Ухвала КЦС ВС № 334/3332/25

УХВАЛА 20 травня 2026 року м. Київ справа № 334/3332/25 провадження № 61-4771ск26 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Пархоменка П. І.,розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Трихоліз Сергій Павлович, на постанову Запорізького апеляційного суду від 11 лютого 2026 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - Військова частина Сил територіальної оборони Збройних сил України Міністерства оборони України, Міністерство оборони України про встановлення факту проживання однією сім'єю, УСТАНОВИВ: 1. 09 квітня 2026 року та 13 квітня 2026 року представник ОСОБА_1 (далі - заявниця) - адвокат Трихоліз С. П. подав до Верховного Суду касаційні скарги на постанову Запорізького апеляційного суду від 11 лютого 2026 року у справі № 334/3332/25.

2. Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2026 року касаційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для усунення наявних у ній недоліків шляхом надання: 1) заяви про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, в якій обґрунтувати підстави для такого поновлення та надати докази поважності причин пропуску цього строку; 2) документа, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 1 211,50 грн; 3) уточненої касаційної скарги із зазначенням в ній підстави (підстав) касаційного оскарження, передбаченої (передбачених) статтею 389 Цивільно процесуального кодексу України (далі - ЦПК), з урахуванням роз`яснень, викладених в цій ухвалі та уточненням прохальної частини касаційної скарги. 3. 06 травня 2026 року, на виконання вимог вищевказаної ухвали, надійшла заява представника заявниці про усунення недоліків касаційної скарги разом з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень та уточненою касаційною скаргою.

4. Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для продовження заявниці строку на усунення недоліків касаційної скарги з огляду на таке.

5. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті (пункт 1 частини першої статті 389 ЦПК).

6. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац другий пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК); 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац третій пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК); 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК); 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК).

7. За змістом наведених приписів, особа, яка подає касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після його перегляду апеляційним судом та/або на постанову апеляційного суду, має у касаційній скарзі достатньо чітко вказати одну чи більше підстав касаційного оскарження (із зазначених вище чотирьох), а також обґрунтувати таку підставу (такі підстави).

8. Представник заявниці, звертаючись із касаційною скаргою до Верховного Суду, як підставу касаційного оскарження визначає пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК та посилається на необхідність відступлення від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16, а також у низці інших постанов Верховного Суду, в яких зазначено, що самі лише показання свідків і спільні фотографії не можуть бути достатньою та єдиною підставою для встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

9. Водночас заявник належним чином не обґрунтовує необхідності відступлення від наведеного правового висновку Верховного Суду. Зокрема, у касаційній скарзі не визначено конкретну норму права, щодо застосування якої сформульовано відповідний висновок, не наведено мотивів помилковості, неефективності чи застарілості існуючого підходу, а також не зазначено обставин, які б свідчили про зміну законодавчого регулювання, розвиток суспільних відносин, наявність колізій у правозастосуванні або неоднакове застосування судами відповідних норм права. Крім того, представник не доводить невідповідності зазначеного висновку принципам верховенства права, справедливості чи правової визначеності, не посилається на практику Європейський суд з прав людини або правові позиції Конституційного Суду України, які б свідчили про необхідність формування нового підходу для забезпечення єдності та сталості судової практики.

10. Щодо обґрунтування клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження представник заявниці зазначає, що повний текст оскаржуваної постанови був складений 05 березня 2026 року. Водночас копію зазначеного судового рішення він отримав в підсистемі «Електронний суд» лише 10 березня 2026 року, що підтверджується копією постанови, засвідченою печаткою суду та відміткою: «Згідно з оригіналом», із зазначенням посади, підпису, прізвища секретаря суду та дати видачі документа для ознайомлення - 10 березня 2026 року. За таких обставин заявниця звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою у межах тридцятиденного строку з дня отримання повного тексту оскаржуваної постанови.

11. За змістом частини другої та четвертої статті 12 ЦПК учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків пов`язаних вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

12. Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

13. З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на касаційне оскарження судового рішення особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти всі можливі та залежні від неї дії, в тому числі, спрямовані на підготовку касаційної скарги, яка за своїм змістом і формою буде відповідати усім вимогам процесуального закону.

14. У разі подання клопотання про поновлення пропущеного строку особа, яка його подає, повинна одночасно надати докази на підтвердження обставин, які свідчать про наявність передбачених законом підстав для таких дій. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду. 15. 11 лютого 2026 року Запорізький апеляційний суд ухвалив оскаржувану постанову, повний текст якої було складено 05 березня 2026 року. Відтак останнім днем для звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою був 06 квітня 2026 року, тоді як заявниця звернулася до суду касаційної інстанції лише 09 квітня 2026 року, тобто з пропуском установленого процесуального строку.

16. На підтвердження обставин, якими представник заявниці обґрунтовує поважність пропуску строку, до касаційної скарги не додано належних та допустимих доказів, зокрема витягу з підсистеми «Електронний суд» про доставку електронного документа, довідки про доставку судового рішення, сформованої судом, або супровідного листа суду апеляційної інстанції щодо направлення копії постанови учаснику справи. Надана паперова копія судового рішення із відміткою про видачу документа для ознайомлення не може вважатися належним доказом дати отримання судового рішення саме через підсистему «Електронний суд» та не підтверджує неможливість своєчасного звернення до суду касаційної інстанції.

17. З огляду на викладене заявниці необхідно усунути недоліки касаційної скарги шляхом подання до Верховного Суду: 1) касаційної скарги в уточненій редакції із зазначенням підстав касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК, з урахуванням роз`яснень, наведених у цій ухвалі; 2) належного обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження із наведенням обставин, які об`єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду касаційної інстанції, а також надання належних і допустимих доказів на підтвердження зазначених обставин, зокрема щодо дати отримання копії оскаржуваного судового рішення.

18. Відповідно до частини першої статті 120 ЦПК строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

19. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду (частина друга статті 127 ЦПК).

20. Верховний Суд вважає, що встановлений процесуальний строк для усунення недоліків касаційної скарги слід продовжити на десять днів із дня вручення заявниці копії цієї ухвали.

21. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (речення друге частини третьої статті 185 ЦПК).

22. Виконуючи вимоги ухвали, заяву про усунення недоліків заявниця повинна надіслати суду разом із доказами надсилання копій цієї заяви всім іншим учасникам справи, як цього вимагають частини сьома - дев`ята статті 43 ЦПК. Керуючись статтями 120, 127, 260, 261, 390, 393 ЦПК, Верховний Суд ПОСТАНОВИВ:

1. Продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги поданої на постанову Запорізького апеляційного суду від 11 лютого 2026 року у справі № 334/3332/25.

1. Запропонувати ОСОБА_1 в строк протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали привести касаційну скаргу у відповідність з вимогами статті 392 ЦПК шляхом усунення наявних у ній недоліків.

2. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали у відкритті касаційного провадження буде відмовлено. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Суддя П. І. Пархоменко