Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/6548/25

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/6548/25 Суддя (судді) першої інстанції: Валентина ОРЛЕНКО ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2026 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Безименної Н.В. суддів Аліменка В.О., Терези Ю.О. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправними та скасування індивідуального акта, зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И Л А Позивач звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФ України в Херсонській області №232350008265 від 23.05.2025 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2; - зобов`язати ГУ ПФ України в Черкаській області обрахувати період роботи з 01.06.2003 по 30.04.2025 згідно зі ст.60 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та призначити пенсію на пільгових умовах за Списком №2 з 09.05.2025 на підставі п."б" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" під 02.03.2015 №213-VIII, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні №1-р/2020. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФ України в Херсонській області №232350008265 від 23.05.2025. Зобов`язано ГУ ПФ України в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.05.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п."б" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 р. № 213-VІІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року № 1р/2020 (справа № 1- 5/2018(746/15) зарахувавши до страхового стажу у подвійному розмірі для обчислення пенсії за віком згідно із ст.60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" періоди роботи з 01.06.2003 по 30.04.2025, з урахуванням висновків суду. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ГУ ПФ України в Херсонській області подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах було недосягнення заявником 55 років на дату звернення, натомість її пільговий стаж обчислено згідно з довідкою №370/03.01-25 від 02.05.2025, виданої КНП «Черкаська міська інфекційна лікарня». Позивач відзив на апеляційну скаргу не подавала. В суді першої інстанції її позиція обґрунтовувалась тим, що ГУ ПФ України в Херсонській області безпідставно прийнято рішення від 23.05.2025 №232350008265, яким протиправно відмовлено у призначенні їй пенсії за віком на пільгових умовах та в зарахуванні до пільгового стажу періоду роботи з 01.06.2003 по 30.04.2025 на підставі довідки від 09.05.2025 №401/03.01-25 в подвійному розмірі згідно зі ст.60 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, введення в Україні воєнного стану, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів доходить наступних висновків. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 09.05.2025 (у віці 50 років) позивач звернулася до ГУ ПФ України в Черкаській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, яка за принципом екстериторіальності була розглянута ГУ ПФ України в Херсонській області, яким прийнято рішення №232350008265 від 23.05.2025 про відмову в призначенні пенсії за віком, у зв`язку із недосягненням пенсійного віку (а.с.13-14). Підставою для прийняття наведеного рішення визначено, що страховий стаж позивача становить 39 років 04 місяці 11 днів, пільговий стаж - 35 років 6 місяців 18 днів. За доданими документами з урахуванням статі 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення стаж обчислено по 31.05.2003, на підставі довідки №401/03.01-25, від 09.05.2025 виданої Комунальним некомерційним підприємством "Черкаська міська інфекційна лікарня" за період з 01.06.1994 по 08.02.1996, з 02.06.1997 по 24.12.2002, з 25.12.2002 по 31.05.2003. Пільговий стаж за Списком №2 складає - 35 років 06 місяців 18 днів, згідно з довідкою №370/03.01-25 від 02.05.2025, виданої КНП "Черкаська міська інфекційна лікарня", періоди роботи з 01.06.1992 по 08.02.1996, з 09.02.1996 по 01.06.1997, з 02.06.1997 по 24.12.2002, з 25.12.2002 по 31.05.2083, з 01.06.2003 по 31.12.2003, з 01.01.2005 по 21.07.2006, 3 22.07.2006 по 31.12.2906, з 01.01.2007 по 31.12.2009, з 01.01.2010 по 31.07.2021, з 22.06.2023 по 28.02.2025. Відмовлено в призначенні пенсії згідно з п.2 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з недосягненням пенсійного віку 55 років. Не погодившись з такою відмовою, позивач звернулась до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що відмова відповідача в призначенні позивачу пенсії є протиправною, при цьому наявні підстави для зарахування до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи з 01.06.2003 по 30.04.2025 у подвійному розмірі для обчислення пенсії за віком згідно із ст.60 Закону України "Про пенсійне забезпечення". За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків. Спірні правовідносини, що склались між сторонами врегульовані Конституцією України, Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV, Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII. В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років. В силу п.«б» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-5/2018(746/15), працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам. Таким чином, за наявності у жінок страхового стажу не менше 20 років, з них не менше 10 років на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, вони мають право на призначення пенсії після досягнення 50 років. У спірному рішенні ГУ ПФ України в Херсонській області визнає наявність у позивача страхового стажу - 39 років 04 місяці 11 днів та пільгового стажу за списком №2 - 35 років 06 місяців 18 днів. Вказане свідчить про безпідставність твердження апелянта щодо відсутності у позивача права на пенсію на пільгових умовах за Списком №2 на підставі п."б" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на момент звернення з відповідною заявою, оскільки на момент її подачі позивач досягла віку 50 років, як це передбачено п.«б» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-5/2018(746/15). Відповідно до п.2 р.XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Особам, які працювали на роботах із шкідливими і важкими умовами праці та мали або матимуть право на пенсію відповідно до статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсії призначаються за нормами цього Закону, виходячи з вимог віку та стажу, встановлених раніше діючим законодавством. Згідно з п.16 наведеного розділу до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років. Відповідно до ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 (далі - Перелік № 909), розділ 2 якого «Охорона здоров`я» визначає, що до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, зараховуються періоди роботи на посадах лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби та територіальних органах Держсанепідслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), діагностичних центрах. З матеріалів справи вбачається, що позивач в період з 25.12.2002 по 27.02.2019 працювала в Черкаській міській інфекційній лікарні на посаді медичної сестри стаціонару (палата) інфекційного відділення (наказ № 108-к від 25.12.2002); з 01.03.2019 по 31.07.2021 на посаді в.о. старшої медичної сестри інфекційного відділення (наказ № 27-к від 27.02.2019); з 01.08.2021 по 28.02.2025 - старшої медичної сестри приймально-діагностичною відділення (наказ від 30.07.2021 № 88-к); з 01.03.2025 по теперішній час старша медична сестра відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги (наказ від 27.02.2025 № 64-к), що підтверджується трудовою книжкою позивача та довідкою КНП «Черкаська міська інфекційна лікарня» від 24.04.2025 №351/03.01.-25 (а.с.16-17). Право позивача на зарахування вказаних періодів роботи у закладі охорони здоров`я до стажу роботи у подвійному розмірі визначене ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», яка не містить положень щодо не застосування даної норми до трудової діяльності, що мала місце після 01.01.2004. Так, відповідно до ч.2 ст.24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Частиною 4 наведеної статті передбачено, що пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. В той же час, стаття 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не визначає пільгового періоду обчислення стажу роботи, а закріплює зарахування роботи у відповідних закладах охорони здоров`я до стажу роботи у подвійному розмірі. Таким чином, твердження скаржника про відсутність підстав для застосування подвійного розміру стажу роботи позивача на відповідних посадах не ґрунтуються на нормах пенсійного законодавства. Згідно зі ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Отже, Основним Законом України встановлено неможливість звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, що додатково свідчить про безпідставність відмови в зарахуванні відповідних періодів роботи позивача в подвійному розмірі. Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують. При цьому, колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржувалось в частині позовних вимог, у задоволенні яких було відмовлено, в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції. Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п.13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20 травня 2013 року №7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення. На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування. Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження). Керуючись ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області - залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Текст постанови виготовлено 19 травня 2026 року. Головуючий суддя Н.В.Безименна Судді В.О.Аліменко Ю.О.Тереза