Постанова Кропивницький апеляційний суд № 401/2685/25

ПОСТАНОВА Іменем України 19 травня 2026 року м. Кропивницький справа № 401/2685/25 провадження № 22-ц/4809/849/26 Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючий суддя - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач), судді Дуковський О. Л., Письменний О. А., учасники справи: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»; відповідач - ОСОБА_1 , розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19 січня 2026 року(суддя Андріянова С.М.). В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог та заперечень на позов Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»(далі ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулось до Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області з позовною заявою, відповідно до якої просило стягнути на свою користь з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 8002540 від 02 жовтня 2019 року у загальному розмірі 33577,50 грн. Також позивач просив відшкодувати за рахунок відповідачки понесені ним судові витрати, які складаються з судового збору у сумі 2422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8000,00 грн. В обґрунтування позову вказує, що 02 жовтня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі ТОВ «Мілоан», Кредитодавець) та ОСОБА_1 (далі - Позичальник) укладено кредитний договір № 8002540 (далі Кредитний договір), за яким Кредитодавець надав Позичальнику на умовах, визначених Кредитним договором, кредит у сумі 11100,00 грн. 17 січня 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 45-МЛ, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідачки за Кредитним договором. Оскільки відповідачка зобов`язання за Кредитним договором належним чином не виконувала, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до Позичальника в загальній сумі 33577,50 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредитом у сумі 11100,00 грн, заборгованості за відсотками в сумі 15817,50 грн та заборгованості за комісією у сумі 1110,00 грн, заборгваностіза штрафами/пенею 5550,00 грн. У зв`язку із невиконанням відповідачкою зобов`язань за Кредитним договором позивач вимушений звернутись до суду з позовом у даній справі. Відповідачка у поданому до суду першої інстанції відзиві вказала на відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Зазначає, що Кредитний договір не містить обов`язкових реквізитів електронного документа, відсутні докази отримання ідентифікатора саме відповідачкою. Вважає, що позивачем не доведено факту відступлення права вимоги. Наголошує, що наданий позивачем розрахунок заборгованості, за відсутності доказів укладення Кредитного договору та доказів отримання відповідачкою кредитних коштів, не може бути належним доказом наявності та розміру заборгованості (а.с. 82-84). Відповідно до відповіді на відзив позивач наполягає на достатності наданих до суду доказів на підтвердження відступлення права вимоги за Кредитним договором. Вказує, що твердження відповідачки про відсутність ідентифікації та неукладеності договору також спростовуються наявними у справі доказами, а факт отримання відповідачкою кредиту підтверджується копією платіжного доручення про перерахування коштів (а.с. 90-93). Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19 січня 2026 року позовну заяву ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» задоволено повністю; стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 8002540 від 02 жовтня 2019 року у розмірі 33 577,50 грн; здійснено розподіл судових витрат. Задовольняючи вимоги позову у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «Мілоан» умови Кредитного договору виконало в повному обсязі. Однак, відповідачка належним чином не виконує взяті на себе зобов`язання за кредитним договором щодо сплати щомісячних внесків за кредитом та процентів за користування кредитом, в результаті чого, має заборгованість за кредитним договором № 8002540 в сумі 33 577,50 грн, що складається з: 11000 грн. заборгованості за тілом кредиту, 15817,50 грн заборгованості за відсотками, 1110,00 грн заборгованості за комісією, 5 550,00 грн заборгованості за штрафами/пенею. Врахувавши те, що доказів повернення кредиту чи спростування встановлених у справі обставин відповідачкою не надано, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог. Також суд першої інстанції виснував про наявність підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача 8000,00 грн понесених останнім витрат на професійну правничу допомогу. Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги Не погодившись із рішенням суду першої інстанції у даній справі, відповідачка оскаржила його в апеляційному порядку. Відповідно до поданої апеляційної скарги просить рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19 січня 2026 року у даній справі скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» у повному обсязі В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, щосуд першої інстанції залишив поза увагою доводи відповідачки відносно того, що у договорі відступлення прав вимоги № 45-МЛ від 17 січня 2020 року жодним чином не зазначається будь яка інформація, що могла б свідчити про відступлення права вимоги саме до відповідача, зокрема, ПІБ, номер кредитного договору тощо. Зауважує, що наданий до суду витяг з реєстру боржників виготовлено позивачем самостійно, а тому позивачем не доведено факту відступлення права вимоги за Кредитним договором. Щодо заявленої позивачем суми витрат на правову допомогу, вважає, що розмір таких витрат, який підлягає відшкодуванню відповідачкою, має складати 2000,00 грн, що є співмірною компенсацією з огляду на те, що у даній справі спір є типовим (стягнення заборгованості за кредитним договором); відсутні складні правові питання та не проводились багаторазові судові засідання з викликом сторін. Короткий зміст заперечень на апеляційну скаргу У поданому до суду апеляційної інстанції відзиві позивач просивапеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19 січня 2026 рокуу даній справі без змін. Вважає наведені у апеляційній скарзі аргументи безпідставними та такими, що спрямовані на уникнення відповідальності за невиконання зобов`язання за Кредитним договором. Наголошує, що ОСОБА_1 , належним чином ознайомившись з умовами Кредитного договору, свідомо прийняла на себе відповідні кредитні зобов`язання. Вказує, що позивач позбавлений можливості надати Реєстр боржників до Договору факторингу №45-МЛ від 17 січня 2020 року у повному обсязі, тому надано засвідчений витяг з Реєстру боржників. Наполягає, що позивачем надано належні докази на підтвердження відступлення права вимоги за Кредитним договором. Вважає, що витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, є розумними та доведеними. Розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу (а.с. 148-152). Рух справи у суді апеляційної інстанції Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 04 березня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19 січня 2026 року залишено без руху; встановлено строк для усунення недоліків апеляційної скарги. Відповідно до ухвали апеляційного суду від 20 березня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу. Згідно з ухвалою апеляційного суду від 07 квітня 2026 року закінчено підготовчі дії; постановлено розгляд справи за апеляційною скаргою здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 липня 2021 року у справі № 496/1332/18 (провадження № 61-559св21) зазначив, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. За правилами ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Таким чином, з урахуванням того, що розгляд даної справи здійснювався у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення. Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, за наступного. Фактичні обставини справи, встановлені судами На підставі поданої відповідачкою анкети заяви (а.с. 24-25) 02 ЖОВТНЯ 2019 року між ТОВ «Мілоан» (Позикодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено кредитний договір (індивідуальна частина) № 8002540 (далі Кредитний договір, а.с. 26-30), за умовами якого Кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим Договором, на строк, визначений п. 1.3. договору надати Позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору, а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4. договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. У п.п. 1.2.-1.4. Кредитного договору його сторони узгодили такі умови: сума кредиту 11100,00 грн; кредит надається строком на 10 днів з 02 жовтня 2019 року; термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 12 жовтня 2019 року. Згідно з п.п. 1.5.1, 1.5.2. Кредитного договору комісія за надання кредиту 1110,00 грн, яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово; проценти за користування кредитом: 1665,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної стаки за цим договором:фіксована. Розрахунок сукупної вартості кредиту зазначено в Графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.7. Кредитного договору). Відповідно до п. 2.1. Кредитного договору кредитні кошти надаються Позичальнику шляхом переказу на рахунок платіжної карти Позичальника, зареєстрованої Позичальником для цієї мети в особистому кабінету на сайті miloan.ua. Кредитний договір та графік розрахунків, що є додатком № 1 до Кредитного договору, підписані електронним підписом Позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора Z60113, який був відправлений Кредитодавцем на номер телефону відповідачки НОМЕР_1 (а.с. 32). Кредитодавець свої зобов`язання за Кредитним договором виконав належним чином, перерахувавши на рахунок Позичальника кредитні кошти в сумі 11100,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 02 жовтня 2019 року № 1712034 (а.с. 33), наданою АТ «Укрсиббанк» до суду першої інстанції інформаційною довідкою про те, що банком на ім`я ОСОБА_2 була емітована карта № НОМЕР_2 , на яку 02 жовтня 2019 року успішно здійснена транзакція зарахування грошових коштів у сумі 11100,00 грн, а також банківською випискою по рахунку відповідачки (а.с. 106). З відомості ТОВ «Мілоан» про щоденні нарахування та погашення за Кредитним договором вбачається, що відповідачкою виконувались умови Кредитного договору, а саме: 12 жовтня 2019 року відповідачкою сплачено 1443,00 грн комісії за управління та обслуговування кредиту; 27 жовтня 2019 року 777,00 грн комісії за управління та обслуговування кредиту та 02 листопада 2019 року 444,00 грн комісії за управління та обслуговування кредиту (а.с. 34-36). 17 січня 2020 року між ТОВ «Мілоан» (Кредитор) та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (Новий Кредитор) укладено договір відступлення права вимоги № 45-МЛ, за яким на умовах, встановлених цим договором, Кредитор передає (відступає) Новому Кредиторові за плату, а Новий Кредитор приймає належні Кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, укладеними між Кредитором і боржниками (а.с. 37-45). Відповідно до акту приймання-передачі від 17 січня 2020 року Кредитор передав, а Новий Кредитор прийняв Реєстр боржників Кредитора від 17 січня 2020 року, складений за формою згідно із Додатком № 1 до договору. Кількість боржників 1703 (а.с. 47). Згідно з витягом з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги № 45-МЛ від 17 січня 2020 року ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 33577,50 грн, де: 11100,00 грн залишок по тілу кредиту; 15817,50 грн залишок по відсотках, 1110,00 грн залишок по комісії, 5550,00 заборгованість по штрафах пені (а.с. 46). Матеріали справи містять доказ здійснення позивачем на користь ТОВ «Мілоан» оплати компенсації за придбання (відступлення) прав вимоги згідно з п. 7.1. договору відступлення права вимоги від 17 січня 2020 року № 45-МЛ (а.с. 48). 12 серпня 2025 року позивач звернувся до відповідачки з досудовою вимогою про виконання зобов`язання за Кредитним договором, яка останньою виконана не була (а.с. 49). Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України). Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Загальними положеннями ЦПК України передбачено обов`язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються, перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки, оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів. Однак, оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі зазначеним вимогам процесуального закону відповідає не у повній мірі, враховуючи наступне. Колегія суддів погоджується з висновком суд першої інстанції щодо укладення Кредитного договору між відповідачкою та ТОВ «Мілоан». Також апеляційний суд вважає встановленим та належним чином підтвердженим факт отримання відповідачкою кредитних коштів у сумі 11100,00 грн за Кредитним договором. У контексті викладеного доцільно зауважити, що з наявної у матеріалах справи відомості про щоденні нарахування та погашення за Кредитним договором вбачається, що відповідачкою частково виконувались умови Кредитного договору, а саме: сплачувались кошти у рахунок погашення комісії за управління та обслуговування кредиту. Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2020 року у справі № 127/23910/14-ц зазначив, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу. До того ж, відповідачкою у апеляційній скарзі обставини укладення Кредитного договору та отримання кредитних коштів не заперечувались. У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. З матеріалів справи вбачається та підтверджується належними доказами те, що відповідачка взяті на себе зобов`язання за Кредитним договором не виконала, кредитні кошти у загальній сумі 11100,00 грн у межах встановленого договором строку не повернула. Щодо доводів скаржниці про відсутність доказів наявності у позивача права вимоги до відповідачки за Кредитним договором, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне. Частинами 1, 3 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до ч. 1 ст. 513, ст. 514 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. За своєю правовою природою укладений між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» договір відступлення права вимоги від 17 січня 2020 року № 45-МЛ є договором факторингу. Так, відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Згідно зі ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається. Статтею 1081 ЦК України передбачено, що клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред`явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу. Колегією суддів зважено на те, що Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17 зробив висновок, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором. У справі, що переглядається, позивачем на підтвердження набуття права вимоги до відповідачки за Кредитним договором надано до суду засвідчені копії: договору відступлення права вимоги від 17 січня 2020 року № 45-МЛ між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал; акту приймання-передачі від 17 січня 2020 року; витягу з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги від 17 січня 2020 року № 45-МЛ, що містить інформацію, зокрема, щодо боржника, Кредитного договору, розміру заборгованості та її складових; платіжної інструкції від 17 січня 2020 року про здійснення позивачем оплати за придбання прав вимоги. Посилання скаржниці на неналежність як доказу витягу з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги від 17 січня 2020 року № 45-МЛ не заслуговують на увагу, оскільки зазначений витяг скріплений підписами та печатками сторін договору відступлення права вимоги від 17 січня 2020 року № 45-МЛ, а отже, не є таким, що сформований одноособово позивачем. До того ж, процесуальним законом прямо передбачено право учасника справи подавати до суду засвідчений витяг з документу, що є письмовим доказом (ч. 2 ст. 95 ЦПК України). Таким чином, оскільки доказів належного виконання відповідачкою кредитних зобов`язань матеріали справи не містять, натомість, належними доказами у справі підтверджується факт передання від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права дійсної вимоги за Кредитним договором,колегія суддів погоджується із доводами позивача щодо наявності у останнього права вимоги до відповідачки за Кредитним договором. У зв`язку з тим, що відповідачка свої зобов`язання за Кредитним договором не виконала, суму отриманих коштів не повернула, апеляційний суд дійшов висновку про наявність визначених законом підстав для стягнення з Позичальника на користь позивача заборгованості по тілу кредиту у сумі 11100,00 грн. Оскаржуване судове рішення зазначеним висновкам апеляційного суду не суперечить. Також апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок місцевого суду щодо наявності підстав для стягнення з відповідачки комісії у сумі 1110,00 грн. Як було встановлено, згідно з пп. 1.5.1 Кредитного договору комісія за надання кредиту складає 1110,00 грн, яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово. Колегією суддів враховано, що 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст ст. 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Положення ч.ч. 1, 2, 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування». Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту. Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію, зокрема, за надання кредиту. Оскільки нарахування комісії у сумі 1110,00 грн не суперечить вимогам закону, у матеріалах справи відсутні докази сплати Позичальником комісії за договором, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення вимог позову у цій частині. Доводи апеляційної скарги такий висновок місцевого суду не спростовують. Разом з тим, задовольняючи у повному обсязі вимоги позову про стягнення з відповідачки відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій, суд першої інстанції вимог процесуального закону щодо законності та обґрунтованості судового рішення не дотримався. Так, переглядаючи оскаржуване рішення на предмет його законності та обґрунтованості в частині вимоги про стягнення відсотків за користування кредитом, колегія судів виходить з наступного. У ч.ч. 1 - 3 ст. 1056 - 1 визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. За змістом ст. 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такі висновки викладені, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі №300/438/18. У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання. У п. 2.3. Кредитного договору передбачено, зокрема, що Позичальник за наявності відповідної пропозиції Позикодавця має право на продовження строку користування/повернення кредиту на таких самих умовах, на певну кількість днів доступну у пропозиції відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження строку користування кредитом Позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за продовження кредиту. Можливі строки продовження та ставки комісії за продовження кредиту: 3 дні за умови сплати 4% від поточного залишку кредиту; 7 днів за умови сплати 7% від поточного залишку кредиту; 15 днів за умови сплати 13% від поточного залишку кредиту. Волевиявлення Позичальника продовжити строк користування/повернення кредиту та укладення угоди про це, згідно п. 6.1.4 Правил підтверджується здійсненням ним відповідного платежу у спосіб, визначений п. 2.5. Договору. Як убачається з відомості про щоденне нарахування та погашення, відповідачкою на виконання наведеної вище умови Кредитного договору тричі сплачувалась комісія за пролонгацію. Так, 12 жовтня 2019 року відповідачкою сплачено 1443,00 грн комісії за пролонгацію, що відповідає 13% від тіла кредиту та згідно з наведеними вище умовами договору свідчить про погодження сторонами Кредитного договору пролонгації строку кредитування на 15 днів; 27 жовтня 2019 року відповідачкою сплачено 777,00 грн комісії за пролонгацію, що відповідає 7% від тіла кредиту та згідно з наведеними вище умовами договору свідчить про погодження сторонами Кредитного договору пролонгації строку кредитування на 7 днів; 02 листопада 2019 року відповідачкою сплачено 444,00 грн комісії за пролонгацію, що відповідає 4% від тіла кредиту та згідно з наведеними вище умовами договору свідчить про погодження сторонами Кредитного договору пролонгації строку кредитування на 3 дні. Отже, загальний строк, на який сторонами продовження строк кредитування складає 25 днів. За викладеного, нарахування відсотків за користування кредитом мало здійснюватись загалом за період з 03 жовтня 2019 року по 06 листопада 2019 року, а саме: за період з 03 жовтня 2019 року по 12 жовтня 2019 року (строк кредитування згідно з п. 1.4. Кредитного договору) та з 13 жовтня 2019 року (включно) по 06 листопада 2019 року (згідно з п. 2.3. Кредитного договору). Враховуючи наведене, сума відсотків за користування кредитом, обов`язок зі сплати яких виник у відповідачки за Кредитним договором, складає 5827,50 грн за розрахунком: 11100,00 грн х 1,50% х 35 днів = 5827,50 грн. Подальше, поза строком кредитування, нарахування відсотків за користування відповідачкою кредитними коштами за Кредитним договором було необґрунтованим, чого безпідставно не враховано судом першої інстанції. Щодо вимоги позову про стягнення з відповідачки 5550,00 грн заборгованості за штрафами/пенею, апеляційний суд враховує, що згідно з положеннями ч.ч. 1-3 ст. 549 ЦК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Таким чином, штраф та пеня є двома різним формами неустойки, порядок обчислення та застосування кожної з яких має свої особливості. Однак, задовольняючи відповідну позовну вимогу, суд першої інстанції не з`ясував правову природу пред`явленої до стягнення з відповідачки суми у розмірі 5550,00 грн (штраф чи пеня), підстави її нарахування (у чому саме полягало порушення відповідачкою зобов`язання і чи передбачена умовами Кредитного договору обрана позивачем міра відповідальності за таке порушення). Також судом не було зважено на те, що у матеріалах справи відсутній обґрунтований розрахунок пред`явленої до стягнення суми, з якого б убачалось на яку суму простроченого зобов`язання здійснювалось нарахування, яким чином та за який період. Зазначене свідчить про необґрунтованість вказаної вимоги позову та безпідставність її задоволення судом першої інстанції. Таким чином, оскільки вимоги позову про стягнення з відповідача процентів за користування кредитними коштами необхідно задовольнити частково, а у задоволенні вимоги про стягнення 5550,00 грн відмовити, подана скаржницею апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції скасуванню. Судові витрати Щодо витрат позивача на правову допомогу у суді першої інстанції, відшкодування яких покладено судом першої інстанції на відповідачку, необхідно зазначити наступне. Місцевий суд, вирішуючи відповідне питання, дійшов висновку, що позивачем надані належні докази на підтвердження понесення ним витрат на правову допомогу у розмірі 8000,00 грн, які, з урахуванням умов договору про надання правничої допомоги та обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, слід стягнути з відповідачки в повному обсязі. Відповідачка, заперечуючи у апеляційній скарзі проти таких висновків суду першої інстанції, сам факт надання позивачу правової допомоги не заперечила, проте вказала на те,що розмір витрат, який підлягає відшкодуванню має складати 2000,00 грн з огляду на те, що спір у даній справі є типовим (стягнення заборгованості за кредитним договором); відсутні складні правові питання та не проводились багаторазові судові засідання з викликом сторін. З такими доводами апеляційної скарги колегія суддів погодитись не може, враховуючи наступне. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від 13 березня 2025 року у справі № 275/150/22, саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони. Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони. Таким чином, суд не має права вирішувати питання про зменшення суми витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи. У силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За встановлених судом першої інстанції у даній справі обставин надання позивачу правової допомоги на суму 8000,00 грн, що не заперечується скаржницею, а також неподання відповідачкою обґрунтованої заяви про зменшення таких витрат, місцевий суд, задовольняючи вимоги позову у повному обсязі, правильно стягнув з відповідачки понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу. Водночас, відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Отже, враховуючи скасування апеляційним судом оскаржуваного судового рішення, понесені позивачем у суді першої інстанції витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню за рахунок відповідачки пропорційно задоволеним вимогам (54%), а саме у сумі 4320,00 грн. У відповідності до ч.13 ст.141 ЦПК України апеляційним судом також здійснений відповідний перерахунок витрат сторін зі сплати судового збору. Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Викладене, а також встановлені у даній справі фактичні обставини свідчать, що оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,- У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19 січня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 8002540 від 02 жовтня 2019 року у розмірі 18 037,50 грн, з яких: 11 100,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 5 827,50 грн сума заборгованості за відсотками; 1 110,00 грн сума заборгованості за комісією. У задоволенні решти вимог позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» судовий збір за подання позовної заяви в сумі 1308,10 грн, а також витрати на правову допомогу у суді першої інстанції у розмірі 4320,00 грн. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 1671,46 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Л. М. Дьомич Судді О. Л. Дуковський О. А. Письменний