Постанова Львівський апеляційний суд № 459/2469/25

Справа № 459/2469/25 Головуючий у 1 інстанції: Новосад М.Д. Провадження № 22-ц/811/3679/25 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 травня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Ш андри М.М. суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А. секретар: Черевко В.В. за участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шептицького міського суду Львівської області від 17 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення стягнення аліментів та стягнення аліментів, ВСТАНОВИЛА: 23.07.2025 ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про припинення стягнення аліментів за судовим наказом № 459/1527/22 від 15.08.2022 та про стягнення аліментів з відповідачки на його користь на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки її заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позову і до досягнення дитиною повноліття. В обґрунтування позову зазначав, що сторони перебували у шлюбі з 04.08.2012, який розірвано рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 09.12.2020. У шлюбі народилася дочка ОСОБА_3 . 23.08.2022 виконавчим комітетом Червоноградської міської ради визначено місце проживання дитини з позивачем. Судовим наказом Червоноградського міського суду Львівської області від 15.08.2022 з нього стягнуто аліменти на користь відповідачки. 02.08.2024 рішенням суду визначено місце проживання дитини з позивачем. 18.07.2025 державним виконавцем відкрито виконавче провадження щодо стягнення аліментів на підставі зазначеного судового наказу. Позивач зазначав, що дитина фактично проживає з ним і перебуває на його утриманні, тоді як відповідачка участі в її утриманні не бере, хоча має дохід і можливість сплачувати аліменти. Рішенням Шептицького міського суду Львівської області від 17 вересня 2025 року позов задоволено. Припинено стягнення аліментів із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на місяць та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, на підставі судового наказу № 459/1527/22 від 15.08.2022. Вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на місяць, починаючи з 23.07.2025 і до досягнення дитиною повноліття. Судовий наказ № 459/1527/22, виданий Червоноградським міським судом Львівської області від 15.08.2022, відкликано. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 2422,40 грн судового збору. Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що твердження позивача про факт спільного проживання з дочкою не може слугувати підставою для звільнення від батьківських обов`язків. Незважаючи на те, що місце проживання дитини визначено з батьком, їй встановлено щоденні години зустрічей із дочкою, відтак дитина більше часу проводить з нею. Дитина перебуває на її утриманні, а вона забезпечує її всім необхідним та піклується про стан її здоров`я. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду без змін. У судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 просила апеляційну скаргу задовольнити. ОСОБА_2 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами і перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Згідно зі ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених належними та допустимими доказами. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам. Судом установлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 04.08.2012, який рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 09.12.2020 розірвано (а.с. 7). У шлюбі народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 6). Судовим наказом Червоноградського міського суду Львівської області від 15.08.2022 (у справі № 459/1527/22) з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вирішено стягувати аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки доходу щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів, починаючи з 27.06.2022 і до досягнення дитиною повноліття (а.с.10). Ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 07.02.2023 (у справі № 459/1527/22) заяву ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу від 15.08.2022 задоволено. Скасовано судовий наказ, виданий Червоноградським міським судом Львівської області у справі № 459/1527/22 за заявою ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів відмовлено. Постановою Львівського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року (у справі № 459/1527/22) апеляційну скаргу представників ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 задоволено. Ухвалу Червоноградського міського суду Львівської області від 07.02.2023 скасовано. Ухвалено нову постанову, якою у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу Червоноградського міського суду Львівської області від 15.08.2022 у справі за заявою ОСОБА_1 про стягнення аліментів відмовлено. Рішенням виконавчого комітету Червоноградської міської ради№28 від 20.02.2024 визначено порядок участі матері у вихованні дитини (а.с. 51). Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 02 серпня 2024 року (справа № 459/3839/23) позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , з участю третьої особи Органу опіки та піклування Червоноградської міської ради про визначення місця проживання дитини з батьком задоволено. Визначено місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з участю третьої особи Органу опіки та піклування Червоноградської міської ради про визначення місця проживання дитини з матір`ю відмовлено. Постановою Львівського апеляційного суду від 24 березня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 02 серпня 2024 року залишено без змін. 18.07.2025 державним виконавцем відкрито виконавче провадження № 78644065 на підставі судового наказу від 15.08.2022 у справі № 459/1527/22 (а.с. 11). Відповідно до статті 51 Конституції України, батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття. Згідно з ч. 1 ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991, в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню їхніх інтересів. Частини 1, 2 ст. 27 Конвенції передбачають право дитини на рівень життя, необхідний для її розвитку, а також обов`язок батьків забезпечувати такі умови в межах своїх можливостей. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Стаття 141 СК України передбачає рівність прав та обов`язків матері і батька щодо дитини незалежно від факту перебування у шлюбі. Розірвання шлюбу та окреме проживання не звільняють батьків від обов`язку утримувати дитину. Згідно зі статтями 150, 180 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її розвиток та матеріально утримувати її до повноліття. Відповідно до ст. 181 СК України, спосіб виконання обов`язку щодо утримання дитини може визначатися за домовленістю між батьками або за рішенням суду у вигляді аліментів у частці від доходу чи у твердій грошовій сумі. Частини 1, 2 ст. 179 СК України встановлюють, що аліменти є власністю дитини та мають використовуватися виключно за їх цільовим призначенням в інтересах дитини. Аліменти спрямовані на забезпечення належного рівня життя дитини, тому їх отримання має відповідати її інтересам і пов`язуватися з фактичним проживанням дитини з отримувачем коштів. Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 04.09.2019 у справі № 711/8561/16-ц, від 29.06.2022 у справі № 596/826/21-ц та від 14.08.2024 у справі № 760/4661/20. За своєю суттю аліменти це кошти, покликані забезпечити дитину всім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть стягуватися лише на користь того з батьків, з ким проживає дитина і хто бере активну участь у її вихованні (постанова Верховного Суду від 04.09.2019 у справі № 711/8561/16-ц, провадження № 61-21318св18). У постанові Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 686/18140/21 зазначено, що припинення стягнення аліментів є можливим у разі, якщо одержувач аліментів не використовує їх за цільовим призначенням, а дитина фактично проживає з іншим із батьків, який повністю її утримує. У разі зміни обставин батько, з якого стягуються аліменти за судовим рішенням, має право звернутися до суду з позовом про припинення їх стягнення та про стягнення аліментів з іншого з батьків, якщо дитина проживає з ним. Такий висновок викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 04.09.2019 у справі № 711/8561/16-ц. З урахуванням обставин цієї справи перевага має бути надана інтересам неповнолітньої ОСОБА_3 , які за своєю природою та значенням переважають над інтересами батьків. Як установлено судом, дитина проживає з батьком позивачем у справі та перебуває на його утриманні, у зв`язку з чим змінилися обставини, що були підставою для стягнення аліментів на користь відповідачки. За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про припинення стягнення аліментів з позивача на користь відповідачки та про наявність підстав для стягнення аліментів з відповідачки на користь позивача. Припинення стягнення аліментів з позивача за встановлених у справі обставин відповідає легітимній меті забезпеченню та захисту прав та інтересів дитини. Доказів на спростування зазначених обставин матеріали справи не містять. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильності висновків місцевого суду та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права. З урахуванням викладеного, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги задоволенню не підлягають. Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає. При вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, тому колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, УХВАЛИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Шептицького міського суду Львівської області від 17 вересня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня ухвалення. Повний текст постанови складено:22.05.2026. Головуючий Судді