Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 600/678/25-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 600/678/25-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Боднарюк О.В. Суддя-доповідач - Курко О. П. 20 травня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Курка О. П. суддів: Боровицького О. А. Ватаманюка Р.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-, В С Т А Н О В И В : рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати з лютого 2020 року по день її фактичної виплати 23.11.2024. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за весь час затримки виплати з лютого 2020 року по день її фактичної виплати 23.11.2024. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 проходив військову службу в органах Державної прикордонної служби України. Наказом голови Державної прикордонної служби України від 20 грудня 2023 року № 1850-ОС полковника ОСОБА_1 звільнено з військової служби за підпунктом «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу у запас. Наказом ректора Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького від 21 грудня 2023 року № 1360-ОС полковника ОСОБА_1 виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення з 29 грудня 2023 року. За період з січня 2020 року по травень 2020 року ОСОБА_1 проходив військову службу та перебував на усіх видах забезпечення у ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ), що підтверджується копіями особистих карток грошового забезпечення за відповідний період. За період проходження позивачем служби у ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) посадовий оклад та оклад за військовим званням та інші похідні види грошового забезпечення нараховані і виплачені ОСОБА_1 виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2018. Чернівецький окружний адміністративний суд рішенням від 06.06.2024 у справі № 600/1155/24-а визнав протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), які полягають у застосуванні з січня 2020 року по травень 2020 року включно розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби та зобов`язав ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з січня 2020 року по травень 2020 року включно грошового забезпечення, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, з урахуванням виплачених сум. Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 28.10.2024 у справі № 600/1155/24-а апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_2 залишив без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 06 червня 2024 року без змін. 23.11.2024 на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 06.06.2024 у справі № 600/1155/24-а, залишеного без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного від 28.10.2024 у справі № 600/1155/24-а, відповідач здійснив виплату грошового забезпечення на загальну суму 17 691,09 грн, що підтверджується випискою по надходженню по картці/рахунку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та довідкою про перерахунок грошового забезпечення. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19 жовтня 2000 року №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон №2050-III). Згідно зі статтями 1, 2 Закону №2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Тобто, стаття 2 Закону №2050-III прямо передбачає, що під доходами, на які поширюються правила щодо компенсації втрат, у цьому Законі слід розуміти, зокрема й заробітну плату. Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статті 2 Закону №2050-III компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Своєю чергою компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку та підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. Тобто, у розумінні Закону №2050-ІІІ заробітна плата (грошове забезпечення) є доходом громадянина, вона не носить разового характеру навіть у випадку її присудження за рішенням суду. Відповідно до статті 3 Закону №2050-III, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Зі змісту наведених норм вбачається, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати нарахованих доходів у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону №2050-ІІІ). З метою реалізації Закону №2050-ІІІ постановою Кабінету Міністрів України 21 лютого 2001 року №159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159). Пункти 1, 2 Порядку №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій. Згідно з абзацом 1 пункту 4 Порядку №159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на

100. Отже, підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 11 липня 2017 року №21-2003а16, Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі №810/1092/17, від 13 січня 2020 року у справі №803/203/17 та від 15 жовтня 2020 року у справі №240/11882/19. При цьому, використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання стосовно того, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення. Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі №810/1092/17, від 13 січня 2020 року у справі №803/203/17, від 29 жовтня 2020 року у справі №280/729/19, від 29 квітня 2021 року у справі №240/6583/20. Тож у випадку бездіяльності роботодавця щодо нарахування та виплати працівнику грошового забезпечення, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. При цьому, донарахування належних громадянину сум компенсації втрати доходів має здійснюватися до дня фактичної виплати заборгованості, щодо якої порушені строки виплати. Як вбачається з обставин справи та матеріалів, предметом спору в даній справі є компенсація втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати перерахованого на виконання рішення суду грошового забезпечення позивача. 23.11.2024 на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 06.06.2024 у справі № 600/1155/24-а, залишеного без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного від 28.10.2024 у справі № 600/1155/24-а, відповідач здійснив виплату грошового забезпечення на загальну суму 17 691,09 грн, що підтверджується випискою по надходженню по картці/рахунку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та довідкою про перерахунок грошового забезпечення, тобто вже після звільнення позивача з військової служби і, відповідно, з порушенням строків її виплати. За таких обставин суд приходить до висновку, що позивач має право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати в розумінні Закону №2050-III. Доводи представника відповідача про те, що для отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати працівник має перебувати безпосередньо у трудових відносинах із роботодавцем, тобто бути діючим, а не звільненим працівником, суд вважає безпідставними з огляду на таке. Аналіз положень Закону №2050-ІІІ та Порядку №159 вказує на те, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії; 2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата); 3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; 5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги. Отже, у разі несвоєчасної виплати сум грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства. При цьому право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням термінів виплати заробітної плати може виникати не тільки у працівника, який перебуває у трудових відносинах із роботодавцем, але й у разі його звільнення, або ж у разі несвоєчасного виконання рішення суду про стягнення заробітку. Суд зауважує, що Закон №2050-ІІІ та Порядок №159 не пов`язують наявність у працівника права на виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати заробітної плати (грошового забезпечення) з обов`язковим перебуванням його у трудових відносинах із роботодавцем саме на час виплати грошового забезпечення, нарахованого на виконання рішення суду. За наведеного вище нормативного регулювання пріоритетне значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події і є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати індексації є компенсаторною складовою доходу у вигляді заробітної плати працівника, спрямована на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи і пов`язана з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Відповідно, у випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов`язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів. Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Головуючий Курко О. П. Судді Боровицький О. А. Ватаманюк Р.В.