Постанова 4813 № 947/22672/25

Номер провадження: 22-ц/813/2111/26 Справа № 947/22672/25 Головуючий у першій інстанції Скриль Ю. А. Доповідач Кострицький В. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12.05.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Кострицького В.В., суддів Назарової М.В., Лозко Ю.П., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» на рішення Київського районного суду міста Одеси від 03 листопада 2025 року, ухвалене у складі судді Скриль Ю.А., у приміщенні того ж суду, у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- установив: Короткий зміст обставин справи До Київського районного суду м. Одеси звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту у розмірі 31185,00 гривень, судового збору у сумі 2422,40 гривень та витрат на правничу допомогу у сумі 7000,00 гривень. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.02.2024 ОСОБА_1 подала заявку на отримання грошових коштів в кредит, на підставі якої 14.02.2024 між ТОВ «Манівео швидка допомога» та відповідачкою укладений кредитний договір № 214164494, який є електронним документом, створеним і збереженим в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та перетвореним електронними засобами у візуальну форму. На виконання умов договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувала на картковий рахунок відповідачки грошові кошти у розмірі 6600,00 грн Свої зобов`язання первісний кредитор виконав, та перерахував на картковий рахунок відповідачки грошві кошти 6600,00 грн. Однак відповідачка свої зобов`язання належним чином не виконувала, грошові кошти у встановлений договором строк не повернула, проценти не погасила. 28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу №28/1118-01 строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року. 28.11.2019 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому інші умови договору залишилися без змін. 31.12.2020 між «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду №26 від 31.12.2020 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції. 31.12.2021 між «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року. 31.12.2022 між «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року. 31.12.2023 між «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року. Згідно Реєстру прав вимог № 280 від 15.04.2024 до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимог за договором кредитної лінії від 14.02.2024 №214164494, укладеного з відповідачкою. 19.12.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 19/1224-01, предметом якого є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Право вимоги від Клієнта до Фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, встановленому в відповідному Додатку договору. 29.05.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» уклали Договір факторингу №29/05/25-Е, відповідно до умов якого останньому було відступлене право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором. Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 31185,00 грн, яка складається з 6600,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 24585,00 грн заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом. Ураховуючи наведене просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», заборгованість за Кредитним договором від 14.02.2024 № 214164494 у розмірі 31185,00грн, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 03 листопада 2025 року у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено. В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції зазначає про відсутність доведення позивачем факту дійсності переходу права вимоги стосовно відповідачки ОСОБА_4 від первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», у подальшому від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» та наприкінці від ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» до позивача ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», а отже і відсутність у позивача порушеного права. Короткий зміст та доводи апеляційної скарги. Не погодившись із вказаним рішенням, представник позивача звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Київського районного суду м. Одеси від 03 листопада 2025 року скасувати та постановити у справі нове рішення, яким позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність переходу права вимоги за кредитним договором, неповно з`ясував обставини справи та неправильно застосував норми матеріального права. Скаржник зазначає, що сам суд першої інстанції встановив та не заперечив факт укладення кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів, погодження сторонами умов кредитування, а також факт укладення всіх договорів факторингу між первісним кредитором та наступними правонаступниками. Апеляційна скарга мотивована тим, що договори факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, №19/1224-01 від 19.12.2024 та №29/05/25-Е від 29.05.2025 прямо передбачали можливість відступлення як існуючих, так і майбутніх прав вимоги, а перехід права вимоги здійснювався в момент підписання відповідних реєстрів прав вимоги або актів приймання-передачі. Скаржник вказує, що суд безпідставно визнав неналежними та недопустимими докази переходу права вимоги, оскільки до матеріалів справи були подані договори факторингу, додаткові угоди, реєстри прав вимоги, акти приймання-передачі, акти звірки та платіжні інструкції, які у сукупності підтверджують безперервність переходу права вимоги від первісного кредитора до ТОВ «ФК «ЕЙС». Також скаржник наголошує, що чинне законодавство України, зокрема статті 512, 1077, 1078 ЦК України, допускає передачу майбутніх прав вимоги за договорами факторингу, а тому висновок суду про неможливість відступлення права вимоги за кредитним договором, укладеним після укладення рамкового договору факторингу, є помилковим. Крім того, у скарзі наведено практику Верховного Суду та Одеського апеляційного суду, відповідно до якої укладення договорів факторингу до виникнення конкретних кредитних правовідносин не свідчить про недійсність передачі прав вимоги, якщо на момент підписання реєстрів договори факторингу були чинними. Отже, на думку скаржника, наявні у справі докази підтверджують належний та безперервний перехід права вимоги до ТОВ «ФК «ЕЙС», а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про задоволення позову. Щодо явки сторін. Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Отже, розгляд цивільної справи з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім справ зазначених в ч. 4 ст. 274 ЦПК України, у суді апеляційної інстанції у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи є загальним правилом, визначеним у ЦПК України. Із матеріалів справи вбачається, що ціна позову в даній справі становить 31185 грн. і є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому справа відноситься до категорії малозначної справи в силу вимог закону. Враховуючи вищезазначене, апеляційний розгляд вказаної справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін. Позиція апеляційного суду. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення відповідно до ст. 376 ЦПК України є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Судом встановлено, що 14.02.2024 ОСОБА_5 подала заявку на отримання грошових коштів в кредит, на підставі якої 14.02.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та нею укладений Договір кредитної лінії № 214164494, який є електронним документом, створеним і збереженим в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та перетвореним електронними засобами у візуальну форму. Відповідно до п. 2.1 цього Договору кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі 6600,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати проценти. Згідно з п. 2.2 Договору сума кредитного ліміту, вказана в п.2.1 Договору, це максимальна сума кредиту, яка протягом строку дії Договору одночасно може бути у розпорядженні позичальника. Відповідно до п. 2.3 Договору, кредитодавець надає позичальнику перший транш в сумі 6600,00 грн 14.02.2024. Як вбачається з розділів 3 та 7 Договору, кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання Кредиту Позичальником (далі «Дисконтний період»). Дата закінчення Дисконтного періоду кредитування 15.03.2024. Кінцева дата повернення кредиту 16.03.2029 (п. 7.3 Договору). Відповідно до розділу 8 Договору, яким передбачена вартість послуг кредитодавця, ціна договору, за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом. Процентні ставки за договором є фіксованими і не підлягають зміні кредитодавцем в односторонньому порядку в сторону погіршення для позичальника. Загальні витрати за договором та загальна вартість кредиту за договором залежить від обрано моделі поведінки позичальника і прораховується в наступному порядку: на момент укладання договору та отримання першого траншу процентна ставка складає 2,5% від суми кредиту за кожен день користування ним, що становить 912,50% річних. Відповідно до п. 8.4 цього договору, для суми кредиту отриманої за першим траншем, за перші 30 днів Дисконтного періоду та без повного дострокового повернення всієї суми кредиту протягом Дисконтного періоду , орієнтована загальна вартість кредиту складає 11550,00 грн та буде включати в себе загальні витрати за кредитом у вигляді процентів за користування кредитом у розмірі 4950,00 грн та суму кредиту 6600,00 грн. Якщо позичальник вчинить дії, описані у пункті 3.2 Договору щодо продовження дисконтного періоду кредитування, проценти нараховуються за ставкою 889,69% річних, що в день становить 2,44% від суми кредиту за кожен день користування ним. Згідно з п.11.2 Договору строк дії цього Договору обчислюється з моменту його підписання та діє протягом 5 років або до його дострокового розірвання, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії Договору, діють до повного їх виконання. Як вбачається з п.14.2 Договору сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між Позичальником та Кредитодавцем в якості підпису Позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис. Відповідно до 14.9 Договору сторони засвідчують, що укладення цього Договору відповідає вільному волевиявленню Сторін, жодна із Сторін не знаходиться під впливом тяжких обставин, не помиляється стосовно обставин, що мають суттєве значення (природа Договору, права та обов`язки Сторін, інші умови Договору), та умови Договору є взаємовигідними для кожної із Сторін. У разі істотної зміни обставин, якими Сторони керувалися при укладенні Договору, Договір може бути змінений або розірваний тільки за згодою Сторін. Згідно п.14.12, п. 14.13 Договору, цей Договір є електронним документом створеним і збереженим в Інформаційно-телекомунікаційній системі Кредитодавця та перетвореним електронними засобами у візуальну форму. Підписуючи цей Договір Позичальник надає свою згоду Кредитодавцю та будь-якій особі, яка в подальшому набуде прав вимоги за цим Договором на: - залучення колекторської компанії до врегулювання простроченої заборгованості; - доступ до інформації, що складає його кредитну історію, та на збір, зберігання, використання та поширення через бюро кредитних історій, включене до Єдиного реєстру бюро кредитних історій, інформації щодо нього та цього Договору, визначеної Законом України "Про організацію формування та обігу кредитних історій". Як вбачається з Договору від 19.11.2021 № 214164494 ОСОБА_5 підписала зазначений договір Одноразовим ідентифікатором FFFD, який відправлено 14.02.2024 о 11:57:11 годині на номер телефону НОМЕР_1 , та введений 14.02.2024 о 11:57:49 годині. На підтвердження дій позичальника, позивачем долучено до матеріалів позовної заяви Довідку щодо дій позичальника, з якої вбачається, що ОСОБА_5 14.02.2024 о 11:55 годині подала заяву на отримання кредиту в розмірі 6600,00 грн, строком на 30 днів, з процентною ставкою 2,5% в день. Акцепт оферти позивальника (підписання договору відбулось одноразовим ідентифікатором) CWYFFFD4375, надісланим 14.02.204 о 11:57:11годиніна номер телефону НОМЕР_1 , та введено позичальником 14.02.2024 о 11:57:51годині, 14.02.2024 о 11:58:05 годині грошові кошти перераховані позивальнику. ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» виконало свої зобов`язання, а саме перерахувало на картку відповідача № 4441-11ХХ-ХХХХ-1749 кредитні кошти в сумі 6600,00 грн, згідно Договору № 214164494 від 14.02.2024, що підтверджується платіжним дорученням від 14.02.2024. Крім цього, АТ «Універсал Банк» надано відповідь від 28.07.2025 № БТ/Е-9034, з якої вбачається, що за період з 14.02.2024 по 19.02.2024 на картковий рахунок № НОМЕР_2 , який відкрито на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , здійснено зарахування на суму 6600,00 грн. Номер телефону НОМЕР_1 був фінансовим номером ОСОБА_1 та знаходиться в її анкетних даних. 28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу №28/1118-01 строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року. 28.11.2019 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому інші умови договору залишилися без змін. 31.12.2020 між «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду №26 від 31.12.2020 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції. 31.12.2021 між «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року. 31.12.2022 між «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року. 31.12.2023 між «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року. До вказаного договору факторингу та додаткових угод до нього, позивачем долучений Акт звірки від 31.12.2024 розрахунків станом на 31.12.2024 зі сплати суми фінансування за Реєстром прав вимог № 280 від 16.04.2024 року за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 та Протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимог згідно Реєстру прав вимог № 280 від 16.04.2024, відповідно до яких ТОВ «Таліон Плюс» як фактор здійснив повну оплату суми фінансування на користь ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» як клієнту за Реєстром прав вимог № 280 від 16.04.2024 за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018. Також наданий Реєстр прав вимог № 280 від 16.04.2024, який містить лише реквізити договору укладеного з відповідачкою. Предметом Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 є відступлення прав вимоги, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги. Відповідно до п. 1.3. Договору під правом вимоги розуміється всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними Договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Пунктом 1.2. визначено, що Перелік Кредитних договорів наводиться у відповідних Додатках до Договору, а саме Реєстрах прав вимоги. Пунктом 4.1.встановлено, що право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку цього Договору. 19.12.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 19/1224-01, предметом якого є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Право вимоги від Клієнта до Фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, встановленому в відповідному Додатку договору. До договору факторингу позивачем наданий Реєстр прав вимог № 2 від 19.12.2024 та платіжні інструкції від 20.01.2025 № 376 та № 377, від 27.12.2024 № 341 щодо здійснення оплати за вказаним договором факторингу, а також розрахунок заборгованості за укладеним з відповідачкою договором від 14.02.2024 № 214164494, здійсненим ТОВ «Таліон Плюс», відповідно до якого розмір заборгованості був збільшений з 16 665,00 грн до 31185,00 грн. 29.05.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач ТОВ «ФК «ЕЙС» уклали Договір факторингу №29/05/25-Е, відповідно до умов якого останньому було відступлене право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором від 16.09.2023 № 438322768. За цим договором Фактор зобов`язуються передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту (п.1.1 договору факторингу №17/07/24). Відповідно до Додатку №1 до Договору факторингу №29/05/25-Е від 29.05.2025 року Реєстру боржників від 29.05.2025, від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_6 на загальну суму 31185,00 грн. 29.05.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» підписано акт прийому-передачі реєстру боржників за Договором факторингу №29/05/25-Е від 29.05.2025. До вказаного договору факторингу, позивачем долучені платіжні інструкції про здійснення ТОВ «ФК «ЕЙС» оплати фінансування за відступлення прав вимоги за договором факторингу від 29.05.2025 на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс». Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено факту дійсності переходу права вимоги стосовно відповідача ОСОБА_5 від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс», у подальшому від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та наприкінці від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача ТОВ «ФФК «Ейс», а отже і відсутність у позивача порушеного права. Таким чином суд вбачає наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог через відсутність порушеного, не визнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача. Однак, із вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується та з огляду на наведені скаржником доводи апеляційної скарги вважає за необхідне зазначити наступне. Частиною 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України). У частині 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (ч. 1 ст. 517 ЦК України). Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається (ст. 1078 ЦК України). Згідно ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. За змістом ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» факторинг вважається фінансовою послугою. У пункті 5 ч. 1 ст. 1 Закону зазначено, що фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Вимоги до договору про надання фінансових послуг передбачені в статті 6 Закону № 2664-III, за змістом ч. 1 ст. 6 якого передбачено, що договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб`єкта господарювання; 3) відомості про клієнта, який отримує фінансову послугу: прізвище, ім`я, по батькові, адреса проживання - для фізичної особи, найменування та місцезнаходження - для юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін. Відповідно до п. 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 06.02.2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів-суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення. Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України договір факторингу передбачає, зокрема те, що фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові свою грошову вимогу до третьої особи (боржника). Відповідно, за договором факторингу фактором має надаватися фінансова послуга, яка полягає в наданні коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, тобто грошові кошти мають передаватися клієнту у розпорядження, і клієнт має сплатити фактору за відповідну послуги з фінансування (надання позики або кредиту). При цьому, як зазначено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 11.09.2018 року у справі № 909/968/16 така плата за надану фактором послугу може бути встановлена у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається, у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної в договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю. Сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатися як плата за надану фактором фінансову послугу. Натомість грошова вимога, що передається клієнтом фактору, може відступатися клієнтом фактору у зв`язку з її продажом останньому (ч. 1 ст. 1084 ЦК України) або з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, оскільки за змістом ч. 2 ст. 1084 ЦК України фактор має право у разі невиконання клієнтом зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленої грошової вимоги до боржника. Таким чином, договір факторингу є змішаним договором, який обов`язково поєднує у собі елементи договору позики або кредитного договору та елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги. Згідно матеріалів справи 28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, строком дії до 28.11.2019. Право вимоги за даним договором відповідно до п. 4.1 переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру права вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги. Пунктом 4.2 також визначено, що всі суми, що наводяться в реєстрі прав вимог, зазначаються в Національній валюті України гривні, станом на дату підписання сторонами такого реєстру прав вимоги. При цьому, в пункті 3 укладеного договору факторингу сторонами також визначено порядок сплати фінансування за договором, згідно якого фінансування належна до сплати клієнту сума грошових коштів, яка вказана у відповідному реєстрі права вимог, сплачується фактором одним платежем протягом п`яти банківських днів з моменту підписання сторонами такого реєстру прав вимог, якщо інші умови сторони не погодили шляхом укладення додаткової вимоги. З матеріалів справи також вбачається, що 28.11.2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 19, згідно з якою строк дії договору факторингу № 28/1118-01 продовжено до 31.12.2020 року, інші умови договору залишилися без змін. 31.12.2020 року між «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 26 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, продовживши строк договору до 31.12.2021 року. В даній додатковій угоді договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року викладено у новій редакції. Пунктом 4.1 визначено, що наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги, по формі, встановленій у додатку. Підписання реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром прав вимоги. 31.12.2021 року між «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 27, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2022 року, інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31.12.2020 року. 31.12.2022 року між «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 31, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2023 року, інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31.12.2020 року. 31.12.2023 року між «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 32, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2024 року, в якій сторони погодили внести зміни до п. 8.2 договору, замінивши в ньому попередню дату новою «31 грудня 2024 року» та, виклавши розділ 3 договору «Фінансування та порядок розрахунків» у новій редакції. Інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31.12.2020 року. Тобто, з огляду на наведені умови укладеного 28.11.2018 року між «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» договору факторингу, строк дії якого неодноразово продовжувався, шляхом укладення між сторонами вищевикладених додаткових угод, підтвердженням факту відступлення права вимог за вказаним договором факторингу є безпосередньо підписання сторонами реєстру прав вимог, що в свою чергу засвідчує передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, що обумовлено сторонами в укладеному 28.11.2018 року договорі факторингу № 28/1118-01. Відомостей щодо оскарження наведених угод та безпосередньо договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року в порядку визначеному чинним законодавством в матеріалах справи не міститься. При цьому, долучений до позовної заяви реєстр прав вимоги № 280 від 16.04.2024 року містить відомості щодо боржника ОСОБА_5 , РНОКПП останньої, зазначення номеру кредитного договору, розмір заборгованості по основному боргу та відсоткам, а також розмір загальної заборгованості станом на дату підписання даного реєстру прав вимоги 16830 грн. Згідно змісту даного реєстру прав вимоги, реєстр підписаний 16.04.2024 року сторонами вищевказаного договору факторингу від 28.11.2018 року за допомогою електронного цифрового підпису, що у відповідності до умов договору факторингу підтверджує факт переходу права вимоги від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» до боржників, в тому числі й до ОСОБА_5 за укладеним 14.02.2024 року з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» договором кредитної лінії № 214164494. Окрім того, згідно долученого позивачем акту звірки від 31.12.2024 року розрахунків станом на 31.12.2024 року зі сплати суми фінансування за реєстром прав вимог № 280 від 16.04.2024 року за договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, сторонами підтверджено, що станом на 31.12.2024 року фактором здійснено повну оплату суми фінансування за відступлення прав вимог за реєстром прав вимоги № 280 від 16.04.2024 року за договором факторингу № 28/1118-01. Вказаний акт звірки також міститься підписи сторін. Тобто, ТОВ «Таліон Плюс» дотримано обумовлений сторонами порядок сплати фінансування за договором факторингу від 28.11.2018 року. З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне зауважити щодо неповного встановлення судом першої інстанції всіх обставин справи та як наслідок помилковість висновків суду щодо відсутності підтвердження факту переходу права вимоги за договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року укладеного між кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс». Окрім того, слід також зауважити щодо передчасних висновків суду першої інстанції також в частині відсутності підтвердження подальшого переходу права вимоги до боржника ОСОБА_5 до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивача ТОВ «ФК «Ейс», з огляду на наступне. Пунктом 4.1 укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» договору факторингу № 19/1224 від 19.12.2024 року визначено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Долучений позивачем реєстр прав вимоги № 2 від 19.12.2024 року також міститься всі необхідні відомості про боржника ОСОБА_5 , згідно якого загальна заборгованість останнього становить 31185 грн, та засвідчений підписами сторін вказаного договору факторингу, що у відповідності до умов договору підтверджує факт переходу права вимоги до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс». На підтвердження проведення ТОВ «Таліон Плюс» оплати за відступлення права вимоги згідно реєстру прав вимоги № 2 від 19.12.2024 року позивачем долучено платіжну інструкцію в національній валюті від 20.01.2025 року № 376, 377,

341. Згідно п. 1.2 укладеного 29.05.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн фінанси» та ТОВ «ФК «Ейс» договору факторингу № 29/05/25-Е, сторонами обумовлено, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору. Ціна продажу за договором згідно п. 3.3 становить 4 437 227,55 грн. 29.05.2025 року ТОВ «ФК «Онлайн фінанси» та ТОВ «ФК «Ейс» також у відповідності до наведеним умов договору підписано акт прийому-передачі реєстру боржників (додаток № 2 до договору), копія якого долучена позивачем до позовної заяви та міститься в матеріалах справи. На підтвердження сплати за договором факторингу, позивачем також долучено платіжні інструкції від 04.06.2025 року № 243, № 245, № 246, № 247 та № 248, а також підписаний сторонами реєстру боржників із зазначенням відомостей щодо боржника ОСОБА_5 , згідно якого загальна заборгованість за кредитним договором становить 31185 грн. Таким чином, зважаючи на вищевикладене в своїй сукупності, колегія суддів зауважує щодо помилкових висновків суду першої інстанції, оскільки наявними матеріалами справи підтверджується факт переходу прав вимог від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс», в подальшому від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача ТОВ «ФК «Ейс» Стосовно позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором колегія суддів вважає за необхідне зауважити наступне. За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Як вбачається з матеріалів справи, 14.02.2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_5 укладеного договір кредитної лінії № 214164494, згідно умов якого кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі 6600 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати проценти (2.1). Кредитодавець надає позичальнику перший транш в сумі 6600 грн одразу після укладання договору (п. 2.3 договору). Пунктом 4.10.5 договору визначено, що позичальник з використанням комунікаційного ресурсу кредитодавця в особистому кабінеті перейшов до ознайомлення з офертою, яка містить в собі паспорту кредиту та проект договору. Також оферта у вигляді електронного документа відправлена на електронну пошту позичальника. Одночасно ІКС кредитодавця згенеровано одноразові ідентифікатори для підтвердження ознайомлення з паспортом кредиту та для акцептування умов договору, які направлено позичальнику на смс-повідомлені та/або в повідомлені в месенджер та/або в електронному листі на електронну пошту та/або в особистому кабінеті. Позичальник відповідно до п. 4.10.6 ознайомився з інформацією наведеною в паспорті кредиту, який надано кредитодавцем позичальнику у вигляді електронного документа, підписаного створенням кваліфікованого електронного підпису директора кредитодавця, шляхом відправки оферти електронним листом на адресу електронної пошти позичальника та шляхом відображення оферти в особистому кабінеті. На підтвердження ознайомлення з паспортом кредиту позичальник вводить одноразовий ідентифікатор направлений кредитодавцем у спеціальному полі під офертою в особистому кабінеті. Позичальник, ознайомившись з усіма істотним умовами ферти, надав згоду на укладення договору, шляхом направлення повідомлення кредитодавцю, яке підписано відповідно до абзацу 2 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» (п. 4.10.7). Згідно п. 5.1 договору, кожен окремий транш за цим договором надається позичальнику шляхом ініціювання кредитного переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця на рахунок позичальника, використовуючи реквізит платіжної картки 4441-11ХХ-ХХХХ-1749, що відбувається не пізніше ніж протягом трьох банківських днів з моменту укладення договору чи ініціювання отримання чергового траншу за договором. Кредитна лінія надається строком на 30 дні від дати отримання кредиту. Дата закінчення дисконтного періоду кредитування 15.03.2024 рік. Кінцева дата повернення кредиту відповідно до п. 7.3 16.03.2029. Відповідно до розділу 8 Договору, яким передбачена вартість послуг кредитодавця, ціна договору, за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом. Процентні ставки за договором є фіксованими і не підлягають зміні кредитодавцем в односторонньому порядку в сторону погіршення для позичальника. Загальні витрати за договором та загальна вартість кредиту за договором залежить від обрано моделі поведінки позичальника і прораховується в наступному порядку: за період від дати видачі кредиту проценти нараховуються за процентною ставкою 118,30%, що на день складає 0,61% від суми кредиту за кожний день користування ним; у разі якщо позичальник вчинить дії, передбачені п. 3.2 Договору щодо продовження Дисконтного періоду, проценти нараховуються за процентною ставкою 889,69% річних, що на день складає 2,44% від суми кредиту за кожний день користування ним; після закінчення Дисконтного періоду кредитування проценти нараховуються за процентною ставкою 90465,53%, що на день складає 2,5% від суми залишку кредиту, що знаходиться у позичальника за кожний день користування ним. Згідно з п.11.1 договору строк дії цього Договору обчислюється з моменту його підписання та діє протягом 5 років, в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії Договору, діють до повного їх виконання. Відповідно до 14.9 Договору сторони засвідчують, що укладення цього Договору відповідає вільному волевиявленню Сторін, жодна із Сторін не знаходиться під впливом тяжких обставин, не помиляється стосовно обставин, що мають суттєве значення (природа Договору, права та обов`язки Сторін, інші умови Договору), та умови Договору є взаємовигідними для кожної із Сторін. У разі істотної зміни обставин, якими Сторони керувалися при укладенні Договору, Договір може бути змінений або розірваний тільки за згодою Сторін. Відповідно, з огляду на викладене сторонами вказаного договору кредитної лінії № 214164494 від 14.02.2024 року обумовлено всі істотні умови надання кредитного ліміту, в тому числі й безпосередньо суму кредиту, порядок зарахування кредитних коштів, розмір процентної ставки та порядок погашення кредиту і сплати процентів за користування таким. Даний договір укладено сторонами в порядку визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», а тому договір має відповідні правові наслідки, що й договір укладений у письмовій формі. Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Дійсність договору про кредитної лінії в судовому порядку не спростовано. Разом з тим, в матеріалах справи наявна також відповідь АТ «Універсал Банк» від 28.07.2025 року № БТ/Е-9034, направлена на адресу суду першої інстанції на виконання ухвали суду від 07.07.2025 року про витребування доказів. З наданої відповіді вбачається, що за період з 14.02.2024 року по 19.02.2024 року на платіжну картку № НОМЕР_2 , який відкрито на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , та відомості про який також значаться в п. 5.1 укладеному з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» договорі, надходили грошові кошти на суму 6600 грн, що також визначено даним договором (т. 1, а.с. 142-148). Тобто, матеріалами справ підтверджується факт отримання позичальником кредитних коштів у розмірі визначеному договором, на підтвердження якого позивачем також долучено платіжне доручення № a59d7a81-df5c-4021-8288-9c3a836b0898 від. 14.02.2024 року ( а.с. 53). Згідно наданого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» розрахунку заборгованості відповідачем у визначений п. 7.2 договору строк отримані кредитні кошти повернено не було, а тому на наявну заборгованість нараховувалися проценти в розмірі та порядку визначеному п. 8 договору. Станом на 29.05.2025 року, тобто на момент переходу прав вимоги за договором кредитної лінії від 14.02.2024 року до позивача, розмір заборгованості відповідача становить 31185 грн., яка складається з 6600 грн заборгованості за основним боргом та 24585 грн заборгованість за процентами (т. 1, а.с. 99-100). Відповідачем наданий розрахунок заборгованості не спростовано та будь-якого альтернативного розрахунку заборгованості та/або доказів на підтвердження повернення кредиту в повному обсязі або частково не надано. Таким чином, враховуючи викладене, оскільки наявними матеріалами справи доведено факт отримання відповідачем ОСОБА_1 кредитних коштів в порядку та відповідно до визначених договором кредитної лінії від 14.02.2024 року умовах, а також доведення наявності існуючої заборгованості за даним кредитом у заявленому позивачем розмірі, колегія суддів приходить до висновку про наявність в даному випадку правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за договором кредитної лінії укладеного з ТОВ « Манівео швидка фінансова допомога» у розмірі 31185 грн. З огляду на вищевикладене в своїй сукупності, колегія суддів вважає також зауважити про обґрунтованість доводів апеляційної скарги та відповідно наявність підстав для її задоволення. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права. Судові витрати. Апеляційний суд також вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційне розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України). За подання позовної заяви ТОВ «ФК «Ейс» сплачений судовий збір у розмірі 2422,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 14610 від 11.06.2025 року. За подання апеляційної скарги ТОВ «ФК «Ейс» сплачений судовий збір у розмірі 3633,60 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 29608 від 06.11.2025 року. Відповідно, з урахуванням висновків суду про наявність підстав для повного задоволення заявлених позивачем позовних вимог, судовий збір, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 становить 6055,80 грн. Окрім того, апеляційна скарга також містить вимоги ТОВ «ФК «Ейс» щодо стягнення з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 7000,0 грн. Відповідно до ч. 1. п. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаний з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Відповідно до п. 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Представником ТОВ «ФК «Ейс» на підтвердження понесених витрат на правову допомогу у визначеному в апеляційній скарзі розмірі надано копію договору про надання правничої допомоги № 29/05/25-01 від 29.05.2025 року; акт прийому-передачі наданих послуг від 05.06.2025 року, в якому наведений перелік наданих правових та юридичних послуг; копію протоколу погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги № 29/05/25-01 від 29.05.2025 року. Чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати суду при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України). У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України). Верховний Суд у додатковій постанові у справі № 201/14495/16-ц від 30 вересня 2020 року, провадження № 61-22962св19, зазначив, що підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, її розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Від відповідача клопотання про неспівмірність заявлених до стягнення витрат не надходило. Таким чином, враховуючи надані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на правову допомогу та відсутність заперечень стосовно заявлених витрат з боку відповідача, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення відповідного клопотання скаржника. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. З огляду на положення п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому згідно п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до п. 2 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,- у х в а л и в : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» - задовольнити. Рішення Київського районного суду міста Одеси від 03 листопада 2025 року скасувати. Ухвалити постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (ЄДРПОУ 42986956) заборгованість за кредитним договором № 214164494 від 14.02.2024 року у розмірі 31185 грн. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (ЄДРПОУ 42986956) витрати по сплаті судового збору у розмірі 6055,80 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 7000,0 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий суддя В.В. Кострицький Судді М.В. Назарова Ю.П. Лозко