Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 500/1119/26

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 500/1119/26 пров. № А/857/21958/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Гудима Л.Я., суддів: Мандзія О.П., Онишкевича Т.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львів апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 березня 2026 року про повернення позовної заяви, головуючий суддя Грицюк Р.П., постановлена у м. Тернопіль, у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Тернопільській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,- В С Т А Н О В И В: Позивач ГУ ДПС у Тернопільській області звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу. Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 березня 2026 року позовну заяву до відкриття провадження у справі залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків шляхом виконання ГУ ДПС у Тернопільській області вимог ч. 2 ст. 161 КАС України і скерування позову відповідачу ОСОБА_1 за зареєстрованою з 21.10.2004 року адресою його місця проживання: АДРЕСА_1 . На виконання ухвали суду 20.03.2026 року надійшла заява ГУ ДПС у Тернопільській області про усунення недоліків, у якій зазначено про відсутність підстав для скерування позовної заяви ОСОБА_1 за вказаною органами міграційної служби адресою його місця проживання, оскільки така надіслана за його податковою адресою. Доказів надіслання відповідачу позовної заяви за адресою: АДРЕСА_1 у визначені в ухвалі від 09.03.2026 строки суду не надано. Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 березня 2026 року позовну заяву Головного управління ДПС у Тернопільській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу повернуто позивачу. Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою суду першої інстанції, ГУ ДПС у Тернопільській області подало апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржена ухвала винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповністю досліджені обставини справи, просить зазначену ухвалу скасувати та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що податковою адресою фізичної особи є адреса, внесена при реєстрації в Державному реєстрі фізичних осіб платників податків (далі ДРФО). Згідно даних ДРФО місце проживання, а відповідно і податковою адресою ОСОБА_1 є: 47266, c. Курівці, Тернопільський район, Тернопільська область (інформація міститься в матеріалах справи). Інформація про номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти в Державному реєстрі відсутня, контролюючий орган не володіє іншою інформацією, окрім зазначеної у позовній заяві. На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. Приймаючи оскаржену ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач ГУ ДПС у Тернопільській області не використав всіх законних можливостей для виконання вимог КАС України при зверненні до суду із цим позовом, не усунув недоліків позовної заяви. Такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та є помилковими, виходячи з наступного. Як встановлено статтями 160, 161 КАС України позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. В позовній заяві зазначаються: найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб`єкта владних повноважень; зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача; у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб`єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт; власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Згідно із приписами статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу. Позовна заява повертається позивачеві, зокрема якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Так, ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 березня 2026 року позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків шляхом скерування позову відповідачу ОСОБА_1 за зареєстрованою з 21.10.2004 року адресою його місця проживання: АДРЕСА_1 . Приймаючи вказану ухвалу, суд виходив з того, що за відомостями з Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований з 21.10.2004 за адресою: АДРЕСА_1 . Так, згідно пункту 45.1 статті 45 ПК платник податків - фізична особа зобов`язана визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більш однієї адреси. Відповідно до пункту 70.1 статті 70 ПК центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків. До облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) вноситься інформація, зокрема про місце проживання, а для іноземних громадян - також громадянство (підпункт 70.2.4 пункт 70.2 статті 70 ПК). Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику) (пункт 42.2 статті 42 ПК). Згідно з абзацом 6 пункту 42.4 статті 42 ПК у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. При цьому, відповідно до положень пункту 70.7. статті 70.7 ПК України фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Як підтверджується матеріалами справи, згідно даних ДРФО місце проживання, а відповідно і податковою адресою ОСОБА_1 є: 47266, c. Курівці, Тернопільський район, Тернопільська область. Колегія суддів звертає увагу, що надіслане контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу платника податків, яка відповідає даним Державного реєстру та облікової картки платника, вважається врученим також у разі неможливості вручення адресату такого відправлення після проставлення поштовим органом відповідної відмітки з датою та причиною невручення. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі №640/8096/19. Фактичною підставою для повернення позовної заяви був установлений судом попередньої інстанції факт реєстрації місця перебування відповідача за іншою адресою. Разом з тим, у такому випадку стягнення податкового боргу у судовому порядку є єдиним способом стягнення податкового боргу, оскільки в протилежному випадку можна зробити висновок, що відсутність зареєстрованого місця перебування (проживання) звільняє платника податків від сплати податкового зобов`язання (податкового боргу). З урахуванням наведених приписів ст.ст. 70, 42 ПК України, суд наділений ширшими повноваженнями, чим податкові органи щодо виклику і повідомлення сторін у судове засідання, в тому числі і у разі відсутності зареєстрованого місця проживання (перебування). Згідно ч. 1 ст. 124 КАС України судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями. Відповідно до ст. 130 КАС України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. Повертаючи позовну заяву, суд попередньої інстанції не надав оцінки доводам позивача щодо неможливості встановлення місця проживання відповідача, та не врахував використання позивачем всіх законних можливостей для виконання вимог КАС України при зверненні до суду з цим позовом. Таким чином, колегія суддів вважає про те, що суд попередньої інстанції дійшов помилкового висновку щодо залишення позовної заяви без руху, в результаті чого помилкового застосував норми ст. 169 КАС України та повернув позовну заяву. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначено, що "надмірний формалізм" може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах "Zubac v. Croatia", "Beles and Others v. the Czech Republic", №47273/99, пп. 50-51 та 69, та "Walchli v. France", № 35787/03, п. 29). При цьому, ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Натомість надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя. У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення у справі "Kutic v. Croatia", заява №48778/99, пункт 25). Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має "застосовуватися на практиці і бути ефективним". Для того щоб право на доступ було ефективним, особа "повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права" (рішення у справах "Bellet v. France" та "Nunes Dias v. Portugal"). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі "Perez de Rada Cavanilles v. Spain"). Відтак, приймаючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд попередньої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивач у встановлений строк не усунув недоліки вказані судом в ухвалі про залишення позовної заяви без руху. Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України). Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд попередньої інстанції дійшов помилкового висновку про повернення позовної заяви, чим допустив порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а тому судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області задовольнити, ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 березня 2026 року про повернення позовної заяви у справі №500/1119/26 скасувати та справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги. Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи. Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді О. П. Мандзій Т. В. Онишкевич