Ухвала КЦС ВС № 2-4719/07

У х в а л а 18 травня 2026 року м. Київ Справа № 2-4719/07 Провадження № 61-6487ск26 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - скаржниця) на постанову Дніпровського апеляційного суду від 7 квітня 2026 року, ухвалену за апеляційною скаргою ОСОБА_2 (далі - відповідачка) на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2021 року за заявою скаржниці про виправлення описки у рішенні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_3 (далі - позивачка) до відповідачки про визнання договору купівлі-продажу дійсним і визнання права власності, та в с т а н о в и в:

1. У грудні 2007 року позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом. 2. 27 грудня 2007 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області ухвалив рішення, згідно з яким позов задовольнив.

3. У вересні 2021 року скаржниця звернулася до суду із заявою про виправлення описки у зазначеному судовому рішенні в написанні кадастрового номера земельної ділянки. 4. 28 вересня 2021 року суд першої інстанції постановив ухвалу, згідно з якою відмовив у задоволенні зазначеної заяви та з власної ініціативи виправив вказану описку у рішенні. 5. 7 квітня 2026 року Дніпровський апеляційний суд ухвалив постанову, згідно з якою скасував ухвалу суду першої інстанції. 6. 13 травня 2026 року скаржниця подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просила скасувати зазначену постанову апеляційного суду та залишити без змін ухвалу суду першої інстанції.

7. Верховний Суд вважає, що підстав для відкриття касаційного провадження немає. 7.1. За змістом пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України та пункту 9 частини третьої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом. 7.2. Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України). 7.3. Ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу (частина перша статті 406 ЦПК України). 7.4. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку (пункт 2 частини першої статті 389 ЦПК України). 7.5. Скаржниця подала касаційну скаргу на постанову апеляційного суду, згідно з якою цей суд скасував ухвалу суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про виправлення описки та про виправлення останньої з ініціативи суду. Пункт 2 частини першої статті 389 ЦПК України визначив виключний перелік ухвал суду першої інстанції, які у касаційному порядку можна оскаржити окремо від рішення суду після їхнього перегляду в апеляційному порядку. Ухвала суду першої інстанції щодо внесення або відмови у внесенні виправлень у рішення (пункт 19 частини першої статті 353 ЦПК України), у цьому переліку відсутня. Відповідно немає гарантованого права касаційного оскарження ні тієї ухвали, ні постанови апеляційного суду за результатами її перегляду. З огляду на те, що скаржниця подала касаційну скаргу на судове рішення, касаційне оскарження якого не передбачене, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

8. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України). 8.1. Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру. 8.2. Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід`ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36). 8.3. «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов`язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. mutatis mutandis рішення від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, § 53). 8.4. Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує легітимну мету, і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (див. mutatis mutandis рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), заява № 8225/78, § 57; рішення від 21 вересня 1994 року у справі «Файєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), заява № 17101/90, § 65). 8.5. Право касаційного оскарження згідно з процесуальним законом обмежене. Це обмеження спрямоване на забезпечення виконання Верховним Судом завдання із забезпечення сталості та єдності судової практики у порядку та спосіб, визначені таким законом (частина перша статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Зазначена мета є правомірною. 8.6. Скаржниця подала касаційну скаргу на судове рішення, яке не можна переглянути у касаційному порядку. За таких умов обмеження на подання скаржницею касаційної скарги є пропорційними вказаній правомірній меті та не порушують сутність її права на доступ до суду. Керуючись статтями 260, 261, 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд п о с т а н о в и в :

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 7 квітня 2026 року, ухвалену за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2021 року за заявою ОСОБА_1 про виправлення описки у рішенні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним і визнання права власності.

2. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали надіслати особі, яка подала цю скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. Судді Д. А. Гудима Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко