно до ст. 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Враховуючи відсутність підстав вважати, що право на отримання компенсації при відновленні виплати пенсії буде порушено відповідачем, задоволення позову в цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам. Отже, позовні вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату компенсації спрямовані на майбутнє та є передчасними, а тому не підлягають задоволенню. Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав, апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2025 по справі № 520/1209/24 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій Судді(підпис) (підпис) Т.С. Перцова Я.М. Макаренко