Постанова Волинський апеляційний суд № 931/101/26

Справа № 931/101/26 Головуючий у 1 інстанції: Кідиба Т. О. Провадження № 22-ц/802/725/26 Доповідач: Матвійчук Л. В. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 травня 2026 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Матвійчук Л. В., суддів - Бовчалюк З. А., Федонюк С. Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів за апеляційною скаргою позивача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» на рішення Локачинського районного суду Волинської області від 23 березня 2026 року В С Т А Н О В И В: У лютому 2026 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка» (далі ПрАТ «СК «Уніка») звернулося до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 20 липня 2022 року між товариством та Керівним центром «Патріяршої курії» Української греко-католицької церкви відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» укладений договір - поліс № 210148849 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно з умовами якого забезпечено транспортний засіб марки «Кіа Sportage», д.н.з. НОМЕР_1 . Строк дії договору: з 21 липня 2022 року до 20 липня 2023 року включно. Позивач зазначав, що 03 лютого 2023 року о 23 год 30 хв у с. Репехів Жидачівського р-ну Львівської обл. сталася дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП) за участі двох автомобілів марки «Кia Sportage», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та вантажного автомобіля сідельний тягач марки «MAN», д.н.з. НОМЕР_2 , з напівпричіпом KRONE, д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 . За фактом порушень, які призвели до ДТП складено адміністративний протокол відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП. 08 лютого 2023 року відповідач ОСОБА_1 як власник пошкодженого транспортного засобу звернувся до ПрАТ «СК «Уніка» із заявою про виплату матеріального збитку по полісу № 210148849. Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 березня 2023 року провадження у справі № 344/2341/23 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст.124 КУпАП закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. З огляду на вказану обставину у ПрАТ «СК «Уніка» як страховика не виник обов`язок щодо відшкодування матеріального збитку. Позивач зазначав, що 30 січня 2026 року товариством було прийнято рішення про скасування страхового акту № 7968467638/1 від 23 лютого 2023 року та скасування рішення про виплату ОСОБА_1 страхового відшкодування у розмірі 61 548 грн 44 коп. З моменту, коли відповідачу стало відомо про набрання чинності постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області у справі № 344/2341/23, юридична підстава для виплати/отримання перестала існувати, а тому у товариства не виникло обов`язку з відшкодування збитків, а отримана відповідачем сума є безпідставно набутим майном відповідно до ст. 1212 ЦК України. Ураховуючи наведене, ПрАТ «СК «Уніка» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 61 548 грн 44 коп., а судові по сплаті судового збору покласти на відповідача. Рішенням Локачинського районного суду Волинської області від 23 березня 2026 року в позові ПрАТ «СК «Уніка» відмовлено. В апеляційній скарзі представник позивача ПрАТ «СК «Уніка» Афанасьєв С. В., посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову ПрАТ «СК «Уніка», а також стягнути з відповідача на користь товариства понесені у суді першої та апеляційної інстанціях судові витрати по сплаті судового збору. На переконання скаржника, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в позові у цій справі. Суд не звернув уваги на те, що постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 березня 2023 року було встановлено відсутність вини страхувальника ( ОСОБА_2 ) у вчиненні ДТП, то у ПрАТ «СК «Уніка» не виникло обов`язку щодо відшкодування матеріального збитку. Відтак, правова підстава, на якій відповідач набув грошові кошти, згодом відпала, що є прямою умовою для застосування норм про безпідставне збагачення. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно не застосував до спірних правовідносин положення ст. 1212 ЦК України, яка зобов`язує особу повернути майно, набуте без достатньої правової підстави. Скаржник наголошує, що між страховою компанією та потерпілим (відповідачем) відсутні будь-які договірні відносини, а перехід майна суперечить меті правовідношення та його юридичному змісту. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_1 , посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги та законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в позові у цій справі. Вказував, що страхова компанія намагається застосувати постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 березня 2023 року зворотньо в часі для спроби скасування правомірної виплати страхового відшкодування. Виплата страхового відшкодування була здійснена на підставі заяви потерпілого (власника пошкодженого транспортного засобу). Подія була визнана страховим випадком за полісом ОСЦПВ. Це відповідає ст. 6 та ст. 22 Закону про ОСЦПВ, де страховий випадок визначається як заподіяння шкоди майну потерпілого внаслідок ДТП за участю застрахованого транспортного засобу. Виплата була правомірною, а спроба її скасування через три роки (30 січня 2026 року) є необґрунтованою, оскільки не змінює факт настання шкоди та причинно-наслідкового зв`язку з взаємодією джерел підвищеної небезпеки. Відсутність вини водія застрахованого транспортного засобу не виключає настання страхового випадку та обов`язку страховика відшкодувати шкоду. З цих підстав у нього відсутній обов`язок повертати кошти, бо виплата не стає безпідставною через відсутність вини. Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України ця справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи. За змістом частин 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Датою ухвалення постанови у цій справі є 21 травня 2026 року - дата складення повного судового рішення. Згідно з частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції належить скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, виходячи з таких мотивів. Судом першої інстанції встановлено, що 20 липня 2022 року між ПрАТ «СК «Уніка» як страховиком та Керівним центром «Патріяршої курії» Української греко-католицької церкви як страхувальником відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» укладений договір - поліс № 210148849 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно з умовами якого було забезпечено транспортний засіб марки «Кіа Sportage», д.н.з. НОМЕР_1 . Страхова сума на одного потерпілого: за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, становить 320 000 грн; за шкоду, завдану майну 160 000 грн. Розмір франшизи 1 000 грн. Строк дії договору: з 21 липня 2022 року до 20 липня 2023 року включно (а.с.9). 03 лютого 2023 року о 23 год 30 хв у с. Репехів Жидачівського р-ну Львівської обл. відбулася ДТП за участі двох автомобілів: «Кіа Sportage», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та вантажного автомобіля сідельний тягач «MAN», д.н.з. НОМЕР_2 , з напівпричіпом KRONE, д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 , що підтверджується відповіддю НПУ (ідентифікатор картки ДТП в системі НПУ) № 3023037722387827 (а.с.10-14). За фактом порушень, які призвели до ДТП, складено адміністративний протокол серії ААД № 473987 відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП (а.с.15). 08 лютого 2023 року відповідач ОСОБА_1 як потерпілий від ДТП та власник пошкодженого транспортного засобу, володіючи інформацією, що інший учасник ДТП ОСОБА_2 щодо якого на місці ДТП працівниками НПУ було складено протокол про адміністративне правопорушення, який був забезпечений полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ПрАТ «СК «Уніка», звернувся до ПрАТ «СК «Уніка» із заявою про виплату матеріального збитку по полісу № 210148849 (а.с.20-29). 23 лютого 2023 року на підставі наявних документів страхової справи щодо ДТП, яке відбулося 03 лютого 2023 року, ПрАТ «СК «Уніка» визнала вказану подію страховим випадком та здійснила виплату страхового відшкодування у розмірі 61 548 грн 44 коп., що підтверджується страховим актом/наказом № 7968467638/1, шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок відповідача ОСОБА_1 у AT КБ «Приватбанк», що підтверджується платіжною інструкцією № 074921 від 27 лютого 2023 року (а.с.30, 31). Судом також встановлено, що постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 березня 2023 року, що набрала законної сили 04 квітня 2023 року, та у якій постановою цього ж суду від 03 квітня 2023 року було виправлено описку в мотивувальній частині, провадження у справі №344/2341/23 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення (а.с.16-19). 30 січня 2026 року ПрАТ «СК «Уніка» прийнято рішення про скасування страхового акту № 7968467638/1 від 23 лютого 2023 року і рішення про виплату страхового відшкодування на підставі постанови Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 березня 2023 року (а.с.67). Звертаючись до суду з цим позовом, ПрАТ «СК «Уніка» свої вимоги мотивувало тим, що відповідач ОСОБА_1 , не дочекавшись визнання ОСОБА_2 винним у скоєнні ДТП та пошкодженні належного йому транспортного засобу, звернувся до ПрАТ «СК «Уніка» із заявою про страхове відшкодування та отримав кошти страхового відшкодування за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 210148849, а постановою суду адміністративне провадження відносно ОСОБА_2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, а тому 30 січня 2026 року товариством прийнято рішення про скасування страхового акту № 7968467638/1 від 23 лютого 2023 року та рішення про виплату страхового відшкодування. Зважаючи на ці обставини, кошти у розмірі 61 548 грн 44 коп. є безпідставно набутими відповідачем ОСОБА_1 та підлягають поверненню товариству в повному розмірі. Відмовляючи в позові ПрАТ «СК «Уніка», суд виходив з того, що відсутність вини ОСОБА_2 як водія транспортного засобу та закриття відносно нього провадження у справі про адміністративне правопорушення не звільняє останнього від обов`язку відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відповідно до положень ст. 1187 ЦК України цивільно-правова відповідальність наступає і без вини водія, за винятком умов, передбачених ч. 5 цієї статті. Враховуючи, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована, і він, як особа, що заподіяла шкоду джерелом підвищеної небезпеки, не відшкодував завдані збитки, обов`язок її відшкодування повністю покладається на страховика, позаяк на випадок виникнення деліктного зобов`язання останній бере на себе (у межах суми страхового відшкодування) виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. Тому позивач, здійснивши страхове відшкодування ОСОБА_1 за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки (в межах ліміту відповідальності), виконав свій обов`язок за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № 210148849). З цих підстав суд вважав, що отримана відповідачем сума не є безпідставно набутим майном в розумінні ст. 1212 ЦК України. Апеляційний суд не погоджується із такими висновками суду, враховуючи наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Частиною 2 ст. 1212 ЦК України визначено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Зі змісту ст. 1212 ЦК України вбачається, що зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Отже, у випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі, або ж коли набуття відбулось у зв`язку з договором, але не на виконання договірних умов. Відмовляючи в задоволенні позову із зазначених вище підстав, суд залишив поза увагою вимоги п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України, відповідно до якого положення глави 83 цього Кодексу застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Отже, зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виникають також у зв`язку з договірними правовідносинами, що існували раніше, як результат їх трансформації. За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України). Суд виходить з того, що відповідно до положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та ЦК України обов`язок страховика щодо здійснення страхової виплати особі, якій заподіяна шкода, виникає у разі настання страхового випадку. З огляду на зазначене вище, у даній справі належить встановити чи відбулась страхова подія та чи настав обов`язок страховика з виплати страхового відшкодування за полісом страхування, чого судом першої інстанції зроблено не було. Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду України, наведеними у постанові від 04 жовтня 2017 року № 753/23725/15-ц (провадження № 6-1216цс17). Підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, та шкоди, завданої внаслідок взаємодії цих джерел, визначені нормами статей 1187, 1188 ЦК України. Згідно із частинами 2, 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (ч. 1 ст. 1188 ЦК України). Разом з тим, ст. 1 Закону України «Про страхування» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що страхування це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. Види обов`язкового страхування в Україні визначені у ст. 7 Закону України «Про страхування». До них п. 9 ч. 1 вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». За ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відповідно до положень статей 509, 979, 980 ЦК України та статей 3, 6, 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» предметом договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів по суті є майнові інтереси, пов`язані з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності). Обов`язок страховика щодо здійснення страхової виплати особі, якій заподіяна шкода, виникає у разі настання страхового випадку ДТП, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність страхувальника. Тобто, за відсутності підстав для притягнення страхувальника до відповідальності, у страховика також не виникає зазначений обов`язок. Суд враховує, що для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування шкоди, необхідною є наявність чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вина заподіювача шкоди. Зокрема, згідно з положеннями статей 1166, 1187, 1188 ЦК України відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, покладається на особу, винну в заподіянні відповідної шкоди. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 910/21313/16. Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. У справі, що переглядається, судом встановлено, що постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 березня 2023 року у справі № 344/2341/23 провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП закрито у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Ухвалюючи таке рішення, суд виходив із того, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад правопорушення, оскільки він як водій здійснював рух транспортного засобу по вул. Мазепи в м. Івано-Франківську, не порушуючи п.12.1. ПДР України, не створюючи небезпеки для руху транспортного засобу марки «MAN», д.н.з. НОМЕР_2 . З огляду на зазначене суд дійшов висновку про відсутність вини ОСОБА_2 у вчиненні ДТП. Тобто у даному спорі, відсутність вини ОСОБА_2 у вчинені ДТП підтверджено судовим рішенням у справі про адміністративне правопорушення № 344/2341/23, яке набрало законної сили та відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України є обов`язковими для вирішення спірних правовідносин. Відповідно до статей 1166, 1188 ЦК шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, покладається на особу, винну в заподіянні відповідної шкоди. Разом тим, у матеріалах справ відсутні докази, які б підтверджували вину ОСОБА_2 у вчиненні ДТП. Відповідно до положень статей 509, 979, 980 Цивільного кодексу України та статей 3, 6, 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» предметом договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є майнові інтереси, пов`язані з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності). Відтак у разі відсутності підстав для притягнення страхувальника до відповідальності у страховика не виникає обов`язок щодо здійснення страхової виплати особі, якій заподіяна шкода. Отже, положення Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачають відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності). Однак таке відшкодування здійснюється лише за умови наявності встановленої законом цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду. Таким чином, відсутність у діях водія ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення за результатами розгляду справи №344/2341/23 Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області 23 березня 2023 року не виключає можливості встановлення у порядку цивільного судочинства факту наявності підстав для притягнення до цивільно-правової відповідальності за шкоду, завдану потерпілому, у тому числі в частині права на відшкодування шкоди з боку безпосереднього винуватця ДТП, а не за рахунок страховика, яким в даному випадку є ПрАТ «СК «Уніка». Отже, оскільки судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлена відсутність вини ОСОБА_2 та враховуючи, що судами не встановлено наявності у діяннях останнього всіх елементів складу цивільного правопорушення, то суд апеляційної інстанції доходить висновку, що цивільно-правова відповідальність страхувальника в результаті ДТП не настала, а у позивача відсутній обов`язок зі сплати страхового відшкодування відповідачу. Враховуючи, що у відповідача не виникло права на отримання страхового відшкодування за рахунок страховика, а тому до правовідносин, які виникли між сторонами застосовуються положення ст. 1212 ЦК України. Положення ст. 1212 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Вони застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином, витребування майна власником із чужого незаконного володіння, повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні, відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Відповідно до ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 61 548 грн 44 коп. безпідставно набутих грошових коштів, що є підставою для скасування ухваленого у цій справі судового рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції у цій справі з підстав, передбачених ч. 1 ст. 376 ЦПК України, належить скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «Уніка» безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 61 548 грн 44 коп. Зважаючи на наведене, апеляційна скарга позивача ПрАТ «СК «Уніка» підлягає задоволенню. Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з частинами 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційний суд у цій справі оскаржуване рішення суду скасовує та ухвалює нове судове рішення, тому відповідно до наведених положень ЦПК України суд змінює розподіл судових витрат. У зв`язку із задоволенням позовних вимог ПрАТ «СК «Уніка», на його користь з відповідача ОСОБА_1 належить стягнути понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 3328 грн та 4 992 грн за подання апеляційної скарги, а всього 8 320 грн. Керуючись статтями 268, 367-369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу позивача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» задовольнити. Рішення Локачинського районного суду Волинської області від 23 березня 2026 року у цій справі скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 61 548 (шістдесят одна тисяча п`ятсот сорок вісім) гривень 44 (сорок чотири) копійки. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 8 320 (вісім тисяч триста двадцять) гривень. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Головуючий-суддя Судді: