Постанова Дніпровський апеляційний суд № 182/8902/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/983/26 Справа № 182/8902/21 Суддя у 1-й інстанції - Рунчева О. В. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 травня 2026 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Агєєва О.В., суддів: Гапонова А.В., Халаджи О.В. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників, цивільну справу №182/8902/21 за позовом Кредитної спілки «Самара» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Яремчук Людмили Валентинівни на заочне рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 липня 2022 року, ухвалене у складі судді Рунчевої О.В.,- ВСТАНОВИВ: Позивач КС «Самара» звернувся до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 липня 2022 року з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором. В обґрунтування позову КС «Самара» посилається на те, що 20 серпня 2020 року між КС «Самара» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №297/20. Згідно умов кредитного договору, позивач надав відповідачу кредитні кошти у сумі 6000 грн. строком на 18 місяців, починаючи з 20 серпня 2020 року до 17 лютого 2022 року. Відповідач ОСОБА_1 зобов`язалась погашати заборгованість по кредитному договору щомісячно у період з 20 по 30 число кожного місяця згідно з графіком погашення заборгованості по кредитному договору, яка складається з заборгованості по кредиту та процентів за користування кредитом. Кредит був отриманий ОСОБА_1 20 серпня 2020 року, що підтверджується видатковим касовим ордером №74 від 20 серпня 2020 року. Відповідач повинен був повернути суму кредиту та проценти за користування кредитом, які розраховуються щомісячно при своєчасному внесені платежів відповідно п. 6.2. кредитного договору. Відповідач неналежним чином виконував свої кредитні зобов`язання, несвоєчасно сплачував заборгованість по кредиту, тим самим порушив запланований графік повернення кредиту. Тому, при несвоєчасному внесенні платежів по поверненню кредиту, нараховані проценти відповідно до п.6.6 кредитного договору за кожен день простроченого платежу. Станом на 09 грудня 2021 року сума кредиту не погашена за плановим розрахунком та залишок за кредитом складає 5921,92 грн. Згідно до кредитного договору та розрахунку заборгованості, відповідач повинен повернути: 5921,92 грн. залишок по кредиту; 6632,55 грн.(10354,47 - 3721,92 = 6632,55) - проценти нараховані за користування кредитом з урахуванням прострочених платежів, загальна сума заборгованості становить 12554,47 грн. У якості забезпечення належного виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором №297/20 від 20 серпня 2020 року, між КС «Самара», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 був укладений договір поруки №297/20 від 20 серпня 2020 року, відповідно до умов якого поручитель зобов`язався перед банком відповідати у повному обсязі по зобов`язанням відповідача ОСОБА_1 визначених кредитним договором. Відповідно до п.2.1. договору поруки, відповідальність поручитель настає у випадку, коли позичальник не виконує або неналежним чином виконує свої грошові зобов`язання за кредитним договором з будь-якої причини, у тому числі смерті. Згідно з п.2.2. кредитного договору, поручитель і позичальник несуть солідарну відповідальність перед кредитодавцем. Поручитель відповідає по обов`язкам позичальника у повному обсязі, тобто за повернення кредиту, сплату процентів за його використання, за сплату додаткових процентів, а також відшкодування збитків, завданих кредитодавцю невиконанням чи неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору. Також, умовами договору поруки встановлено, що в разі невиконання зобов`язань боржником за кредитним договором відповідачі несуть відповідальність перед позивачем як солідарні боржники, при цьому позивач вправі вимагати виконання зобов`язань як від всіх відповідачів разом, так і від кожного з них окремо, як в цілому, так і в частині боргу. З метою врегулювання спору в досудовому порядку, на адресу відповідачів направлялися претензії з вимогами погасити суму заборгованості, але відповіді отримано не було. У зв`язку із чим просив суд стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість за кредитним договором № 297/20 від 20 серпня 2020 року в розмірі 12554,47 грн. та понесені судові витрати у сумі 2270 грн. Заочним рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 липня 2022 року позов КС «Самара» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь КС «Самара» заборгованість за кредитним договором №297/20 від 20 серпня 2020 року в розмірі 12554,47 грн., з яких - 5921,92 грн. залишок по кредиту; 6632,55 грн. проценти нараховані за користування кредитом з урахуванням прострочених платежів. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь КС «Самара» судовий збір у розмірі по 1135 грн. з кожного. Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2025 року клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Яремчук Л.В. про поновлення пропущеного строку для подання заяви про перегляд заочного рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 липня 2022 року задоволено. Поновлено ОСОБА_1 пропущений строк для подання заяви про перегляд заочного рішення. Заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Яремчук Л.В. про перегляд заочного рішення від 26 липня 2022 року, ухваленого у справі №182/8902/21 за позовом КС «Самара» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором - залишено без задоволення. Не погодившись з судовим рішенням, представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Яремчук Л.В. подала апеляційну скаргу, в якій вважає, що оскаржене рішення ухвалене за неповного з`ясування судом обставин у справі, з порушення норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що відповідач ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання. Стверджує, що ОСОБА_1 жодних повідомлень чи то процесуальних документів не отримувала. Зазначає, що підпис на видатковому касовому ордері від 20 серпня 2020 року, що міститься в матеріалах справи, виконаний іншою особою, тобто - підпис не ОСОБА_1 , у зв`язку із чим виникає необхідність у проведенні судової почеркознавчої експертизи, про що надане відповідне клопотання. У зв`язку з чим просила заочне рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 липня 2022 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову КС «Самара». Позивач КС «Самара», скориставшись своїм правом, через представника подала відзив, в якому вважає апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Яремчук Л.В. безпідставною, заочне рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 липня 2022 року повністю законним, справедливим, по суті вірним, при його винесенні судом не було порушено жодних норм матеріального чи процесуального права Зазначає, що 20 серпня 2020 року між КС «Самара» та ОСОБА_1 було укладено договір споживчого кредиту №297/20. Факт особистого підписання договору споживчого кредиту апелянт не заперечує, про що зазначено в заяві про перегляд заочного рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 липня 2022 року. Звертає увагу, що апелянт не зазначає у своїй апеляційній скарзі, що звертаючись до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області із заявою про перегляд заочного рішення, в цій заяві зазначав, що (цитата): «На підтвердження своїх намірів ОСОБА_3 власноручно підписала договір споживчого кредиту №297/20, але кредит мали погодити протягом 1-2 банківських днів. На наступний день, потреба у коштах відпала». Нібито саме з цієї причини ОСОБА_1 не підписувала видатковий касовий ордер. Наголошує, що версія апелянта про відсутність її підпису на видатковому касовому ордері через те, що погодження видачі кредиту відбувалося після підписання кредитного договору, є абсолютно безпідставною, такою, що не відповідає дійсності та поданням цієї апеляційної скарги ОСОБА_1 намагається ввести суд в оману та уникнути відповідальності за порушення умов договору. Позивач наполягає, що укладання кредитного договору та видача кредиту відбувається після прийняття відповідного рішення кредитним комітетом. Саме в цій послідовності, а не навпаки. Подаючи апеляційну скаргу, апелянт вже не вдається до спроб обґрунтувати власні твердження про відсутність її підпису на видатковому касовому ордері, а лише намагається довести суду, що була позбавлена права на захист, та надати докази, які впливають на рішення суду, оскільки не знала про дату і час проведення судового засідання. Натомість матеріали судової справи свідчать, що ОСОБА_1 відмовилась від отримання ухвали суду про відкриття провадження. Стосовно клопотання про призначення експертизи зазначає, що укладений договір споживчого кредиту протягом певного часу виконувався, були здійсненні певні погашення заборгованості за кредитом, що відображено у розрахунку заборгованості, до моменту звернення із позовом до суду сторона відповідача не зверталась до позивача з того приводу, що ними щось не підписувалось і вони не отримували кошти, а лише після звернення із позовом, сторона відповідача зайняли дану позицію і через неї намагаються уникнути відповідальності по укладеному договору. Вважає, що такі дії відповідача свідчать лише про намагання завести суд в оману, затягнути судовий процес та не виконувати взяті не себе зобов`язання по погашенню заборгованості за кредитним договором та договором поруки. Звертає увагу на правову позицію, де суд касаційної інстанції прийшов до висновку, що у призначенні експертизи на момент її призначення не було необхідності. Так, спірний договір фактично виконувався сторонами, про що у справі містились письмові докази документи, які суд першої інстанції повинен був досліджувати, та яких було достатньо для прийняття рішення у справі. Дослідження цих документів не потребує спеціальних знань та залучення експерта у справу. Разом з цим будь яке необґрунтоване зупинення провадження у справі є порушення права сторони на справедливий та публічний розгляд справи упродовж розумного строку, тому судами першої та апеляційної інстанції були порушені норми процесуального права, і їх акти підлягають скасуванню Вважає, що підстав та необхідності для призначення судової почеркознавчої експертизи не має і це призведе до порушення прав КС «Самара», як учасника судового процесу, так як значно суттєво затягнеться розгляд цивільної справи, буде порушено право на справедливий та публічний розгляд справи упродовж розумного строку, так як на сьогоднішній день справа вже розглядається із 2021 року. Крім того, заявником не зазначено та не долучено до матеріалів цивільної справи жодних вільних та умовно-вільних зразків підпису, як це передбачено п.1.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень. Відповідач в своєму клопотанні про призначення судової почеркознавчої експертизи не вмотивував належним чином необхідності проведення у справі судової експертизи за наявності інших наявних письмових доказів, які мають значення для розгляду даної справи та прийняття обґрунтованого рішення у справі. Крім того, відповідач не зазначає в клопотанні про те, що гарантує здійснення оплати такої експертизи, яка коштувати буде набагато більше, ніж розмір заборгованості за кредитом, що також ставить під сумнів справжність намірів відповідача. У зв`язку з чим просить у задоволенні клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи відмовити; у задоволенні апеляційної скарги відмовити; заочне рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 липня 2022 року залишити без змін. Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно зі ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч.3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону. Судом встановлено, що 20 серпня 2020 року між КС «Самара» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №297/20. Згідно умов кредитного договору, позивач надав відповідачу кредитні кошти у сумі 6000 грн. строком на 18 місяців, починаючи з 20 серпня 2020 року до 17 лютого 2022 року. Відповідач ОСОБА_1 зобов`язалась погашати заборгованість по кредитному договору щомісячно у період з 20 по 30 число кожного місяця з графіком погашення заборгованості по кредитному договору, яка складається з заборгованості по кредиту та процентів за користування кредитом. Згідно з п.6.1. кредитного договору, нарахування процентів за договором здійснюється за строк користування кредитом. Проценти нараховуються у відсотках від суми кредиту з наступного дня після дня надання кредиту позичальнику (списання відповідної суми з рахунку кредитодавця або видачі готівкою) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування на рахунок кредитора або внесення в касу кредитора готівкою) включно. Згідно з п.6.6. вказаного кредитного договору, при порушенні позичальником строків сплати кредиту, вказаних у п.6.4 договору, а у випадку продовження строку дії договору згідно з п.4.2. платежів, вказаних в п.4.3. договору, розмір процентів за користування кредитом складає 0,5 % на день від суми залишку за кредитом за кожен день простроченої заборгованості за кредитом до повного її погашення. У якості забезпечення належного виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором №297/20 від 20 серпня 2020 року, між КС «Самара», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , був укладений договір поруки №297/20 від 20 серпня 2020 року, відповідно до умов якого поручитель зобов`язався перед позичальником відповідати у повному обсязі по зобов`язанням відповідача ОСОБА_1 , визначених кредитним договором. Відповідно до п.2.1. договору поруки, відповідальність поручитель настає у випадку, коли позичальник не виконує або неналежним чином виконує свої грошові зобов`язання за кредитним договором з будь-якої причини, у тому числі смерті. Згідно п.2.2. договору поруки, поручитель і позичальник несуть солідарну відповідальність перед кредитодавцем. Поручитель відповідає по обов`язкам позичальника у повному обсязі, тобто за повернення кредиту, сплату процентів за його використання, за сплату додаткових процентів, а також відшкодування збитків, завданих кредитодавцю невиконанням чи неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору. Також, умовами договору поруки встановлено, що в разі невиконання зобов`язань боржником за кредитним договором відповідачі несуть відповідальність перед позивачем як солідарні боржники, при цьому позивач вправі вимагати виконання зобов`язань як від всіх відповідачів разом, так і від кожного з них окремо, як в цілому, так і в частині боргу. Кредит був отриманий ОСОБА_1 20 серпня 2020 року, що підтверджується видатковим касовим ордером №74 від 20 серпня 2020 року (а.с.9). Відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконувала свої зобов`язання по кредитному договору, тому станом на 09 грудня 2021 року сума кредиту не погашена за плановим розрахунком та залишок за кредитом складає 5921,92 грн. Згідно до умов кредитного договору та розрахунку заборгованості, відповідач повинен повернути: 5921,92 грн. залишок по кредиту; 6632,55 грн. (10354,47-3721,92= 6632,55) - проценти нараховані за користування кредитом з урахуванням прострочених платежів, загальна сума заборгованості становить 12554,47 грн. (а.с.4). На письмові претензії позивача з вимогами погасити суму заборгованості, відповіді отримано не було, заборгованість не сплачена. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції послався на те, що між сторонами укладено кредитний договір, відповідачем ОСОБА_1 отримано кредитні кошти, якими вона користувалася та здійснювала погашення заборгованості, однак допустила неналежне виконання взятих на себе зобов`язань, у зв`язку із чим виникла заборгованість, яка не погашається та підлягає стягненню з відповідачів в солідарному порядку. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України). У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 указаного Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Для вирішення спору в даній справі обов`язковим є з`ясування обставин щодо виникнення зобов`язання боржника сплатити певну суму отриманих в кредит коштів та процентів на користь іншої сторони у строк та в порядку відповідно до цивільно-правового договору. Суд встановив, що 20 серпня 2020 року між КС «Самара» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №297/20, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредитні кошти у сумі 6000 грн. строком на 18 місяців, починаючи з 20 серпня 2020 року до 17 лютого 2022 року. У якості забезпечення належного виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором №297/20 від 20 серпня 2020 року, між КС «Самара», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , був укладений договір поруки №297/20, відповідно до умов якого поручитель зобов`язався перед позичальником відповідати у повному обсязі по зобов`язанням відповідача ОСОБА_1 , визначених кредитним договором. Відповідно до п.2.1. договору поруки, відповідальність поручитель настає у випадку, коли позичальник не виконує або неналежним чином виконує свої грошові зобов`язання за кредитним договором з будь-якої причини, у тому числі смерті. Згідно п.2.2. договору поруки, поручитель і позичальник несуть солідарну відповідальність перед кредитодавцем. Поручитель відповідає по обов`язкам позичальника у повному обсязі, тобто за повернення кредиту, сплату процентів за його використання, за сплату додаткових процентів, а також відшкодування збитків, завданих кредитодавцю невиконанням чи неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору. Факт видачі позичальнику ОСОБА_1 кредитних коштів підтверджується видатковим касовим ордером №74 від 20 серпня 2020 року, на якому міститься підпис позичальника ОСОБА_1 (а.с.9). Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором №297/20 від 20 серпня 2020 року у загальному розмірі 12554,47 грн., з яких: 5921,92 грн. залишок по кредиту; 6632,55 грн. (10354,47-3721,92= 6632,55) - проценти нараховані за користування кредитом з урахуванням прострочених платежів. Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що позичальник ОСОБА_1 має перед позивачем заборгованість за кредитним договором №297/20 від 20 серпня 2020 року, яка нею не погашається. Враховуючи викладене, правильно встановивши обставини у справі, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність позовних вимог. В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 заперечує факт отримання кредитних коштів, зазначає, що у видатковому касовому ордері №74 від 20 серпня 2020 року виконаний не нею, а іншою особою, у зв`язку із чим сторона відповідача заявила клопотання про проведення судової почеркознавчої експертизи. Відповідно до ч.1 ст.103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупністю таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. Частиною 1 статті 104 ЦПК України передбачено, що про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, зокрема, підстави проведення експертизи, питання з яких експерт має надати висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи. Колегія суддів звертає увагу, що укладений кредитний договір №297/20 від 20 серпня 2020 року протягом певного часу виконувався відповідачем, були здійсненні погашення заборгованості за кредитом, що відображено у розрахунку заборгованості. Встановлено, що до моменту звернення із позовом до суду, сторона відповідача не зверталась до позивача з того приводу, що нею не отримувалось кредитних коштів, та вона не підписувала видатковий касовий ордер №74 від 20 серпня 2020 року. Крім того, стороною відповідача не зазначено та не долучено до матеріалів справи жодних вільних та умовно-вільних зразків підпису, не вмотивовано належним чином необхідності проведення у справі судової експертизи за наявності інших наявних письмових доказів, які мають значення для розгляду даної справи, не зазначено в клопотанні про те, що заявник гарантує здійснення оплати такої експертизи. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання сторони відповідача та про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи. Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що відповідач ОСОБА_1 не була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, жодних повідомлень чи то процесуальних документів не отримувала, є безпідставними та спростовуються наявним в матеріалах справи поштовим конвертом, що повернувся на адресу суду першої інстанції з копією ухвали про відкриття провадження від 08 лютого 2022 року, як не вручений відповідачу ОСОБА_1 у зв`язку із відмовою адресата (а.с.24). Отже, ухвала суду першої інстанції про відкриття провадження у справі, у відповідності до ч.8 ст.128, ч.1 ст.131 ЦПК України, вважається доставленою, що підтверджує обізнаність відповідача про наявність спору на розгляді в суді. Таким чином, посилання в апеляційній скарзі про неповне з`ясування судом обставин у справі, порушення судом норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими належними та допустимими доказами. Доводи апеляційної скарги суд відхиляє, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів, пов`язані з незгодою з висновками суду першої інстанції і не є підставою для скасування оскарженого судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що підстави для скасування заочного рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 липня 2022 року відсутні. Відповідно до ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З огляду на висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Яремчук Людмили Валентинівни - залишити без задоволення. Заочне рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 липня 2022 року у цивільній справі №182/8902/21 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 21 травня 2026 року. Судді: