Постанова 4852 № 160/36600/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 19 травня 2026 року м. Дніпросправа № 160/36600/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач), суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційні скарги ОСОБА_1 , Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року (суддя Калугіна Наталія Євгенівна) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить: визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати за період з 09.04.2022 по 11.08.2025 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, надбавок, компенсації невикористаної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України «Про державний бюджет на 2023 рік» станом на 01.01.2023, встановленого ЗУ «Про державний бюджет на 2024 рік» станом на 01.01.2024, встановленого Законом України «Про державний бюджет на 2025 рік» станом на 01.01.2025 та на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 Постанови КМУ від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового та начальницького складу, затвердженого Постановою КМУ № 44 від 15.01.2004; зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошове забезпечення за період з 09.04.2022 по 11.08.2025, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, надбавок, компенсації невикористаної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет на 2020 рік» станом на 01.01.2020, встановленого Законом України «Про державний бюджет на 2021 рік» станом на 01.01.2021, встановленого Законом України «Про державний бюджет на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України «Про державний бюджет на 2023 рік» станом на 01.01.2023, встановленого Законом України «Про державний бюджет на 2024 рік» станом на 01.01.2024, встановленого Законом України «Про державний бюджет на 2025 рік» станом на 01.01.2025 на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 Постанови КМУ від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового та начальницького складу, затвердженого Постановою КМУ № 44 від 15.01.2004. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування і виплати за період з 09.04.2022 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 по 11.08.2025 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, премії, надбавок, компенсації невикористаної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №

704. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 09.04.2022 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 по 11.08.2025, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, премії, надбавок, компенсації невикористаної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, встановленого Законом України «Про державний бюджет на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року, встановленого Законом України «Про державний бюджет на 2025 рік» станом на 01.01.2025 року на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 Постанови КМУ від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового та начальницького складу, затвердженого Постановою КМУ № 44 від 15.01.2004. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у нарахуванні складових грошового забезпечення позивача шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, є правомірними. Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог, також подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. Вказує про помилковість застосовування судом першої інстанції положень Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №

481. Зазначає, що відповідач повинен був здійснити розрахунок належного грошового забезпечення відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі № 826/6453/18 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 року у справі № 320/29450/24) за період з 09.04.2022 по 11.08.2025 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024, 01.01.2025 та відповідного тарифного коефіцієнту з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів. Апеляційні скарги ґрунтуються на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків. Судом встановлено, сторонами не заперечується, що ОСОБА_1 у спірний період проходив військову службу у Військової частини НОМЕР_1 . Позивач вважає, що під час перебування на службі відповідач протиправно не здійснив виплату належного грошового забезпечення, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного року, взятого як розрахункову величину, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Пункт 4 названої урядової постанови в первинно прийнятій редакції встановлював, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,

14. Пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 у первинній редакції внесені зміни, зокрема, до пункту 4 постанови КМУ № 704, який викладено в новій редакції та встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і

14. Разом з цим постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №

103. Натомість 12.05.2023 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704» (Постанова № 481), пунктом 2 якої внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704, виклавши абзац перший в такій редакції: «

4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14». Пунктом 3 Постанови № 481 установлено, що видатки, пов`язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів. Отже, з дня набрання чинності Постановою № 481 (20.05.2023) Кабінетом Міністрів України замість розрахункової величини «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року» запроваджено сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військове звання 1762 грн. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі № 320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року, визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Таким чином, у позивача через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, виникло право на отримання грошового забезпечення з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік). Доводи апеляційної скарги відповідача такий висновок не спростовують. Щодо відмовлених позовних вимог за період з 20.05.2023 по 17.06.2025, суд першої інстанції виходив з того, що застосування відповідачем пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції Постанови КМУ від 12.05.2023 № 481 під час нарахування позивачу грошового забезпечення за період з 20.05.2023 по 17.06.2025 відповідало вимогам чинного законодавства. Суд апеляційної інстанції вважає такі висновки помилковими з огляду на правову позицію Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, наведену у постанові від 17.02.2026 у справі № 520/5814/24, згідно з якою пункт 2 Постанови № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови № 704 в частині, що суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу, а саме закону про Державний бюджет України на відповідний рік, не підлягає застосуванню. Верховний Суд також зауважив, що пункт 4 Постанови № 704 підлягає застосуванню у спірних правовідносинах у первинній редакції, а саме в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - закону про Державний бюджет України на відповідний рік, із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік), оскільки суд не вправі, вирішуючи спір, застосовувати дефектний нормативно-правовий акт безвідносно до того чи був він чинним чи ні на момент виникнення спірних відносин. Отже, заявлені позивачем позовні вимоги за період з 20.05.2023 по 17.06.2025 також підлягають задоволенню. Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмовлених позовних вимог як таке, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права. Керуючись ст.ст. 243, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року в адміністративній справі № 160/36600/25 скасувати в частині відмовлених позовних вимог за період з 20.05.2023 по 17.06.2025. Позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині задовольнити. В абзаці другому та третьому резолютивної частини рішення змінити слова та цифри «з 09.04.2022 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 по 11.08.2025» на «з 09.04.2022 по 11.08.2025», та додавши в абзаці третьому резолютивної частини рішення після слів «…встановленого Законом України «Про державний бюджет на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року,» слова та цифри «встановленого Законом України «Про державний бюджет на 2024 рік» станом на 01.01.2024 року» . В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з 19 травня 2026 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених статтею 328 КАС України. Повна постанова складена 19 травня 2026 року. Головуючий - суддя О.В. Головко суддя Т.І. Ясенова суддя А.В. Суховаров