Постанова 4857 № 460/15395/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 460/15395/24 пров. № А/857/55047/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі : головуючого судді : Кухтея Р.В., суддів : Носа С.П., Шевчук С.М., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року (ухвалене головуючою-суддею Поліщук О.В. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Рівне) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУ ПФУ, відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ про відмову у призначенні пенсії №172650006213 від 05.06.2024 на виконання рішення суду від 27.12.2023 по справі №460/12854/23 та зобов`язати відповідача призначити йому з 08.02.2023 пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон №796-ХІІ). Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 25.11.2025 позовні вимоги були задоволені повністю. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ПФУ подало апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та ухвалити постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що відповідно до статей 44, 64 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV) було проведено перевірку достовірності видачі довідки №379 від 16.02.2023 про факт проживання позивача в селищі Томашгород з 26.04.1986 по даний час, за наслідками чого підтверджено факт проживання позивача в селищі Томашгород Сарненського району Рівненської області у період з 26.04.1986 по 02.06.1986 та з 14.11.1990 по даний час. Крім того, відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №160 від 16.02.2023, позивач проходив дійсну військову службу у період з 28.06.1987 по 03.06.1989, місце проходження не зазначено. Також, згідно з дипломом НОМЕР_1 , позивач навчався у професійно технічному училищі №11 у м. Рівне, територія якого не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення. У свою чергу, згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 , у період з 15.03.1990 по 01.10.1990 позивач працював на Харківському мотобудівному заводі "Серп і молот", територія якого не відноситься до радіоактивно забрудненої зони (чиста зона). Наведені вище обставини в сукупності, спростовують факт постійного проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років станом на 01.01.1993. Позивач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк. Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного. З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є потерпілим від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 , виданим Рівненською обласною державною адміністрацією 25.10.2022. 23.02.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ. Рішенням відповідача №172650006213 від 02.03.2023 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку у зв`язку з не підтвердженням факту проживання в зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років станом на 01.01.1993. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 27.12.2023 у справі №460/12854/23, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2024 визнано протиправним рішення ГУ ПФУ в Рівненській області № 172650006213 від 02.03.2023 та зобов`язано відповідача повторно розглянути питання щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на підставі заяви від 23.02.2023, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. 05.06.2024 на виконання рішення суду у справі №460/12854/23, відповідачем прийнято рішення №172650006213, яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ у зв`язку з відсутністю необхідного періоду проживання у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993. У спірному рішенні відповідачем зазначені мотиви його прийняття, а саме : до періоду проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення не зараховано періоди проживання на підставі довідки №379 від 16.02.2023, виданої Рокитнівською селищного радою, оскільки згідно з актом перевірки факту проживання №1700-1102-1/1609 від 07.03.2023 виявлено розбіжності періодів проживання зазначених в довідці та будинкових книгах. Таким чином, наданими документами не підтверджено постійне проживання позивача в селищі Томашгород Сарненського району Рівненської області. Період постійного проживання (роботи) заявника у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить - 2 роки 2 місяці 25 днів (з 26.04.1986 по 02.06.1986 та з 14.11.1990 по 31.12.1992), чого не достатньо для визначення права на зниження пенсійного віку. Вважаючи протиправним оспорюване рішення, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з даним позовом. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції врахував те, що питання наявності у позивача права на зниження пенсійного віку як потерпілому внаслідок Чорнобильської катастрофи вже було предметом дослідження судом в адміністративній справі №460/12854/23, де судом встановлено, що факт проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення лише 3 роки, як власника посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що дає позивачу право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку додатково на 1 рік за 2 повні роки проживання в такій зоні, але не більше 6 років. Суд дійшов висновку, що при зверненні із заявою про призначення пенсії від 23.02.2023 позивач досягнув віку 54 років, підтвердив право на зниження пенсійного віку на 6 років та наявність страхового стажу понад 24 років, а тому приймаючи оспорюване рішення, відповідач діяв всупереч вимог Конституції України та Закону №796-XII, а також без урахування висновків суду, викладених у рішенні Рівненського окружного адміністративного суду від 27.12.2023 по справі №460/12854/23, чим порушив право позивача на соціальний захист. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного. Статтею 49 Закону №796-ХІІ визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Згідно абз.1 ч.1 ст.55 Закону №796-ХІІ, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Відповідно до ч.1 ст.26 Закону №1058-IV, право на пенсію за віком мають особи після досягнення віку 60 років з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - за наявності страхового стажу не менше 31 року. Абзацом п`ятим пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІ передбачено, що особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у такому порядку: 3 роки (початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років Колегія суддів зазначає, що єдиною підставою для відмови у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку, за змістом оспорюваного рішення ГУ ПФУ, було не підтвердження факту проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років. Однак, колегія суддів вважає такі покликання пенсійного органу безпідставними, з огляду на наступне. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів Української РСР №106 від 23.07.1991 "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи", селище Томашгород Сарненського району Рівненської області дійсно відноситься до зони гарантованого добровільного відселення. Судом встановлено, що факт проживання позивача на території зони гарантованого добровільного відселення (селище Томашгород Сарненського району Рівненської області) згідно висновків Акта перевірки факту проживання для призначення пенсії згідно Закону №796-ХІІ за №1700-1102-1/1609 від 07.03.2023 в будинкових книгах для прописки громадян по селищі Томашгород Рокитнівського району Рівненської прослідковуються записи по ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і зазначено реєстрацію за місцем проживання - в селищі Томаштород Сарненського (колишнього Рокитнівського) району Рівненської області з 26.04.1986 по 02.06.1986 року та з 14.11.1990 по даний час. Таким чином, як вірно встановлено судом першої інстанції, підтверджений довідкою №379 від 16.02.2023 період проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення становить 32 роки 04 місяці 11 днів (з 26.04.1986 по 02.06.1986 та з 14.11.1990 по 16.02.2023 (день видачі довідки)), визнається відповідачем згідно з Актом № 1700-1102-1/1609, а тому позивач набув право на зниження пенсійного віку на 6 років. Згідно п.3 ч.1 ст.11 Закону №796-XII, до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років. Виходячи із змісту правовідносин, які регулюються Законом №796-ХІІ, для отримання особою статусу постраждалого від Чорнобильської катастрофи обов`язковий період проживання та роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26.04.1986. Отже, щодо проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом 3 років станом на 01.01.1993, то його необхідно обраховувати з 26.04.1986 по 01.01.1993. Вказане пов`язане із поняттям виникнення зони гарантованого добровільного відселення, яке згідно чинного законодавства нерозривно пов`язано із моментом аварії на Чорнобильській АЕС. Відповідно до ст.15 Закону №796-XII, підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Згідно ч.3 ст.65 Закону №796-XII, посвідчення «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом. Зазначене кореспондується зі змістом пункту 2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №501 від 25.08.1992. Колегія суддів зазначає, що у позивача наявне посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи. Відтак, позивач має право на пільги та компенсації, встановлені Законом №796-ХІІ для осіб, які постійно проживають та постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення, в тому числі і право на пенсію зі зниженням пенсійного віку. Відповідач щодо наявності у позивача статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи та чинності посвідчення не заперечує. Спірним є питання проживання (роботи) позивача не менше трьох років у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993. Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок № 22-1). Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії встановлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Відповідно до п.п.7 п.2.1 розд.ІІ Порядку №22-1, документами, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, для потерпілих від Чорнобильської катастрофи є: Згідно абз.9 п.п.5 п.2.1 розд.ІІ Порядку №22-1, документами, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи є : для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення; для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування; для осіб, які евакуйовані із зони відчуження у 1986 році, додаються документи, видані Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону №796-ХІІ). Таким чином, підставою для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні радіаційного забруднення. Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19.09.2024 по справі №460/23707/22, від 11.11.2024 по справі №460/19947/23. У постановах від 19.09.2019 по справі №556/1172/17, від 11.03.2024 по справі №500/2422/23, від 19.09.2024 по справі №460/23707/22, від 02.10.2024 по справі №500/551/23 Верховний Суд також зазначив, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує з фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням, або у зв`язку з роботою в такій місцевості. При цьому зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи. Як вірно встановлено судом, питання наявності у позивача права на зниження пенсійного віку як потерпілому внаслідок Чорнобильської катастрофи вже було предметом дослідження судом в адміністративній справі №460/12854/23. Вказаним рішенням факт видачі ОСОБА_1 уповноваженим органом держави посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" підтверджує факт його проживання або роботи станом на 01.01.1993 у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років. Доказів скасування або анулювання виданого позивачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи суду надано не було. Отже, матеріалами справи підтверджено факт проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення лише 3 роки, як власника посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що дає позивачу право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку додатково на 1 рік за 2 повні роки проживання в такій зоні, але не більше 6 років. При цьому, згідно з резолютивною частиною рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27.12.2023 по справі №460/12854/23 відповідача було зобов`язано повторно розглянути питання щодо призначення позивачу пенсії за віком на підставі заяви від 23.02.2023, з урахуванням висновків суду, викладених у такому рішенні. Разом з тим, оспорюваним рішенням пенсійного органу стверджується, що відповідні висновки суду (щодо підтвердження факту проживання (роботи) позивача у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше трьох років) не були враховані відповідачем при повторному розгляді питання щодо призначення позивачу пенсії за віком на підставі заяви від 23.02.2023. Також суд враховує, що обов`язковою умовою призначення пенсії на пільгових умовах згідно статті 55 Закону №796-XII також є наявність у особи відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Згідно ст.26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31.12.2017. Починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 01.01.2023 по 31.12.2023 - не менше 30 років. В силу вимог абз.5 п.2 ч.1 ст.Закону №796-XII, позивач має право на зменшення на 6 років як пенсійного віку, так і страхового стажу. Тобто, для призначення пенсії на пільгових умовах позивач повинен мати страховий стаж в розмірі 24 роки, оскільки пенсійного віку - 54 років позивач досягнув у 2023 році. Суд першої інстанції слушно зауважив, що згідно оспорюваного рішення, наданими позивачем документами підтверджено наявність у нього страхового стажу 29 років 08 місяців 02 дні. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що при зверненні із заявою про призначення пенсії від 23.02.2023 позивач досягнув віку 54 років, підтвердив право на зниження пенсійного віку на 6 років та наявність страхового стажу понад 24 років, а тому відповідач приймаючи оспорюване рішення діяв всупереч вимог Конституції України та Закону №796-XII, а також без урахування висновків суду, викладених у рішенні Рівненського окружного адміністративного суду від 27.12.2023 по справі № 460/12854/23, чим порушив право позивача на соціальний захист. При цьому, колегія суддів зазначає, що в оспорюваному рішенні відповідач не покликається на обставини проходження позивачем дійсної військової служби, його навчання у професійно технічному училищі №11 у м. Рівне та роботи на Харківському мотобудівному заводі "Серп і молот". З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог. Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.3 ч.6 ст.12 КАС України, дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу. Керуючись ст.ст.12, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року по справі №460/15395/24 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос С. М. Шевчук