Постанова Житомирський апеляційний суд № 274/4440/25

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №274/4440/25 Головуючий у 1-й інст. Базюк Ю. П. Номер провадження №33/4805/328/26 Категорія ст.173 КУпАП Доповідач Галацевич О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 травня 2026 року м.Житомир Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Житомирського апеляційного суду Галацевич О.М., за участі особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, - ОСОБА_1 , потерпілого ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 13 серпня 2025 року,якою провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.173 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрито у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, в с т а н о в и в: Постановою судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 13 серпня 2025 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, закрито на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Не погоджуючись із постановою судді місцевого суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді місцевого суду скасувати, а справу направити на новий розгляд, посилаючись на незаконність постанови, неповне та однобічне з`ясування обставин справи, а також неправильне застосування норм матеріального права. Вказує, що судом першої інстанції безпідставно не враховано наявні у матеріалах справи докази, зокрема акти про фактичні обставини порушення прав співвласників ОСББ від 28.05.2025 та 29.05.2025, а також показання свідків, зазначених у цих актах. Зазначає, що з протоколу про адміністративне правопорушення та показань свідків вбачається, що ОСОБА_1 висловлювався нецензурною лайкою, ображав присутніх осіб, чим вчинив дії, які, на думку апелянта, утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, незалежно від настання будь-яких наслідків. Апелянт наголошує, що суд першої інстанції фактично обмежився оцінкою формальних недоліків протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, не надавши належної оцінки суті події та доказам сторони потерпілого. При цьому зазначає, що потерпілий не може нести відповідальність за недоліки оформлення адміністративних матеріалів працівниками поліції, зокрема за неповноту відомостей, внесених до протоколу. Також в апеляційній скарзі зазначено, що суд безпідставно відмовив у допиті свідків сторони потерпілого, чим, на думку апелянта, допустив істотне порушення права на справедливий судовий розгляд та принципу змагальності сторін. Крім того, вважає, що судом безпідставно взято до уваги лише пояснення ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_3 , тоді як інші докази та показання свідків залишено поза увагою. Посилаючись на положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику ЄСПЛ, ОСОБА_2 стверджує, що поведінка ОСОБА_1 містила ознаки дрібного хуліганства та проявлялася у публічному вживанні нецензурної лайки у дворі будинку АДРЕСА_1 , образливому чіплянні до громадян, психологічному тиску, залякуванні, поширенні неправдивої інформації, а також демонстративній неповазі до співвласників ОСББ та потерпілого. Апелянт також зазначає, що висновки суду першої інстанції про наявність між сторонами особистих неприязних відносин та побутового конфлікту є помилковими, оскільки, на його думку, ситуація давно вийшла за межі звичайного конфлікту чи особистих стосунків. При цьому вказує, що між ним та ОСОБА_1 будь-яких особистих чи «виробничо-побутових» відносин не існувало, а конфлікти виникали у зв`язку із діяльністю останнього щодо ОСББ та співвласників будинку. Окрім того, ОСОБА_2 зазначає, що суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі, не врахував, що диспозиція ст.173 КУпАП передбачає формальний склад адміністративного правопорушення, а тому, на думку апелянта, для наявності складу правопорушення достатнім є встановлення факту публічного вживання нецензурної лайки чи образливого чіпляння у громадському місці. У зв`язку з цим вважає, що суд безпідставно ототожнив публічні дії, які порушують громадський порядок, із побутовим конфліктом, що, на його переконання, призвело до помилкового висновку про відсутність події та складу адміністративного правопорушення. Одночасно апеляційна скарга містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови. В обґрунтування клопотання вказав, що вимоги постанови Житомирського апеляційного суду від 22.09.2025 виконав. Копію постанови отримав 20.08.2025, у зв`язку з чим не мав можливості вчасно звернутися з апеляційною скаргою. Розглянувши клопотання про поновлення строку, враховуючи зазначені у клопотанні обставини, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк наапеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин. ОСОБА_1 подав клопотання про залишення апеляційної скарги ОСОБА_2 без задоволення, а постанови судді місцевого суду без змін. Зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі неє належним доказом у розумінні ст.251 КУпАП. Вказує, що факту вживання ним нецензурної лайки та образ у громадському місці не було, а тому кваліфікуючі ознаки правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, відсутні. На думку ОСОБА_1 , суд першої інстанції ретельно дослідив усі обставини справи, допитав свідків та надав належну оцінку їхнім поясненням. При цьому ОСОБА_2 не було заявлено клопотань про допит інших свідків чи співвласників, які, за твердженням апелянта, були очевидцями події. ОСОБА_1 вважає, що апеляційна скарга фактично містить доводи щодо безпідставного звинувачення його у вчиненні адміністративних та кримінальних правопорушень. Зазначає, що подія 28.05.2025 не мала хуліганського характеру, а була зумовлена тривалими неприязними стосунками між сторонами, що виключає кваліфікацію його дій за ст.173 КУпАП. Також ОСОБА_1 посилається на те, що ОСОБА_2 своїми умисними діями, зокрема зриванням звернень до співвласників об`єднання, розміщених на дошках оголошень, створював перешкоди у доведенні до їх відома інформації про перебіг судових процесів та критики фінансово-господарської діяльності керівника ОСББ «Віра 2А-17». При цьому, як зазначає ОСОБА_1 , сам ОСОБА_2 визнавав такі претензії законними та такими, що перебувають у межах правового поля. ОСОБА_1 вказує, що інформація, викладена в актах від 28.05.2025 та 29.05.2025, є некоректною, образливою, недостовірною та подана у формі безпідставних звинувачень у вчиненні правопорушень. На його думку, ці документи не містять жодного документального підтвердження викладених у них обставин, а посилання на осіб, зазначених в актах як свідків події, є безпідставним, оскільки такі особи не були допитані, не зазначені у протоколі та у повідомленні під час звернення на лінію 102, а також не надавали письмових пояснень. Окрім того, ОСОБА_1 звертає увагу на те, що свідок ОСОБА_4 зазначав, що не чув від нього лайливих слів, а висловлене попередження ОСОБА_2 сприйняв як нецензурну лайку. ОСОБА_1 вважає, що основні доводи апеляційної скарги зводяться до безпідставного звинувачення його у правопорушеннях, яких він не вчиняв, у зв`язку з його активною громадською позицією щодо фінансово-господарської діяльності та бездіяльності ОСОБА_2 як керівника ОСББ «Віра 2А-17». На його думку, наведені обставини свідчать про відсутність атмосфери взаєморозуміння між сторонами, однак такий конфлікт і його мотиви не були хуліганськими, а зумовлені тривалими суперечливими стосунками, що виключає наявність у його діях ознак правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП. Також зазначає, що всі доводи апеляційної скарги та наведені в ній аргументи були ретельно досліджені судом першої інстанції, а скарга не містить будь-яких інших вагомих доказів, посилань на нові факти чи засоби доказування, які б свідчили про незаконність прийнятої постанови (а.с.228-242). Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, приходжу до наступного висновку. Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Відповідно до положень ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Положеннями ст. 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в даному випадку, передбаченого статтею 173-2 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов`язаний з`ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності. Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин і доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст.251 КУпАП. Закриваючи провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.173 КУпАП на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, суд першої інстанції виходив із того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні дрібного хуліганства не доведена належними та допустимими доказами. Відповідно до ст.173 КУпАП дрібним хуліганством є нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян. Для кваліфікації дій за ст.173 КУпАП необхідним є встановлення не лише факту конфлікту між особами чи висловлювання нецензурної лайки, а й спрямованості дій саме на порушення громадського порядку та спокою громадян. Суд першої інстанції дійшов висновку, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 тривалий час існують неприязні відносини та конфлікт, пов`язаний із діяльністю ОСББ «Віра 2А-17», розміщенням оголошень, зверненнями до правоохоронних органів та судовими спорами. Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №038915 від 23.06.2025 вбачається, що 28.05.2025 о 12 год 40 хв ОСОБА_1 , перебуваючи у дворі будинку АДРЕСА_1 , висловлювався нецензурною лайкою на адресу ОСОБА_2 , чим порушив громадський порядок і спокій громадян. Разом із тим сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є беззаперечним доказом винуватості особи та підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами, наявними у матеріалах справи. Із пояснень ОСОБА_2 вбачається, що конфлікт між ним та ОСОБА_1 виник на ґрунті розміщення оголошень щодо діяльності ОСББ та судових спорів між сторонами. При цьому потерпілий зазначав, що ОСОБА_1 висловлювався на його адресу нецензурною лайкою, погрожував та поводився агресивно. Водночас ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав та пояснив, що між ним і ОСОБА_2 тривалий час існує конфлікт, пов`язаний із діяльністю ОСББ та судовими спорами, а суперечка 28.05.2025 виникла після того, як ОСОБА_2 зірвав розміщені ним оголошення. Факт висловлювання нецензурної лайки на адресу потерпілого ОСОБА_1 заперечував. Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 підтвердила наявність словесного конфлікту між сторонами, однак зазначала, що нецензурною лайкою ОСОБА_1 . ОСОБА_2 не ображав. Свідок ОСОБА_4 пояснив, що був очевидцем конфлікту між сторонами, однак конкретних нецензурних висловлювань з боку ОСОБА_1 не чув, а висловлені останнім зауваження ОСОБА_2 сприйняв як емоційну суперечку між сторонами конфлікту. Разом із тим свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вказували, що під час конфлікту ОСОБА_1 поводився агресивно, висловлювався грубо та вживав нецензурні слова. Оцінюючи наведені пояснення у сукупності з іншими доказами, суд першої інстанції дійшов висновку, що вони свідчать про наявність між сторонами тривалих неприязних відносин та конфлікту, пов`язаного з діяльністю ОСББ, однак не містять достатніх, належних та узгоджених між собою доказів, які б поза розумним сумнівом підтверджували вчинення ОСОБА_1 дрібного хуліганства у розумінні ст.173 КУпАП. Суд апеляційної інстанції погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на досліджених у судовому засіданні доказах, яким надано належну оцінку відповідно до вимог ст.252 КУпАП. Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують законності й обґрунтованості постанови суду першої інстанції. Посилання апелянта на пояснення свідків, акти співвласників ОСББ від 28.05.2025 та 29.05.2025, а також твердження щодо використання ОСОБА_1 нецензурної лайки не свідчать про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП. Із матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 тривалий час існують неприязні відносини та конфліктні ситуації, пов`язані з діяльністю ОСББ, розміщенням оголошень, зверненнями до правоохоронних органів та судовими спорами. Зазначені обставини також підтвердилися під час апеляційного розгляду. Тому суд першої інстанції обґрунтовано врахував характер взаємовідносин сторін при оцінці обставин події. Навіть за наявності тверджень про використання під час конфлікту нецензурних висловлювань, матеріали справи не містять достатніх та узгоджених між собою доказів того, що дії ОСОБА_1 були спрямовані саме на публічне порушення громадського порядку та спокою громадян у розумінні ст.173 КУпАП. Наведені апелянтом обставини щодо нібито системної поведінки ОСОБА_1 , поширення чуток, психологічного тиску чи неприязних взаємовідносин між сторонами не є належним підтвердженням складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП. Посилання ОСОБА_2 на образливі висловлювання, приниження честі та гідності, психологічний тиск, поширення неправдивої інформації та інші дії ОСОБА_1 за своїм змістом стосуються тривалого конфлікту між сторонами та фактично зводяться до спору щодо захисту честі, гідності та ділової репутації, однак не є безумовним підтвердженням наявності в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому правопорушення. Наведені в апеляційній скарзі доводи про неповноту дослідження доказів та неправильну оцінку показань свідків також є безпідставними, оскільки суд першої інстанції дослідив наявні матеріали справи, надав оцінку доказам відповідно до вимог ст.252 КУпАП та ухвалив рішення в межах своїх повноважень. Незгода апелянта з наданою судом оцінкою доказів не свідчить про незаконність постанови суду. Твердження апелянта про порушення права на справедливий судовий розгляд у зв`язку з недопитом окремих свідків є безпідставними, оскільки матеріали справи містять достатній обсяг доказів для надання судом оцінки обставинам події та ухвалення законного рішення. Посилання на недоліки складання протоколу також не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки відповідно до вимог ч.2 ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, а суд не вправі усувати недоліки доказування чи самостійно відшукувати докази винуватості особи. Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду першої інстанції, однак підстав для іншої оцінки цих доказів апеляційним судом не встановлено. Під час апеляційного розгляду не встановлено порушень норм матеріального чи процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду першої інстанції. Враховуючи наведене, підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд постановив: Клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку задовольнити. Поновити строк на апеляційне оскарження постанови Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 13 серпня 2025 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 13 серпня 2025 року - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя О.М. Галацевич