Постанова Київський апеляційний суд № 755/18608/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 травня 2026 року м. Київ Унікальний номер справи № 755/18608/25 Апеляційне провадження № 22-ц/824/4738/2026 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б., суддів - Євграфової Є.П., Саліхова В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Галаган В.І., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги, - в с т а н о в и в : У вересні 2025 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Євро-Реконструкція» заборгованість за послугу з постачання теплової енергії, гарячої води, абонентського обслуговування у розмірі 29 308,63 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 5 196,89 грн., 3 % річних в розмірі 1 397,82 грн., судовий збір у розмірі 3 028,00 грн. (а.с. 1-5). Позовні вимоги обґрунтовував тим, що ТОВ «Євро-Реконструкція» здійснює надання послуг з централізованого опалення/теплової енергії та постачання гарячої води в будинку АДРЕСА_1 , у тому числі й кв. АДРЕСА_2 . ОСОБА_1 набув право власності на вказану квартиру на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Куліковою Я.В., 04.10.2024 за №

272. Станом на 04.10.2024 року у споживачів існувала заборгованість за надані комунальні послуги до квартири АДРЕСА_3 , яка до даного часу не сплачена. З жовтня 2014 року не вносилась плата за отримані послуги з постачання теплової енергії, з вересня 2020 року за гаряче водопостачання, з листопада 2021 року за абонентське обслуговування, в результаті чого утворилась заборгованість станом на 12.11.2024 року в розмірі 29 308,63 грн., з яких: 22 602,13 грн. - теплова енергія, 5 252,30 грн. - гаряча вода, 1 454,20 грн. - абонентська плата. Разом з тим, інфляційна складова боргу становить 5 196,89 грн., 3 % річних 1 397,82 грн. (а.с. 1-5). 20 жовтня 2025 року до суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Горобей Р.Г. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання просила відмовити в задоволенні позову, стягнути витрати на правничу допомогу (а.с. 58-70). На обґрунтування відзиву зазначала, що відповідач набув право власності на квартиру77, по АДРЕСА_1 , лише 04.10.2024 року, тобто, за заявлений період та за вказаною адресою не був споживачем послуг позивача, тому не має жодних зобов`язань перед позивачем у період до 04.10.2024 року, а відтак, є неналежним відповідачем у справі. Відповідач не зобов`язаний сплачувати заборгованість до 04.10.2024 року та нараховані інфляційні втрати, 3 % річних, так як набув право власності на квартиру лише 04.10.2024 року. Фактично, права позивача були порушені ще в жовтні 2014 року, тому позивач пропустив строк позовної давності, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог. Відповідачем 17.10.2025 року сплачено 1 119,80 грн. на міжнародний номер банківського рахунку ТОВ «Євро-Реконструкція», зазначений в позовній заяві (а.с. 58-70). 28 жовтня 2025 року надійшла відповідь на відзив від представника ТОВ «Євро-Реконструкція» - адвоката Кравченко О.П., в якій остання підтримувала позовні вимоги (а.с. 78-82). Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2025 року у задоволенні позову ТОВ «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги - відмовлено. Стягнуто з ТОВ «Євро-Реконструкція» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000, 00 грн. (а.с. 102-108). Не погодившись з рішенням районного суду, 17 листопада 2025 року представник ТОВ «Євро-Реконструкція» - адвокат Кравченко О.П. звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій містяться також заперечення на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2025 року про відкриття провадження у частині відмови у задоволенні клопотання про витребування доказів, в якій остання просила скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги та відмовити відповідачу в стягненні витрат на правничу допомогу (а.с. 113-117). На обґрунтування вимог апеляційної скарги вказувала, що в ухвалі Дніпровського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2025 року суд першої інстанції зазначив, що вважає безпідставним клопотання позивача про витребування додаткових доказів задля встановлення потенційних відповідачів у справі, оскільки суд не наділений правом на пошук та визначення сторін у справі. Однак, апелянт вважає такі висновки суду незаконними та упередженими, оскільки прийняте судом рішення про відмову у задоволенні позову призвело до неналежного розгляду справи. Звертала увагу, що разом з відзивом на позовну заяву відповідач ОСОБА_1 не надав до суду копії укладеного ним договору купівлі-продажу квартири від 04.10.2024 року та доказів того, що на момент укладення ним договору заборгованість за надані до квартири комунальні послуги була відсутня, а також доказів того, що він, купуючи квартиру із боргом, зобов`язувався погасити наявну заборгованості попереднього власника квартири. Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач вказав, що квартира була двічі відчужена її попередніми власниками, у тому числі, відповідачем ОСОБА_1 , із наявною заборгованістю за надані до квартири комунальні послуги, що суперечить п. 1.4. укладеного ним договору купівлі-продажу від 13.11.2024 року, в якому зазначено,що продавець свідчить, що відчужувана квартира боргом за комунальні послуги та інші послуги і податки не обтяжена. Також, ні відповідач ОСОБА_1 , ні попередній власник, який продав 04.10.2024 року квартиру ОСОБА_1 , всупереч вимогам чинного законодавства, не повідомляли ТОВ «Євро-Реконструкція» про зміну власників квартири та будь-яких документів, з метою їх ідентифікації до теплопостачальної організації не надавали, тому позивач з метою захисту свої прав був змушений звернутись до суду з даним позовом. Крім того, з метою встановлення потенційного складу відповідачів по справі та подальшого залучення їх до участі по справі, позивач разом з позовом, двічі подавав до суду клопотання про витребування доказів по справі, а саме копії посвідченого приватним нотаріусом КМНО Куліковою Я.В. 04.10.2024 за № 272 договору купіль-продажу квартир за адресою: АДРЕСА_4 . Відповідно до наданого новим власником квартир ОСОБА_2 ТОВ «Євро-Реконструкція» договору купівлі-продажу квартири від 13.11.2024 року позивачу стало відомо, що колишнім власником квартири в період виникнення заборгованості з 04.10.2024 по 12.11.2024 року був відповідач ОСОБА_1 , а відповідно, саме у цей період він був споживачем комунальних послуг, які надаються до квартири, та належним відповідачем по справі про стягнення заборгованості у цей період та в межах заявлених позивачем позовних вимов в цілому. Згідно наявної Інформації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, яка була отримана позивачем 25.08.2025, відомості про колишніх власників квартири відсутні. Відповідно до отриманих позивачем відомостей з Реєстру територіальної громади м. Києва за період з 01.01.2024 по 12.11.2024 за адресою: АДРЕСА_4 , особи, місце проживання яких зареєстровано у квартирі - відсутні. Відтак, оскільки ОСОБА_1 після набуття ним права власності до ТОВ «Євро-Реконструкція» з метою його ідентифікації, як власника квартири не звертався та копії договору купівлі-продажу ним квартири від 04.10.2024 не надвав, у ТОВ «Євро-Реконструкція» з об`єктивних притичин, що не залежить від його волі, відсутні відомості про колишніх власників та мешканців квартири, які з жовтня 2014 року по 03.10.2024 не сплачували комунальні послуги, а відповідно позивач правомірно звернуся із позовом до суду саме до ОСОБА_1 , зазначивши його відповідачем. Отримати вищевказані конфіденційні відомості про осіб та майно відповідача, позивач у встановленому законом порядку не має можливості, тому у позивача виникли труднощі з визначенням кола усіх потенційних і належних співвідповідачів у період виникнення заборгованості. Під час формування позову позивач керувався тими відомостями, які були в нього наявні на момент подання позовної заяви до суду та разом із поданою до суду позовною заявою повідомив про наявність у нього труднощів із поданням доказів по справі та причини неможливості їх отримати самостійно. З результатами справи суд відмовив у позові до неналежного відповідача, натомість, встановлення належності відповідачів та обґрунтованості позову - обов`язок суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Також, звертала увагу, що лише після подання позову та відкриття провадження у даній справі відповідачем було сплачено кошти за надані послуги з постачання теплової енергії, гарячої води, абонентського обслуговування за період з 04.10.2025 по 12.11.2024. Однак, така дія відповідача не свідчить про відсутність предмета спору та про наявність у суду підставі для відмови у позові в повному обсязі та стягнення витрат на правничу допомогу, а є лише фактичним визнанням позову відповідачем шляхом сплати боргу. Вважала, що решта заборгованості мала залишилися предметом судового розгляду даної справи в суді першої інстанції, адже сума не погашена іншими споживачами послуг, які мали бути встановлені під час розгляду справи у суді першої інстанції та залучені до участі у справі в якості співвідповідачів, після отримання судом інформації внаслідок задоволення клопотання про витребування доказів (а.с. 113-117). 01 квітня 2026 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника ОСОБА_1 - адвоката Горобей Р.Г., в якому остання просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, стягнути витрати на правничу допомогу з позивача (а.с. 142-147). 07 квітня 2026 року та 14 квітня 2026 року до суду надійшла відповідь на відзив від представника ТОВ «Євро-Реконструкція» - адвоката Кравченко О.П., в якій остання підтримувала вимоги апеляційної скарги (а.с. 160-163, 174-176). Від представника ТОВ «Євро-Реконструкція» - адвоката Кравченко О.П. 01 квітня 2026 року, 07 квітня 2026 року, 14 квітня 2026 року до суду надійшло клопотання про витребування судом доказів та 07 квітня 2026 року, 14 квітня 2026 року клопотання про звільнення позивача від сплати понесених відповідачем витрат на правничу допомогу під час апеляційного перегляду справи (а.с. 169-172, 181-183). Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідноз ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вказане, розгляд справи здійснюється без виклику сторін у порядку письмового провадження. Розглянувши матеріали позовної заяви, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Щодо клопотання про витребування доказів та заперечень на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2025 року в частині відмови у задоволенні клопотання про витребування доказів. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 2 ст. 381 ЦПК України процедурні питання, пов`язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом апеляційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції. Відповідно до цивільного процесуального законодавства предметом доказування є коло фактів матеріально-правового і процесуального характеру, які підлягають встановленню для вирішення цивільної справи по суті. Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 5 ст. 81 ЦПК України). У розумінні ст. 81 ЦПК України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Порядок подання доказів передбачено ст. 83 ЦПК України, порядок витребування доказів передбачено ст. 84 ЦПК України. Витребування доказів судом має бути застосовано як виключення, а не як правило. Сторона не має зловживати правом клопотати про витребування доказів для отримання якої-небудь інформації, що може бути використана для доведення обставин, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Так, до суду апеляційної інстанції позивач ТОВ «Євро-Реконструкція» було заявлено клопотання про витребування доказів, а саме: витребувати у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кулікової Я.В. (вул. Антоновича, 155, м. Київ, 02000) копію договору купівлі-продажу ОСОБА_1 квартири за адресою: АДРЕСА_4 від 04.10.2024 за № 272 (а.с. 118-120, 164-167, 184-186). На обґрунтування клопотання позивачем зазначено, що у розпорядженні ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ», як виконавця комунальної послуги, не перебувають в повному обсязі відомості щодо всіх власників квартири, зокрема їх прізвища, дати народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків, адресу місця реєстрації проживання, оскільки така інформація є конфіденційною в силу положеньчинного законодавства України (персональні дані), тобто є інформацією зобмеженим доступом, в тому числі для виконавців комунальних послуг. Договір про надання послуг, який був передбачений чинними нормативно правовими актами між ОСОБА_3 та колишніми власниками квартири та позивачем не був укладений, а також заява-приєднання до умов індивідуальних типових договорів до ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» не надавалася, а відповідно у позивача (з причин, що не залежать від волі позивача), належних документів, а саме документів, що містять інформацію про належне відповідачу чи іншим особам на праві власності майно - немає, як і носіїв інформації, які містять відомості про дату народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків, адресу місця реєстрації проживання потенційних споживачів послуг. Будь-яких звернень, заяв, документів, в тому числі копії правовставлюючого документа на квартиру за спірною адресою до ТОВ «ЄВРО- РЕКОНСТРУКЦІЯ» не надавалося, а відтак позивач не володіє достовірними необхідними відомостями про відповідача та належне йому на праві власності нерухоме майно. Належним розпорядником вказаної інформації є приватний нотаріусКулікова Я.В., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ, оскільки вказаний нотаріус виступав державним реєстратором при здійсненні державної реєстрації права власності на квартиру, а примірник правовстановлюючого документу маєзберігатися в нотаріальній справі, яка має перебувати в провадженні та назберіганні у приватного нотаріуса. Отримати конфіденційні дані про осіб та майно відповідачів, позивач у встановленому Законом порядку не має можливості, а відповідно у позивача є труднощі із визначенням кола усіх потенційних й належних співвідповідачів по справі, у період виникнення заборгованості (а.с. 118-120, 164-167, 184-186). Відтак, метою заявленого клопотання є встановлення належного складу відповідачів по справі та подальшого залучення їх до участі в справі в якості співвідповідачів. Однак, колегія суддів відхиляє вказане клопотання, оскільки ЦПК України не передбачає права суду апеляційної інстанції на стадії апеляційного перегляду справи можливості залучити до участі у справі співвідповідачів, оскільки по суті справа вирішується судом першої інстанції, а на стадії апеляційного провадження здійснюється лише перевірка законності і обґрунтованості ухваленого судом першої інстанції рішення в межах, встановлених ст. 367 ЦПК України. Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинахдругій та третій статті 83 цього Кодексу. Відповідно ч. 2 ст. 84 ЦПК України у клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу. Позивач вказував на неможливість отримання інформації щодо попередніх власників квартири АДРЕСА_3 , та послався на те, що отримана ним інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майно не містить відомостей щодо попередніх власників квартири АДРЕСА_3 , а також відповідно до отриманих позивачем відомостей з Реєстру територіальної громади м. Києва за період з 01.01.2024 по 12.11.2024 за адресою: АДРЕСА_4 , особи, місце проживання яких зареєстровано у квартирі - відсутні. Однак, позивачем не надано до суду відповідних доказів на підтвердження вжиття всіх заходів щодо встановлення попередніх власників квартири або зареєстрованих осіб та не зазначено обставин неможливості подачі до суду відповідних доказів. До позовної заяви додано Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.08.2025 року (а.с. 14) за запитом представника позивача - адвоката Гречан М.В., а відтак позивач мав об`єктивну можливість отримати із вказаного Реєстру відомості про власників квартири з 2014 року та відповідачів у справі. Державний Реєстр речових прав на нерухоме майно містить деталізовану інформацію щодо об`єкту нерухомого майна, тому позивач мав можливість установити всіх попередніх власників вказаного нерухомого майна. При цьому, інформацію щодо зареєстрованих осіб можна отримати із витягу із реєстру територіальної громади. Доданий позивачем до позовної заяви Витяг за період з 01.01.2024 року по 12.11.2024 року не свідчать про неможливість позивача своєчасно отримувати такі відомості з жовтня 2014 року, тобто з часу, коли за твердженням позивача власник (користувач) квартири припинив оплату за спожиті послуги (а.с. 46). Разом з тим, договір купівлі-продажу ОСОБА_1 квартири за адресою: АДРЕСА_4 від 04.10.2024 за № 272 не стосується предмету спору у даній справі. Заявником не наведено і судом не встановлено підстав для розгляду даної справи в судовому засіданні, а також скасування ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2025 року в частині відмови у задоволенні клопотання про витребування доказів та направлення до суду першої інстанції для продовження розгляду. Щодо позовних вимог по суті спору. Правовідносини між сторонами регулюються нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Вказані Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. Пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», який набрав чинності з 10 грудня 2017 року, визначено, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Аналогічне за змістом положення містила частина 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції Закону чинної до 10 грудня 2017 року. Правилами встановлено, що централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньо будинкових систем теплопостачання. Централізоване постачання холодної та гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у холодній та гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньо будинкових систем холодного та гарячого водопостачання. Згідно з статтями 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. У разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами. У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку. Відповідно до пункту 8 Правил послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. Згідно з частиною 2 статті 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Положеннями частини 2 статті 642 ЦК України передбачено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Наявність правовідносин між сторонами за договорами теплопостачання, отже і виникнення цивільних прав та обов`язків, підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого теплопостачання, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату спожитої енергії, а споживач отримує послуги та має здійснювати оплату виставлених рахунків. Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до вимог статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ТОВ «Євро-Реконструкція» на підставі рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 01 червня 2012 року № 198 (переоформлено рішенням від 21 червня 2016 року № 1159) видана Ліцензія на вид господарської діяльності - постачання теплової енергії (а.с. 31, зворот) Відповідно п. 3.3. Статуту ТОВ «Євро-Реконструкція», основними видами господарської діяльності товариства серед іншого є виробництво, транспортування та постачання теплової енергії споживачам; надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої види (а.с. 26,зворот-30). ТОВ «Євро-Реконструкція» здійснює надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води в будинку за адресою: АДРЕСА_4 . На підставі Договору купівлі-продажу квартири від 04.10.2024 року квартира АДРЕСА_3 належала на праві власності ОСОБА_1 (а.с. 17). 13.11.2024 року на підставі Договору купівлі-продажу квартири ОСОБА_1 відчужено квартиру АДРЕСА_3 ОСОБА_4 (а.с. 17-18, 19). Таким чином, квартира АДРЕСА_3 перебувала у власності ОСОБА_1 у період з 04.10.2024 року по 13.11.2024 року. Згідно з розрахунком заборгованості за житлово-комунальні послуги по житловому приміщенню - квартирі АДРЕСА_3 за період з жовтня 2014 виникла заборгованість (щодо постачання теплової енергії) в загальному розмірі 22 602,13 грн. (а.с. 8-11). Згідно з розрахунком заборгованості за житлово-комунальні послуги по житловому приміщенню - квартирі АДРЕСА_3 за період з вересня 2020 року виникла заборгованість (щодо постачання гарячої води) в загальному розмірі 7 025,36 грн. (а.с. 12-13). Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог, вірно виходив з того, що відповідач був споживачем послуг позивача, наданими за адресою: АДРЕСА_4 , починаючи з дня набуття квартири у власність за вказаною адресою, тобто з 04.10.2024 року, по день відчуження квартири, тобто по 13.11.2024 року, тому, ураховуючи порушення відповідачем виконання зобов`язань по сплаті коштів за оплату житлово-комунальних послуг, правомірною є вимога позивача про стягнення з відповідача на його користь заборгованості за період з 04.10.2024 року по 13.11.2024 року, у розмірі 359,04 грн. - за послугу з централізованого опалення, 320,64 грн. - за гаряче водопостачання, 68,57 грн. - абонентська плата. Однак, згідно платіжної інструкції від 17.10.2025 року, що долучена до матеріалів справи, відповідачем ОСОБА_1 сплачено на рахунок позивача ТОВ «Євро-Реконструкція» заборгованість за надані житлово-комунальні послуги та абонентське обслуговування 1 119,80 грн. Таким чином, відповідачем в повному обсязі сплачено заборгованість перед позивачем за період наявності перед останнім зобов`язання. Разом з тим, інфляційна складова та 3 % річних нараховані позивачем до лютого 2022 року, а відтак, враховуючи, що позивач набув права власності на квартиру 04.10.2024 року, у останнього відсутній обов`язок щодо сплати вказаних складових боргу. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, тому відхиляється колегією суддів як необґрунтовані. Враховуючи, що апеляційна скарга не містить доводів в частині стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції не переглядає рішення в цій частині. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Щодо витрат на правничу допомогу за розгляд справи судом апеляційної інстанції. Відповідно до частини першої, другої ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Згідно з пунктом 1 частини третьої ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16). Враховуючи ст. 28 Правил адвокатської етики необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю. За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналіз зазначеної постанови свідчить про те, що вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. З матеріалів справи вбачається, що у відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Горобей Р.Г. просив стягнути з позивача на користь відповідача 10 000 грн. витрат на правничу допомогу за розгляд справи судом апеляційної інстанції (а.с. 147). На підтвердження витрат на правничу допомогу надано: копію договору про надання правової (правничої) допомоги від 03 березня 2026 року (а.с. 150-152), копі. акту № 1 прийому-передачі послуг від 31 березня 2026 року (а.с. 153), копію квитанції про сплату 10 000 грн. за договором № 02/03/26 віл 03.03.2026 року (а.с. 153, зворот). Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта ст. 137 ЦПК України). Згідно з частиною п`ятою, шостою ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Крім того, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19). 07 квітня 2026 року до суду від сторони позивача надійшло клопотання про звільнення від сплати понесених відповідачем витрат, в якому зазначено, що позиція відповідача була сталою, вже була сформована ще під час попереднього розгляду справи в суді першої інстанції, не потребувала додаткового комплексного та усестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин, а наведені адвокатом доводи є аналогічними викладеним, у процесуальних документах, які надавались до суду першої інстанції (а.с. 169-172). Враховуючи заперечення сторони позивача, а також те, що дана справа є малозначною, позиція відповідача була сформована під час розгляду справи судом першої інстанції, доводи відзиву на апеляційну скаргу повторюють доводи відзиву на позовну заяву, беручи до уваги принцип співмірності та справедливості, колегія суддів дійшла висновку про зменшення розміру витрат на правничу допомогу з 10000 грн. до 3000 грн. та стягнення їх з позивача на користь відповідача. Керуючись ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» - залишити без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2025 року - залишити без змін. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» (код ЄДРПОУ 37739041) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 3 000 грн. витрат на правничу допомогу за розгляд справи судом апеляційної інстанції. Постанова набирає законної сили негайно з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає. Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець Є.П. Євграфова В.В. Саліхов