Постанова 4850 № 360/1155/25

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 жовтня 2025 року справа №360/1155/25 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Казначеєва Е.Г., Геращенко І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача - Отрох Алли Володимирівни на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09 липня 2025 року у справі № 360/1155/25 (головуючий І інстанції Смішлива Т.В.) за позовом адвоката Отрох Алли Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,- У С Т А Н О В И В: Адвокат Отрох Алла Володимирівна (далі представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) (далі відповідач), в якому представник позивача просив: визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) щодо не включення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 151 день, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум. В обґрунтування позову зазначено, що позивач проходив службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до витягу із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 10.07.2023 № 399 - ОС, ОСОБА_1 нараховано грошову компенсацію за: щорічну невикористану основну відпустку у розмірі 53 дні за 2022-2023 роки; щорічну невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій у розмірі 98 днів за 2017-2023 роки. ВСЬОГО: 151 день. Оскільки зі змісту наказу неможливо встановити, чи при обрахуванні компенсації за невикористані відпустки враховувалась додаткова грошова винагорода, в інтересах Позивача 07.05.2025, надіслано адвокатський запит до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 09 липня 2025 року у справі № 360/1155/25 у задоволенні позову відмовлено. Представник позивача не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що представник позивача не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, не повинна бути включена до складу грошового забезпечення позивача з огляду на її невиплату у період з травня 2023 року по липень 2023 року (місяць звільнення). Суд першої інстанції неправильно застосував положення статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) у взаємозв`язку зі статтею 10-1 та частинами другою, чотирнадцятою статті 15 цього ж Закону, з огляду на що дійшов помилкового висновку про те, що додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, не повинна входити до складу місячного грошового забезпечення як обрахункової величини. У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Представником позивача надано відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій просив апеляційну скаргу задовольнити. Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України. Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. ОСОБА_1 є учасником бойових дій та з 05.08.2011 по 11.07.2025 проходив військову службу в органах Державної прикордонної служби України; з 11.07.2025 виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) у зв`язку зі звільненням з військової служби за підпунктом г (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я) пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу у запас, без права носіння військової форми одягу на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) від 10 липня 2023 року № 399-ОС. В наказі від 11 липня 2023 року № 399-ОС серед іншого зазначено, що щорічну основну відпустку за 2022, 2023 роки ОСОБА_1 не використовував, на підставі абзацу 3 пункту 14 статті 10-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей виплатити грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 рік у кількості 35 (тридцять п`ять) діб, за 2023 рік у кількості 18 (вісімнадцять) діб. Виплатити грошову компенсацію за додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2017, 2018. 2019, 2020, 2021, 2022, 2023 роки у кількості 98 (дев`яносто вісім) діб. Відповідно до карток грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2022-2023 роки, архівних відомостей за 2022-2023 роки позивач отримував додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168: у січні-лютому 2022 року 0,00 грн, березні 2022 року - 29550,69 грн, у квітні 2022 року 88306,45 грн, у травні 2022 року 100000,00 грн, у червні 2022 року 95483,87 грн, у липні 2022 року 74333,33 грн, у серпні та вересні 2022 року по 30000,00 грн щомісяця, у жовтні 2022 року 25000,00 грн, у листопаді 2022 року 30000,00 грн, у грудні 2022 року 50000,00 грн; у січні 2023 року 18064,52 грн, у лютому 2023 року 30000,00 грн, у березні 2023 року 15000,00 грн, у квітні 2023 року 30000,00 грн, у травні 2023 року 39032,26 грн, у червні 2023 року 0,00 грн, у липні 2023 року 0,00 грн. Відповідно до архівних відомостей за 2023 роки та довідки про грошове забезпечення ОСОБА_1 за 2023 рік у липні 2023 року позивачу виплачено грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку у розмірі 62958,70 грн та компенсацію за невикористану додаткову відпустку УБД у розмірі 116414,20 грн. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Згідно з частиною першою статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII Про військовий обов`язок і військову службу військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Частиною першою статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (далі Закон № 2011-ХІІ) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення. Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (далі Постанова № 704), яка є чинною з 1 березня 2018 року, затверджено, зокрема тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1 та схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком

14. Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи) (абзац перший пункту 3 Постанови № 704). Відповідно до пункту першого статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються. Згідно з пунктом восьмим статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України Про відпустки. Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України. У разі якщо Законом України Про відпустки або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення. Абзацами першим-другим пункту чотирнадцятого статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ закріплено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються з військової служби, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічна основна відпустка надається з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті за кожний повний місяць служби в році звільнення. При цьому, якщо тривалість відпустки таких військовослужбовців становить більш як 10 календарних днів, їм оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад до місця служби або до обраного місця проживання в межах України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті. У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей (абзац третій пункту чотирнадцятого статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ). Згідно з пунктом 2 розділу І Загальні положення Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 липня 2018 року за № 854/32306 (далі Інструкція № 558), у цій Інструкції термін грошове забезпечення означає гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством. Місячне грошове забезпечення складається із: основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням); щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія). Грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем їх служби або органом, у якому вони перебувають на фінансовому забезпеченні згідно з приміткою до штату (пункт 3 розділу І Загальні положення Інструкції № 558). Відповідно до пункту 6 глави 8 Виплати, що здійснюються військовослужбовцям у разі звільнення їх з військової служби розділу V Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям залежно від умов проходження служби Інструкції № 558): у рік звільнення зі служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зазначеним у пунктах 4, 5 цієї глави, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпусток виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей; виплата грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється на підставі наказу; грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 Про введення воєнного стану в Україні та № 69 Про загальну мобілізацію Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 168 (тут і надалі посилання на норми Постанови № 168 наводяться в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), в абзаці першому пункту 1 якої установив, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Приписи пунктів 1, 14 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ вказують, що ці норми встановлюють лише право військовослужбовця на отримання компенсації за невикористані відпустки. Разом з цим, положення статті четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ є відсилочними, оскільки розміри грошового забезпечення визначає Кабінет Міністрів України, а право визначити порядок виплати грошового забезпечення законодавець, зокрема, делегував Міністру оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Такими нормативно-правовими актами є Постанова № 704, якою, з-поміж іншого, передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців, крім посадового окладу; окладу за військовим званням включає і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії), та Інструкція №

558. Отже, за своєю правовою природою, щомісячна додаткова винагорода, запроваджена Постановою № 168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час воєнного стану. Щодо умов обчислення розміру компенсації за всі невикористані військовослужбовцем дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій, то суд констатує, що на відміну від правил обчислення розміру грошової допомоги на оздоровлення, пункт 6 глави 8 Виплати, що здійснюються військовослужбовцям у разі звільнення їх з військової служби розділу V Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям залежно від умов проходження служби Інструкції № 558 не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір такої компенсації. За приписами указаної норми до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. Тому при обчисленні розміру таких виплат, відповідач мав би урахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням. Зазначену правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23 вересня 2024 року у справі № 240/32125/23, що є застосовною під час розгляду цього спору. Разом з цим, оскільки починаючи з травня 2023 року по день виключення зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 11 липня 2023 року позивач додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168, не отримував, (виплата додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, у травні 2023 року у сумі 30000,00 грн здійснено за квітень 2023 року), то правові підстави для здійснення перерахунку грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій з урахуванням у складі місячного розміру грошового забезпечення додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, відсутні внаслідок не отримання такої винагороди позивачем на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. Крім того, в постанові від 23 квітня 2025 року, направляючи на новий розгляд справу № 580/769/23, Верховний Суд зазначив наступне: 62… відповідач при обчисленні розміру таких виплат (компенсації за невикористані військовослужбовцем дні щорічної основної відпустки), повинен був урахувати суму винагороди, за умови отримання позивачем її перед звільненням. 68… суди попередніх інстанцій не з`ясували, чи виплачувалася позивачу додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, та не встановили чим це підтверджується, а також не визначили розмір цієї винагороди та її періодичність. В нинішній справі судами першої та апеляційної інстанції з`ясовано, що додаткова грошова винагорода згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 позивачу не нараховувалась та не виплачувалась з травня 2023 року по день виключення зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 11 липня 2023 року, тобто, не була щомісячним видом грошового забезпечення та не отримувалась позивачем перед звільненням. Отже, за наслідками судового розгляду, місцевий суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду. Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу представника позивача - Отрох Алли Володимирівни на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09 липня 2025 року у справі № 360/1155/25 - залишити без задоволення. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09 липня 2025 року у справі № 360/1155/25 - залишити без змін. Повне судове рішення складено 13 жовтня 2025 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя А.А. Блохін Судді І.В. Геращенко Е.Г. Казначеєв