Постанова Одеський апеляційний суд № 519/1366/25

Номер провадження: 22-ц/813/2233/26 Справа № 519/1366/25 Головуючий у першій інстанції Лемець С. П. Доповідач Карташов О. Ю. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05.02.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Карташова О.Ю. суддів: Коновалової В.А., Лозко Ю.П. за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О. учасники справи: позивач ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Домущі Василь Сергійович на рішення Південного міського суду Одеської області 08 жовтня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог У липні 2025 року позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, мотивуючи свої вимоги тим, що 26.02.2021 року сторони уклали шлюб. 24.04.2023 року рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області шлюб між сторонами було розірвано. Від даного шлюбу сторони мають доньку: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає з матір`ю та знаходиться на її утриманні. Донька має проблеми зі здоров`ям встановлений діагноз диспепсія та лактозна недостатність, у зв`язку із чим вона потребує спеціального харчування та регулярного медичного супроводу. У зв`язку із проблемами зі здоров`ям дитині потрібна няня для допомоги та догляду у відсутність матері. Також, ОСОБА_1 винаймає квартиру для проживання з дитиною за 7000 грн щомісяця та сплачує комунальні послуги в розмірі 2000-3000 грн. У добровільному порядку сторони не дійшли домовленості про сплату аліментів на утримання дитини. Позивач не має можливості самостійно забезпечувати належний рівень життя для покриття витрат на дитину. Кошти потрібні для придбання одягу, продуктів харчування, належного відпочинку дитини. Відповідач працює керівником реабілітаційного стаціонару, є лікарем спортивної медицини, терапевт, ерготерапевт у Медичному домі «ODREX». Отримує мінімальний щомісячний дохід 70000 грн. У шлюбі не перебуває. Інших дітей або осіб на утриманні не має. Просила позов задовольнити, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 25000 грн, щомісячно до повноліття дитини. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції Рішенням Південного міського суду Одеської області від 08.10.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , починаючи з дня подачі позову, а саме з 04.07.2025, аліменти щомісячно у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн, які підлягають індексації відповідно до закону, на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок. Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд виходив із загальних засад справедливості цивільного судочинства та необхідності захисту інтересів малолітньої дитини, а також враховав матеріальне становище платника аліментів, розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та те, що витрати на утримання дітей батьки повинні нести порівну. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 в інтересах якого діє адвокат Домущі В.С. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, необґрунтованість оскаржуваного судового рішення та на те, що воно ухвалено з неповним дослідженням доказів та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить його змінити в частині визначеного розміру аліментів та визначити аліменти, що підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі 10 000 грн щомісячно, починаючи з 04.07.2025 і до досягнення дитиною повноліття. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга, вмотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, щодо необхідності стягнення аліментів у розмірі 17 000 грн, не перевіривши відповідність такого розміру реальним потребам дитини та фактичним витратам на її утримання. На думку сторони відповідачів, Позивач не надала жодного належного чи допустимого доказу, який би підтверджував наявність постійних платежів за няню, спеціальне медичне обслуговування, приватні навчальні заклади чи значні витрати на спеціальне харчування дитини. Акцентується увага на тому, що у матеріалах справи відсутні будь-які документи фінансового характеру квитанції, чеки, договори або розрахунки, які могли б беззаперечно підтвердити заявлену потребу у стягнення саме такої суми. На думку сторони скаржників, суд першої інстанції при ухваленні рішення виходив виключно з припущень і суб`єктивного твердження позивачки про бажаний рівень аліментів, який фактично був визначений лише виходячи з доходу відповідача, який є нестабільним і безпосередньо залежить від професійного навантаження. Наголошується, що дохід не є фіксованим та постійним, не гарантується на одному рівні щомісяця й може бути меншим, ніж покладений на відповідача судом фінансовий обов`язок. Також, в скарзі зауважується, що відповідач не лише не ухиляється від виконання батьківських обов`язків, а навпаки систематично, на постійній основі щомісяця надає фінансову допомогу в розмірі 6 000 грн на потреби дитини. Перекази здійснюються шляхом перерахування коштів на рахунок матері дитини, що підтверджується відповідними платіжними документами, квитанціями та банківськими виписками. Акцентується увага на тому, що ці перекази не мають примусового характеру, здійснюються добровільно та регулярно з моменту припинення спільного проживання з матір`ю дитини. Окрім цього, в скарзі зазначається, що відповідач бере активну участь у вихованні та житті дитини, а саме: проводить із дитиною вихідні дні; забезпечує дозвілля; купує іграшки, одяг та інші речі першої необхідності; оплачує спільне відвідування розважальних, освітніх та спортивних закладів; здійснює витрати на харчування та поїздки під час спілкування з дитиною. Крім того, в скарзі звертається увага на ту обставину, що під час розірвання шлюбу відповідач, діючи добросовісно, у повній мірі враховуючи потреби дитини та з міркувань моральної підтримки колишньої дружини позивачки, залишив у її володіння автомобіль Hyundai Elanra, що перебував у спільній сумісній власності подружжя. Підсумовуючи викладене, в скарзі зазначається, що у даному випадку судом не було зроблено жодного аналізу необхідних витрат, не встановлено рівня звичайного забезпечення дитини до спору, а отже - розмір аліментів не має фактичного обґрунтування та розрахунку. Щодо відзиву на апеляційну скаргу Учасники справи не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Разом з тим, ОСОБА_1 подані заперечення на апеляційну скаргу, в яких позивачка вважає, подану апеляційну скаргу безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. В запереченнях наголошується, що апелянт просить змінити розмір аліментів з 17 000 гривень на 10 000 гривень, однак це прохання не відповідає реальному матеріальному стану платника та потребам дитини. Рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та таким, що відповідає як національному законодавству, так і міжнародним стандартам захисту прав дитини. Представником ОСОБА_2 адвокатом Домущі В.С. після ознайомлення з запереченнями позивача, надані додаткові пояснення по справі, в яких зауважується, що твердження позивачки про наявність у відповідача «високого стабільного доходу» не відповідають дійсності та спростовуються офіційними документами про зміну місця роботи і розміру доходу, що відбулася під час апеляційного розгляду. Так, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, а саме 30 січня 2026 року відповідно до наказу № 106-к/тр ОСОБА_2 був звільнений з відділення реабілітації ТОВ «Медичний дім «ОДРЕКС» у зв`язку з чим він фактично втратив попереднє місце роботи та рівень доходу, який існував на момент ухвалення рішення судом першої інстанції. Акцентується увага на тому, що після звільнення апелянт був вимушений працевлаштуватися на умовах неповної зайнятості до Комунального некомерційного підприємства «Одеська обласна лікарсько-фізкультурний диспансер» Одеської обласної ради, що підтверджується наказом № 11 від 30.01.2026 року. Тепер фактичний сукупний дохід апелянта на даний час становить близько 12-13 тисяч гривень на місяць, що є меншим за встановлений судом розмір аліментів. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи В судовому засіданні скаржник ОСОБА_2 та його адвокат Домущі В.С. підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги, просили її задовольнити в повному обсязі. Позивачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, про розгляд справи була належним чином повідомлена, що підтверджується довідкою про доставку електронної судової повістки до її електронного кабінету, про причини неявки суд не повідомляли, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не направляла. Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. Законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, час знаходження справи на розгляді апеляційного суду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому її розгляді, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, враховуючи думку осіб, що з`явились, колегія суддів вважає можливим проводити розгляд за відсутності сторін, що не з`явились. Фактичні обставини справи, встановлені судом 24.04.2023 рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано (а.с.15). Під час перебування у шлюбі у сторін народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.18). Позивач разом з донькою проживає в орендованому житлі (а.с.27) та відвідує платний садочок (а.с.4,8,9,19-24). У зв`язку із проблемами зі здоров`ям, дитина потребує необхідного матеріального забезпечення (а.с.6,7,25,26). Відповідач повідомив суд, що винаймає житло на підставі договору оренди квартири від 08.04.2025. Розмір щомісячної орендної плати становить 10000 грн, не враховуючи комунальні послуги (а.с.144). ОСОБА_2 щомісячно перераховує кошти для дитини, що підтверджується відповідними квитанціями, також відповідач з власної волі приймає участь в додаткових витратах на дитину. В матеріалах справи відсутні належні докази щодо врегулювання аліментних відносин шляхом передачі позивачу майна та/або грошових коштів. Відповідно до довідки ТОВ «ДІМ МЕДИЦИНИ» від 02.10.2025 ОСОБА_2 працює в товаристві з 16.07.2023 і на даний момент займає посаду Завідувач відділення. Дохід за період з 01.07.2024 по 31.07.2025 склав 1 243 369,72 грн. Відповідно до листа ТОВ «ДІМ МЕДИЦИНИ» від 07.10.2025 загальний дохід ОСОБА_2 за період з 01.09.2024 по 31.8.2025 склав 1 149 424,25 грн, у тому числі по нарахованому окладу 566287,43 грн, по відрядному тарифу (відпускні та індексація) 583136,82 грн. Відповідно до копії Наказу № 106-к/тр від 30 січня 2026 року ОСОБА_2 звільнений з посади зав. відд. Головний фізичний терапевт ТОВ «Медічний Дім «ОДРЕКС» за власним бажанням. Відповідно до копії наказу № 11к від 30.01.2026 року ОСОБА_2 прийнято з 02.02.2026 року на посаду фізичного терапевта відділення фізичної та реабілітаційної медицини КНП «ООЛДФ» ООР» на 0,25 ставки за основним місцем роботи.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція апеляційного суду Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного. Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України). Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів. Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд Відповідно до частини першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного морального і соціального розвитку дитини. Відповідно до статті 51 Конституції України, статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі (частини перша, друга статті 181 СК України). У разі неможливості досягнення між батьками угоди про добровільне відрахування (сплату) одним з них аліментів, кошти на утримання дитини (аліменти) можуть бути присуджені за рішенням суду. За положеннями частини 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Відповідно до частини першої статті 182 СК України розмір аліментів визначається судом з урахуванням стану здоров`я та матеріального становища дитини, стану здоров`я та матеріального становища платника аліментів, наявності у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявності на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведених стягувачем аліментів витрат платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інших обставин, що мають істотне значення. Частиною другою статті 182 СК України встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Як убачається з матеріалів справи, малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 та перебуває на її утриманні. З огляду на вищевикладені вимоги закону, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідач зобов`язаний утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття, проте не може погодитися із розміром аліментів, визначених судом першої інстанції. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати. Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини. У статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» поняття прожиткового мінімуму визначено як вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Законом України «Про державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2026 року для дітей віком до 6 встановлено прожитковий мінімум на місяць у розмірі 2 563 гривень. Відповідно до частини 1 статті 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів, інші обставини, що мають істотне значення. Зазначені обставини повною мірою не були враховані судом першої інстанції. Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України). Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Оцінюючи докази в їх сукупності та вирішуючи питання щодо спроможності відповідача надавати матеріальну допомогу на утримання малолітньої доньки, суд першої інстанцій належним чином не оцінив майновий стан відповідача, а саме відомості про його доходи з липня 2024 року по липень 2025 року, що склали 973 802,97 грн, що підтверджуються довідкою ТОВ «ДІМ МЕДИЦИНИ «ОДРЕКС» від 02.10.2025 року № 0000000101, які мали мінливий а не стабільний характер. Крім того, як встановлено вже при апеляційному перегляді, відповідач втратив попереднє місце роботи та відповідно і попередній дохід та був працевлаштований до іншої установи на посаду фізичного терапевта відділення фізичної та реабілітаційної медицини КНП на 0,25 ставки за основним місцем роботи, та на посаду енерготерапевта відділення фізичної та реабілітаційної медицини КНП на 0,25 ставки за сумісництвом з посадовими окладами 6 315 грн. Тому, враховуючи вищезазначене, а також те, що обов`язок по утриманню дитини законом покладено на обох батьків, виходячи з найкращих інтересів дитини та забезпечення її гармонійного та всестороннього розвитку, приймаючи до уваги прожитковий мінімум на дитину відповідного віку, колегія суддів вважає, що позивачем не надано достатньо доказів для визначення розміру аліментів у сумі 17 000 грн, а тому апеляційний суд вважає за потрібне змінити рішення суду першої інстанції, на підставі ч.1 ст. 376 ЦПК України, та зменшити розмір аліментів, стягнутих з відповідача на утримання дитини з 17 000 грн до 12 000 грн. Визначений розмір аліментів на переконання колегії суддів дозволить зберегти баланс між потребами дитини та потребами відповідача та відповідає загальним засадам сімейних відносин - справедливості, розумності, моральності. Разом з ти, суд апеляційної інстанції не приймає доводи скаржника про те, що під час розірвання шлюбу він залишив позивачці у її володінні автомобіль, що перебував у спільній сумісній власності подружжя, оскільки зазначене не може слугувати тією підставою для зменшення розміру аліментів. Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли часткове відображення під час апеляційного розгляду. При цьому колегія суддів зауважує, що сторони не позбавлені можливості, у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених СК України, звернутися до суду з позовом про зміну розміру аліментів (стаття 192 СК України). Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про зміну рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнутих аліментів, зменшити розмір аліментів з 17 000 грн до 12 000 грн. Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Домущі Василь Сергійович - задовольнити частково. Рішення Південного міського суду Одеської області 08 жовтня 2025 року змінити в частині розміру аліментів стягнутих з ОСОБА_2 рішенням Південного міського суду Одеської області 08 жовтня 2025 року, зменшивши з 17 000 грн до 12 000 грн. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення. Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Головуючий О.Ю. Карташов Судді В.А. Коновалова Ю.П. Лозко