Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/8078/25

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/8078/25 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Димерлія О.О., суддів Вербицької Н.В., Шляхтицького О.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.12.2025 року у справі №400/8078/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії У С Т А Н О В И В: 30 липня 2025 року ОСОБА_1 (далі позивачка) звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду із позовною заявою, у якій просила: - визнати протиправною бездіяльність щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 01.01.2020 року по 19.05.2023 року грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення при наданні щорічних основних відпусток за 2020, 2021, 2022 та 2023 роки з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та додаткових видів грошового забезпечення, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704, з урахуванням виплачених сум; - зобов`язати за період з 01.01.2020 року по 19.05.2023 року нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення, грошову допомогу на оздоровлення при наданні щорічних основних відпусток за 2020, 2021, 2022 та 2023 роки з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за спеціальним званням та додаткових видів грошового забезпечення визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017, з урахуванням раніше виплачених сум. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що розрахунковою величиною для визначення розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня відповідного року. Водночас, під час виплати грошового забезпечення у спірний період відповідачем протиправно визначено розмір посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня 2018 року. За наслідками розгляду справи Миколаївським окружним адміністративним судом 30 грудня 2025 року прийнято судове рішення, яким позовні ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 01.01.2020 року по 19.05.2023 року грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення при наданні щорічних основних відпусток за 2020, 2021, 2022 та 2023 роки з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та додаткових видів грошового забезпечення, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №

704. Зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області за період з 01.01.2020 року по 19.05.2023 року нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення, грошову допомогу на оздоровлення при наданні щорічних основних відпусток за 2020, 2021, 2022 та 2023 роки з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за спеціальним званням та додаткових видів грошового забезпечення визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 року, з урахуванням раніше виплачених сум. Задовольняючи позовні вимоги, окружний адміністративний суд виходив з того, що за спірний період грошове забезпечення позивачки має розраховуватись виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року, а не розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області (далі скаржник) подано апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить апеляційний суд скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено про те, що ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом після спливу строку звернення, визначеного приписами статті 233 КЗпП України, при цьому доказів поважності причин пропуску такого строку позивачкою не надано. Окрім цього, як стверджує скаржник, в спірних правовідносинах немає підстав для застосування приписів п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб». На думку скаржника, у даному випадку, розрахунковою величиною для визначення розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням позивачки є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018 року. В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом норм процесуального права при установленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, апеляційним судом з`ясовано таке. У період з 08.12.1998 року по 30.01.2025 року ОСОБА_1 проходила службу у Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області. Відповідно до витягу із наказу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області «Про кадрові питання» №29 від 30.01.2025 року підполковника служби цивільного захисту ОСОБА_1 звільнено зі служби з виключенням з кадрів ДСНС. (а.с.29) 19.05.2025 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області із заявою, у якій просила здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт, а також надати довідку розрахунок про отримане грошове забезпечення за період з 2012 року по 30.01.2025 року із зазначенням кожного виду грошового забезпечення та індексації, вихідної допомоги при звільненні, матеріальної допомоги. (а.с.23) Листом №59 01-3330/59 06.02 від 12.06.2025 року Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області повідомило позивачку про те, що відсутні підстави для перерахунку та виплати грошового забезпечення вказаний період. При цьому, як вказано відповідачем, у спірний період розрахунковою величиною для визначення розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням позивачки є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018 року. (а.с.32) Листом №59 01-4060/59 06.02 від 11.07.2025 року Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області скеровано на адресу позивачки довідку про доходи та довідку про нарахування індексації за період з 01.01.2020 року по 31.01.2025 року. (а.с.31) Уважаючи, що відповідачем неправильно здійснено розрахунок грошового забезпечення, позивачка звернулася до суду з даним позовом за захистом прав, свобод та охоронюваних законом інтересів. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із частиною першою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. Відповідно до частин другої, третьої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. За приписами частини четвертої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. 30.08.2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (набрала чинності 01.03.2018 року). Означеним рішенням Уряду затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (в редакції станом на дату прийняття) передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,

14. Додатки 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» містять примітки, відповідно до яких, зокрема, посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. 21.02.2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», пунктом 6 якої внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням яких пункт 4 вказаного підзаконного нормативно-правового акту викладено в такій редакції: « 4.Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14». Означене рішення Уряду набуло чинності 24.02.2018 року. Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», яким внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Частиною 1 статті 325 КАС України передбачено, що постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття. Підсумовуючи вище наведене, апеляційний суд зазначає, що з 29.01.2020 року (дати набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18) до спірних правовідносин застосовуються положення пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» у редакції до 24.02.2018 року. Такою редакцією передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,

14. З огляду на вище викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в межах спірних правовідносин розмір посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням позивача має визначатися виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не 01.01.2018 року, як помилково стверджує скаржник. Про правильність наведеного висновку також свідчать положення статті 6 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», відповідно до якої базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти. Слід зазначити, що прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Так, приписами статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» установлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2020 року становить 2102 грн. Положеннями статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» передбачено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2021 року становить 2270 грн. У відповідності до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2022 року становить 2481 грн. Викладене вище спростовує доводи скаржника стосовно того, що розрахунковою величиною для визначення розміру грошового забезпечення позивачки є прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018 року. Беручи до уваги означене вище, судова колегія уважає правильним висновок окружного адміністративного суду про те, що у спірний період грошове забезпечення позивачки має бути перераховано виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня відповідного року (станом на 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року відповідно). Стосовно доводів скаржника щодо пропуску позивачкою строку звернення до суду з даним позовом, колегія суддів звертає вказує про таке. Верховний Суд у постанові від 25.04.2023 року у справі №380/15245/22 сформував висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців. Так, вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, суд касаційної інстанції наголосив, що положення статті 233 КЗпП України в частині, яка стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, та мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України. Крім цього, Верховний Суд у постанові від 28 березня 2025 року у справі №400/6758/24 зауважив, що відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції чинній до 19 липня 2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. З урахуванням викладеного, у даному випадку заявлені позивачем позовні вимоги щодо перерахунку грошового забезпечення за період до 19.07.2022 року не обмежуються строком звернення до суду. Однак, Законом України від 01 липня 2022 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)». При цьому, вирішуючи питання, з якою подією слід пов`язувати початок перебігу строку звернення до суду з вимогами, які стосуються перерахунку грошового забезпечення військовослужбовця, а також інших сум, за період починаючи з 19 липня 2022 року, суд касаційної інстанції вказав про таке: «У рішенні від 05 жовтня 2013 року №8-рп/2013 Конституційний Суд України, аналізуючи положення трудового законодавства в контексті конституційного звернення‚ виходив з того, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків. Крім обов`язку оплатити результати праці робітника‚ існують також інші зобов`язання роботодавця матеріального змісту. Ці зобов`язання стосуються тих витрат, які переважно спрямовані на охорону праці чи здоров`я робітника (службовця) або на забезпечення мінімально належного рівня його життя, у тому числі й у разі простою - зупинення роботи, що було викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (форс-мажор) тощо. Конституційний Суд України зазначив, що праву працівника на належну заробітну плату кореспондує обов`язок роботодавця нарахувати йому указані виплати‚ гарантовані державою‚ і виплатити їх. При цьому право працівника не залежить від нарахування йому відповідних грошових виплат. Тому незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, працівник, у разі порушення законодавства про оплату праці, має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. З урахуванням наведеного Конституційний Суд України констатував, що під заробітною платою, що належить працівникові, або‚ за визначенням, використаним у частині другій статті 233 Кодексу (у редакції, чинній до 19 листопада 2022 року)‚ належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно із умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат. Як наголошено Верховним Судом, початок перебігу строку звернення до суду у справі №400/6758/24, з урахуванням частини другої статті 233 КЗпП України, слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні). Такий підхід також застосовано Верховним Судом у постанові від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23, постановленій у складі Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду. Повертаючись до обставин справи, яка розглядається, апеляційний суд установив, що у період з 08.12.1998 року по 30.01.2025 року ОСОБА_1 проходила службу у Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області. Відповідно до витягу із наказу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області «Про кадрові питання» №29 від 30.01.2025 року підполковника служби цивільного захисту ОСОБА_1 звільнено зі служби з виключенням з кадрів ДСНС. (а.с.29) Разом з цим, матеріали справи не містять відомостей щодо повідомлення позивачку про обсяг і характер нарахованих та виплачених їй сум під час проходження нею служби у Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області. У свою чергу, як слідує з матеріалів справи, 19.05.2025 року позивачка звернулася до відповідача із заявою, у якій зокрема просила надати інформацію про обсяг і характер виплачених їй сум. У відповідь на вказану заяву, листом №59 01-4060/59 06.02 від 11.07.2025 року Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області направлено на адресу позивачки довідку про доходи та довідку про нарахування індексації за період з 01.01.2020 року по 31.01.2025 року. (а.с.31) Відтак, за обставинами цієї справи, лише з листа відповідача від 11.07.2025 року позивачка отримала інформацію про відповідні розрахунки грошового забезпечення. Іншої інформації матеріали справи не містять. З урахуванням викладеного, апеляційний суд уважає безпідставними доводи скаржника про неповажність причин пропуску позивачкою строку звернення до суду з даним позовом. З огляду на викладене вище, колегія суддів уважає, що суд попередньої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права. У відповідності до ст. 315, 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. Керуючись ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.12.2025 року у справі №400/8078/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами судового рішення. Суддя-доповідач О.О. Димерлій Судді Н.В. Вербицька О.І. Шляхтицький