Постанова 4816 № 577/2488/25

Справа №577/2488/25 Номер провадження 22-ц/816/1811/26 Категорія - 68 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2026 року м. Суми Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Петен Я.Л. (суддя-доповідач), суддів: Криворотенка В.І., Замченко А.О., з участю секретаря судового засідання - Овчаренко М.В., у присутності: представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Мельниченка Євгенія Олександровича, розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником адвокатом Мельниченком Євгенієм Олександровичем, на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 22 січня 2026 року, ухвалене у складі судді Потій Н.В. у м. Конотопі Сумської області, повний текст судового рішення складено 02 лютого 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: орган опіки та піклування Конотопської міської ради, служба у справах дітей Конотопської міської ради, про визначення місця проживання дітей та встановлення факту виховання та утримання дітей, в с т а н о в и в: Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції У квітні 2025 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Мельниченка Є.О., звернувся до суду з позовом. Свої вимоги мотивував тим, щоз 19 лютого 2008 року він перебував з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Конотопського міськрайонного суду від 25 липня 2024 року. Мають трьох спільних дітей: дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . З березня 2024 року ОСОБА_2 залишила дітей на батька та матір останнього, а сама переїхала у невідоме помешкання біля міста Києва чи у Києві. Зазначає, що йому невідомо місце проживання відповідача чи спосіб її життя. Відповідач мала психічні проблеми та приймала ліки за рекомендацією лікаря-психіатра, що на думку позивача може становити небезпеку для дітей. Відповідач схильна до депресивних станів, зокрема у грудні 2023 року приймала антидепресанти. Після цього вона втратила відчуття реальності і пішла з дому від дітей та чоловіка. Поведінка відповідача може бути викликана спадковою схильністю до мандрів та втікання з дому без будь-яких причин. Відповідач потребує огляду лікаря-психіатра, але самостійно за психіатричною допомогою не звертається. Відповідач періодично телефонує дітям, зустрічається з ними під наглядом батька, після чого діти повертаються до місця проживання батька. Діти проживають у його будинку. Відповідач за її власним бажанням знята з реєстрації та не проживає у цьому будинку. Рішенням Конотопського міськрайонного суду від 14 листопада 2024 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання трьох дітей у розмірі 1/2 частини її заробітку, починаючи з 26 вересня 2024 року і до повноліття дітей. Станом на 04 квітня 2025 року за вказаним рішенням суду утворився борг у розмірі 38 057,58 грн. Діти перебувають на утриманні батька. Станом на 21 березня 2025 року старшій дочці виповнилось 18 років, але вона продовжує навчання та також перебуває на утриманні батька. Позивач працює в ТОВ «Роял Гвард», проживає з трьома дітьми у власному будинку, характеризується позитивно, цікавиться навчанням дочки - учениці 7 класу, бере активну участь у житті школи, відвідує батьківські збори. Згідно декларації про вибір лікаря від 05 березня 2025 року, законним представником дитини ОСОБА_6 є її батько ОСОБА_1 . Посилаючись на вказані обставини, просив суд встановивши факт, що ОСОБА_1 самостійно виховує та утримує неповнолітніх дітей ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також повнолітню ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які проживають разом із ОСОБА_1 та перебувають на його матеріальному утриманні, який створив всі умови для проживання двох неповнолітніх дітей та повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, займається їх вихованням, здійснює догляд та піклується про них; визначити місце проживання дітей разом із батьком ОСОБА_1 . Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 22 січня 2026 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що визначення місця проживання малолітньої дочки ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з батьком не відповідає інтересам дитини, оскільки спір ініційований позивачем саме з метою отримання відстрочки від призову на військову службу у період мобілізації, а не вирішення сімейного спору. Також не підлягає задоволенню позовна вимога про визначення місця проживання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком, оскільки при проживанні батьків окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самостійно. Крім того, суд вважав, що відсутні передбачені чинним законодавством підстави для визначення місця проживання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком та встановлення факту перебування її на виховані та утриманні позивача. Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги 23 лютого 2026 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Мельниченка Є.О., через систему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким визначити місце проживання дитини до 14 років з батьком та встановити факт самостійного виховання трьох дітей. Питання про визначення місця проживання повнолітньої дочки та сина не ставиться. Апеляційну скаргу мотивує тим, що суд першої інстанції фактично відмовив у позові не через відсутність правових підстав, а через власне припущення щодо мотивів звернення позивача до суду, зазначивши, що метою звернення є отримання відстрочки від мобілізації. Вказує, що суд вийшов за межі предмета спору - визначення місця проживання дитини та встановлення факту самостійного виховання та утримання дітей. Натомість аналізував мобілізаційне законодавство та конституційний обов`язок захисту держави батьком дітей, який їх фактично утримує самостійно два роки. Зауважує, що суд не вправі підміняти предмет спору власними припущеннями або публічними міркуваннями. Суд, вважаючи, що позов поданий не для вирішення сімейного спору, фактично відмовив позивачу у праві на судовий захист. Зазначає, що суд проігнорував встановлені обставини, що дитина проживає з батьком, який здійснює за нею догляд. Школа та лікар підтвердили участь батька. При цьому, суд відмовив у задоволенні позову, порушуючи найкращі інтереси дитини. Також судом проігноровано думку дитини, яка бажає проживати з батьком. Крім того, судом без належного мотивування відхилено висновок органу опіки та піклування. Вважає помилковим висновок суду про відсутність між сторонами спору, оскільки сам факт звернення до суду означає наявність спору. Суд, при наявності невстановленого місця проживання відповідача, фактично відмовився розглядати спір про встановлення місця проживання дитини віком до 14 років, позбавивши її визначеного місця проживання. У судове засідання апеляційного суду позивач ОСОБА_1 не прибув, про місце, дату та час розгляду справи повідомлений належним чином. Його представник, адвокат Мельниченко Є.О., у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи ОСОБА_2 у судове засідання не прибула, про місце, дату та час розгляду справи була повідомлена належним чином, своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася. Орган опіки та піклування Конотопської міської ради, служба у справах дітей Конотопської міської ради були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, представники у судове засідання не прибули. Від відділу «Служба у справах дітей» Конотопської міської ради надійшов лист, в якому представник просить судове засідання провести без їх участі. По суті апеляційної скарги щодо визначення місця проживання ОСОБА_8 з батьком ОСОБА_1 не заперечують. Щодо встановлення факту самостійного виховання ОСОБА_1 трьох дітей покладаються на розсуд суду. Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції 19 лютого 2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровано шлюб, який розірвано рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 25 липня 2024 року (а.с. 9-11). Сторони мають трьох спільних дітей: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 13-15). Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 14 листопада 2024 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання трьох дітей: дочки ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дочки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/2 частини з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця починаючи стягнення з 26 вересня 2024 року і до досягнення дітьми повноліття (а.с. 21-24). Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, складеного Конотопським ВДВС СХ МРУМЮ, станом на 04 квітня 2025 року заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів складає 38057,58 грн (а.с. 25). ОСОБА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 28 червня 2024 року, є власником житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 28-29). Відповідно до довідки ТОВ «Роял Гвард» від 17 вересня 2024 року № 240917/1, ОСОБА_1 з 02 березня 2020 року працює адміністратором черговим в ТОВ «Роял Гвард», заробітна плата з березня 2024 року по серпень 2024 року становить 47780 грн (а.с. 30). Згідно з довідкою-характеристикою Підлипненського старостинського округу Конотопської міської ради від 13 березня 2024 року № 35, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , працює в ТОВ «Роял Гвард» м. Київ, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Сім`я складається з 4 чоловік: він сам, дочка ОСОБА_11 , 2007 року народження, син ОСОБА_7 , 2008 року народження, дочка ОСОБА_8 , 2012 року народження. Характеризується позитивно, нарікання та скарги стосовно конфліктних ситуацій з сусідами не надходили. До адміністративної відповідальності не притягувався (а.с. 18). Згідно з декларацією №0001-369Х-9110 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу від 05 березня 2025 року, ОСОБА_8 , 2012 року народження, уклала декларацію з лікарем КНП КМР «Конотопська ЦРЛ ім. ак. М.Давидова» - ОСОБА_12 , законний представник пацієнта ОСОБА_1 (а.с. 19). Згідно з довідкою Відокремленого структурного підрозділу «Конотопський індустріально-педагогічний коледж Сумського державного університету» від 13 березня 2025 року № 01-16/313, ОСОБА_11 навчалася у коледжі на ІІІ курсі 631 групи денного відділення у період з 01 вересня 2022 року по 30 червня 2025 року на бюджетній основі (а.с. 20). Згідно з довідкою управління адміністративних послуг Конотопської міської ради від 14 березня 2025 року за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровані: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 12, 26). Відповідно до довідок Підлипненського ліцею Конотопської міської ради від 17 березня 2025 року № 197, від 28 жовтня 2024 року №162, батько учениці 7 класу ОСОБА_6 , 2012 року народження, ОСОБА_1 , цікавиться навчанням доньки, бере активну участь у житті школи, відвідує батьківські збори (а.с. 16 -17). Згідно з інформацією КНП КМР «Конотопська ЦРЛ ім. ак. М.Давидова» від 19 травня 2025 року батьки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 разом приймали участь у догляді за дитиною, приводили дитину на прийом, щеплення, медичний огляд у разі хвороби, виконували рекомендації по лікуванню. З 2023 року на медогляд при захворюванні дівчинки дитину приводив батько ОСОБА_1 , або бабуся ОСОБА_13 . Рекомендації лікаря виконував батько (а.с. 74). Відповідно до характеристики ТОВ «Роял Гвард» від 20 травня 2025 року ОСОБА_1 займає посаду в товаристві адміністратор черговий з 02 березня 2020 року. За час роботи зарекомендував себе як відповідальний і дисциплінований працівник, який може проявляти ініціативу і приймати правильне рішення в питаннях, що стосуються його професійної діяльності і знаходиться в межах його компетенції (а.с. 86). Згідно з інформацією Підлипненського ліцею Конотопської міської ради від 21 травня 2025 року №84 батьки неповнолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , учениці 7 класу, цікавляться навчальним процесом. Дитина проживає в АДРЕСА_1 , з батьком ОСОБА_1 . Зі слів класного керівника, мама дитини ОСОБА_14 забирає дівчинку на канікули до себе в м. Київ. Дитина забезпечена одягом, взуттям. Батьки ОСОБА_10 цікавляться навчальним процесом (дистанційна форма навчання), відвідують батьківські збори онлайн. Проте рівень участі батька у процесі навчання та виховання дитини дещо вищий у порівнянні з матір`ю: підтримує постійний зв`язок з класним керівником, намагається контролювати присутність дівчинки на онлайн-уроках, виконання домашніх завдань (а.с. 73). Відповідно до акту №55 обстеження умов проживання від 27 травня 2025 року за адресою: АДРЕСА_3 , у квартирі створені необхідні умови для проживання. Квартира зі зручностями, відповідно умебльована та облаштована необхідною побутовою технікою. У квартирі наявне електропостачання, водопостачання та водовідведення, централізоване опалення. У квартирі проживають ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Сім`я святкує державні, релігійні та сімейні свята. Малолітня ОСОБА_15 , періодично проживає з нею за вищевказаною адресою (а.с. 79). Відповідно до висновку сектора опіки та піклування відділу «Служби у справах дітей» №15 оцінки потреб сім`ї від 02 червня 2025 року, що проводилася із 27 травня 2025 року по 02 червня 2025 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 . За результатами оцінювання потреб з`ясовано, що складні життєві обставини відсутні. З 2007 по 2024 рік, мати ОСОБА_2 перебувала у шлюбі, та народила троє дітей: дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . До початку військових дій, батьки позмінно працювали в охоронній фірмі ТОВ «Роял Гвард». У 2024 році шлюб було розірвано. На сьогоднішній день неповнолітня дочка ОСОБА_15 проживає з батьком, мати забирає дівчинку на канікулах до себе. Мама працює в головному офісі косметичної фірми Nutritive Cosmetics, м. Вишгород, вул. Кургузова, 14, отримує заробітну плату, шкідливих звичок не має, відносини з сусідами доброзичливі. ОСОБА_2 проживає в орендованій квартирі 39 кв.м, квартира облаштована меблями та побутовою технікою, є окремі спальні місця. Мати спілкується з дитиною по телефону, одягає, переймається, що успішність в навчанні дочки погіршилась після їх розлучення. Мати забирає дитину до себе під час канікул, організовує дозвілля дитини, купує одяг та інше (а.с. 75- 77). Згідно з актом обстеження умов проживання від 26 серпня 2025 року за адресою: АДРЕСА_1 , житло розміщене на 1 поверсі 1 поверхового будинку, складається з 4 кімнат, веранди, кухні, прихожої. Опалення газове та пічне, вода в дворі (скважина). Санвузол на вулиці, для ванної кімнати виділено окрему кімнату, де завезені будівельні матеріали для облаштування. Присадибна ділянка в наявності. У будинку ведуться ремонтні роботи, на момент обстеження зроблений косметичний ремонт у вітальні. Кухня, веранда, передпокій потребують косметичного ремонту. Кімнати оснащені необхідними меблями технікою. Продукти харчування в наявності. Місця для навчання Інни обладнані. Інна має спільну кімнату з старшою сестрою Анжелою. Одяг, взуття, засоби гігієни в наявності (а.с. 72). Згідно висновку сектора опіки та піклування відділу «Служби у справах дітей» оцінки потреб сім`ї №80 від 05 червня 2025 року, яка проводилася із 04 червня 2025 року по 05 червня 2025 року, ОСОБА_1 спроможний виконувати обов`язки з виховання ОСОБА_8 та догляду за нею (а.с. 85) Наказом ТОВ «Нютритив» від 05 червня 2025 року №14-К ОСОБА_2 прийнято на посаду заступника начальника цеху фасування (а.с. 77). Відповідно до характеристики ТОВ «Нютритив» від 06 червня 2025 року ОСОБА_14 на роботі характеризується позитивно, колеги цінують її, має високий рівень самостійності у прийнятті рішень і здатність швидко адаптуватися до нових викликів (а.с. 78). ОСОБА_2 орендує житло - квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , орендна плата за користування житлом за один календарний місяць становить 5000 грн, що підтверджується договором оренди житла (квартири) від 14 січня 2024 року (а.с. 80-81). Згідно з інформацією Національного військово - медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» від 18 червня 2025 року, лікарем неврологом проведено огляд ОСОБА_1 , 1983 року народження, патології з боку нервової системи не виявлено (а.с. 84). Відповідно до довідок КНП КМР «Конотопська ЦРЛ ім. ак. М.Давидова» від 20 червня № 314 та від 25 червня 2025 року № 322 ОСОБА_2 , 1990 року народження, на диспансерному обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебувала, за медичною допомогою не зверталася (а.с. 82-83). Згідно із висновком органу опіки та піклування Конотопської міської ради від 04 вересня 2025 року, орган опіки та піклування вважав за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з батьком, ОСОБА_1 , що відповідає інтересам дитини, найкраще відповідає збереженню зв`язків дитини з сім`єю (а.с. 68-71). Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Відповідно до частини другої, восьмої, дев`ятої статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Частиною першою статті 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу. Статтею 141 СК встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу. Права та обов`язки батьків щодо виховання дитини передбачені у статтях 150, 151 СК України. За приписами частини другої статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Відповідно до частин першої - третьої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу. Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом. У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін. Так, ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України). Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися. Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється. Спір щодо участі у вихованні дитини тим з батьків, який проживає окремо від неї, відповідно до ст. 158 СК України вирішується органом опіки та піклування за заявою матері, батька дитини. Тоді орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Це рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання. І лише у тому випадку, коли той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Тоді суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування, що встановлено у ст. 159 СК України. Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх. Сімейним кодексом України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України "невідчужуваність" сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини. Частиною першою статті 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом. Відповідно до частин третьої, четвертої статті 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. У справі, яка переглядається, позивач просить ухвалити рішення, яким установити факт самостійного виховання ним трьох дітей та визначити місце проживання дитини до 14 років з ним. Проте встановлення такого факту може мати негативні наслідки для матері дитини. Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом. Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України "невідчужуваність" сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини. До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2024 року по справі № 201/5972/22. Згідно з ч. 1 - 3 ст. 12, ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц). Дочка сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на день подання позову (29 квітня 2025 року) вже досягла повноліття, а син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , станом на час апеляційного перегляду справи, є повнолітнім. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для встановлення факту самостійного виховання їх батьком, ОСОБА_1 . Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами у справі, що малолітня дочка сторін ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає разом з батьком, однак вказана обставина ніяким чином не підтверджує факту ухилення матері від участі у вихованні та утриманні дитини. Позивачем не надано належних та допустимих доказів винної поведінки та ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків і судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що ОСОБА_2 не бажає спілкуватися з дочкою та брати участь в її вихованні. Суд першої інстанції зазначив, що позивач у судовому засіданні визнав, що мати спілкується з дітьми по телефону та зустрічається з ними особисто. Крім того, у висновку сектора опіки та піклування відділу «Служби у справах дітей» від 02 червня 2025 року зазначено, що ОСОБА_2 спілкується з дочкою ОСОБА_17 , яка після розірвання шлюбу з 2024 року проживає з батьком, по телефону, одягає її, переймається, що успішність в навчанні доньки погіршилася. Мати забирає дочку до себе на канікулах, організовує дозвілля дитини, купує одяг (а.с. 75-77). Також і з інформації Підлипненського ліцею Конотопської міської ради №84 від 21 травня 2025 року слідує, що мама дитини, ОСОБА_14 , забирає дівчинку на канікули до себе в м. Київ, цікавиться навчальним процесом (дистанційна форма навчання), обоє батьків відвідують батьківські збори онлайн (а.с. 73). Та обставина, що мати дитини проживає окремо, не свідчать про те, що позивач самостійно виховує дитину. Також позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що батько дитини самостійно несе витрати на її утримання, як і не надано доказів того, що матір дитини таких витрат не несе. Самі лише посилання позивача на вказані обставини не підтверджують факту самостійного виховання та утримання ним дочки ОСОБА_10 . Враховуючи, що нормами СК України закріплений обов`язок батьків виховувати та утримувати дитину, тому відсутні підстави для встановлення у судовому порядку факту самостійного виховання та перебування дитини на утриманні позивача. Відповідно до ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою. У судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , висловила бажання проживати з батьком, але зауважила, що відвідує і буде відвідувати матір за місцем її проживання, спілкуватися з мамою. Отже, фактично між сторонами немає спору з приводу місця проживання дочки ОСОБА_10 , оскільки дитина і так проживала і продовжує проживати разом з батьком. Водночас і мати забирає дочку на канікули, де вона також тимчасово може проживати. Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач будь-яким чином оспорює право позивача або чинить будь-які перешкоди щодо проживання дитини разом з ним, а також відповідач не зверталась до суду з позовом про визначення місця проживання дочки ОСОБА_10 разом з нею. Таким чином позивачем не доведено, що на час звернення його до суду з позовними вимогами про визначення місця проживання дитини разом із ним, яка і так фактично проживає з ним, були порушені його права. Суд першої інстанції також звернув увагу, що позивач намагається застосувати способи захисту сімейних прав, інтересів дитини, з метою звільнення від виконання військового обов`язку (проходження військової служби). Разом з цим, приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками сімейних відносин для уникнення виконання встановлених законом обов`язків. Колегія суддів зауважує, що окреме проживання батьків та проживання дитини з батьком не можуть розцінюватися як самостійне виховання батьком дитини та бути підставою для звільнення з військової служби. Такий правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 28 січня 2026 року у справі №947/37166/23, від 09 грудня 2025 року у справі №307/4851/22. За встановлених обставин справи та вимог закону, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для встановлення факту самостійного виховання позивачем трьох дітей та визначення місця проживання малолітньої дочки з ним. Судом апеляційної інстанції, всупереч доводам апеляційної скарги, не встановлено виходу суду першої інстанції за межі предмета позову. Судом першої інстанції в повному обсязі досліджено матеріали справи, яким надано відповідну правову оцінку. При ухваленні рішення у справі, враховано думку дитини та ухвалено рішення, яке відповідає її найкращим інтересам. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо того, шо висновок суду, на думку скаржника, ґрунтується на припущеннях. Суд належним чином вмотивував свої висновки в оскаржуваному рішенні, в тому числі з урахуванням правової позиції Верховного Суду в такій категорії справ стосовно законодавства про мобілізацію. Необґрунтованими є доводи апеляційної скарги про відхилення висновку органу опіки та піклування без належного мотивування. Такий висновок не є визначальним для суду, а підстави для неврахування його судом першої інстанції наведені в оскаржуваному рішенні. Загальне твердження в апеляційній скарзі про суперечність оскаржуваного рішення правовим позиціям Верховного Суду та стандартам ЄСПЛ, без відповідного посилання на постанови Верховного Суду або рішення Європейського суду з прав людини, є безпідставним. Направлені представником позивача до суду апеляційної інстанції довідки, які були отримані позивачем та його сином вже після ухвалення оскаржуваного судового рішення, які не були і не могли бути предметом дослідження та оцінки суду першої інстанції, не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в силу вимог ст. 367 ЦПК України. Зважаючи на викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, ухвалив законне та обґрунтоване рішення суду. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (частина перша статті 374 ЦПК України). Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 375 ЦПК України). Висновки суду апеляційної інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги за результатами апеляційного перегляду рішення, свідчать про те, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення в оскаржуваній частині підлягає залишенню без змін. Висновки суду щодо судових витрат Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1 та 2 статті 141 ЦПК України). Оскільки апеляційна скарга залишена апеляційним судом без задоволення, то відсутні підстави для відшкодування скаржнику апеляційної скарги судових витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Керуючись ст. 259, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд у х в а л и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником адвокатом Мельниченком Євгенієм Олександровичем, залишити без задоволення. Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 22 січня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 22 травня 2026 року. Головуючий - Я.Л. Петен Судді: В.І. Криворотенко А.О. Замченко