Постанова 4805 № 296/14200/25

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа № 296/14200/25Головуючий у 1-й інст. Франчук С. В. Категорія 146Доповідач Скітневська О.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 травня 2026 рокум. Житомир Житомирський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Скітневської О.М., з участю: особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , захисника Шлінчака Івана Олександровича, представника потерпілого Луговського Юрія В`ячеславовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу захисника Шлінчака Івана Олександровича в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Корольовського районного суду м. Житомиравід 20 лютого 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого за ст.124 КУпАП, В С Т А Н О В И В: Постановою судді Корольовського районного суду м. Житомира від 20 лютого 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень. Стягнуто на користь держави, в особі ДСА України, судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп. Згідно з постановою суду ОСОБА_1 06 грудня 2025 року о 14 годині 20 хвилин в м. Житомир, по вул. Велика Бердичівська, 70, керуючи автомобілем «Range Rover», державний номерний знак НОМЕР_1 , в бік вулиці Гагаріна, здійснив перестроювання з крайньої правої смуги в крайню ліву, не переконався, що цей маневр буде безпечним, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем «Skoda Fabia», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався в лівій смузі в попутному напрямку. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_1 порушив пункт 10.1 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України) та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду захисник Шлінчак І.О. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та закрити провадження за відсутністю складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд не дав належної і об`єктивної оцінки фактичним обставинам справи та наявним доказам, внаслідок чого ухвалив постанову з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що враховані судом докази, а саме: протокол про адміністративне правопорушення, копія постанови серії ЕНА № 6292750 від 06.12.2025, письмові пояснення свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , план-схема місця ДТП не можуть прийматися до уваги, оскільки є недопустимими та неналежними доказами. Вказує, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, оскільки пояснення потерпілого ОСОБА_2 не можуть відповідати дійсності з технічної точки зору і суперечать поясненням водія ОСОБА_1 , наявним механічним пошкодженням, тому вважає, що причиною ДТП є невідповідність дій водія ОСОБА_2 вимогам п.12.3 ПДР України. Підтвердженням пояснень водія ОСОБА_1 був би висновок автотехнічної експертизи, у призначенні якої суд першої інстанції безпідставно відмовив. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вислухавши пояснення учасників справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд доходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав. У відповідності до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Таким чином, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно належно з`ясувати: чи було вчинене таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Вищевказані вимоги закону суддею місцевого суду було дотримано у повному обсязі і висновок суду про винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, за обставин, наведених у постанові, підтверджується зібраними по справі доказами. Висновки, які викладені в постанові суду, грунтуються на належних та допустимих доказах. Так, порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ст. 124 КУпАП. Зазначена норма є бланкетною і при встановленні винуватості особи необхідно встановити пункт ПДР України, який порушено водієм і який, окрім того, перебуває у причинно-наслідковому зв`язку із передбаченими ст. 124 КУпАП наслідками. Як слідує із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 533327 від 06 грудня 2025 року, 06 грудня 2025 року о 14 годині 20 хвилин в м. Житомир по вул. Велика Бердичівська, 70, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Range Rover», державний номерний знак НОМЕР_1 , в бік вулиці Гагаріна, здійснюючи перестроювання з крайньої правої смуги в крайню ліву, не переконався, що цей маневр буде безпечним, в результаті чого здійснив зіткнення із автомобілем «Skoda Fabia», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався в лівій смузі в попутному напрямку. В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушив пункт 10.1 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. За положеннями пункту 10.1 ПДР України перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. Під час розгляду справи у суді першої інстанції водій ОСОБА_1 вини не визнав і пояснив, що 06.12.2025 близько 14 год 20 хв керував автомобілем Land Rover по вул. Велика Бердичівська в м. Житомирі, рухаючись по правій смузі. Перед ним у правій смузі зупинились тролейбус та легковий автомобіль. Також зупинив свій автомобіль. На лівій стояло три легкових автомобіля. Перший автомобіль на лівій смузі поїхав. Другий автомобіль, що знаходився на лівій смузі, дозволив легковому автомобілю, що стояв за тролейбусом, перестроїтися у ліві смугу та продовжити рух. Потім поїхав другий автомобіль, який знаходився на лівій смузі. Переконався у дзеркало заднього виду, що наступний автомобіль, який знаходився на лівій смузі, під керуванням потерпілого, не розпочинає рух. Тоді повільно почав перестроюватися на ліву смугу. Маневр займав близько 3-5 секунд. Коли повністю виїхав на ліву смугу відчув зіткнення у ліву задню частину свого автомобіля. Проїхав кілька метрів та зупинився. Вважає виним у ДТП потерпілого, оскільки останній бачив, що він вже виїхав на ліву смугу, однак не дотримався безпечної дистанції. Водій іншого транспортного засобу ОСОБА_2 пояснив, що у час та місці, вказаному у протоколі, керував автомобілем Skoda Fabia по вул. Велика Бердичівська в м. Житомирі, рухаючись по лівій смузі. Перед ним зупинилося два автомобілі. Перший автомобіль мав здійснити поворот ліворуч, а другий рухатися прямо. На правій смузі на зупинці зупинився тролейбус, а за ним зупинились автомобіль таксі та автомобіль Land Rover під керуванням, як пізніше стало відомо, особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Автомобіль Land Rover після зупинки випереджав його транспортний засіб приблизно на довжину капота. У подальшому, перший автомобіль, що знаходився у лівій смузі, виконав поворот ліворуч. Другий автомобіль, що стояв у лівій смузі, пропустив перед собою на ліву смугу автомобіль таксі, що знаходився за тролейбусом у правій смузі, після чого розпочав рух. Також розпочав рух за автомобілем, що знаходився перед ним. У цей час відстань між його автомобілем та автомобілем, що розпочав рух попереду, складала близько 40 см. Відстань від правого боку його автомобіля до розмітки між лівою та правою смугами складала до одного метра. Раптом автомобіль Land Rover без увімкнення покажчика лівого повороту різко почав перестроюватися з правої на ліву смугу між його автомобілем та автомобілем, що рухався попереду. У цей час відстань між його транспортним засобом та його автомобілем збільшилася приблизно до 1,5 метра. Намагався уникнути зіткнення відвертаючи автомобіль ліворуч, однак зіткнення уникнути не вдалося. Водій Land Rover зачепив задньою лівою частиною свого автомобіля крило та бампер правої частини його транспортного засобу та протягнув невелику відстань. Після зіткнення відразу зупинив свій транспортний засіб, а автомобіль Land Rover ще трохи проїхав та також зупинився. Все відбулося дуже швидко. Від початку маневру автомобіля Land Rover до зіткнення пройшов час до однієї секунди. Хвилин через 15 на місце події приїхали поліцейські. Коли вже були поліцейські, до нього підійшов невідомий чоловік та повідомив, що знаходився у власному автомобілі навпроти через дорогу та бачив обставини дорожньо-транспортної пригоди, після чого надав пояснення працівникам поліції. Судом першої інстанції досліджено інші докази, а саме: -копію постанови про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6292750 від 06.12.2025, за ч. 1 ст. 126 КУпАП, за керування транспортним засобом без чинного страхового полісу обов`язкового страхування цивільної правової відповідальності власником транспортного засобу; - письмові пояснення водіїв та свідка від 06.12.2025, які зазначили наступне: водій ОСОБА_1 : що він вважає неправильними дії водія, який не надав йому перевагу у русі, так як у нього була перешкода праворуч. Має відчуття, що він це зробив навмисно; водій ОСОБА_2 : що він рухався по вул.В.Бердичівська у напрямку вул.Гагаріна на своєму автомобілі Skoda Fabia, як раптово перед ним з правої смуги руху виконав маневр автомобіль Land Rover, виїжджаючи на його смугу руху та підрізаючи. Він не встиг зреагувати та здійснив зіткнення з цим автомобілем, пошкодивши передній бампер; свідок ОСОБА_3 : що водій НОМЕР_1 з правого ряду різким поворотом вліво підрізав водія НОМЕР_2 , який рухався лівим рядом, тобто по другій смузі; - схему місця дорожньо-транспортної пригоди від 06.12.2025, на якій зафіксовано розташування ТЗ на лівій смузі руху та наявні пошкодження: у автомобіля Land Rover в задній лівій частині, у автомобіля Skoda Fabia в передній правій; - фото пошкоджень автомобілів Skoda Fabia та Land Rover. Проаналізувавши вищевказані докази, суд першої інстанції обгрунтованого дійшов висновку про наявність в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, що виразилося у порушення ним п.10.1 ПДР України. По доводах апеляційної скарги апеляційний суд зазначає наступне. Щодо неналежності та недопустимості доказів. Захисник зазначає, що зміст протоколу не містить інформації про роз`яснення ОСОБА_1 його прав і обов`язків, а відеозаписи на підтвердження виконання працівниками поліції вимог ст.256 КУпАП відсутні, що призводить до його неналежності та недопустимості. Не роз`яснення прав ОСОБА_1 перешкодило останньому поставити вимогу до працівників поліції щодо складання протоколу відносно ОСОБА_2 та скористатися правом на захист. При вирішанні цього питання суд виходить із сукупності досліджених доказів, які дозволяють встановити порядок вчинення процесуальних дій та свідчать про обізнаність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності про зміст висунутого обвинувачення та наявність реальної можливості організувати ефективний захист своїх інтересів. Згідно ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі. Аналогічні положення відображені в пункті 2 розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 (далі Інструкція), відповідно до якого протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. За наявності свідків і потерпілих протокол про адміністративне правопорушення підписується також цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу про адміністративне правопорушення в ньому робиться відповідний запис. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу. Під час складання протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються її права й обов`язки, передбачені статтею 268 КУпАП, про що робиться відмітка у протоколі. При цьому, складовими адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, є об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона, на підставі яких орган, що розглядає справу, приймає рішення про наявність або відсутність підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності. Протокол серії ЕПР1 № 533327 від 06 грудня 2025 року містить вказані складові, зокрема: дату і місце його складення, посаду, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, відмітку про роз`яснення прав, запис про відмову водія поставити підпис у п.13 протоколу про роз`яснення йому прав та обов`язків, передбачених ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП та яку ознайомлено з місцем та часом розгляду справи. Проставлення підписів у протоколі є правом особи, яка притягається до адміністративної відповідальності і відмова від такого підпису, чим скористався ОСОБА_1 , не може бути безумовним підтвердженням не роз`яснення працівниками поліції йому прав та обов`язків. Так, водій ОСОБА_1 поставив свій підпис у протоколі в пунктах 16 про отримання тимчасового дозволу на керування транспортним засобом та 18 про ознайомлення зі змістом протоколу та отримання його копії, що підтверджує про його обізнаність із суттю висунутого обвинувачення. Будь-яких зауважень щодо змісту протоколу та не роз`яснення йому прав, водій ОСОБА_1 у протоколі не вказав. Скористався своїм право на надання пояснень, які долучено до протоколу. Апеляційний суд, враховуючи обставини за яких було складено протокол про адміністративне правопорушення та беручи до уваги час розгляду справи в суді першої інстанції, вважає, що ОСОБА_1 був обізнаний про зміст висунутого проти нього обвинувачення, наявність права на правову допомогу адвоката і мав можливість організувати ефективний захист своїх інтересів в суді. Частиною другою статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 суддею проводився публічно, за участю самого ОСОБА_1 , який з`явився на виклик суду, надав пояснення, скористався своїм правом на захист (при розгляді справи користувався юридичною допомогою адвоката), заявляв (через захисника) клопотання, тобто особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, реалізовано права передбачені ст.268 КУпАП. Посилання на те, що він міг би ставити питання перед працівниками поліції про складення протоколу за ст.124 КУпАП на іншого учасника ДТП, якби скористався своїм правом на захист, суд вважає такими, що не спростовують законність постанови суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 , оскільки право встановлювати обставини правопорушення та особу, яка підлягає притягненню до адміністративною відповідальності, складення протоколу та збирання доказів, за змістом ст.ст.251, 254, 255 КУпАП, є компетенцією уповноважених на те посадових осіб, і ні ОСОБА_1 , ні у подальшому його захисник не були обмежені у праві звернутися з відповідними заявами до органу, уповноваженому на складання протоколу про адміністративне правопорушення. З урахуванням усіх вище наведених обставин, підстави для визнання протоколу ЕПР1 № 533327 від 06 грудня 2025 року неналежним та недопустимим доказом відсутні. Захисник вказує, що копія постанови серії ЕНА № 6292750 від 06.12.2025 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП не є доказом його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, з чим погоджується апеляційний суд, оскільки вказана постанова не містить складових вказаного вище правопорушення. Однак зазначене не перешкоджає суду її досліджувати в складі матеріалів справи. Безпідставними є твердження захисника щодо неможливості приймати до уваги письмові пояснення учасників ДТП, з посиланням на наявність їх безпосередніх пояснень, наданих у суді, а також пояснень свідка ОСОБА_3 , оскільки з них неможливо зробити висновок про їх відношення до пригоди, що відбулася 06.12.2025. За змістом ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. До таких даних відносяться пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також інші документи. Згідно зі ст.252 КУпАП суд всебічно, повно і об`єктивно досліджує всі обставини справи в їх сукупності, в тому числі аналізуючи пояснення особи надані на місці події та під час судового розгляду. Письмові пояснення згідно з п.1 розділу ІХ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 (далі Інструкція), є тими документами, які долучаються до протоколу, і на підставі яких можливо встановити обставини правопорушення у сукупності з іншими доказами, тому оцінка судом письмових пояснень учасників ДТП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідає вимогам законодавства, як і письмових пояснень свідка ОСОБА_3 , які містять дату їх надання, реєстраційні номери транспортних засобів учасників ДТП, а наведені ним обставини події не дають сумнівів щодо їх відповідності обставинам, викладеним у протоколі ЕПР1 № 533327 від 06 грудня 2025 року. Відсутність у них опису пошкоджень транспортних засобів не спростовує їх значення. Не приймаються судом до уваги доводи відносно неналежності план-схеми місця ДТП через відсутність на останній позначення місця зіткнення ТЗ та реального розташування останніх під час ДТП. Так, згідно з п.4 розділу ІХ Інструкції, на схемі місця ДТП графічно зображуються та фіксуються такі об`єкти: ділянка дороги, на якій сталась ДТП; сталі орієнтири, до яких на схемі здійснена прив`язка об`єктів та слідів; транспортні засоби, причетні до ДТП, координати їх розміщення відносно елементів проїжджої частини та сталих орієнтирів; сліди гальмового шляху коліс транспортних засобів: їх розміщення відносно елементів проїжджої частини; довжина від їх початку до кожного колеса транспортного засобу із зображенням місць розривів; довжина слідів на ділянках з різним покриттям; інші сліди та предмети, що стосуються пригоди: розміщення частин та об`єктів (уламки кузова, частинки фарби, уламки скла, осипання ґрунту, сліди рідини), що відокремилися від транспортного засобу, відносно елементів проїжджої частини, транспортних засобів; площа розсіювання уламків скла, осипання ґрунту; координати місця зіткнення, наїзду відносно сталих орієнтирів; ширина проїжджої частини разом з роздільними смугами; ширина тротуарів, узбіччя; розміри ділянок з різним станом дорожнього покриття; розміри та розміщення дефектів дорожнього покриття; розташування дорожньої розмітки; розташування світлофорів, дорожніх знаків та інших засобів технічного регулювання дорожнього руху; розташування шлагбаума, засобів сигналізації, дорожніх знаків на підході до залізничного переїзду. Отже, на схемі зазначаються ті об`єкти, які зафіксовані працівниками поліції під час її складення, а не в момент контакту ТЗ, оскільки подія відбувається у динаміці і надалі змінюється до зупинки ТЗ. Схема місця ДТП (а.с.7) містить дані проїзної частини, орієнтири, прив`язки відносно розташування транспортних засобів тощо. Характер пошкоджень ТЗ дає підстави стверджувати, що осипу лакофарбового покриття, скла тощо не відбулося, тому останні не зафіксовано на схемі. Зауважень з вказаного приводу водіями на схемі не висловлено. Щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Захисник зазначає, що викладені у протоколі обставини події не доказуються письмовими доказами і спростовуються поясненнями водія ОСОБА_1 , який зазначив, що його автомобіль стояв у правій смузі руху за тролейбусом із увімкненим лівим показником повороту для перестроювання у ліву смугу. Переконавшись у безпечності маневру, він виїхав у ліву смугу, що зайняло близько 3-5 секунд. Після того, як його автомобіль повністю став у ліву смугу, в нього в`їхав автомобіль Skoda Fabia. Вважає, що він не міг на автомобілі Land Rover за 1 сек змінити смугу руху, тому вважає, що саме водій ОСОБА_2 недотримався вимог п.12.3 ПДР України, що перебуває у причинному зв`язку із ДТП. Апеляційний суд зауважує, що судом першої інстанції надано належну оцінку вказаним доводам і підстав для її зміни немає. Зокрема, судом першої інстанції правильно зазначено, що пояснення водія ОСОБА_1 в частині безпечності маневру суперечать поясненням потерпілого ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_3 , які підтвердили раптовий маневр автомобіля Land Rover з правої в ліву смугу руху в безпосередній близькості від автомобіля Skoda Fabia, що призвело до ДТП. Підстави не довіряти поясненням потерпілого та свідка у суду немає, оскільки останні узгоджуються з порівнянням ширини лівої смуги руху (2,8 м), ширини автомобіля Skoda Fabia (біля 1,8 м) та характером пошкоджень ТЗ: у автомобіля Land Rover в задній лівій боковій частині; у автомобіля Skoda Fabia в передній правій боковій частині. Такі пошкодження характерні саме для зіткнення ТЗ при обставинах, описаних у протоколі. При цьому, апеляційний суд критично відноситься до пояснень водія ОСОБА_1 , наданих ним у судовому засіданні, з огляду на його письмові пояснення на місці ДТП, в яких він вважав, що водій автомобіля Skoda Fabia повинен був його пропустити, оскільки його автомобіль Land Rover при перестроюванні перебував праворуч, тому він мав перевагу. Тобто водій ОСОБА_1 помилково застосував правило «перешкоди праворуч» для вказаних обставин, коли він перелаштовувався у сусідню смугу, і здійснив маневр у останню при наявності автомобіля, що рухався по ній у попутному напрямку, розраховуючи, що він має перевагу. Таке тлумачення також суперечить вимогам п.10.3 ПДР України, яке визначає, що у разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися. Не узгоджуються пояснення водія ОСОБА_1 і зі схемою ДТП, в якій при ширині лівої смуги у 2,8 м та відстані від лінії розмітки між правою та лівою смугами до переднього колеса автомобіля Skoda Fabia 1,35 м (5,35 м 4 м), з урахуванням ширини автомобіля Land Rover не менше 1,9 м, останній фізично не міг перебувати повністю у лівій смузі руху в момент зіткнення, що спростовує його пояснення про зіткнення ТЗ, коли його автомобіль повністю зайняв ліву смугу. Отже, контакт ТЗ відбувся при зміщенні автомобіля Land Rover з правої смуги у ліву. На підставі аналізу вказаних вище доказів апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що тривалість виконання ОСОБА_1 маневру перестроювання з правої в ліву смугу, а також перебування чи не перебування в цей час у русі автомобіля під керуванням потерпілого, не звільняє ОСОБА_1 від обов`язку виконання п.10.1 ПДР України щодо пересвідчення, чи буде це безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. При цьому, характер пошкоджень ТЗ (зіткнення боковими частинами) спростовує доводи захисника про недотримання потерпілим дистанції та забезпечення ОСОБА_1 безпечності маневру, оскільки, за змістом п.1.10 ПДР України безпечна дистанція - відстань до транспортного засобу, що рухається попереду по тій самій смузі, яка у разі його раптового гальмування або зупинки дасть можливість водієві транспортного засобу, що рухається позаду, запобігти зіткненню без здійснення будь-якого маневру. В даному випадку водій автомобіля Skoda Fabia повинен був тримати безпечну дистанцію до ТЗ, який рухався у його смузі руху, а не здійснив маневр ліворуч. Саме дії водія ОСОБА_1 створили небезпечну ситуацію та перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із ДТП, тому висновок суду першої інстанції про наявність в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, відповідає обставинам справи. Під час апеляційного розгляду адвокатом Шлінчаком І.О. був наданий висновок експерта № 245/26-25 від 12.05.2026 за результатами проведення судової автотехнічної експертизи. Відповідно до висновку: 1.2 З технічної точки зору, покази водія автомобіля Skoda Fabia, д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_2 технічно неспроможні, і в подальшому до уваги братися не будуть, оскільки використання технічно неспроможних даних приведуть до заздалегідь хибних висновків. Аналізуючи зазначене вище, кінцеве розташування автомобілів Skoda Fabia, д.н.з. НОМЕР_2 та Range Rover, д.н.з. НОМЕР_1 , яке зафіксоване на схемі ДТП від 06.12.2025, аварійні пошкодження зазначених транспортних засобів у експерта немає підстав технічного характеру вважати покази водія ОСОБА_1 неспроможними.

3. В даній дорожній обстановці, відповідно до заданих вихідних даних, зазначених у постанові про призначення даної експертизи, водій автомобіля Skoda Fabia, д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_2 в усіх варіантах мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем Range Rover, д.н.з. НОМЕР_1 , шляхом застосування термінового гальмування, з моменту виникнення небезпеки для його руху.

4. В даній дорожній обстановці, з технічної точки зору, водій автомобіля Range Rover, д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог пунктів пунктів 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху України. З технічної точки зору, за умов що маневр автомобіля Range Rover, д.н.з. НОМЕР_1 являв небезпеку для руху водію автомобіля Skoda Fabia, д.н.з. НОМЕР_2 , дії водія ОСОБА_1 не відповідали вимогам вищезазначених пунктів Правил дорожнього руху України.

5. В даній дорожній обстановці, з технічної точки зору, водій автомобіля Skoda Fabia, д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до вимог пункту 12.3 Правил дорожнього руху України. З технічної точки зору та згідно з проведених розрахунків в питання № 3, в діях водія ОСОБА_2 вбачається невідповідність технічним вимогам пункту 12.3 Правил дорожнього руху України.

6. З технічної точки зору та згідно проведеного дослідження причиною виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди, в наведених умовах дорожнього руху, слід вважати невідповідність дій водія автомобіля Skoda Fabia, д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_2 технічним вимогам пункту 12.3 Правил дорожнього руху України. Відповідно до положень статей 251, 252 КУпАП висновок експерта є одним з видом доказів, який оцінюється судом в сукупності і взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами. Жоден доказ не має наперед встановленої сили. Апеляційний суд зауважує, що наданий стороною захисту висновок експерта фактично підтверджує порушення ПДР України ОСОБА_1 . Стосовно порушення ПДР України іншим водієм, то у даному провадженні предметом розгляду є наявність чи відсутність порушень ПДР у діях саме ОСОБА_1 , оскільки протоколів про адміністративне правопорушення щодо інших учасників дорожньо- транспортної пригоди до суду не надходило. Суд також звертає увагу, що експерт з самого початку свого дослідження відкинув всі пояснення ОСОБА_2 , обгрунтувавши їх технічною неспроможністю, при цьому проаналізувавши у дослідницькій частині лише один момент з його пояснень, і надалі враховував у розрахунках лише дані з пояснень водія ОСОБА_1 . При цьому, вихідні дані, які брав для розрахунків експерт, відрізнялися від даних, встановлених судом, зокрема, з пояснень ОСОБА_1 , які він надавав під час апеляційного розгляду. Для ствердження про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, необхідно встановити наявність: 1) порушення особою Правил дорожнього руху; 2) наслідків у виді пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна; 3) причинно-наслідковий зв`язок між порушенням ПДР та наслідками. У даній справі суд приходить до переконання, що наявними у справі доказами доведено порушення ОСОБА_1 п. 10.1 ПДР (з урахуванням п.10.3). Встановлено наявність наслідків у виді пошкодження транспортних засобів. Щодо наявності причинно-наслідкового зв`язку суд зазначає наступне. Під час аналізу та встановлення причинного зв`язку між діянням і наслідками слід виходити з того, що причинний зв`язок як зв`язок між явищами об`єктивної дійсності має місце тоді, коли діяння виступає необхідною умовою, без якої неможливе настання наслідку (conditio sine qua non). Діянню має бути властива (внутрішньо і органічно притаманна за його характером) неминучість чи реальна можливість заподіяння відповідного наслідку. Діяння з урахуванням його характеру, місця, часу, обстановки, способу має закономірно спричиняти наслідок. Діяння повинно породжувати наслідки як результат негативного, руйнівного впливу на об`єкт кримінально-правової охорони, коли діяння є головною і визначальною умовою настання суспільно небезпечного наслідку. Це правило відіграє вагоме значення в тих ситуаціях, коли в розвиток причинного ряду вплітаються додаткові процеси, умови і фактори, дії інших осіб, що обумовлює наступну юридичну оцінку декількох чинників, що тією чи іншою мірою впливають на настання передбачених законом наслідків. Необхідний причинний зв`язок відображає закономірності розвитку об`єктивного світу, де причина сама в собі містить реальну можливість настання відповідного наслідку. За таких обставин суб`єкт здатен передбачати розвиток природного перебігу подій як закономірних явищ. Вчиняючи ті або інші дії, що із закономірністю тягнуть за собою настання певних наслідків, людина здатна їх передбачити як невідворотний чи можливий результат своїх дій, і саме тому необхідний причинний зв`язок має юридичне значення, а суспільно небезпечні наслідки, заподіяні діянням особи за наявності в неї умислу чи необережності, ставляться їй у провину. Експерт, використовуючи спеціальні знання та здійснюючи розрахунки, надає свої висновки щодо поставлених питань з технічної точки зору. Водночас вирішення питання про наявність у діянні особи юридичних ознак складу правопорушення (зокрема, і необхідного причинно-наслідкового зв`язку між суспільно небезпечним діянням та його наслідками) як підстави адміністративної відповідальності належить до компетенції суду. Наявні в матеріалах письмові докази та пояснення учасників справи, які вже були наведені у цій постанові, у їх сукупності та співставленні із законодавчими нормами, підтверджують висновки щодо наявності причинно-наслідкового зв`язку між порушенням ПДР ОСОБА_1 та наслідками, оскільки саме на водія ОСОБА_1 пунктом 10.1 ПДР України (і п.10.3 ПДР України) покладався обов`язок забезпечити безпечність його маневру і не створювати небезпеку для водія автомобіля Skoda Fabia, який рухався у сусідній смузі руху без наміру перестроювання. Однак, водій ОСОБА_1 не виконав даних вимог і створив аварійну обстановку, що, в свою чергу, призвело до необхідності виконання водієм ОСОБА_2 вимог пункту 12.3 ПДР, а у подальшому до наслідків пошкодження транспортних засобів. За відсутності порушення ПДР з боку ОСОБА_1 . ОСОБА_2 проїхав би дану ділянку без перешкод і зіткнення не відбулося б. Тому, незалежно від наявності чи відсутності порушень з боку іншого водія, суд приходить до висновку про наявність всіх елементів складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, в діях водія ОСОБА_1 . Рішення суду має бути не тільки законним, але і справедливим. Порушень норм КУпАП суддею першої інстанції під час розгляду даної справи та ухвалення оскаржуваної постанови апеляційним судом не встановлено. За таких обставин, підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається, як і підстав для скасування чи зміни постанови судді місцевого суду. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу захисника Шлінчака Івана Олександровича, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову судді Корольовського районного суду м. Житомира від 20 лютого 2026 року - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. СуддяО. Скітневська