Постанова КГС ВС № 908/2153/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2026 року м. Київ cправа № 908/2153/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я., секретар судового засідання - Денисюк І. Г., представники учасників справи: позивача - Михайловський Д. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Запорізької міської ради на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.01.2026 (судді: Парусніков Ю. Б. - головуючий, Верхогляд Т. А., Ванова О. Г.) та рішення Господарського суду Запорізької області від 14.08.2025 (суддя Горохов І. С.) у справі за позовом Запорізької міської ради до відповідачів: 1) Фізичної особи-підприємця Цвєлих Тетяни Миколаївни; 2) Фізичної особи-підприємця Цвєлих Леоніда Євгеновича про розірвання договору та повернення земельної ділянки, ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог 1.1. У серпні 2024 року Запорізька міська рада звернулася до Господарського суду Запорізької області з позовом до фізичних особі-підприємців (далі - ФОП) Цвєлих Т. М. та Цвєлих Л. Є. про розірвання договору оренди землі від 29.12.2016 та повернення земельної ділянки. 1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачами зобов`язань за договором оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати, що має наслідком розірвання договору та повернення земельної ділянки. 1.3. У відзиві на позовну заяву, заперечуючи проти її задоволення, відповідачі вказували на необґрунтованість та безпідставність доводів позивача, а також на те, що власниками об`єкта нерухомого майна, розміщеного на спірній земельній ділянці, та землекористувачами є саме фізичні особи, а справа відповідно до статті 19 Цивільного процесуального кодексу України підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Також відповідачі у відзиві на позовну заяву акцентували увагу на тому, що за повідомленням Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області від 26.07.2024 № 8864/5/08-01-24-10 відповідачам формувалися податкові повідомлення-рішення за2020, 2021 2023, 2024 роки, а за 2022 рік податкові повідомлення-рішення не формувалися згідно з Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати за землю". Станом на 26.07.2024 заборгованість відсутня. 1.4. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 09.10.2024 закрито провадження у справі № 908/2053/24 на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України. Суд першої інстанції дійшов висновку про належність даного спору до цивільної юрисдикції оскільки орендарями за спірним правочином є фізичні особи без статусу суб`єктів підприємницької діяльності, а тому за суб`єктним складом сторін спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. 1.5. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.03.2025 ухвалу Господарського суду Запорізької області від 09.10.2024 скасовано, справу передано для продовження розгляду до Господарського суду Запорізької області. 1.6. Постановою Верховного Суду від 01.07.2025 постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.03.2025 у справі № 908/2153/24 залишено без змін.

2. Короткий зміст судових рішень у справі 2.1. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.08.2025, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду, у задоволенні позову відмовлено. 2.2. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що матеріали справи свідчать про наявність спору щодо наявності та розміру заборгованості з орендної плати. Натомість матеріали справи не містять доказів систематичної повної несплати відповідачами орендної плати, а сплата відповідачами орендної плати у розмірі 933 954,54 грн свідчить про добросовісність намірів виконувати належним чином зобов`язання за договором оренди від 29.12.2016.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї 3.1. Не погоджуючись з постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.01.2026 та рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.08.2025, Запорізька міська рада у касаційній скарзі просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, розірвання договору оренди землі від 29.12.2016 та повернення земельної ділянки, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження судових рішень посиланням на пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із відсутністю висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України та статті 7 Закону України "Про оренду землі". Так, скаржник вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування зазначених норм права відносно переходу права оренди земельної ділянки до нового власника нерухомого майна, у випадку набуття новим власником права власності на об`єкти нерухомого майна у спосіб, не передбачений законом. Заявник касаційної скарги зауважує, що Верховний суд неодноразово робив висновки щодо застосування статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, статті 7 Закону України "Про оренду землі", зокрема щодо переходу права на земельну ділянку до особи, яка набула у встановленому законом порядку право власності на об`єкти нерухомого майна, розташовані на такій земельній ділянці (постанова від 22.09.2021 у справі № 173/1744/19, від 16.06.2020 у справі № 689/26/17). Проте у справі, яка розглядається, перехід права власності на об`єкти нерухомого майна, розташовані на орендованій земельній ділянці, відбувся у спосіб, не передбачений законом, що встановлено судовим рішенням у справі № 335/10446/18, що є відмінним від сталої судової практики застосування статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України та статті 7 Закону України "Про оренду землі". Запорізька міська рада вважає, що ані суд першої інстанції, ані суд апеляційної інстанції не врахували наслідки, які настали в результаті ухвалення судового рішення у справі № 335/10446/18, а також підстави відновлення права власності за Цвєлих Л. Є. та Цвєлих Т. М . У цьому випадку правочин, вчинений на підставі неіснуючого судового рішення, не створює юридичних наслідків з моменту укладення, тобто з 21.08.2018 відповідачі не втрачали право користування земельною ділянкою та мають сплачувати орендну плату за договором оренди землі за 2018-2022 роки. Скаржник вважає, що слід врахувати, що відповідно до положень Закону № 3050-ІХ від 11.04.2023 відповідачі, як належні землекористувачі, звільняються від сплати орендної плати за період 01.01.2022 по 31.12.2022, а тому, період, за який існує заборгованість зі сплати орендної плати становить з 01.01.2018 по 31.12.2021. У матеріалах справи наявне повідомлення Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області № 8864/5/08-01-24-10 від 26.07.2024, відповідно до якого відповідачу Цвєлих Л. Є. 05.07.2024 було направлено відповідні податкові повідомлення-рішення за 2020, 2021, 2023 та 2024 роки на загальну суму 754 131,38 грн, а фактично ним сплачено 413 633,71 грн, що на 340 497,67 грн менше нарахованої суми. Також Цвєлих Т. М. 05.07.2024 було направлено відповідні податкові повідомлення-рішення за 2020, 2021, 2023 та 2024 роки на загальну суму 921 414,73 грн, а фактично нею сплачено 520 321,37 грн, що на 401 093,36 грн менше нарахованої суми. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність заборгованості у Цвєлих Л.Є. та Цвєлих Т.М. перед Запорізькою міською радою та відсутність підстав для задоволення позовних вимог. 3.2. У відзиві на касаційну скаргу представник відповідачів у справі просить відмовити в її задоволенні, а судові рішення залишити без змін, вважаючи необґрунтованими доводи скаржника з підстав, наведених у відзиві.

4. Розгляд касаційної скарги і

позиція Верховного Суду 4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке. 4.2. Суди попередніх інстанцій установили такі обставини: - 06.07.2000 відбулась державна реєстрація Цвєлих Т. М. як фізичної особи-підприємця, а 21.08.2008 її взято на облік у Вознесенівській державній податковій інспекції (Дніпровський район м. Запоріжжя) Головного управління ДПС у Запорізькій області, як фізичну особу - підприємця, що підтверджується відповідним витягом, а 13.06.2008 взято на облік у Запорізькій державній податковій інспекції Головного управління ДПС у Запорізькій області як фізичну особу-підприємця Цвєлих Л. Є.; - 05.08.2009 Цвєлих Л. Є. видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме будівлю кафе-бару літ. "А-2", топочна літ. "Б", шашлична літ. "В" за адресою: АДРЕСА_1 , форма власності приватна, частка 9/20. Надано Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 05.11.2009 № 24362954 про реєстрацію за Цвєлих Л. Є. цього об`єкту нерухомого майна; - 24.09.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тубан" (продавець) та громадянкою Цвєлих Т. М. укладено договір купівлі-продажу 1/2 частки об`єкту нерухомого майна - будівлі кафе-бару літ. "А-2" за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 513,9 м2, відомості про складові частини об`єкта нерухомого майна: топочна літ. "Б", загальна площа 6,4 м2, шашлична літ. "В" загальна площа 9,6 м2; - об`єкт нерухомості знаходиться на земельній ділянці площею 0,1853 га кадастровий номер 2310100000:05:009:0155; - 15.06.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енігма" (дарувальник) та громадянкою Цвєлих Т. М. (обдарована) укладено договір дарування, за умовами якого дарувальник передає у власність, а обдарований приймає у власність 1/20 частину будівлі кафе-бару літ. "А-2", топочна літ. "Б", шашлична літ. "В", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 27957235. Договір нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Запорізької міського нотаріального округу Журавльовим Д. В. 16.06.2010 зареєстровано право власності Цвелих Т. М. на 1/20 за договором дарування про що свідчить витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 26434321; - 29.12.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тубан" та громадянкою Цвєлих Т. М. укладено договір про внесення змін до договору купівлі-продажу від 24.09.2014, яким внесено зміни щодо балансової вартості майна; - 24.09.2014 проведено реєстрацію права власності Цвєлих Т. М. , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 27234824. 4.3. Суди попередніх інстанцій також установили, що 29.12.2016 між Запорізькою міською радою (орендодавець) та громадянами Цвєлих Л. Є. і Цвєлих Т. М. (орендарі) укладено договір оренди землі № 201605000100696, про що у Державному реєстрі речових прав вчинено запис від 01.03.2017 за № 19349895, в якому сторони передбачили, зокрема, такі умови: - згідно з пунктом 1 договору орендодавець відповідно до рішення сьомої сесії сьомого скликання Запорізької міської ради від 30.06.2016 № 68/8, надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розташування кафе, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; - власником земельної ділянки загальною площею 0,1853 га, кадастровий номер 2310100000:05:009:0155 за адресою: АДРЕСА_1 (земельна ділянка) є територіальна громада міста Запоріжжя, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер інформаційної довідки 387218554 від 17.07.2024; - договір укладено до 30.06.2035 (пункт 11 договору). Запорізька міська рада передала орендарям земельну ділянку загальною площею 0,1853 га, кадастровий номер 2310100000:05:009:0155 за адресою: АДРЕСА_1 , орендарі прийняли вказану земельну ділянку в оренду. 4.4. Відповідно до повідомлення Департаменту фінансової та бюджетної політики Запорізької міської ради від 26.06.2024 № 06.1-14/1372, як місцевого фінансового органу про надання інформації, в межах компетенції та на підставі наявних даних інформаційно-аналітичної системи управління плануванням та виконанням місцевих бюджетів "LOGIKA", надано інформацію, що фізичні особи-підприємці Цвєлих Л. Є. та Цвєлих Т. М. як платники орендної плати за землю за період з 01.01.2023 по 31.05.2024 відсутні. 4.5. Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимоги Запорізької міської ради про розірвання договору оренди землі від 29.12.2016 та зобов`язання Цвєлих Л. Є. та Цвєлих Т. М. повернути земельну ділянку, з посиланням, зокрема, на положення статті 651 Цивільного кодексу України, у зв`язку із систематичною несплатою відповідачами орендної плати, внаслідок чого за період з 01.01.2021 по 30.06.2024 виникла заборгованість з орендної плати у сумі 1 469 588,08 грн. 4.6. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Положеннями статей 24, 25 Закону України "Про оренду землі" визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, зокрема, орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати, а орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі. Згідно з частинами 3, 4 статті 31 вказаного Закону договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. Частиною 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" унормовано, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України. Стаття 141 Земельного кодексу України передбачає таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати. Разом з тим, згідно з частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.11.2024 у справі № 918/391/23 деталізувала та диференціювала питання систематичної несплати орендної плати як підстави припинення договору оренди землі шляхом його розірвання. Так, у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного в її ж постанові від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17, шляхом його конкретизації та вказала, що: - пункт "д" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України як спеціальна норма права передбачає самостійну і достатню підставу для розірвання договору оренди землі у разі систематичної повної несплати орендної плати. У цьому випадку немає потреби оцінювати істотність порушення та застосовувати загальне правило, передбачене в частині 2 статті 651 Цивільного кодексу України, оскільки законодавство передбачає додаткову (до загальних) підставу розірвання договору оренди землі; - якщо орендар допустив часткову несплату (недоплату) орендної плати, то застосуванню підлягає загальне правило частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, а не припис пункту "д" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України. Якщо суд дійде висновку, що орендар істотно порушив умови договору та внаслідок часткової недоплати орендної плати орендодавець значною мірою був позбавлений того, на що розраховував, укладаючи такий договір, то такий договір має бути розірваний саме на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України. У наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що поняття "несплата", вжите у пункті "д" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України, потрібно розуміти саме як повна несплата орендної плати, у строки, визначені договором, що відповідатиме дотриманню принципу збереження договору та забезпечення справедливого балансу інтересів сторін договору оренди землі. Окрім того, наголосила, що факт, що на момент розгляду справи орендар погасив заборгованість за орендною платою, не впливає на право орендодавця вимагати розірвання договору як на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України (у разі часткової несплати (недоплати) орендної плати та істотності такого порушення), так і на підставі пункту "д" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України (у разі систематичної (два та більше випадки) повної несплати орендної плати). У контексті положень частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України систематична несплата може підтверджувати ненадійність контрагента і те, що кредитор не може бути впевнений у належному виконанні договору в майбутньому, і такий висновок не спростовується подальшим погашенням заборгованості. У пункті "д" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України йдеться про факт систематичної повної несплати і такий факт уже завершився в минулому, тому підстава для пред`явлення позову (і для його задоволення) продовжує існувати. Для того щоб констатувати наявність підстав для припинення права користування земельною ділянкою згідно з пунктом "д" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України, необхідним є встановлення таких обставин, як "систематичність" та "несплата", зокрема, орендної плати. 4.7. Здійснюючи судовий розгляд справи, суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, установив, що між сторонами наявний спір щодо розміру орендної плати, що підлягала сплаті відповідачами у спірний період (справа № 908/2053/24). Чинним рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 01.10.2019 (яке набрало законної сили 21.12.2019) у справі № 280/2719/19 встановлено, що на підставі рішення Запорізької міської ради від 29.08.2018 № 59/121 припинено право користування Цвєлих Л. Є. та Цвєлих Т. М. земельною ділянкою кадастровий номер 2310100000:05:009:0155 внаслідок розірвання договору оренди від 29.12.2016 з передачею земельної ділянки у користування Товариству з обмеженою відповідальністю "Ленд дівелопмент". Суд дійшов висновку, що Цвєлих Т. М. у 2018 році втратила статус землекористувача щодо земельної ділянки, тому у неї відсутній обов`язок сплати орендної плати на 2019 рік. Внаслідок встановлення таких обставин суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення головного управління ДПС у Запорізькій області від 15.05.2019 № 17512-5007-0829. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05.08.2020, яке було залишено без змін постановою Верховного Суду від 07.09.2022, визнано протиправним та скасовано рішення Запорізької міської ради від 29.08.2018 № 59/121 "Про надання у користування на умовах оренди Товариству з обмеженою відповідальністю "Ленд Дівелопмент" земельної ділянки по АДРЕСА_1 для розташування кафе". Постановою Верховного Суду від 18.05.2022 у справі № 335/10446/18 змінено рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23.09.2020, яке було залишено без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 20.01.2021, про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Ленд Дівелопмент" на користь Цвєлих Л. Є. та Цвєлих Т. М. нерухомого майна - будівлі кафе-бару літ. "А-2" площею 513,9 м2, топкову літ. "Б" площею 6,4 м2, шашличну літ. "В" площею 9,6 м2, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме виключено з мотивувальних частин судових рішень висновок про вибуття майна на підставі підробних судових рішень та зазначено про вибуття майна на підставі неіснуючих судових рішень. 4.8. Суди попередніх інстанцій установили, що право власності Цвєлих Т. М. та Цвєлих Л. Є. відновлено в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28.11.2022 (витяги від 01.12.2022 № 316512779 та № 316513007). 4.9. Суди попередніх інстанцій також установили, що 26.07.2024 Головне управління ДПС у Запорізькій області № 8864/5/08-01-24-10 повідомило Запорізькій міській раді, що станом на 26.07.2024 відсутня заборгованість із сплати за землю у фізичних осіб Цвєлих Т. М. та Цвєлих Л. Є . Додатково у повідомленні зазначено, що фізичним особам сформовано податкові повідомлення-рішення форми "Ф" щодо сплати орендної плати за землю, а саме за 2020, 2021, 2023, 2024 роки. За 2022 рік податкові повідомлення-рішення не формувались враховуючи положення Закону України від 11.04.2023 № 3050-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати за землю". Фізичними особами Цвєлих Л. Є. та Цвєлих Т. М. сплачено кошти на виконання вказаних податкових повідомлень-рішень на загальну суму 933 954,54 грн. 4.10. Суд першої інстанції, рішення якого залишено без змін судом апеляційної інстанції, установив, що протягом спірного періоду з 01.01.2021 по 30.06.2024 відповідачами не сплачувалась орендна плата за землю. При цьому, на час вирішення спору в суді заборгованість у відповідачів за вказаний період відсутня. Водночас, суди попередніх інстанцій виходили із встановлення обставин про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про розірвання договору, установивши таке. Відповідно до підпункту 39.1 пункту 39 договору оренди зелі розірвання договору допускається в односторонньому порядку. Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є, зокрема, несплата, несвоєчасна та/або неповна сплата орендарем орендної плати протягом 6-ти місяців. Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Статтею 21 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). У статті 14 Податкового кодексу України наведені визначення понять та у пункті 14.1.136 передбачено, що орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу (податок на майно) -це обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (абзац 1 пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України). Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 та пункту 288.7 статті 288 Податкового кодексу України. У пункті 14 спірного договору оренди землі передбачено, що орендна плата вноситься у порядку і спосіб визначений у статті 287 Податкового кодексу України на розрахунковий рахунок Управління Державної казначейської служби України у Вознесенівському районі м. Запоріжжя Запорізької області 33212815700007 отримувач: Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, МФО 813015, ЄДРПОУ 38025409, код 18010900. За змістом пунктів 287.1, 287.2 статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році. Облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться контролюючими органами за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), щороку до 1 травня. Суд першої інстанції, ураховуючи положення Податкового кодексу України, виходив з того, що якщо право власності на земельну ділянку, право постійного користування та/або право оренди земельної ділянки (земельних ділянок) оформлено на фізичну особу-підприємця, то така особа подає до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата). У разі якщо право власності на земельну ділянку, право постійного користування та/або право оренди земельної ділянки оформлено на фізичну особу, то нарахування плати за землю (земельного податку та/або орендної плати) здійснює контролюючий орган (за місцем знаходження земельної ділянки у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю)), який надсилає фізичній особі податкове повідомлення-рішення разом із детальним розрахунком суми податку. Суди установили, що відповідачі зареєстровані як фізичні особи-підприємці, проте договір оренди землі з ними укладено як з фізичними особами, хоча і для цілей здійснення господарської діяльності. Податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата) відповідачами не подавались. При цьому, як вже зазначалося, суди установили, що податковий орган надіслав на адресу фізичних осіб Цвєлих Л. Є. та Цвелих Т. М. податкові повідомлення-рішення від 05.07.2024, які згідно із листом Головного управління ДПС у Запорізької області від 26.07.2024 № 8864/5/08-01-24-10 станом на 26.07.2024 отримані не були. Водночас, податкові повідомлення-рішення датовані 05.07.2024, кошти визначені податковими повідомленнями-рішеннями сплачено відповідачами такм чином: - Цвєлих Л. Є. сплачено 16.08.2024 - 206 000,00 грн квитанція № 0.0.3825523944.1; 13.08.2024 - 207 633,71 грн квитанція № 9351-2394-6797-5519, всього 413 633,71 грн; - Цвєлих Т. М. сплачено 13.08.2024 - 253 691,55 грн квитанція № 9351-2546-3078-7900; 16.08.2024 - 266 629,82 грн квитанція № 9351-5406-1957-4051, всього 520 321,37 грн. Загальна сума сплачених коштів становить 933 954,54 грн. Отже, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, установив, що з наданих доказів вбачається своєчасна, а саме протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення, сплата коштів з орендної плати фізичних осіб та відсутність заборгованості за період 2020- 2024 роки. Податкові повідомлення-рішення усі сформовані 05.07.2024, кошти відповідачами сплачені своєчасно з урахуванням умов пункту 14 договору оренди землі та статті 287 Податкового кодексу України. 4.11. Суд першої інстанції також установив, що у період часу з 21.08.2018 по 28.11.2022 відповідачі не повинні були сплачувати орендну плату за землю, оскільки нерухоме майно яке було розміщено на земельній ділянці кадастровий номер 2310100000:05:009:0155, вибуло з їх володіння, що встановлено під час розгляду справи № 335/10446/18, в якій постановою Верховного Суду від 18.05.2022 змінено судові рішення про задоволення позовних вимог Цвєлих Л. Є та Цвєлих Т. М. про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Ленд Дівелопмент" на користь Цвєлих Л. Є. та Цвєлих Т. М. нерухомого майна - будівлі кафе-бару літ "А-2" площею 513,9 м2, топкову літ "Б" площею 6,4 м2, шашличну літ. "В" площею 9,6 м2, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, а саме виключено з мотивувальних частин судових рішень висновок про вибуття майна на підставі підробних судових рішень та зазначено про вибуття майна на підставі неіснуючих судових рішень. 4.12. Суд першої інстанції з посиланням на правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 16.06.2020 у справі № 689/26/17, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, ВІД 22.09.2021 У СПРАВІ 73/1744/19, зазначив, що за правилами статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України до набувачів будівлі переходять права на земельну ділянку, на якій вона розташована, у тих обсягах, які були у попереднього власника. За змістом пункту 287.6 статті 287 Податкового кодексу України, при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку. Суд першої інстанції дійшов висновку, що враховуючи передачу відповідачам за договором оренди сформованої земельної ділянки кадастровий номер 2310100000:05:009:0155 та переходом права власності на нерухоме майно - будівлю кафе-бару літ. "А-2" (513,9 м2), топочну літ. "Б" (6,4 м2), шашличну літ. "В" (9,6 м2) за адресою: АДРЕСА_1, спочатку до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агофог" - 18.08.2018 та в подальшому 23.08.2018 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ленд Дівелопмент", саме до вказаних юридичних осіб у період часу з 18.08.2018 по 28.11.2022 перейшли права на вказану земельну ділянку в тому ж обсязі, що і раніше були у орендарів - громадян Цвєлих Л. Є. та Цвєлих Т. М. , у тому числі і обов`язок щодо сплати орендної плати за землю, а тому безпідставними є доводи позивача про систематичну несплату відповідачами орендної плати за період з 21.08.2018 по 28.11.2022. Крім того, Законом України від 11.04.2023 № 3050-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно", який набрав чинності 06.05.2023, внесено зміни до підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, зокрема абзац 1 цього пункту встановлював, що за період з 01.01.2022 до 31.12.2022 не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 01.03.2022 до 31.12.2022 - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією", затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 № 1668/39004, згідно з яким вся територія Запорізького району віднесена до території активних бойових дій з 12.03.2022 по 31.12.2022. Суд першої інстанції зазначив, що ураховуючи наведене та те, що договір оренди землі як на час вирішення спору в суді так і протягом спірного періоду був чинний, обов`язок для сплати орендної плати у період часу з 12.03.2022 по 31.12.2022 у відповідачів був відсутній. 4.13. Суд першої інстанції, рішення якого залишено без змін за результатами апеляційного перегляду, щодо періоду нарахування орендної плати за період з 01.01.2023 по 30.06.2024, установив, що за розрахунком позивача така заборгованість становить у Цвєлих Л. Є. - 207 633,71 грн (2023 рік) та 109 111,51 грн (01.01.2024-30.06.2024), що становить 316 745,22 грн, та у Цвєлих Т. М. - 253 691,55 грн (2023 рік) і 133 314,91 грн (01.01.2024-30.06.2024), що становить 387 006,46 грн. Загальна сума заборгованості 703 751,68 грн Водночас, як установив суд першої за вказаний період заборгованість у відповідачів з орендної плати за землю відсутня, оскільки відповідачами орендна плата за землю сплачена 13.08.2024 та 16.08.2024, тобто в межах 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення, та з урахуванням виставлених податковим органом податкових повідомлень-рішень від 05.07.2024, відповідно до пункту 14 договору про оренду землі та статті 287 Податкового кодексу України. Суд установив, що загальна сума коштів, сплачена відповідачами за податковими повідомленнями-рішеннями становить 933 954,54 грн і на час звернення Запорізької міської ради з позовом до суду про розірвання договору оренди (09.08.2024), не сплив 60-дениий термін для перерахування коштів за виставленими податковими повідомленнями-рішеннями. 4.14. Отже, суди попередніх інстанцій установили відсутність ознак систематичного порушення відповідачами умов договору оренди землі зі сплати орендної плати за землю та наявності несплаченої заборгованості за спірний період, наведений позивачем. 4.15. Як вже зазначалося, Запорізька міська рада у касаційній скарзі, оскаржуючи судові рішення з підстави, передбаченої у пункті 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України зазначала про відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України та статті 7 Закону України "Про оренду землі" відносно переходу права оренди земельної ділянки до нового власника нерухомого майна, у випадку набуття новим власником права власності на об`єкти нерухомого майна у спосіб, не передбачений законом. У справі, яка розглядається, перехід права власності на об`єкти нерухомого майна, розташовані на орендованій земельній ділянці, відбувся у спосіб, не передбачений законом, що встановлено судовим рішенням у справі № 335/10446/18, що є відмінним від сталої судової практики застосування статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України та статті 7 Закону України "Про оренду землі". 4.16. Відповідно до приписів пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Зі змісту пункту 3 частини статті 287 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики, шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору. Суд виходить з того, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги щодо підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої у пункті 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що касаційна скарга не містить відповідних доводів щодо необхідності формування висновку щодо застосування наведених скаржником норм права у подібних правовідносинах, а лише зводиться до викладення такого висновку у тому формулюванні, як це необхідно відповідачу в межах конкретної справи, та надання іншої оцінки доказам, на підставі яких суди першої та апеляційної інстанцій установили фактичні обставини справи, що стали підставою для задоволення позову, переоцінка яких виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України. Проте з огляду на визначені у статті 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції переоцінка доказів та встановлення по новому обставин справи не належить до повноважень Верховного Суду, а отже, відповідні доводи не є належним обґрунтуванням необхідності формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах. Отже, зважаючи на викладене, а також межі розгляду справи судом касаційної інстанції та підстави для задоволення позовних вимог, колегія суддів визнає недоведеною наведену скаржником підставу касаційного оскарження, визначену у пункті 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5. Висновки Верховного Суду 5.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За змістом частини 1 статті 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. 5.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Згідно зі статтею 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. 5.3. Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги скаржника щодо оскаржень судових рішень не знайшли свого підтвердження, Верховний Суд, переглянувши оскаржувані у справі судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги, вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

6. Розподіл судових витрат 6.1. Судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника. Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Запорізької міської ради залишити без задоволення.

3. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.01.2026 та рішення Господарського суду Запорізької області від 14.08.2025 у справі № 908/2153/24 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Т. Б. Дроботова Судді Н. О. Багай Ю. Я. Чумак