Постанова 4857 № 346/1330/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 346/1330/25 пров. № А/857/21010/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого-судді: Кухтея Р.В. суддів: Носа С.П., Шевчук С.М., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 07 травня 2025 року (ухвалене головуючою-суддею Махно Н.В. в порядку ч.4 ст.229 КАС України у м. Коломия, повний текст судового рішення складено 12 травня 2025 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_3 №331/25 від 10.03.2025 у справі про адміністративне правопорушення. Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 07.05.2025 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та ухвалити постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що для складення протоколу його примусово, в супроводі поліції було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_4 , 10.03.2025 о 15 год в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 стосовно нього, було складено оспорювану постанову. Зазначає, що діючим законодавством України передбачена процедура розгляду справ про адміністративне правопорушення, яка в даному випадку не була дотримана. Вказує, що його підпис на протоколі здійснено ним недобровільно, складений стосовно нього протокол про адміністративне правопорушення не містить жодних доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, Також зазначає, що жодних викликів (повісток) ані особисто, ані поштою не отримував. Він був позбавлений права при розгляді адміністративної справи надавати пояснення, заперечення та докази на свою користь. Вказує, що він був позбавлений права на правову допомогу. Також, при розгляді справи та визначенні штрафу не було з`ясовано рівень доходів, а також наявність чи відсутність на його утриманні інших осіб. Звертає увагу на те, що має місце неспівмірність розміру штрафу та тяжкість проступку, адже штраф у 17000,00 грн є занадто великим. Вказує, що крім того він не мав можливості ознайомитись із матеріалами адміністративної справи, надати свої міркування, докази, залучити адвоката для отримання правової допомоги при розгляді адміністративної справи, що є суттєвим порушенням його права на захист. Відповідач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк. З урахуванням положень п.1 ч.1 ст.311, ст.286 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного. З матеріалів справи видно, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 №331/25 від 10.03.2025 позивача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.2101 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. Вважаючи протиправною оспорювану постанову, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з вимогою про її скасування. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог повністю, суд першої інстанції виходив з того, що порушення позивачем законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинення ним адміністративного правопорушення, в особливий період, передбаченого ч.3 ст.2101 КУпАП, підтверджено належними та допустимими доказами, а оспорювана постанова є законною. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію встановлена статтею 2101 КУпАП, за змістом частини третьої якої, вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Спеціальним законом, який визначає обов`язки громадян щодо здійснення мобілізації в особливий період, є Закон України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію №3543-XII від 21.10.1993 (далі - Закон №3543, зі змінами та доповненнями згідно Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку №3633-IX від 11.04.2024). Згідно дефініції, наведеної в абз.5 ч.1 ст.1 Закону №3543-XII, особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій. Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 Про введення воєнного стану в Україні на території України введено воєнний стан з 24.02.2022, який триває і досі. Законом України Про затвердження Указу Президента України Про загальну мобілізацію №2105-IX від 03.03.2022 затверджено Указ Президента України №65/2022 від 24.02.2022 Про загальну мобілізацію, яким оголошено проведення загальної мобілізації, яка триває і досі. Відтак, з цієї дати діє воєнний стан, а тому порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію є підставою для притягнення до відповідальності за ч.3 ст.2101 КУпАП. Відповідно до абз.1 ч.1 ст.22 Закону №3543-XII, громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду. Крім того, в абз.7 ч.3 ст.22 Закону №3543-XII зазначено, що у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк. Отже, у громадян України, у тому числі у військовозобов`язаних, яким є позивач, існує обов`язок з`являтися за викликом до ТЦК та СП у зазначені в повістці строк та місце. У разі невиконання обов`язку громадян щодо прибуття до ТЦК та СП у строки, зазначені в отриманих ними документах, настає відповідальність за ч.3 ст.2101 КУпАП. Порядок перевірки військово-облікових документів та вручення військовозобов`язаним повісток в особливий період регулюється Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024 (далі - Порядок №560). Згідно п.41 Порядку №560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є : 1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки, а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки; 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку : день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання. Відтак, вказаним Порядком врегульований порядок оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, відповідно до вимог якого у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку, день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання (за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку) особи вважається днем отримання такого поштового відправлення (повістки). Системний аналіз приведених вище норм дає підстави для висновку, що у випадку направлення повістки засобами поштового зв`язку, належним підтвердженням оповіщення військовозобов`язаного про виклик до ТЦК та СП є документи від поштового оператора про особисте отримання поштового відправлення, відмітка у поштовому повідомленні про відмову від його отримання або відмітка у поштовому повідомленні про відсутність особи за адресою. Як видно з матеріалів справи, відповідач до відзиву на позовну заяву додав трекінг відстеження №7816200070726, з якого вбачається, що 06.02.2025 повістку повернуто відправнику (одержувач відсутній за вказаною адресою). Повістка була надіслана за зареєстрованою адресою проживання позивача, поштове повідомлення повернуто у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою. Отже, враховуючи приведені вище норми, позивач повинен був прибути за повісткою, проте, не прибув у визначений в повістці час, відтак допустив порушення вимог законодавства України про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Відтак, в розумінні п.41 Порядку №560, позивач вважається належно оповіщеним про виклик до ТЦК та СП, проте не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також відсутні поважні причини його неприбуття. З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень ч.3 ст.272 КАС України, судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтею 286 цього Кодексу (особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності), набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені. Керуючись ст.ст. 286, 272, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 07 травня 2025 року по справі №346/1330/25 - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена. Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос С. М. Шевчук