Постанова 4802 № 161/4064/24

Справа № 161/4064/24 Головуючий у 1 інстанції: Ковтуненко В. В. Провадження № 22-ц/802/850/24 Доповідач: Осіпук В. В. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 вересня 2024 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Осіпука В. В., суддів - Здрилюк О. І., Матвійчук Л. В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, за апеляційною скаргою позивача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 червня 2024 року, В С Т А Н О В И В: У лютому 2024 року ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» звернулось до суду із зазначеним позовом. Покликалось на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Луцьку, Волинської області, по пр. Відродження, сталась дорожньо-транспортна пригода. Зокрема водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Mercedes-Benz E300», державний номерний знак НОМЕР_1 , скоїв зіткнення із автомобілем марки «Kia Sorento», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 внаслідок чого транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень. Винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 березня 2021 року було визнано відповідача ОСОБА_1 . Позивач також вказував, що на момент дорожньо-транспортної пригоди, саме він був страховиком пошкодженого автомобіля «Kia Sorento» і згідно з укладеним договором добровільного страхування наземного транспорту, власнику цього автомобіля за зверненням останнього ним було виплачено страхове відшкодування в розмірі 81307 грн 19 коп. Крім того позивач ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» зазначав, що відповідальність водія транспортного засобу «Mercedes-Benz E300» відповідача ОСОБА_1 - особи, винної у вчиненні ДТП, була застрахована за полісом ОСЦПВ АР №009392842 в ПрАТ «СГ «ТАС», у зв`язку з чим на його звернення страховик останнього здійснив виплату йому страхового відшкодування в розмірі 52955 грн 10 коп., що становить лише частину виплаченого ним потерпілій стороні ОСОБА_2 страхового відшкодування. Ураховуючи наведене, ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» просило суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь різницю між виплаченим ним страховим відшкодуванням власнику автомобіля «Kia Sorento» та отриманою від страховика винуватця дорожньо-транспортної пригоди «Страхова Група «ТАС» в порядку регресу (компенсаційною виплатою), що складає: (81307 грн 19 коп. - 52955 грн 10 коп.) 28352 грн 09 коп. та відшкодувати йому понесені судові витрати за сплачений судовий збір. Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 червня 2024 року у задоволенні позову ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» відмовлено. Вважаючи заочне рішення суду першої інстанції таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, зібраним доказам та прийняте судом з порушенням норм матеріального права, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов. Апеляційна скарга мотивна тим, що судом першої інстанції зроблено невірний висновок про безпідставність заявлених позовних вимог саме до винуватця ДТП. Відзиву на апеляційну скаргу відповідач не подавав. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням вимог статті 369 цього Кодексу. Дослідивши обставини справи та перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає до задоволення з таких підстав. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені позовні вимоги позивача до винуватця дорожньо-транспортної пригоди безпідставні, а тому до задоволення не підлягають. Проте з таким висновком місцевого суду погодитись не можна. Встановлено, що 23 лютого 2021 року в м. Луцьк, по пр. Відродження, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Mercedes-Benz E300», державний номерний знак НОМЕР_1 , вчинив дорожньо-транспортну пригоду зіткнувшись із автомобілем марки «Kia Sorento», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . Під час дорожньо-транспортної пригоди автомобілі зазнали механічних пошкоджень. Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 березня 2021 року відповідача ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності передбаченої ст. 124 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень ( а. с. 23-24). Крім того встановлено, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Mercedes-Benz E300», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням відповідача ОСОБА_1 була застрахована в ПрАТ «СГ «ТАС» полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АР № 009392842 (а. с. 22). Власником автомобіля «Kia Sorento», державний номерний знак НОМЕР_2 , є ОСОБА_2 , цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією цього автомобіля, була застрахована у позивача ПрАТ «Страхова компанія «Уніка», за договором добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» № 004111/4605/0000105 від 19 лютого 2021 року (а.с. 13-14). Згідно з копією звіту № 9686 «Про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу» від 16 березня 2021 року ТОВ «СЗУ Україна Консалтинг», вартість відновлювального ремонту автомобіля «Kia Sorento» становить 86907 грн 19 коп. (без ПДВ) (а.с. 31). Також встановлено, що за заявою про настання страхового випадку по договору страхування власнику автомобіля «Kia Sorento» від 25 лютого 2021 року та відповідно до страхового акта №00407708 від 22 березня 2021 року позивач ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» здійснив страхове відшкодування за ремонт пошкодженого у ДТП автомобіля «Kia Sorento» у розмірі 81307 грн 19 коп., частково в розмірі 68959 грн 19 коп. шляхом безготівкового перерахування на рахунок ОСОБА_2 , що підтверджується платіжним дорученням № 209186 від 23 березня 2021 року, а частково в рахунок погашення несплаченої частини страхових платежів в розмірі 12 348 грн (а.с. 25, 47, 49). У подальшому страховик винної у ДТП особи відповідача ОСОБА_1 - ПрАТ «Страхова компанія «ТАС» на підставі регресної вимоги позивача ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» від 23 лютого 2021 року № 29741, сплатив на рахунок останнього 52955 грн 10 коп. - вартість відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (а. с. 50, 51). Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Згідно зі статтею 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. Згідно зі статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Однак спеціальні норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або Моторно-транспортне страхову бюро України не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Положеннями статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Отже, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених цим Законом, та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Разом із тим порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, встановлено статтею 1194 ЦК, за змістом якої особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). У постанові від 04 липня 2018 року Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/18006/15-ц зроблено правовий висновок про те, що відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 зазначила, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом № 1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом № 1961-IV випадках - МТСБУ), та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом № 1961-IV не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ). Таким чином, ПрАТ «Страхова Група «ТАС» як страховик відповідальності винної у дорожньо-транспортній пригоді особи на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 ЦК відшкодовує особа, яка завдала збитків. Оскільки, після настання страхового випадку ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» сплатило потерпілій стороні страхувальнику ОСОБА_2 страхове відшкодування у розмірі 81307 грн 19 коп. за ремонт автомобіля «Kia Sorento», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить останньому, та отримало в порядку регресу від страховика винуватця ДТП 52955 грн 10 коп., то відповідно до положень статей 993, 1191 ЦК України та статті 23 Закону України «Про страхування» позивач ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» має право на відшкодування заявленої в позові суми - 28352 грн 09 коп. в порядку суброгації із відповідача ОСОБА_1 , який згідно з постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 березня 2021 року визнаний винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди. Отже, на думку колегії суддів, саме ОСОБА_1 , як особа винна у вчиненні ДТП, зобов`язаний сплатити позивачу різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, що становить 28352 грн 09 коп. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги позивача ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» є обґрунтованими, а оскаржуване ним заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 червня 2024 року ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Таким чином, заочне рішення суду першої інстанції як таке, що прийняте з невідповідністю висновків, викладених у ньому, обставинам справи і як наслідок неправильним застосуванням норм матеріального права, в силу вимог ст. 376 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. У зв`язку з цим з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» підлягає стягненню 7570 (3028 + 4542) грн на відшкодування сплаченого ним судового збору. Керуючись статтями 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу позивача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» задовольнити. Заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 червня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» суму страхового відшкодування в розмірі 28352 грн 09 коп. та судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 7570 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини третьої статті 389 ЦПК України. Головуючий Судді