Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 300/8244/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 300/8244/23 пров. № А/857/11201/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий-суддя Довга О.І., суддя Запотічний І.І., суддя Шинкар Т.І. розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 січня 2026 року (головуючий суддя Остап`юк С.В., м.Івано-Франківськ) у справі №300/8244/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: 29.11.2023 позивач ( ОСОБА_1 ) звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (відповідач), в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 10.01.2023 № 104350006191; зобов`язати відповідача зарахувати періоди роботи та призначити позивачу пенсію за віком. Позов обґрунтовує тим, що позивач 03.01.2023 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 за №1058-IV (Закон №1058-IV). За наслідками розгляду заяви позивача, за принципом екстериторіальності, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області прийняло рішення про відмову в призначенні пенсії за №104350006191 від 10.01.2023 у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Коментованим рішенням визначено страховий стаж позивача в розмірі 19 років 07 місяців і 05 днів, до страхового стажу не зараховано період роботи - згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 25.09.1978, оскільки на титульній сторінці трудової книжки запис щодо зміни прізвища зроблено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, яка затверджена наказом Держкомпраці СРСР за №162 від 20.06.1974. Згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 25.01.1997 не зараховано період роботи з 23.01.1997 по 30.08.2001, оскільки у записі про прийняття на роботу відсутнє найменування підприємства, чим порушено пункт 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 за №58. За доводами позивача періоди його роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 25.09.1978 та трудової книжки серії НОМЕР_2 від 25.01.1997 підлягають врахуванню до страхового стажу останнього, оскільки на особу не може покладатись відповідальність за неналежний порядок ведення трудових книжок на підприємствах. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 січня 2026 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області за №104350006191 від 10.01.2023 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 25.09.1978, а саме з 19.09.1978 по 06.06.1979, з 05.07.1979 по 21.04.1982, з 30.04.1982 по 01.07.1987, з 01.07.1982 по 29.12.1982, з 31.01.1983 по 05.04.1983, з 13.04.1983 по 12.10.1983, з 21.11.1983 по 15.03.1985, з 20.03.1985 по 13.08.1985, з 09.09.1985 по 01.04.1986, з 28.05.1986 по 25.06.1986, з 09.02.1987 по 01.05.1987, з 19.05.1987 по 20.05.1988, з 23.05.1988 по 20.04.1990, з 28.05.1990 по 05.07.1990, з 09.07.1990 по 21.11.1991, з 10.12.1991 по 14.07.1992, з 15.07.1992 по 11.12.1992 та згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_3 від 25.01.1997 з 23.01.1997 по 30.08.2001. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 з 03.01.2023 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права зазначив наступне. Так, в порушення вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, яка затверджена наказом Держкомпраці СРСР за №162 від 20.06.1974, у трудовій книжці позивача НОМЕР_2 від 25.09.1978 на титульній сторінці запис щодо зміни прізвища виконано з порушеннями, а саме - не зазначено дати та номера документа на підставі якого здійснено зміну. Також без додержання вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 за №58 в трудову книжку серії НОМЕР_2 від 25.01.1997 внесено запис про період роботи ОСОБА_1 з 23.01.1997 по 30.08.2001 без найменування підприємства, відтак, такий не підлягає врахуванню до страхового стажу. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити. Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави. Судом встановлені наступні обставини. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся 03.01.2023 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 за №1058-IV. До означеної заяви позивачем, серед іншого, долучено копії документів, що засвідчують набутий останнім стаж, необхідний для призначення пенсії, зокрема, копію трудової книжки серії НОМЕР_1 від 25.09.1978 та трудової книжки серії НОМЕР_2 від 25.01.1997. За наслідками розгляду заяви позивача від 03.01.2023 за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області прийнято рішення за №104350006191 від 10.01.2023 про відмову у призначенні пенсії. Як слідує зі змісту коментованого рішення необхідний страховий стаж згідно зі статтею 26 Закону №1058-IV становить 29 років, натомість страховий стаж ОСОБА_1 склав 19 років 07 місяців і 05 днів. За результатом розгляду документів, до страхового стажу не зараховано: - періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 25.09.1978, оскільки на титульній сторінці трудової книжки запис щодо зміни прізвища зроблено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, яка затверджена наказом Держкомпраці СРСР за №162 від 20.06.1974 - згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 25.01.1997 не зараховано період роботи з 23.01.1997 по 30.08.2001, оскільки у записі про прийняття на роботу відсутнє найменування підприємства, чим порушено пункт 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 за №58. Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 25.09.1978 позивач, у спірні періоди: - з 19.09.1978 по 06.06.1979 працював помічником закрійника в Київській обласній фабриці «Ремобувь»; - з 05.07.1979 по 21.04.1982 працював прийомником в Троєщинському відділенні «Откормочный совхоз им. Кирова»; - з 30.04.1982 по 01.07.1987 працював трактористом 4-го розряду Спеціалізованого комбінату підприємства комунально-побутового обслуговування автотранспортного господарства; - з 01.07.1982 по 29.12.1982 працював трактористом 4-го розряду Спеціалізованого комбінату підприємства комунально-побутового обслуговування м. Києва; - з 31.01.1983 по 05.04.1983 працював водієм трактора 4-го розряду; - з 13.04.1983 по 12.10.1983 працював трактористом 4-го розряду Спеціалізованого комбінату підприємства комунально-побутового обслуговування м. Києва; - з 21.11.1983 по 15.03.1985 працював в водієм трактора; - з 20.03.1985 по 13.08.1985 працював трактористом 4 розряду в Новомосковському Рай ДРСУ; - з 09.09.1985 по 01.04.1986 працював трактористом в Новомосковському УК №7; - з 28.05.1986 по 25.06.1986 працював машиністом 4 розряду в Боярському виробничому управлінні магістральних робіт; - з 09.02.1987 по 01.05.1987 працював швейцаром в Об`єднанні столових №5-05; - з 19.05.1987 по 20.05.1988 працював трактористом; - з 23.05.1988 по 20.04.1990 працював трактористом 2 класу на всіх марках тракторів в «Совхоз «Майдановский»; - з 28.05.1990 по 05.07.1990 прийнятий машиністом-трактористом 5 розряду в Київське спеціалізоване управління «Гадромеханізація» №638 Тресту «Укргідромеханізація»; - з 09.07.1990 по 21.11.1991 працював водієм другого класу в Київському ССМУ монтажного домобудування ППСМО «Украмонтажспецбудстрой»; - з 10.12.1991 по 14.07.1992 працював водієм на Заводі «Алмаз»; - з 15.07.1992 по 11.12.1992 працював водієм 2 класу транспортної групи в Інвестиційній фірмі «Укрінмаш». Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 25.01.1997 ОСОБА_1 , у спірні періоди з 23.01.1997 по 30.08.2001 працював водієм міжнародних перевезень в ТОВ «Вест-транс». Вважаючи протиправним та таким, що підлягає скасуванню рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області за №104350006191 від 10.01.2023 про відмову у призначенні пенсії за віком, ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне. Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (Закон №1058-IV). Згідно цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати 1) пенсія за віком, 2) пенсія по інвалідності, 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника (частина 1 статті 9 Закону №1058-IV). Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону №1058-IV. За змістом частини 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років. Частиною 1 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Відповідно до частини 3 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Вимогами частини 4 статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. З огляду на зміст вищевказаних положень, пенсійний вік позивача, на дату звернення за призначенням пенсії, становить 60 років, а відтак відповідно до статті 26 Закону №1058-IV необхідний страховий стаж для призначення пенсії за віком становить 29 років. За наслідками розгляду заяви позивача від 03.01.2023 за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області прийнято рішення за №104350006191 від 10.01.2023 про відмову у призначенні пенсії. Як слідує зі змісту коментованого рішення необхідний страховий стаж згідно зі статтею 26 Закону №1058-IV становить 29 років, натомість страховий стаж ОСОБА_1 склав 19 років 07 місяців і 05 днів. За результатом розгляду документів, до страхового стажу не зараховано: періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 25.09.1978, оскільки на титульній сторінці трудової книжки запис щодо зміни прізвища зроблено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, яка затверджена наказом Держкомпраці СРСР за №162 від 20.06.1974; згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 25.01.1997 не зараховано період роботи з 23.01.1997 по 30.08.2001, оскільки у записі про прийняття на роботу відсутнє найменування підприємства, чим порушено пункт 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 за №58. Надаючи оцінку аргументам відповідача щодо відмови у зарахуванні стажу та призначенні пенсії за віком, суд виходить із наступних підстав та мотивів. Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Так, в ОСОБА_1 є в наявності трудова книжка серії НОМЕР_1 від 25.09.1978 та трудова книжка серії НОМЕР_2 від 25.01.1997. Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 25.09.1978 позивач, у спірні періоди: з 19.09.1978 по 06.06.1979 працював помічником закрійника в Київській обласній фабриці «Ремобувь»; з 05.07.1979 по 21.04.1982 працював прийомником в Троєщинському відділенні «Откормочный совхоз им. Кирова»; з 30.04.1982 по 01.07.1987 працював трактористом 4-го розряду Спеціалізованого комбінату підприємства комунально-побутового обслуговування автотранспортного господарства; з 01.07.1982 по 29.12.1982 працював трактористом 4-го розряду Спеціалізованого комбінату підприємства комунально-побутового обслуговування м. Києва; з 31.01.1983 по 05.04.1983 працював водієм трактора 4-го розряду; з 13.04.1983 по 12.10.1983 працював трактористом 4-го розряду Спеціалізованого комбінату підприємства комунально-побутового обслуговування м. Києва; з 21.11.1983 по 15.03.1985 працював в водієм трактора; з 20.03.1985 по 13.08.1985 працював трактористом 4 розряду в Новомосковському Рай ДРСУ; з 09.09.1985 по 01.04.1986 працював трактористом в Новомосковському УК №7; з 28.05.1986 по 25.06.1986 працював машиністом 4 розряду в Боярському виробничому управлінні магістральних робіт; з 09.02.1987 по 01.05.1987 працював швейцаром в Об`єднанні столових №5-05; з 19.05.1987 по 20.05.1988 працював трактористом; з 23.05.1988 по 20.04.1990 працював трактористом 2 класу на всіх марках тракторів в «Совхоз «Майдановский»; з 28.05.1990 по 05.07.1990 прийнятий машиністом-трактористом 5 розряду в Київське спеціалізоване управління «Гадромеханізація» №638 Тресту «Укргідромеханізація»; з 09.07.1990 по 21.11.1991 працював водієм другого класу в Київському ССМУ монтажного домобудування ППСМО «Украмонтажспецбудстрой»; з 10.12.1991 по 14.07.1992 працював водієм на Заводі «Алмаз»; з 15.07.1992 по 11.12.1992 працював водієм 2 класу транспортної групи в Інвестиційній фірмі «Укрінмаш». Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 25.01.1997 ОСОБА_1 , у спірні періоди з 23.01.1997 по 30.08.2001 працював водієм міжнародних перевезень в ТОВ «Вест-транс». Щодо відмови ГУ ПФУ в Івано-Франківській області у зарахуванні до страхового стажу позивача періодів його роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 25.09.1978, апеляційний суд зазначає наступне. Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (Порядок №637). Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Виходячи з наведеної норми вказаного Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, застосовуються, в тому числі, у разі відсутності в трудовій книжці необхідних відомостей про роботу. В спірних періодах була чинною Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 за №162 (Інструкція №162). Так, відповідно до вказаної Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 за № 162: трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців; трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи проводяться акуратно, пір`яний чи кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору; в розділах «Відомості про роботу», «Відомості про нагородження», "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається; в графі 3 розділу «Відомості про роботу» у вигляді заголовка пишеться повне найменування підприємства; в графі 3 пишеться: «Прийнято або призначений в такий-то цех, відділ, підрозділ, ділянку, виробництво» із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади, на яку прийнято працівника, виробляються: для робітників - відповідно до найменуваннями професій, вказаних у Єдиному тарифно-кваліфікаційному довіднику робіт і професій робітників; для службовців - відповідно до найменуваннями посад, зазначених в Єдиної номенклатурі посад службовців, або відповідно до штатного розкладу; при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів; бланки трудових книжок і вкладишів до них зберігаються в бухгалтерії підприємства як документи суворої звітності і видаються за заявкою у підзвіт особі, відповідальній за ведення трудових книжок; після закінчення кожного місяця бухгалтерія вимагає від особи, відповідальної за ведення трудових книжок, звіту про наявність бланків трудових книжок і вкладишів до них, з додатком прибуткового ордера каси підприємства. На зіпсовані під час заповнення бланки трудових книжок і вкладишів до них складається акт. Згідно з пунктом 2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. Так, вперше трудова книжка заповнюється адміністрацією в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття його на роботу. На першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки записуються загальні дані про її власника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, фах, дата видачі книжки, підпис власника книжки, ставиться мокра печатка установи, що видала вперше трудову книжку. Відповідно до пункту 2.12 зазначеної вище Інструкції, зміни записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження здійснюються адміністрацією за останнім місцем роботи на підставі документів (свідоцтво про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я, по батькові та ін.) з посиланням на номер та дату цих документів. Вказані зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється попереднє прізвище, ім`я, по батькові чи дата народження і записуються нові дані. Посилання на відповідні документи записуються на внутрішній стороні обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства, установи, організації або спеціально уповноваженою ним особою і печаткою підприємства, установи, організації або печаткою відділу кадрів. Пунктом 18 постанови Ради Міністрів Української РСР і Всесоюзної Центральної Ради професійних спілок «Про трудові книжки робітників і службовців» від 06.09.1973 за № 656 передбачено, що відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність. Аналогічні положення містяться в пункті 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 за № 301, згідно якого відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання та видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність. В спірному випадку, на першій сторінці трудової книжки серії НОМЕР_1 від 25.09.1978 зазначено російською мовою прізвище, ім`я та по батькові « ОСОБА_2 », « ОСОБА_3 », « ОСОБА_4 » « ОСОБА_5 ». При цьому в графі « ОСОБА_6 » прізвище « ОСОБА_2 ». Також на цій першій сторінці трудової книжки міститься запис: « ОСОБА_7 свидетельства о браке VII-KM-315620 Шевченкивского РОВД фамилия Халявка изменена на Кравоцов», що дослівно у перекладі з російської мови на українську означає «Згідно свідоцтва про шлюб НОМЕР_4 ОСОБА_8 прізвище ОСОБА_2 змінено на ОСОБА_3 ». Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами відповідача, що запис на першій сторінці трудової книжки серії НОМЕР_1 від 25.09.1978 про зміну прізвища вчинений з недотриманням Інструкції, оскільки не містить дати документу на підставі якого здійснювалась зміна прізвища. Втім, колегія суддів зазначає, що такий запис містить інші ідентифікуючі ознаки документу, зокрема, серію та номер свідоцтва про шлюб НОМЕР_4 . Водночас, з огляду на зміст документів, наданих позивачем разом із заявою від про призначення пенсії за віком, пенсійний орган мав можливість встановити підстави зміни прізвища позивача. Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на те, що запис про зміну прізвища трудової книжки серії НОМЕР_1 від 25.09.1978, а також написання прізвища " ОСОБА_3 " вчинено не позивачем, а представником роботодавця. При цьому, Інструкція не передбачає наслідків для особи, на яку оформлено трудову книжку, за порушення порядку ведення такої трудової книжки, тим паче за таке несуттєве порушення. Суд апеляційної інстанції наголошує, що з огляду на вказані вище положення Інструкції №162 та Порядку №637, що важливим для врахування відповідного періоду роботи особи до її страхового стажу, що дає право на пенсію, є наявність відповідних записів у трудовій книжці щодо такої роботи, а не якість оформлення трудової книжки працівника його роботодавцем. Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, зазначеній в постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а, від 19.12.2019 у справі № 307/541/17. Апеляційний суд також враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України). Щодо доводів ГУ ПФУ в Івано-Франківській області щодо неврахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів його роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 25.01.1997, оскільки у записі про прийняття на роботу відсутнє найменування підприємства, апеляційний суд зазначає наступне. В спірних періодах була чинною Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 за №58 (Інструкція №58). За змістом пункту 2.14. Інструкції №58 У графі 3 розділу «Відомості про роботу» як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 пишеться: «Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво» із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у «Класифікаторі професій». Як вже зазначалось апеляційним судом, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця. Згідно запису №1 трудової книжки серії НОМЕР_2 від 25.01.1997 ОСОБА_1 з 23.01.1997 прийнятий на роботу водієм міжнародних перевезень, а згідно запису №2 позивач з 30.08.2001 звільнений з роботи за власним бажанням. Колегія суддів наголошує на тому, що як положеннями Інструкції №58, передбачено засвідчення печаткою запису про звільнення працівника з роботи. Окрім цього, апеляційний суд зазначає, що записи у трудовій книжці про період роботи ОСОБА_1 з 23.01.1997 по 30.08.2001 є чіткими та без виправлень. При тому, записи №1-2 додаткові засвідчені печаткою ТОВ «Вест-транс» із внесеними до неї відомостями про підприємство, де працював позивач, що відповідає вимогам Інструкції №58. Відтиск печатки на записі №1 також містить відомості про таке найменування підприємства - ТОВ «Вест-транс», що в сукупності є достатнім підтвердженням періоду роботи позивача на вказаному підприємстві. Записи №№1, 2 внесені в у хронології зростання календарних дат і порядкових номерів запису. Між ними відсутні інші записи, які б могли поставити під сумнів прийняття ОСОБА_1 на роботу на інше підприємство відмінне від того, назва якого нанесена на печатці суб`єкта господарювання, якою засвідчено запис про звільнення. Не зазначення у трудовій книжці позивача у графі 3 розділу «Відомості про роботу» при вчиненні запису №1 повного найменування підприємства, на переконання суду, не може бути єдиною обставиною, яка б сама по собі свідчила про недостовірність такого запису та ставити під сумнів період трудової діяльності позивача з 23.01.1997 по 30.08.2001 в цілому. Відтак, підлягають врахуванню до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 25.09.1978, а саме з 19.09.1978 по 06.06.1979, з 05.07.1979 по 21.04.1982, з 30.04.1982 по 01.07.1987, з 01.07.1982 по 29.12.1982, з 31.01.1983 по 05.04.1983, з 13.04.1983 по 12.10.1983, з 21.11.1983 по 15.03.1985, з 20.03.1985 по 13.08.1985, з 09.09.1985 по 01.04.1986, з 28.05.1986 по 25.06.1986, з 09.02.1987 по 01.05.1987, з 19.05.1987 по 20.05.1988, з 23.05.1988 по 20.04.1990, з 28.05.1990 по 05.07.1990, з 09.07.1990 по 21.11.1991, з 10.12.1991 по 14.07.1992, з 15.07.1992 по 11.12.1992 та згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 25.01.1997 з 23.01.1997 по 30.08.2001. Отож, колегія суддів констатує, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області за №104350006191 від 10.01.2023 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком є необґрунтованим та підлягає скасуванню. Пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку (пункт 1 частини 1 статті 45 Закону №1058-IV). Згідно наявної в матеріалах пенсійної справи позивача копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_5 від 12.01.2001, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , відтак станом на дату звернення із заявою про призначення пенсії від 03.01.2025, останньому виповнилось необхідних 60 років. Також загальний страховий стаж ОСОБА_1 згідно оскаржуваного рішення становить 27 років 10 місяців і 22 дні. Загальна тривалість періодів роботи позивача, які підлягають зарахуванню до страхового стажу становить 4 роки, 2 місяці, 17 днів (з 14.10.1992 по 31.12.1996). Додавши їх до вже врахованого стажу (27 років 10 місяців і 22 днів), апеляційний суд зазначає, що загальний страховий стаж позивача складе 32 роки, 1 місяць, 9 днів, і такий є достатнім для призначення останній пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003. Таким чином, проаналізувавши вищезазначені нормативно-правові акти, колегія суддів апеляційної інстанції вважає вірним рішення суддів першої інстанції щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 25.09.1978, а саме з 19.09.1978 по 06.06.1979, з 05.07.1979 по 21.04.1982, з 30.04.1982 по 01.07.1987, з 01.07.1982 по 29.12.1982, з 31.01.1983 по 05.04.1983, з 13.04.1983 по 12.10.1983, з 21.11.1983 по 15.03.1985, з 20.03.1985 по 13.08.1985, з 09.09.1985 по 01.04.1986, з 28.05.1986 по 25.06.1986, з 09.02.1987 по 01.05.1987, з 19.05.1987 по 20.05.1988, з 23.05.1988 по 20.04.1990, з 28.05.1990 по 05.07.1990, з 09.07.1990 по 21.11.1991, з 10.12.1991 по 14.07.1992, з 15.07.1992 по 11.12.1992 та згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 25.01.1997 з 23.01.1997 по 30.08.2001; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 з 03.01.2023 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає. Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 січня 2026 року у справі № 300/8244/23 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя О. І. Довга судді І. І. Запотічний Т. І. Шинкар