Постанова 4857 № 300/8488/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 червня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/8488/24 пров. № А/857/2633/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: судді-доповідача Іщук Л. П., суддів Обрізка І.М., Шинкар Т.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року (головуючий суддя Могила А.Б., м. Івано-Франківськ) у справі № 300/8488/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 29.10.2024 №091630014348; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести з 22.10.2024 перерахунок пенсії із зарахуванням до її страхового стажу періоду роботи в Комунальному некомерційному підприємстві Івано-Франківська обласна клінічна інфекційна лікарня Івано-Франківської обласної ради з 01.01.2004 по 31.12.2022 в подвійному розмірі. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 29.10.2024 №091630014348 про відмову в проведенні ОСОБА_1 перерахунку пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести з 01.11.2024 перерахунок пенсії ОСОБА_1 із зарахуванням до її страхового стажу періоду роботи в Комунальному некомерційному підприємстві Івано-Франківська обласна клінічна інфекційна лікарня Івано-Франківської обласної ради з 01.01.2004 по 31.12.2022 в подвійному розмірі згідно зі статтею 60 Закону України Про пенсійне забезпечення, та виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум. В задоволенні решти позову відмовлено. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області оскаржило його в апеляційному порядку, вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, а також не досліджено обставини, що мають значення для справи. Апеляційна скарга мотивована тим, що положення статті 24 Закону України №1058-IV, виключно відповідно до яких, починаючи з 01.01.2004, здійснюється обчислення стажу для призначення пенсії, не містять приписів щодо обчислення стажу в подвійному розмірі, зокрема і стажу роботи в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги. Наголошує, що спірний період роботи після 2004 року зараховано у розмірі, встановленому приписами статті 24 Закону України № 1058-VI. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Позивач письмовий відзив на апеляційну скаргу не подала. Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 з 05.02.2023 отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту б статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення (а.с.30). Позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою від 22.10.2024 про донарахування стажу у зв`язку із наданими додатковими документами (а.с.42-43). Органом, який розглядав подану заяву, за принципом екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області. Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області рішенням від 29.10.2024 №091630014348 відмовлено ОСОБА_1 в перерахунку пенсії відповідно до статті 60 Закону України Про пенсійне забезпечення. При цьому зазначено, що пільговий порядок обчислення стажу роботи з 01.01.2004 застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років (а.с.12). Не погодившись із вказаним рішенням, позивач звернулася до суду із даним позовом. Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного. Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Відповідно до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної Хартії та ч.1 ст.46 Конституції України, кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Водночас у пункті 5 рішення №8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист. За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, а також порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV). Відповідно до ч.1 ст.114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Згідно з ч.2 ст.114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону №1058-ІV). За визначенням, наведеним у частині 3 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону №1058-IV). Згідно з пунктом 16 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. Стаття 60 Закону №1788-XII встановлює пільги по обчисленню стажу (зарахування стажу роботи у подвійному розмірі) в деяких медичних закладах, а саме: - лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я; -у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД; -в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я; -у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я; -у психіатричних закладах охорони здоров`я / закладах з надання психіатричної допомоги. Порядок підтвердження стажу регламентовано у статті 62 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII Про пенсійне забезпечення (далі Закон № 1788), яка визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637). Згідно з абзацами першим, другим пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Абзацом першим пункту 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 08.08.1988 позивач з 17.06.1991 прийнята в Івано-Франківську міську клінічну інфекційну лікарню, яку з 01.03.2002 згідно з розпорядженням міського голови №132-р від 01.03.2002 реорганізовано шляхом перетворення в обласну клінічну інфекційну лікарню, на посаду медсестри палатної відділення №1 (наказ №50 від 10.06.1991), з 01.09.1991 переведена на посаду головної медсестри лікарні (наказ №72 від 30.08.1991), з 20.08.1997 переведена на посаду медсестри палатної відділення №1, яку 08.10.2003 перейменовано на посаду сестри медичної палатної (наказ №49 від 15.08.1997); 20.09.2019 на базі Івано-Франківської обласної клінічної інфекційної лікарні створено комунальне некомерційне підприємство Івано-Франківська обласна клінічна інфекційна лікарня Івано-Франківської обласної ради (рішення №1226-30/2019 від 20.09.2019), з 15.11.2022 переведена на посаду сестри медичної палатної відділення для дорослих (наказ №240-к від 09.11.2022), а з 30.08.2023 звільнена у зв`язку із переведенням до КНП Івано-Франківський обласний фтизіопульмонологічний центр Івано-Франківської обласної ради (наказ №147-к від 28.08.2023) (а.с.9-11). Апеляційний суд зазначає, що трудова книжка містить всі необхідні записи, які засвідчені роботодавцем та дають можливість встановити дату прийняття та звільнення з роботи, місце роботи та накази на підставі яких ОСОБА_1 була прийнята на таку роботу. Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці позивача щодо даних періодів роботи відповідачем не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги при розрахунку стажу. Крім того, наведені періоди роботи позивача підтверджуються також довідками Комунального некомерційного підприємства Івано-Франківська обласна клінічна інфекційна лікарня Івано-Франківської обласної ради від 02.02.2023 №1517/01-05 та від 07.02.2023 №1523/01-05. При цьому, у довідці від 02.02.2023 №1517/01-05 зазначено, що робота за вказані періоди відповідно до ст.60 Закону України Про пенсійне забезпечення зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі (а.с.13-14). Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області не зараховано до страхового стажу позивача період її роботи з 01.01.2004 у подвійному розмірі на підставі того. що чинним законодавством не передбачено зарахування періоду роботи з 01.01.2004 в пільговому обчисленні. Апеляційний суд зауважує, що у пункті 4 статті 24 Закону №1058-IV зазначено про зарахування періодів трудової діяльності до набрання чинності цим Законом до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше. Стаття 60 Закону №1788-XII є чинною на теперішній час, а стаття 24 Закону №1058-IV не скасовує статтю 60 Закону №1788-XII та не зупиняє її дію. Таким чином, враховуючи, що норми Закону України "Про пенсійне забезпечення" є діючими, а стаття 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначає пільгові умови права на пенсію за віком, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про наявність у відповідача обов`язку зарахувати в подвійному розмірі до загального стажу позивача періоди роботи з 01.01.2004 по 31.12.2022 на посадах медичної сестри в Комунальному некомерційному підприємстві Івано-Франківська обласна клінічна інфекційна лікарня Івано-Франківської обласної ради. Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 27 квітня 2023 року у справі № 160/14078/22. Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди скаржника з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції. При обгрунтуванні цієї постанови суд апеляційної інстанції також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які б були безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Щодо розподілу судових витрат, то такий відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється. Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року у справі № 300/8488/24 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Т. І. Шинкар