Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/3695/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/3695/19 Суддя (судді) першої інстанції: Панова Г. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 травня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Оксененка О.М., суддів: Ганечко О.М., Кузьменка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просив: зобов?язати Баришівське об?єднане управління Пенсійного фонду України Київської області провести перерахунок та виплату пенсії позивача із заробітної плати за травень 1986 року, відповідно до частини першої статті 27 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 28.02.2019 (дати подачі заяви про перерахунок пенсії). В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач безпідставно відмовив у перерахунку та виплаті пенсії позивачу, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, за період роботи в зоні відчуження у 1986 році, з огляду на те, що чинним законодавством не передбачено обчислення пенсії виходячи із заробітку, отриманого за роботу в зоні відчуження. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року позовні вимоги - задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 14.03.2019 № 355 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із заробітної плати за травень 1986 року, відповідно до частини першої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 28.02.2019 (дати подачі заяви про перерахунок пенсії). В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскільки позивачу призначено пенсію внаслідок захворювання за раніше діючим законодавством на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення», тому підстави для перерахунку пенсії із заробітної плати за травень 1986 року, відповідно до частини першої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» - відсутні. Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Баришівському об?єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Київській області з 14.08.1991 та отримує пенсію по інвалідності І групи внаслідок загального захворювання відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році, що підтверджується посвідченням категорії 2 серії НОМЕР_1 від 28.07.2005. 28 лютого 2019 року позивач звернувся до Баришівського об?єднаного управління Пенсійного фонду України в Київській області із заявою про проведення перерахунку пенсії із заробітної плати за травень 1986 року, обчисливши розмір пенсії за частиною першою ст. 27 Закону України «Про загальнообов?язкове пенсійне страхування». До заяви додано довідку про заробітну плату №122 від 16.06.2017, видану ПАТ «Укрзалізниця», в якій визначено суми заробітної плати з розшифруванням за січень - серпень 1986 року та 1987 рік. Однак, рішенням від 14.03.2019 № 355 ОСОБА_1 відмовлено в перерахунку пенсії від заробітку за травень 1986 року як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС 2 категорії відповідно до частини першої ст. 27 Закону України «Про загальне обов?язкове пенсійне страхування» через відсутність права на перерахунок пенсії. У рішенні вказано, що оскільки ОСОБА_1 призначено пенсію по інвалідності внаслідок загально захворювання з 14.08.1991 за раніше діючим законодавством (Закон України «Про пенсійне забезпечення») та середній заробіток для обчислення пенсії взято за період з 01.09.1984 р. по 30.11.1989 р. (за 60 місяців), відтак згідно чинного законодавства, провести перерахунок пенсії від заробітку за травень 1986 року як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії відповідно частини першої ст. 27 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування», неможливо. Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на перерахунок пенсії з урахуванням частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» на підставі поданих документів. Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796-XII). У силу вимог ст. 1 Закону № 796-XII встановлено мету та основні завдання цього Закону, а саме, що він спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру. Отже, метою та завданнями цього Закону є захист громадян, які постраждали внаслідок: 1) Чорнобильської катастрофи; 2) інших ядерних аварій та випробувань; 3) військових навчань із застосуванням ядерної зброї. Згідно з частиною першою статті 57 Закону №796-XII, обчислення середньомісячного заробітку провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до частини другої статті 57 Закону №796-XII, у разі обчислення пенсії відповідно до частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» за бажанням того, хто звернувся за пенсією, середньомісячний фактичний заробіток для обчислення пенсії може визначатися за будь-які 12 місяців підряд роботи на територіях радіоактивного забруднення. Якщо особа, яка звернулася за пенсією, пропрацювала на територіях радіоактивного забруднення: менше 12 місяців, - середньомісячний заробіток визначається шляхом поділу загальної суми заробітку за календарні місяці роботи на кількість цих місяців; не менше 30 календарних днів у двох місяцях, - середньомісячний заробіток визначається за будь-які фактично відпрацьовані 30 календарних днів роботи; менше місяця, - середньомісячний заробіток визначається за цей календарний місяць з додаванням до заробітку на основній роботі. Частиною другою статті 27 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) встановлено, що за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону. При цьому, частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом. Для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв (ч. 1 ст. 40 Закону №1058-IV). Пунктом 13 Прикінцевих положень Закону №1058-IV передбачено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами. Тобто, особам пенсійного віку надано право обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним Законом України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» або спеціальним Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Як свідчать матеріали справи, позивач обрав для себе умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, встановлені спеціальним Законом, а саме Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». У свою чергу, позивач просив взяти для розрахунку його пенсії заробітну плату за травень 1986 року відповідно до довідки про заробітну плату №122 від 16.06.2017, виданої ПАТ «Укрзалізниця». Враховуючи, що позивач просив здійснити перерахунок призначеної пенсії з урахуванням норм Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тому у відповідача не було правових підстав керуватися нормами Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» без врахування пільг, встановлених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зазначена позиція висловлена Верховним Судом України у постанові 07.07.2015 року у справі №754/12072/14-а, та Верховним Судом у постанові від 25.09.2018 року у справі №185/3101/17 (2-а/185/253/17), яка в силу приписів частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України має враховуватись судом під час вибору та застосування норм права. Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210, (далі - Порядок №1210) визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв?язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків. Пунктами 2 і 3 Порядку №1210 встановлено, що заробітна плата для обчислення пенсій враховується за будь-які 12 місяців підряд такої роботи. У разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження, зокрема, з дня аварії не менш як 12 місяців підряд, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати за будь-який повний календарний місяць роботи в зазначеній зоні. Оскільки позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році, що підтверджується посвідченням категорії 2 серії НОМЕР_1 від 28.07.2005, тому останній має право на перерахунок пенсії з урахуванням частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» на підставі поданих документів. Як наслідок, слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із заробітної плати за травень 1986 року, відповідно до частини першої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 28.02.2019 (дати подачі заяви про перерахунок пенсії). З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд, УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п`ятої ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.М. Оксененко Судді О.М. Ганечко В.В. Кузьменко