Постанова Вінницький апеляційний суд № 145/1912/25

Справа № 145/1912/25 Провадження № 22-ц/801/1057/2026 Категорія: 41 Головуючий у суді 1-ї інстанції Копилова Л. В. Доповідач:Копаничук С. Г. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 травня 2026 рокуСправа № 145/1912/25м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого: Копаничук С.Г. (суддя - доповідач), суддів: Оніщука В.В., Рибчинського В.П., позивач: ТОВ «ФК «Кредит -Капітал» відповідач: ОСОБА_1 розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 24.02.2026 року у справі за позовом ТОВ «ФК «Кредит -Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, Встановив 12.12.2025 року ТОВ «ФК «Кредит -Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості. Вказало, що 10.01.2023 року між ТОВ «Селфі кредит» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір про надання споживчого кредиту по продукту "NewShort" №557041 шляхом його підписання електронним ідентифікатором на веб-сайті ТОВ «Селфі кредит». ТОВ «Селфі кредит» зобовязувалося перерахувати кредитні кошти у розмірі 8800 грн на строк 365 днів на картковий рахунок наданий ОСОБА_1 , а відповідач зобовязувався їх повернути та сплатити відсотки. ТОВ «Селфі кредит» свої зобов`язання виконало в повному обсязі, надало ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 8 800 грн, строком на 365 днів (до 10.01.2024 року) зі сплатою відсотків у розмірі 2.2% - стандартна ставка та 1.54 % - знижена відсоткова ставка в день. ОСОБА_1 не виконував зобов`язання належним чином, у зв`язку з чим станом на 01.02.2024 року у нього утворилася заборгованість у розмірі 78 486 грн, з яких 8 800 грн - заборгованість за тілом кредиту, 69 686 грн - заборгованість за відсотками. 01.02.2024 року між ТОВ «Селфі кредит» та ТОВ «ФК «Кредит -Капітал» було укладено договір факторингу №01022024-1, за яким право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 557041 від 10.01.2023 року було передано останньому ,яке не здійснювало нових нарахувань заборгованості боржнику за вказаним кредитним договором Посилаючись на те, що термін повернення кредиту настав, а заборгованість за кредитним договором у повному обсязі не погашена , просило стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість у вищевказаній сумі. Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 24.02.2026 року позов ТОВ «ФК «Кредит -Капітал» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит -Капітал» заборгованість за кредитним договором № 557041 від 10.01.2023 року у розмірі 78 486 грн, з яких 8 800 грн - заборгованість за тілом кредиту, 69 686 грн - заборгованість за відсотками. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2422 грн та 8000 грн на правничу допомогу. В апеляційні скарзі ОСОБА_1 просив вищезазначене рішення скасувати через порушення норм матеріального та процесуального права ,а у справі ухвалити нове рішення , яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Кредит -Капітал», у частині несправедливо нарахованих відсотків , відмовити . Вказав, що суд не врахував того, що нараховані відсотки є несправедливими та суперечать принципам розумності та добросовісності. У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Кредит -Капітал» вважає рішення законним і обгрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними. Колегія суддів перевіривши матеріали справи та рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин ,на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом першої інстанції встановлено, що 10.01.2023 між ТОВ "Селфі Кредит" та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту по продукту "NewShort" №557041, шляхом обміну електронними повідомленнями, у порядку, визначеному статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію». Договір, паспорт споживчого кредиту та графік платежів до зазначеного договору підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідача А068.(а.с.13-23) Згідно з умовами договору товариство надає Споживачу кредит у розмірі 8 800 грн. на строк 365 днів з періодичністю повернення кожні 30 днів ,а Споживач зобов`язується одержати їх та повернути кредит ,зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів згідно умов договору . Згідно п. 1.5.1., 1.5.2 кредитного договору, стандартна процентна ставка становить 2, 2% в день, знижена - 1, 54% в день. Відповідно до п.1.8 договору орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: 1.8.1. за стандартною ставкою на весь строк користування кредитом 78 496 грн; 1.8.2. за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 76 753,60 грн. Згідно п. 2.1 кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, включаючи використання реквізитів платіжної картки. Відповідно до п. 9.2. кредитного договору договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами сторін та діє до повного виконання споживачем зобов`язань за ним. ТОВ «Селфі Кредит» умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит у розмірі 8 800 грн. на строк 365 днів ,а відповідач зі свого боку умов кредитного договору не виконав. 01.02.2024 ТОВ "Селфі Кредит" та ТОВ "ФК" Кредит-Капітал" уклали договір відступлення прав вимоги № 01022024-1, згідно якого ТОВ "ФК" Кредит-Капітал" набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ "Селфі Кредит", включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № №557041 від 10.01.2023. Сума заборгованості відповідача станом на 01.02.2024 ,згідно розрахунку заборгованості за вказаним договором, становить 78486 грн., та складається із: заборгованості за тілом кредиту - 8800 грн., заборгованості за процентами - 69686 грн. Постановляючи рішення у справі, суд виходив із того, що між ОСОБА_1 та ТОВ «Селфі кредит», як первісним кредитором було укладено електронний договір про надання споживчого кредиту №557041 від 10.01.2023 року, за яким ТОВ «Селфі кредит», надав грошові кошти на споживчі потреби у розмірі 8 800 грн, строком на 365 днів (до 10.01.2024 року) зі сплатою відсотків у розмірі 2, 2% - стандартна ставка та 1, 54 % - знижена відсоткова ставка в день, однак відповідач належним чином свої зобов`язання не виконав, унаслідок чого станом на 01.02.2024 року у нього утворилася заборгованість у розмірі 78 486 грн, з яких 8 800 грн - заборгованість за тілом кредиту, 69 686 грн - заборгованість за відсотками. Право вимоги за цим кредитом на законних підставах перейшло до ТОВ «ФК «Кредит -Капітал» на підставі договору факторингу №01022024-1 від 01.02.2024 року. Окрім того, доводи ОСОБА_1 про те, що нараховані відсотки є несправедливими та суперечать положенням ЗУ «Про захист прав споживачів» суд вважав помилковим, оскільки при розгляді справи ОСОБА_1 не заявляв зустрічних вимог про визнання недійсними оспорюваного кредитного договору чи окремих його положень в частині визначення розміру відсотків за користування кредитними коштами через їх несправедливість і невідповідність вимогам ЗУ «Про захист прав споживачів». Колегія суддів вважає, що суд вірно встановив обставини справи, оцінивши докази відповідно до ст.89 ЦПК, правильно визначив спірні правовідносини і застосував до них норми права і дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги про те, що суд не врахував того, що надмірно високі процентні ставки і розмір нарахованих кредитором відсотків є несправедливими ,а кредитор, використовуючи необізнаність споживача ,як слабшу сторону договору , ставлять його у вкрай невигідні умови ,що суперечать принципам справедливості, розумності і добросовісності , є безпідставними. Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Положеннями ст.ст.512, 514 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ст.ст.526,527,530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов 'язковим для виконання сторонами. Згідно з абз. 1 ч. 1 от. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно з ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. У ч. 1 ст. 1050 ЦК України зазначено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового звернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також: три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Частиною 1ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Процесуальний закон містить вимоги щодо доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними (стаття 77 ЦПК), допустимими (стаття 78 ЦПК), достовірними (стаття 79 ЦПК), а у своїй сукупності - достатніми (стаття 80 ЦПК). Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування(Ч. 2 ст. 78 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті. ОСОБА_1 10.01.2023 року уклав з ТОВ «Селфі кредит» у електронному вигляді договір про надання споживчого кредиту по продукту "NewShort" №557041 , погодився з його умовами, у тому числі, щодо розмірів процентних ставок за користування коштами , порядку та строків повернення кредиту, в результаті чого отримав від ТОВ «Селфі кредит» кредитні кошти у розмірі 8 800 грн. на строк 365 днів і користувався ними. Факт укладення ним договору та отримання коштів не спростовував. Нарахування відсотків за користування коштами споживчого кредиту за цим договором здійснено відповідно до умов укладеного договору споживчого кредиту та підтверджено наданим позивачем розрахунком заборгованості. При цьому відповідач не спростував правильність здійснених товариством нарахувань заборгованості з відсотків та не довів невідповідність їх умовам договору. Оскільки договір про надання споживчого кредиту є оспорюваним договором ,відповідач ,як більш слабка сторона у договорі , мав повне право оспорювати як вказаний договір в цілому , так і окремі його умови з підстав їх несправедливості ,однак ні в ході тривалості цього договору ,ні після закінчення його терміну ,а також в ході судового розгляду цієї справи ,відповідач положення цього договору з підстав несправедливості його умов в частині порядку нарахування і розміру відсотків за користування коштами не оспорював і зустрічний позов про це не заявляв. Відтак, він погодився з умовами укладеного ним договору повністю і їх не оскаржував, а тому й не може посилатись на їх несправедливість при нарахуванні і стягненні позивачем заборгованості у судовому порядку. Відтак ,суд першої інстанції посилання ОСОБА_1 на несправедливість умов кредитування обґрунтовано відхилив, оскільки під час розгляду справи відповідач не заявляв вимог про визнання недійсними умов кредитного договору №557041 від 10.01.2023 року чи окремих його положень, а тому такі доводи фактично зводяться до незгоди з власними договірними зобов`язаннями після їх невиконання. Сам по собі значний розмір процентів не свідчить про їх незаконність, оскільки він є наслідком тривалого невиконання ОСОБА_1 обов`язку щодо повернення кредитних коштів та сплати платежів за договором. За таких обставин колегія суддів вважає доводи скарги щодо вказаних підстав апелянта непереконливими та такими ,що підлягають відхиленню ,а висновки суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення заборгованості обгрнутованими. Оскільки оскаржуване рішення суду відповідає дійсним обставинам справи, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права , останнє підлягає залишенню без змін. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Враховуючи, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, судові витрати в суді апеляційної інстанції необхідно залишити за апелянтом ОСОБА_1 . Керуючись ст.ст.374, 375, 381, 382-384, ЦПК України, суд, Постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 24.02.2026 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Суддя-доповідач С. Г. Копаничук судді: В.В. Оніщук В.П. Рибчинський