Постанова Дніпровський апеляційний суд № 211/13343/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/1481/26 Справа № 211/13343/25 Суддя у 1-й інстанції - Костенко Є. К. Суддя у 2-й інстанції - Акуленко В. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 травня 2026 року м. Кривий Ріг Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Акуленко В.В., при секретарі Кучевасовій А.В., за участю особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні його апеляційну скаргу на постанову судді Довгинцівського районного суду м. Кривий Ріг від 16 січня 2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто з нього судовий збір в розмірі 665,60 грн. В С Т А Н О В И В: Згідно постанови судді, 08.11.2025 року о 07-40 год. в м. Кривий Ріг по вул. Нікопольське шоссе, 5Б, гр. ОСОБА_1 керував т.з. «Renault Megane», д.н.з. « НОМЕР_1 », з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці, неприродна блідість, від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України та був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. На вказане рішення ОСОБА_1 подана апеляційна скарга, в якій він просить постанову судді скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Апелянт зазначає, що не відмовлявся від проходження медичного огляду та проїхав із поліцейськими до закладу охорони здоров`я. Вказує, що в нього відсутні ознаки наркотичного сп`яніння оскільки він має хронічне захворювання (хвороба Лайма). Процедуру огляду було порушено, а гідність водія принижено: через відсутність сертифікованого приладу патрульний вимагав дихати йому в обличчя, позбавивши особу законної перевірки на місці. Відеозапис події є перерваним, не містить фіксації психологічного тиску та поїздки до лікарні, тому є неналежним доказом. Наголошує на упередженості патрульних з мотивів помсти, оскільки у телефонній розмові вони обговорювали його особу, адресу та минулі скарги. Крім того, порушено встановлений ст. 266 КУпАП двогодинний строк: при зупинці о 07:33 граничний термін закінчився о 09:33, тоді як протокол склали лише о 10:01, безпідставно затягнувши процедуру до 10:30. Будь-які дії та документи поза межами 2-годинного інтервалу є незаконними й недопустимими як докази. ОСОБА_1 вказує на маніпуляцію доказами та порушення права на захист, передбаченого ст. 268 КУпАП, оскільки поліцейські перешкоджали його ознайомленню з протоколом і наданню пояснень. Права та обов`язки, визначені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, йому належним чином роз`яснені не були. Крім того, ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки він його пропустив з поважних причин, вказує суд першої інстанції розглянув справу за його відсутності та не надсилав копію судового рішення, що позбавило його можливості подати скаргу вчасно. До Дніпровського апеляційного суду були подані клопотання ОСОБА_1 про долучення нових доказів, визнання їх недопустимими та закриття провадження у справі. Визнати недопустимими дозами відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції та відеореєстратора службового автомобіля, що були надані УПП в м. Кривий Ріг, у зв`язку з порушенням вимог законів «Про електронні документи та електронний документообіг» та « Про електронну ідентифікацію». Визнати недопустимим доказом протокол про адміністративне правопорушення, оскільки викладені у ньому відомості щодо клінічних ознак сп`яніння та факту відмови від огляду повністю спростовується відеозаписами самого процесу оформлення. Також водієм ОСОБА_1 було заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових відеозаписів, які наразі відсутні в матеріалах провадження, та надання письмових пояснень. Крім того, заявлено вимогу про визнання направлення на огляд недійсним, оскільки його складено о 08:00, тоді як з відеозапису вбачається, що в цей час працівник поліції перебував за кермом службового автомобіля. Заслухавши суддю доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи слід зазначити наступне. Відповідно до ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Відповідно до матеріалів справи, останні містять відомості щодо направлення копії оскаржуваної постанови ОСОБА_1 , однак зазначене поштове відправлення не було вручено адресату. За таких обставин, клопотання ОСОБА_1 , про поновлення строку апеляційного оскарження підлягає задоволенню. Разом з тим апеляційним судом були виправлені допущені судом першої інстанції порушення. ОСОБА_1 був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, тому в повній мірі забезпечено його право на доступ до правосуддя. Йому була надана можливість взяти участь у судовому засіданні, надати пояснення, заявити будь-які клопотання та скористатись всім обсягом прав, передбачених ст. 268 КУпАП. Відповідно до ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Згідно до п. 2. 5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Відповідно до ст. 130 КУпАП встановлено відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння. Тобто, для визначення складу даного правопорушення необхідно встановити чи керувала особа, що притягується до адміністративної відповідальності транспортним засобом, законність запропонованого їй порядку огляду та сам факт відмови. Так, факт порушення ОСОБА_1 п. 2.5 ПДР України та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується відповідним протоколом, направленням на огляд до закладу охорони здоров`я, відеозаписом, з якого вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я. Таким чином, в діях ОСОБА_1 безумовно наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Слід зазначити, що ОСОБА_1 формально погодився на огляд та поїхав з працівниками поліції до медичного закладу. Разом з тим ОСОБА_1 тривалий час не надавав чіткої відповіді щодо огляду, ігнорував запитання поліцейських та близько двох годин затягував процедуру. Така поведінка свідчить про свідоме ухилення від огляду, що за правовим змістом прирівнюється до відмови. Відповідно до Інструкції МВС та МОЗ України № 1452/735 та Порядку КМУ № 1103, відмова може виражатися не лише словесно, а й через пасивну поведінку чи створення умов, які унеможливлюють дослідження. Тому безпідставне затягування процедури за наявності відеофіксації обґрунтовано визнано фактичною відмовою від огляду. Оскільки ОСОБА_1 ігнорував правоохоронців, не зайшов до кабінету лікаря-нарколога та відмовився надати біологічні зразки, що порушує Розділ ІІІ Інструкції № 1452/735, поліцейські дійшли правильного висновку про відмову водія від огляду. Таким чином, вимоги ст. 266 КУпАП поліцейськими виконано повною мірою, процедуру направлення на огляд здійснено без порушень, а доводи ОСОБА_1 про зворотне апеляційним судом спростовано. Твердження водія про нібито порушення процедури огляду через вимогу «дихнути в обличчя» є безпідставними та спростовуються фактичними обставинами справи. По-перше, згідно з Інструкцією № 1452/735, запах алкоголю з рота є лише однією з первинних ознак сп`яніння, яку інспектор виявляє органолептичним шляхом під час візуального спілкування. Оцінка наявності запаху не є самою процедурою огляду, а є законною підставою для його призначення. Відсутність чи наявність приладу «Драгер» на місці жодним чином не позбавляє водія права на перевірку, оскільки для встановлення стану сп`яніння передбачений чіткий альтернативний шлях. По-друге, ключовим фактором у цій справі є те, що у водія остаточно було виявлено та підтверджено наркотичне сп`яніння. Відповідно до чинного законодавства, стан наркотичного сп`яніння взагалі не може бути виявлений або виміряний на місці зупинки за допомогою дихальних приладів «Драгер», оскільки останні призначені виключно для фіксації алкогольних парів. Огляд на наркотичне сп`яніння проводиться виключно в медзакладі з дослідженням біологічного матеріалу. Водія було направлено до лікарні, проте ОСОБА_1 відмовився від огляду з метою уникнення відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Щодо тверджень ОСОБА_1 про нібито маніпуляцію доказами, порушення його права на захист та неналежне роз`яснення прав і обов`язків, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, зазначаю, що такі посилання є цілковито безпідставними та повністю спростовуються наявним у матеріалах справи відеозаписом від 08.11.2025 року. На відеозаписі чітко зафіксовано, що працівниками поліції ОСОБА_1 у встановленому законом порядку та в повній мірі було роз`яснено його права та обов`язки згідно зі ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Також на відео відображено, що ОСОБА_1 був неодноразово ознайомлений із протоколом про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Під час підписання документа водій вчинив протиправні дії - спробу порвати протокол, через що патрульні були змушені відвести документ задля збереження його цілісності як бланка суворої звітності. Крім того, ОСОБА_1 неодноразово пропонували надати письмові пояснення та створили для цього всі необхідні умови, проте він свідомо відкладав написання, посилаючись на різні обставини, чим особисто відмовився від реалізації свого законного права. Посилання ОСОБА_1 на хворобу Лайма не виправдовують його відмову від медичного огляду. Наявність будь-якого захворювання не виключає одночасного перебування особи у стані наркотичного сп`яніння. Оскільки неврологічні симптоми хвороби Лайма можуть бути візуально схожими на ознаки вживання психоактивних речовин, патрульні правомірно направили водія до лікарні для точного встановлення його стану. Відмова від огляду в медичному закладі під приводом хвороби є лише спробою уникнути відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Твердження ОСОБА_1 про неналежність відеозапису через перерваність є безпідставними: згідно зі ст. 251 КУпАП він фіксує всі ключові обставини (керування, ознаки сп`яніння, роз`яснення прав та відмову від огляду). Інструкція № 1026 не вимагає безперервної зйомки під час транспортування, а поведінка патрульних у кадрі була корректною. Закиди щодо упередженості та "помсти" патрульних через обговорення особи водія спростовуються офіційною відповіддю на його ж запит від Полку патрульної поліції в м. Кривий Ріг. Документ підтверджує, що поліцейські діяли в межах закону, а перевірка особи за базами даних є обов`язковою стандартною процедурою. Крім того, наданий та витребуваний самим ОСОБА_1 відеозапис із Полку поліції не містить жодних доказів психологічного тиску чи упередженого ставлення до нього. Усі наявні відеоматеріали та офіційні відповіді у своїй сукупності повністю підтверджують склад правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП є допустимими доказами. При цьому, розглядаючи клопотання ОСОБА_1 про визнання відеозаписів неналежними доказами через відсутність ЕЦП та цифрового контейнера вважаю, що воно є безпідставним. Спеціальна Інструкція (Наказ МВС № 1026) не вимагає накладення електронного підпису на кожну копію відео під час її експорту для суду. Згідно зі ст. 251 КУпАП, оптичний диск є належним матеріальним носієм автоматичної фіксації події. Оскільки автентичність запису, дата (08.11.2025) та учасники події чітко ідентифікуються, а сам водій не заперечує свою присутність у кадрі, відсутність ЕЦП не є підставою для виключення цього ключового доказу. Твердження водія ОСОБА_1 про порушення часового інтервалу, передбаченого ч. 5 ст. 266 КУпАП, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи. Посилання на строки проведення огляду є неприйнятними, оскільки самого огляду не було. Водій ОСОБА_1 у закладі охорони здоров`я відмовився від його проходження. Інтервал між зупинкою та складанням протоколу зумовлений виключно послідовними процедурними діями: фіксацією підстав на блокпосту, виявленням ознак сп`яніння та доставленням особи до лікарні. Працівники поліції не очікували на висновок лікаря-нарколога через дії самого водія, оскільки з боку ОСОБА_1 мало місце навмисне затягування часу. Час до 10:30 витрачено виключно на обов`язкові процесуальні дії: роз`яснення водієві його прав, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, ознайомлення з протоколом і надання можливості внести зауваження. Усі дії поліцейських вчинялися безперервно та в межах наданих повноважень. Клопотання ОСОБА_1 про визнання направлення недійсним через розбіжність у часі, не підлягає задоволенню з таких підстав: Зазначений у направленні час "08:00" є виключно механічною опискою поліцейського під час заповнення бланка. Те, що на відеозаписі в цей момент інспектор перебував за кермом, підтверджує лише людський фактор при фіксації часу на папері, а не відсутність самої процесуальної дії. Вказана технічна описка у зазначенні часу жодним чином не вплинула на хронологію та хід подій, не спростовує факт вчинення правопорушення та не обмежила процесуальні права водія. Крім того, направлення на огляд у закладі охорони здоров`я має значення для підтвердження законності вимог працівника поліції та фіксації самого факту ініціювання цієї процедури, від якої водій у подальшому відмовився. Формальні технічні неточності в процесуальних документах не позбавляють їх юридичної сили, не спростовують факт правопорушення і не є підставою для уникнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП. З огляду на викладене, зазначена описка не нівелює законність документа, тому клопотання ОСОБА_1 в частині визнання направлення неналежним доказом задоволенню не підлягає. Щодо клопотання ОСОБА_1 про визнання протоколу недопустимим доказом через його нібито спростування відеозаписом, апеляційний суд вважає, що воно задоволенню не підлягає. Працівники поліції виявили та повідомили водієві чіткі ознаки наркотичного сп`яніння, поведінку, що не відповідає обстановці, та неприродну блідість обличчя. Ці ознаки є законною підставою для направлення на огляд згідно з Інструкцією № 1452/735, а відеозапис через технічні обмеження не може їх спростувати. Посилання ОСОБА_1 на наявність у нього хвороби Лайма не може бути підставою для задоволення клопотання. Встановлений діагноз може пояснювати певні соматичні прояви, зокрема неприродну блідість обличчя, проте це захворювання не звільняє водія від обов`язку виконати законну вимогу працівника поліції та не дає права відмовлятися від проходження медичного огляду. Проведення процедури в закладі охорони здоров`я мало на меті саме надання можливості лікарю-наркологу кваліфіковано диференціювати клінічні симптоми наявної хвороби від ознак наркотичного сп`яніння. Протокол складено відповідно до ст. 256 КУпАП, він є належним і допустимим доказом, тому клопотання ОСОБА_1 відхиляється. Також, суддею не встановлено недотримання працівниками поліції вимог КУпАП при складенні протоколу про адміністративне правопорушення. Суддя правильно оцінив кожен наведений доказ за своїм внутрішнім переконанням, їх належність, допустимість та достовірність. Невизнання ОСОБА_1 своєї провини в скоєнні адміністративного правопорушення є способом його самозахисту, бажанням уникнути відповідальності за скоєне та спростовується вказаними у постанові доказами. Сукупність доказів є достатніми, щоб дійти висновку щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за порушення ним вимог п. 2.5 ПДР України. Оскільки всі наявні в матеріалах справи доводять вину ОСОБА_1 , а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, то підстав для скасування постанови суду з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається. Постанова суду є законною та обґрунтованою. На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя, П О С Т А Н О В И В: Поновити особі, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 строк апеляційного оскарження постанови судді Довгинцівського районного суду м. Кривий Ріг від 16 січня 2026 року відносно ОСОБА_2 . Постанову судді Довгинцівського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 16 січня 2026 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін, а його апеляційну скаргу без задоволення. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя