Постанова Житомирський апеляційний суд № 279/8086/25

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №279/8086/25 Головуючий у 1-й інст. Недашківська Л. А. Номер провадження №33/4805/614/26 Категорія ч.1 ст.163-1 КУпАП Доповідач Кузнецов Д. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 травня 2026 року м.Житомир Суддя Житомирського апеляційного суду Кузнецов Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 07 січня 2026 року, якою останню визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, В С Т А Н О В И В: Постановою судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 07 січня 2026 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 (вісімдесят п`ять) гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665,60 грн. Згідно з постановою місцевого суду за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ГРІН ЕККО МОСС", директор ОСОБА_1 вчинила правопорушення, а саме: ведення податкового обліку з порушенням встановленого законом порядку, що призвело до завищення від`ємного значення з податку на додану вартість за жовтень 2025 року на суму 754431 грн., чим порушено пункту 44.1, статті 44, пункту 85.2. статті 85, абзацу "г" пункту 198.5 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 163-1 КУпАП. Вказане порушення встановлено на підставі акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ГРІН ЕККО МОСС» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість по декларації за жовтень 2025 року. Не погоджуючись з вказаною постановою, ОСОБА_1 16 січня 2026 року засобами поштового зв`язку подала апеляційну скаргу, в якій просила постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку із відсутністю складу правопорушення. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено дати та часу вчинення правопорушення, а також місця вчинення правопорушення. У протоколі не розкрито суті вчиненого правопорушення, без його конкретизації та не зазначено, які самі дії були вчиненні при порушенні порядку ведення податкового обліку. Результати проведеної перевірки є необґрунтованими як нормативно, так і документально. Також вказує, що за результатами перевірки підприємство не погодилось з висновками, викладеними в акті, та подало заперечення до акту перевірки. На момент подачі скарги результати розгляду на адресу підприємства не надходили та процедура його оскарження не завершена, викладені висновки є неузгодженими, відомостей про прийняття податкових повідомлень рішень матеріали справи не містять. До закінчення процедури оскарження податкових повідомлень рішень результати перевірки не можуть бути підставою притягнення до адміністративної відповідальності. Акт перевірки не може слугувати належним та допустимим доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення. Постанова суду не відповідає вимогам ст.283 КУпАП та прийнята за відсутності будь-яких доказів вчинення правопорушення. Також в ході судового розгляду захисником були надані додаткові пояснення та долучено рішення Державної податкової служби України про результати розгляду скарги на податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Житомирській області від 19.01.2026 №00016730704, №00016760704, №00016780704 та їх скасування контролюючим органом вищого рівня. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Постанова судді згідно ст.283КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах. Диспозицією ч.1 ст.163-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України. Як на доказ винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, суд першої інстанції послався на: протокол про адміністративне правопорушення № 607 від 22.12.2025 та акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ГРІН ЕККО МОСС» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис грн, по декларації за жовтень 2025 року та визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах. Вказані докази апеляційний суд не може визнати належними, допустимими, достовірними та такими, що узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй адміністративного проступку, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, враховуючи наступне. Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведено достатніми доказами, які установлюють об`єктивну істину у справі. Як вбачається із матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення ґрунтується на акті про результати документальної позапланової виїзної перевірки. Відповідно до змісту п.86.1ст.86Податкового кодексуУкраїни (надалі ПК України) результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт перевірки - це документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає результати. Тобто, акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства. При цьому акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а тому не породжує, не змінює не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність. Висновки, викладені у акті перевірки, є відображенням дій інспекторів та не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов`язків. Таким чином, на думку апеляційного суду, акт перевірки не може слугувати належним та допустимим доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, оскільки в силу норм ПК України, акт перевірки не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню. У своїй практиці Верховний Суд уже неодноразово наголошував на тому, що акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства, не породжує, не змінює та не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність. У силу норм Податкового кодексу України акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених можливих порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов`язуючим до вчинення будь-яких дій, він не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню. Дана правова позиція викладена в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №П/811/2893/14. Також, згідно з положень ст.58 Податкового кодексу України на підставі акту перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення. Статтями 55-56 ПК України передбачене право адміністративного та судового оскарження такого податкового повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків, у разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (п.56.18 ст.56 ПК України). Із аналізу вказаних норм слідує, що якщо за результатами податкової перевірки складено акт, який містить висновки про встановлення факту порушення податкового законодавства, контролюючим органом приймається повідомлення-рішення, у якому ним визначається сума грошового зобов`язання, яке платник податків має право оскаржити. Акт перевірки не може слугувати належним та допустимим доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.163-1 КУпАП, оскільки в силу норм Податкового кодексу України акт перевірки не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню. Отже, єдиною правомірною підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст.163-1 КУпАП, є наявність на момент складання протоколу узгодженого податкового повідомлення-рішення, а не акту перевірки. Відповідно до пункту 56.1. Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Як вбачається із матеріалів, наданих до суду в ході апеляційного розгляду, ОСОБА_1 , не погоджуючись із результатами перевірки, зверталась до Головного управління ДПС у Житомирській області із запереченнями на акт перевірки. В наступному, ГУ ДПС у Житомирській області розглянуло подані заперечення платника податків та винесла податкові повідомлення-рішення від 19.01.2026 №00016730704, №00016760704, №00016780704. Оскаржуючи в адміністративному порядку вказані податкові повідомлення-рішення, керівник ТОВ «ГРІН ЕККО МОСС» ОСОБА_1 звернулась із скаргою до контролюючого органу вищого рівня та за результатами розгляду рішенням Державної податкової служби України від 11.05.2026 було скасовано всі податкові повідомлення-рішення від 19.01.2026 №00016730704, №00016760704, №00016780704. Отже, виходячи із таких результатів адміністративного оскарження та сукупності перелічених обставин, висновки перевірки щодо не нарахування податкових зобов`язань з ПДВ по ТМЦ, використання яких в межах господарської діяльності не підтверджено документально, зроблені без врахування всіх об`єктивних обставин справи, не містять достатніх доказів та обґрунтувань щодо встановлених порушень з посиланням на дані первинного бухгалтерського та податкового обліку, а отже не можуть вважатися правомірними. Таким чином контролюючим органом вищого рівня було досліджено представлені первинні документи платника податку та визнано обґрунтованими доводи скаржника про відсутність порушень податкового обліку. Тому єдиний лише протокол про адміністративне правопорушення та вдало оскаржені платником податку результати податкової перевірки не можуть бути беззаперечним доказом вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто, не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом». Суд першої інстанції при розгляді даної адміністративної справи на вищевказане уваги не звернув та передчасно дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу. Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується у статті 251 КУпАП. Суд, згідно з приписами статті 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Отже, сукупність наведених обставин свідчить про те, що в матеріалах справи відсутні достатні докази, які б доводили винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП. Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь. Згідно положень ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. За таких підстав, апеляційний суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст.163-1 КУпАП, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова районного суду скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. Керуючись ст.294 КУпАП, суд - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 07 січня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1КУпАП - скасувати. Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.163-1КУпАП відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя