Постанова 4851 № 520/20196/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 травня 2026 р. Справа № 520/20196/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Подобайло З.Г., Суддів: Чалого І.С. , Семененко М.О. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2026, головуючий суддя І інстанції: Супрун Ю.О., повний текст складено 26.02.26 по справі № 520/20196/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому просить суд: - визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардій України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення військовослужбовця за період з 30.01.2020 по 10.04.2025 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардій України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 30.01.2020 по 31.12.2020 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2020 за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардій України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2021 за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардій України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022 за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардій України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардій України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2024 за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардій України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2025 по 10.04.2025 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2025 за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів; - визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардій України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 17.01.2020 по 31.12.2022; з 01.01.2024 по 10.04.2025 з врахуванням березня 2018 року, як базового місяця, з урахуванням абзаців четвертого, п`ятого та шостого пункту 5 Порядку №1078; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардій України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 17.01.2020 по 31.12.2022; з 01.01.2024 по 10.04.2025 з врахуванням березня 2018 року, як базового місяця, з урахуванням абзаців четвертого, п`ятого та шостого пункту 5 Порядку №1078; - визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардій України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні основної щорічної відпустки за невикористані 15 календарних днів щорічної основної відпустки за 2022 рік, 30 календарних днів щорічної основної відпустки за 2023 рік, 30 календарних днів щорічної основної відпустки за 2024 рік, 08 календарних днів щорічної основної відпустки за 2025 рік з урахуванням додаткової винагороди, яку військовослужбовець отримував під час проходження служби; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардій України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні основної щорічної відпустки з за невикористані 15 календарних днів щорічної основної відпустки за 2022 рік, 30 календарних днів щорічної основної відпустки за 2023 рік, 30 календарних днів щорічної основної відпустки за 2024 рік, 08 календарних днів щорічної основної відпустки за 2025 рік з урахуванням додаткової винагороди, яку військовослужбовець отримував під час проходження служби, з урахуванням вже виплачених сум; - визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардій України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період за 2020-2025 р, передбаченої п.12 ч.1 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з урахуванням додаткової винагороди, яку військовослужбовець отримував під час проходження служби, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардій України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2020 по 2025 рік, передбаченої п.12 ч.1 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з урахуванням додаткової винагороди, яку військовослужбовець отримував під час проходження служби, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу; - визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардій України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардій України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби; - визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардій України щодо невидачі ОСОБА_1 довідки про вартість речового майна, що належало до видачі станом на 01.01.2025; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардій України видати ОСОБА_1 довідку про вартість речового майна, що належало до видачі станом на 01.01.2025 року; - визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардій України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно, виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами станом на 01.01.2025; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардій України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно, виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами станом на 01.01.2025. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.07.2025 відкрито провадження в адміністративній справі №520/18838/25. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.07.2025 у справі №520/18838/25 роз`єднано у самостійні провадження позовні вимоги, заявлені позивачем по адміністративній справі №520/18838/25 та виділено в окреме провадження позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про: 1) визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардій України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні основної щорічної відпустки за невикористані 15 календарних днів щорічної основної відпустки за 2022 рік, 30 календарних днів щорічної основної відпустки за 2023 рік, 30 календарних днів щорічної основної відпустки за 2024 рік, 08 календарних днів щорічної основної відпустки за 2025 рік з урахуванням додаткової винагороди, яку військовослужбовець отримував під час проходження служби; 2) зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардій України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні основної щорічної відпустки за невикористані 15 календарних днів щорічної основної відпустки за 2022 рік, 30 календарних днів щорічної основної відпустки за 2023 рік, 30 календарних днів щорічної основної відпустки за 2024 рік, 08 календарних днів щорічної основної відпустки за 2025 рік з урахуванням додаткової винагороди, яку військовослужбовець отримував під час проходження служби, з урахуванням вже виплачених сум. За наслідками виконання вимог п.15.2 розділу VII КАС України, згідно витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 29.07.2025 справі присвоєно номер №520/20196/25. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01.08.2026 прийнято до розгляду адміністративну справу №520/20196/25. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2026 у справі №520/20196/25 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2026 та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що у наступному календарному році, в тому числі, і за умови, що він є роком звільнення, військовослужбовці мають право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток, незалежно від часу набуття права на такі відпустки, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з військовослужбовцями, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок. Звертає увагу, що в постанові від 23.09.2024 у справі №240/32125/23 Верховний Суд констатував, що підпункт 6 розділу ХХХІ Порядку №260 не містить застережень щодо заборони урахування винагороди у складі грошового забезпечення, з якого обчислюється компенсація за всі невикористані військовослужбовцем дні щорічної основної відпустки. Навпаки, за приписами зазначеної норми до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. Тому при обчисленні розміру таких виплат відповідач був зобов`язаний урахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням. Враховуючи, що додаткова винагорода, запроваджена постановою Кабінету Міністрів України №168, є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, яка виплачувалася позивачу, Верховний Суд дійшов висновку, що зазначена винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані ним дні щорічної основної відпустки. Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що винагорода, запроваджена постановою Кабінету Міністрів України №168 і виплачувана позивачу як щомісячний додатковий вид грошового забезпечення, має враховуватися у загальній сумі грошового забезпечення для обчислення компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, оскільки підпункт 6 розділу ХХХІ Порядку №260 не містить жодних винятків щодо урахування таких винагород. Посилається також на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 14.01.2025 по справі №240/31245/23. Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України подала до суду відзив на апеляційну скаргу позивача, вважає доводи та обґрунтування апеляційної скарги помилковими та безпідставними, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення. Зазначає, що згідно з п.10 розділу ХХХІ Інструкції №200 грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства України на день звільнення з військової служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру місячного грошового забезпечення на 30 календарних днів. Як вбачається із п.2 розділу І Інструкції №200, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Отже, при визначенні розміру грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки варто виходити з того місячного грошового забезпечення військовослужбовця, право на яке він мав на день звільнення. Вказує, що відповідно до п.17 Особливостей виплати додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) та порядок і умови виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.09.2023 №729, винагороди, визначені пунктом 2 цих Особливостей, є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення військовослужбовців. Звертає увагу, що додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, на день звільнення позивача (10.04.2025) йому не нараховувалась і, відповідно, не виплачувалась, її розмір не повинен був, і не враховувався при визначенні розміру грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки. Наголошує, що на момент звільнення позивача він перебував у розпорядженні командира військової частини (тобто не обіймав жодну посаду на день свого звільнення) і, відповідно до Постанови №168, на день свого звільнення не мав підстав для включення його до наказів про виплату додаткової винагороди. Тобто, на день свого звільнення (10.04.2025) позивач права на виплату додаткової винагороди не набув, та, відповідно, вона не повинна була, і не враховувалась при визначенні розміру грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки. Відповідно до ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України. Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №107 від 10.04.2025 припинено (розірвано) контракт про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України та виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення військовослужбовця, який перебуває у розпорядженні командира військової частини молодшого сержанта ОСОБА_1 , звільненого відповідно до підпункту «б» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку), наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 27.02.2025 №31 о/с у відставку, 10.04.2025 та для взяття на військовий облік направлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зі змісту позову вбачається, що на час звільнення позивачу нараховано та виплачено грошову компенсацію за невикористанні дні щорічної основної відпустки за невикористані 15 календарних днів щорічної основної відпустки за 2022 рік, 30 календарних днів щорічної основної відпустки за 2023 рік, 30 календарних днів щорічної основної відпустки за 2024 рік, 08 календарних днів щорічної основної відпустки за 2025 рік, однак без урахування додаткової винагороди, яку позивач отримував під час проходження військової служби. Вважаючи, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки до складу грошового забезпечення, з якого нараховується компенсація за невикористані дні відпустки, включаються ті його складові, які мають постійний характер, а додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, належить до одноразових додаткових видів грошового забезпечення, має тимчасовий (непостійний) характер, оскільки установлюється на період дії воєнного стану та прямо залежить від наявності (дії) в Україні правового режиму воєнного стану та інших обставин, передбачених Постановою №168, тому відсутні правові підстави для включення до складу грошового забезпечення, з якого повинна бути обрахована компенсація за невикористані дні відпустки, додаткової винагороди. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову, проте з інших мотивів, виходячи з наступного. За приписами ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Частина 1-4 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі по тексту Закон №2011-ХІІ) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Згідно з п.1 ст.10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються. За правилами абзаців 1, 2 п.14 ст.10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються з військової служби, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічна основна відпустка надається з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті за кожний повний місяць служби в році звільнення. При цьому, якщо тривалість відпустки таких військовослужбовців становить більш як 10 календарних днів, їм оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад до місця служби або до обраного місця проживання в межах України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті. За умовами абз.3 п.14 ст.10-1 Закону №2011-XII у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки". Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі по тексту Постанова №704), окрім тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та розмірів надбавки за вислугу років також затверджено додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу. Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (п.3 Постанови №704). Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії України (далі - військовослужбовці), які обіймають посади в Головному управлінні Національної гвардії України, територіальних управліннях, з`єднаннях, військових частинах (підрозділах), вищих військових навчальних закладах, навчальних військових частинах (центрах), базах, закладах охорони здоров`я та установах Національної гвардії України (далі - військові частини) визначені Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.03.2018 №200 (далі по тексту Інструкція №200; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Відповідно до пункту 2 розділу І Інструкції №200 грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. До складу грошового забезпечення військовослужбовців (крім курсантів вищих військових навчальних закладів із числа осіб, які не перебували на військовій службі перед зарахуванням на навчання) входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Відповідно до п.п. 3, 5, 10 розділу XXXI Інструкції №200 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) що звільняються з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпусток за поточний рік до одержання військовою частиною наказу (повідомлення) про звільнення з військової служби оплачується тривалість щорічної основної та додаткової відпусток, на які вони мають право в році звільнення. У рік звільнення військовослужбовців зі служби, зазначених у пунктах 3, 4 цього розділу, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпусток їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки. Виплата грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється на підставі наказу. Грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства України на день звільнення з військової служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру місячного грошового забезпечення на 30 календарних днів. Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, який затверджено Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі по тексту Постанова №168), у пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил України, , Державної прикордонної служби, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000,00 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Вирішуючи питання, чи враховується передбачена Постановою №168 додаткова винагорода до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки, колегія суддів враховує, що пункт 1 Постанови №168 чітко і однозначно передбачає, що: - додаткова винагорода за своєю суттю є тимчасовою (непостійною) виплатою військовослужбовця, оскільки установлюється на період дії воєнного стану та прямо залежить від наявності (дії) в Україні правового режиму воєнного стану; - розмір додаткової винагороди не є сталим, адже вона виплачується пропорційно в розрахунку на місяць в залежності від виконання завдань та часу приймання військовослужбовцем участі в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів; - визначається наказами командирів (начальників). За відсутності принаймні однієї із указаних умов, виплата додаткової винагороди не здійснюється. Отже, за своєю правовою природою, додаткова винагорода, установлена пунктом 1 Постанови №168, є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2025 у справі №200/1564/24. Застосовуючи указану правову позицію, колегія суддів не стверджує про подібність правовідносин у справі №200/1564/24 та у справі, що розглядається, а використовує указаний підхід для з`ясування правової природи додаткової винагороди, установленої пунктом 1 Постанови №168. За цим, указаний висновок є застосовним до спірних правовідносин та колегія суддів не знаходить підстав для відступу від останнього. Як зазначено вище, згідно з п.10 розділу XXXI Інструкції №200 грошова компенсація за всі невикористані дні відпусток проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства України на день звільнення з військової служби. Тобто, вказаний п.10 розділу XXXI Інструкції №200 не містить жодних застережень щодо заборони урахування одноразових додаткових видів грошового забезпечення до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється виплата грошової компенсації за невикористані відпустки. Навпаки, за приписами указаної норми виплата грошової компенсації за невикористану відпустку проводиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого особа має відповідно до законодавства, на день звільнення зі служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру місячного грошового забезпечення на 30 календарних днів. З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів доходить висновку про те, що додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, входить до складу грошового забезпечення військовослужбовця (як розрахункова величина), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані дні оплачуваних відпусток. Судом першої інстанції не враховано вищенаведених обставин та безпідставно зазначено, що оскільки додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, належить до одноразових додаткових видів грошового забезпечення, має тимчасовий (непостійний) характер, тому відсутні правові підстави для включення до складу грошового забезпечення, з якого повинна бути обрахована компенсація за невикористані дні відпустки, додаткової винагороди. Продовжуючи апеляційний розгляд справи, колегія суддів звертає увагу, що ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2026 витребувано у Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України докази нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за весь час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України. На виконання ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2026 про витребування доказів Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України надано до суду довідку про доходи ОСОБА_1 від 18.05.2026 №987, зі змісту якої встановлено, що додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, виплачувалась позивачу з лютого 2022 року по жовтень 2023 року, у січні 2024 року, у червні 2024 року, у серпні 2024 року, у листопаді 2024 року та у лютому 2025 року. Натомість, у березні 2025 року (місяць, що передує місяцю звільнення) позивачу нараховано: посадовий оклад 3080,00 грн; оклад за військове звання 670,00 грн; надбавка за вислугу років 1125,00 грн; надбавка за особливості проходження служби 2437,50 грн; премія 20636,00 грн; усього 279478,50 грн. У квітні 2025 року нараховано: посадовий оклад 1026,67 грн; оклад за військове звання 223,33 грн; надбавка за вислугу років 375,00 грн; надбавка за особливості проходження служби 812,50 грн; премія 27514,67 грн; одноразова грошова допомога при звільненні 13974,25 грн; компенсація за невикористані дні основної відпустки 77323,93 грн; компенсація за невикористані дні відпустки учасника бойових дій 78255,55 грн; усього 199505,90 грн. У зв`язку з викладеним, оскільки на день звільнення позивача йому не виплачувалась додаткова винагорода, установлена пунктом 1 Постанови №168, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для врахування такої винагороди при розрахунку розміру компенсації за невикористані дні відпусток, що безпідставно не враховано судом першої інстанції. З урахуванням вищенаведеного, усі інші доводи і заперечення сторін по справі на висновки суду апеляційної інстанції не впливають. Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29). Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно з ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є зокрема неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відповідно до ч.4 ст.317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Оскільки суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог, проте з інших мотивів, колегія суддів вважає, що наявні підстави для зміни рішення суду з підстав та мотивів відмови у задоволенні позовних вимог, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови. За цим, апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню. Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2026 по справі № 520/20196/25 змінити з підстав та мотивів відмови у задоволенні позовних вимог, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2026 по справі № 520/20196/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий М.О. Семененко