Постанова 4803 № 243/10379/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4517/26 Справа № 243/10379/25 Суддя у 1-й інстанції - Гончарова А. О. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 травня 2026 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Агєєва О.В., суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П. за участю секретаря судового засідання Кирилішиної В.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпро цивільну справу №243/10379/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання права власності та стягнення недоотриманої пенсії, за апеляційною скаргою представника Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - Максюти Маргарити Олексіївни на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 08 січня 2026 року, ухвалене у складі судді Гончарової А.О., - ВСТАНОВИВ: У листопада 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ГУ ПФУ в Донецькій області про визнання права власності та стягнення недоотриманої пенсії. На обґрунтування позовних вимог зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Донецьк помер його батько, ОСОБА_2 . Вказує, що з метою оформлення своїх спадкових прав позивач звернувся до державного нотаріуса Дванадцятої київської державної нотаріальної контори Щербини Я.О. із заявою про прийняття спадщини після батька. З метою встановлення спадкового майна нотаріусом направлено запит до ГУ ПФУ в Донецькій області та отримано довідку про розмір недоотриманої пенсії, яка становить 65 531,00 грн. та нарахована за період з 07 січня 2022 року по 30 квітня 2023 року. Зазначає, що на підставі вказаної довідки нотаріусом було видано позивачу свідоцтво про право на спадщину за законом на недоотриману пенсію в сумі 65 531,00 грн. За отриманням спадкового майна позивач звернувся до відповідача, але отримав відмову. Вважає, що як спадкоємець має право на отримання всіх належних спадкодавцю пенсійних виплат з моменту припинення їх виплати, тобто з 01 серпня 2017 року. У зв`язку з цим просить суд визнати за ним право власності в порядку спадкування на недоотриману пенсію ОСОБА_2 за період з 01 серпня 2017 року по 06 січня 2022 року. Зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому недоотриману за життя ОСОБА_2 пенсію за період з 01 серпня 2017 року по 06 січня 2022 року. Стягнути з відповідача на його користь недоотриману пенсію ОСОБА_2 в розмірі 65 531,03 грн. за свідоцтвом про право власності на спадщину за законом. Стягнути з відповідача на його користь витрати по сплаті судового збору. Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 08 січня 2026 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ГУ ПФУ в Донецькій області, на користь ОСОБА_1 грошові кошти в порядку спадкування за законом у виді недоотриманої за життя пенсії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 13 травня 2025 року в розмірі 65 531,03 грн. Визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності в порядку спадкування за законом на недоотриману пенсію за період з 01 серпня 2017 року по 06 січня 2022 року, на одержання якої за життя мав право ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зобов`язано ГУ ПФУ в Донецькій області, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотриману пенсію за період з 01 серпня 2017 року по 06 січня 2022 року, належну спадкодавцю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 211,20 грн. Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, представник ГУ ПФУ в Донецькій області - адвокат Максюта М.О. подала апеляційну скаргу, в якій вважає, що рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області не відповідає вимогам діючого законодавства, порушує норми матеріального права. В обґрунтування скарги зазначає, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебував на обліку ГУ ПФУ в Донецькій області, як внутрішньо переміщена особа та як отримувач пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком ІІІ групи, призначеної відповідно до Закону №1058. Зауважує, що частиною першою статті 52 Закону №1058 встановлено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Вказує, що нарахування пенсійних коштів ОСОБА_2 не проводилось з 01 серпня 2017 року у зв`язку з відсутністю інформації про реєстрацію пенсіонера в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб. Звертає увагу, що ОСОБА_2 із заявою щодо поновлення виплати пенсії на контрольованій українською владою території у встановленому порядку до органів ПФУ, в тому числі із повідомленням про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації не звертався. Пенсійна справа знята з обліку з 01 травня 2023 року у зв`язку зі смертю пенсіонера ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зауважує, що згідно свідоцтва про смерть від 30 жовтня 2024 року серія НОМЕР_1 , місце смерті ОСОБА_2 Донецька область, м.Донецьк. Окрім цього зазначає, що для надання відповіді на лист державного нотаріуса Дванадцятої київської державної нотаріальної контори Щербини Я.О. ГУ в лютому 2025 року надіслана довідка про суму недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 у розмірі 65 531,03 грн. за період з 07 січня 2022 року по 30 квітня 2023 року з урахуванням вимог частини першої статті 46 Закону №1058. Вказує, що за життя, з часу припинення пенсійних виплат ОСОБА_2 , який мешкав на тимчасово окупованої території України, до територіальних органів ПФУ із заявою щодо поновлення виплати пенсії, в тому числі із повідомленням про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації не звертався, а відтак пенсія ОСОБА_2 за період з 01 серпня 2017 року по 30 квітня 2023 року не підлягала нарахуванню і не була йому нарахована. Зазначає, що кошти, які не були нараховані померлому не є належною пенсійною виплатою (недоотриманою пенсією). За таких умов, пенсійні виплати не можуть бути нараховані померлій особі та не можуть вважатися недоотриманою пенсією, а тому не підлягають виплаті членам сім`ї померлого. Отже, право на нарахування (перерахунок) пенсійних виплат є нерозривно пов`язаним з особою пенсіонера, а тому сума недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 за період з 01 серпня 2017 року по 30 квітня 2023 року відсутня. Вказує, що до виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 звернувся ОСОБА_1 . За результатом розгляду наданих документів ОСОБА_1 у виплаті недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 відмовлено у зв`язку з відсутністю недоотриманої пенсії відповідно до вимог статті 52 Закону №1058 з урахуванням вимог пункту 144 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058. Зауважує, що оскільки померлий за життя не вжив заходи щодо своєчасного нарахування та отримання нарахованої пенсії, то він не скористався своїм правом на отримання належних йому сум пенсії. На підставі вищевикладеного вважає, що рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 08 січня 2026 року не відповідає вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим просила апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Донецькій області задовольнити, рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 08 січня 2026 року скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Позивач ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає, що рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 08 січня 2026 року законне, обґрунтоване та правильне по суті. Підстав для його скасування об`єктивно не існує. Вважає, що до складу спадщини входить сума пенсії, яка не отримана спадкодавцем за життя з незалежних від нього причин, оскільки згідно ст.1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності входять до складу спадщини. Зауважує, що право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України. Таке право у разі смерті пенсіонера переходить в повному обсязі до його спадкоємців. Звертає увагу, що викладені обставини та факти належним чином та в повному обсязі були досліджені/ враховані судом першої інстанції. Об`єктивно не існує підстав для скасування законного, обґрунтованого та правильного по суті судового рішення. Вважає доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують доводів, викладених в рішенні суду, рішення суду є цілком законним та вмотивованим, апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою, у зв`язку з чим, просить відмовити у її задоволенні в повному обсязі, а рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 08 січня 2026 року по справі №243/10379/25 - залишити без змін. Учасники справи в судове засідання апеляційного суду не з`явилися про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку. Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явились в судове засідання оскільки, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги і відзиву, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та якими доказами це підтверджується, чи інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи та докази, що їх підтверджують. Рішення суду відповідає зазначеним вимогам закону. Так, судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Святошинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 30 жовтня 2024 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Донецьк Донецької області. 13 травня 2025 року державним нотаріусом Дванадцятої київської державної нотаріальної контори Щербиною Я.О. видане ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно після смерті ОСОБА_2 , 1949 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадщина, на яку видане це свідоцтво, складається з недоотриманої пенсії за період з 07 січня 2022 року по 30 квітня 2023 року в загальній сумі 65 531,03 грн., що зберігається в ГУ ПФУ в Донецькій області, що належали померлому на підставі довідки №0500-0205-8/15712 від 24 лютого 2025 року, виданої ГУ ПФУ в Донецькій області управлінням обслуговування громадян відділом обслуговування громадян №2 (сервісний центр). Рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області від 15 липня 2025 року П/С №914290865906 ОСОБА_1 відмовлено в оформленні та виплаті недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 , оскільки в пенсійній справі №914290865906 відсутня пенсія, що належала пенсіонерові і залишилась недоотриманою у зв`язку з його смертю. ГУ ПФУ в Донецькій області надано державному нотаріусу Дванадцятої київської державної нотаріальної контори Щербині Я.О. довідку про суму недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 на суму 65 531,03 грн. за період з 07 січня 2022 року по 30 квітня 2023 року з урахуванням вимог ст.46 Закону №1058, на підставі чого нотаріусом було видано ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 на недоотриману пенсію в сумі 65 531,03 грн. 30 травня 2025 року ОСОБА_1 через веб портал електронних послуг ПФУ подав заяву №13741 щодо виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 , але йому було відмовлено в оформленні та виплаті недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , оскільки нарахування пенсійних коштів пенсіонеру не проводилось з 01 серпня 2017 року в зв`язку з відсутністю інформації про його реєстрацію в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб, з заявою про поновлення виплати пенсії пенсіонер не звертався, тому пенсія, що належала пенсіонеру і залишилась недоотриманою у зв`язку з його смертю, відсутня. При наданні відповіді нотаріусу щодо недоотриманої пенсії ОСОБА_2 відповідачем було зменшено розмір пенсії, обмеживши її трирічним строком звернення за ст.46 Закону №1058. Внаслідок цього нотаріусом було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на недоотриману пенсію в сумі 65 531,03 грн. Жодних виплат позивачу на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом не проведено. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із тих підстав, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми ч.1 ст.46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину. Обмеження у три роки на виплату нарахованої пенсії за минулий час, передбачені ч.1 ст.46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», застосовуються тільки за наявності вини пенсіонера у несвоєчасному отриманні пенсії, тоді як належних і допустимих доказів, які б свідчили про наявність вини спадкодавця у неотриманні пенсії за життя, відповідачем не надано. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов?язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України), крім прав і обов?язків що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом (1219 ЦК України). Суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров?я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім?ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини (стаття 1227 ЦК України). Тлумачення статті 1227 ЦК України свідчить, що цією нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та неотриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини; право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК). Відповідно при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом; право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема, право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат та випадки за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV ( далі Закон № 1058-IV) та інших нормативноправових актів України, прийнятих відповідно до цих законів. Відповідно до статті 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативноправових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються , зокрема, умови набутгя права та порядок визначення pозмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням. Порядок виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера встановлений статтею 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058 (далі Закон №1058). Так, сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини. Аналогічні положення містяться у пункті 2.26 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого ПФУ від 25.11.2005 №22-1, для виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть та документи, які підтверджують родинні стосунки та документи які свідчать про проживання з пенсіонером на день його смерті. Члени сім`ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №243/3505/16-ц (провадження №14-271цс18) вказано, що "підтверджуючи майнові права фізичних осіб незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального статусу, закон не передбачає жодних обмежень інших прав таких осіб, які вони можуть реалізувати на території України". Тому припинення страхових виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених страхових виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання страхових виплат. Право на такі виплати у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227 ЦК України ці виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. У справі, що переглядається, колегія суддів звертає увагу, що припинення страхових виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем, не зумовлює припинення вже призначених страхових виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання страхових виплат. Право на такі виплати у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227 ЦК України ці виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю, а тому спадкоємець ОСОБА_1 відповідно до положень статті 1227 ЦК України має право на отримання страхових виплат у порядку спадкування за законом. Суд першої інстанції, правильно встановивши обставини справи й вірно застосувавши норми матеріального права, зробив обґрунтований висновок про задоволення позову ОСОБА_1 та зобов`язання ГУ ПФУ в Донецькій області здійснити нарахування та виплату йому, як спадкоємцю, сум страхових виплат за період з 01 серпня 2017 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 , належних спадкодавцю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України. Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України). Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України). Доводи відповідача, які ґрунтуються на частині першій статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є безпідставними, оскільки дана правова норма розповсюджується на пенсіонерів, які є власниками своїх особистих пенсій, тобто на тих, що не померли, та ніяким чином не стосується правовідносин щодо спадщини. Встановивши, що припинення страхових виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених страхових виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання страхових виплат. Право на такі виплати у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227 ЦК України ці виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди із рішенням суду. Отже, суд правильно застосував норми матеріального права у спірних правовідносинах та не допустив порушень норм процесуального права, які б давали підстави для скасування оскарженого судового рішення, тому доводи апеляційної скарги з цього приводу є безпідставними. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо об­ґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, пи­тання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив су­дове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 08 січня 2026 року - немає. Відповідно до ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної ін­станції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд від­повідно змінює розподіл судових витрат. З огляду на висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - Максюти Маргарити Олексіївни - залишити без задоволення. Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 08 січня 2026 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: Повний текст постанови складено 20.05.2026 р. Головуючий суддя О.В. Агєєв