Постанова Хмельницький апеляційний суд № 686/12683/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 травня 2026 року м. Хмельницький Справа № 686/12683/24 Провадження № 22-ц/820/43/26 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Янчук Т.О. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Ярмолюка О.І., секретар: Дубова М.В., за участю представника позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 серпня 2025 року (суддя Карплюк О.І.) за позовом публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення трьох процентів річних від простроченої суми, в с т а н о в и в : У травні 2024 року публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» звернулося суд з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення в солідарному порядку трьох процентів річних від простроченої суми. Позовна заява мотивована тим, що 02.03.2007 між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №762007/1р, згідно умов якого відповідач отримав кредит в розмірі 19800,00 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом, виходячи із 11,5% річних. Крім того 02.03.2007 між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки №762007/1Р, за яким поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед кредитором за невиконання зобов`язань по кредитному договору. Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 червня 2010 року у справі №2-2493/09 стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 заборгованість по кредитному договору в сумі 20649,64 доларів США, та 25 950,38 грн. шляхом звернення стягнення на предмет застави - транспортний засіб HUNDAI Getz, 2006 року випуску, кузов (шасі, рама) № НОМЕР_1 , червоного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 . Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» в особі відділення «Хмельницьке обласне відділення» штраф за невиконання умов кредитного договору та договору застави щодо страхування предмета застави у сумі 4 777,50 грн., судовий збір в сумі 1700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 120,00 грн. Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 вересня 2010 року роз`яснено резолютивну частину рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 червня 2010 року, згідно якої рішення слід розуміти: стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь АБ «Укргазбанк» заборгованості за кредитним договором у сумі в сумі 20649,64 доларів США, що еквівалентно 163660,79 грн. та 25950,38 гривень заборгованості за кредитом та в рахунок погашення зазначеної заборгованості за кредитом звернути стягнення на предмет застави транспортний засіб Hundai Getz, 2006 року випуску, кузов (шасі, рама) № НОМЕР_4 , червоного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Оскільки відповідачі не виконали рішення суду, не погасили заборгованість за кредитним договором, чим прострочили виконання грошового зобов`язання, позивачем на підставі ч.2 статті 625 ЦК України нараховано три проценти річних за період з 12 березня 2017 року по 23 лютого 2022 року, що становить 2534,93 доларів США. Враховуючи викладене, позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання в розмірі 2534,93 доларів США, та судові витрати. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 серпня 2025 року позов задоволено.Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» 3 % річних від простроченої суми в розмірі 2534,93 доларів США, та судовий збір в розмірі 1514 грн. з кожного. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у зв`язку з невиконанням боржником та поручителем умов кредитного договору та рішення суду про стягнення заборгованості, з них відповідно до статті 625 ЦК України слід стягнути 3% річних від простроченої суми, розмір яких за період з 12.03.2017 року по 23.02.2022 рік становить 2534,93 доларів США. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції задовольняючи позов не звернув уваги на те, що заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 червня 2010 року у справі № 2-2493/10 було стягнуто заборгованість за кредитним договором у сумі 20 649,64 доларів США, що еквівалентно 163 660,79 грн. та 25950,38 грн. шляхом звернення стягнення на предмет застави - транспортний засіб Hyundai Getz, а тому рішення суду за яким банком нараховано 3% річних на суму 17 048,99 доларів США є виконаним. Апелянт вважає, що банк відносно фінансового поручителя ОСОБА_2 втратив можливість примусового виконання рішення суду, стягувач вичерпав можливість пред`явлення виконавчого документу до виконання і такий документ на виконанні не перебуває, зобов`язання вважається натуральним, а отже стягнення з ОСОБА_2 сум передбачених частиною ч.2 статті 625 ЦК України неможливо. Вимоги банку про стягнення коштів в порядку ст. 625 ЦПК України за невиконання фінансовим поручителем заочного рішення Хмельницького міськрайонного суду від 03 червня 2010 року могли бути заявлені банком виключно в межах строку договору поруки, а такий строк закінчився. Зазначає, що судом при ухваленні рішення не було враховано висновки Верховного Суду, відповідно до яких, на правовідносини, які виникають після судового рішення порука не поширюється, а тому, при порушенні зобов`язань, виконання яких покладено крім боржника також на іншу особу, положення статті 625 ЦК України застосовуються лише до боржника. У відзиві на апеляційну скаргу, ПАТ АБ «Укргазбанк» вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, оскільки відповідачі мають невиконані зобов`язання за кредитним договором №762007/1р від 02.03.2007 року, а тому банк відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахував 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 2534,93 доларів США за період з 12 березня 2017 року по 23 лютого 2022 року. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 09 жовтня 2025 року апеляційне провадження у справі №686/12683/24 було зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку у складі Великої Палати Верховного Суду справи №754/511/23. Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 05 березня 2026 року поновлено провадження у справі. 11 лютого 2026 року Великою Палатою Верховного Суду винесено постанову у справі №754/511/23. В судове засідання представник ОСОБА_2 адвокат Думітращук В.А. не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується довідкою до доставку судової повістки до електронного кабінету. Представник ПАТ АБ «Укргазбанк» Галюк В.В. в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив її відхилити Відповідно до пункту 3 і пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає. Судом встановлено, 02 березня 2007 року ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_3 укладено Кредитний договір № 762007/1р, згідно умов якого відповідач отримав кредит в розмірі 19800,00 дол. США на строк з 02.03.2007 року по 01.03.2013 року зі сплатою процентів за користування кредитом, виходячи із 11,5 % річних. 02 березня 2007 року в забезпечення виконання ОСОБА_3 даного кредитного договору між ПАТ АБ «Укргазбанк», ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір поруки. Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 червня 2010 року вказаний позов задоволено та стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 заборгованість по кредитному договору в сумі 20649,64 доларів США, що еквівалентно 163 660 грн. 79 коп. та 25 950,38 грн. та в рахунок погашення зазначеної заборгованості за кредитом звернуто стягнення на предмет застави транспортний засіб Hundai Getz, 2006 року випуску, кузов (шасі, рама) № НОМЕР_4 , червоного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» в особі відділення «Хмельницьке обласне відділення» штраф за невиконання умов кредитного договору та договору застави щодо страхування предмета застави у сумі 4 777,50 грн., судовий збір в сумі 1700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 120,00 грн. Постановою Хмельницького апеляційного суду у справі №2-2493/09 за заявою ПАТ АБ «Укргазбанк» про видачу дубліката виконавчого листа №2-2493/10 від 19.11.2010 року та поновлення пропущеного строку для пред`явлення до виконання дубліката виконавчого листа щодо ОСОБА_2 встановлено, що за повідомленням Першого відділу ДВС у м. Хмельницькому від 25.10.2021 №79790/20.19-27, у відділі перебувало ВП №51660530 від 15.07.2016 відкрите на підставі виконавчого листа №2-2493/10 від 19.07.2010 Хмельницького міськрайонного суду про стягнення солідарно боргу з ОСОБА_2 на користь АБ «Укргазбанк» штрафу за невиконання умов кредитного договору в сумі 4777,50 грн., 1700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на ІТЗ. 30.09.2019 винесено постанову про повернення виконавчого листа стягувачу у зв`язку з відсутністю майна боржника на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу. Згідно з проведеною перевіркою АСВП виконавчий лист №2-2493/10 від 19.11.2010 Хмельницького міськрайонного суду про стягнення боргу з ОСОБА_2 на користь АТ «Укргазбанк» в сумі 20649,64 долари США та 29950,38 грн. до відділу не пред`являвся. Відповідно до листа Першого відділу ДВС у м. Хмельницькому від 05.01.2024 №1608/25-21-47 на звернення банку від 06.12.2023 встановлено, що згідно з перевіркою даних АСВП у відділі перебувало ВП №23274155 від 13.12.2010 на підставі виконавчого листа №2-2493/10 від 03.06.2010 виданого ВУДІ УМВС м. Хмельницький про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укргазбанк» боргу в сумі 193611 грн та вчинялось ряд виконавчих дій по ньому. Проте, встановити відповідність між заведеним ВП за виконавчим листом №2-2493/10 від 03.06.2010 виданого ВУДІ УМВС м. Хмельницький про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укргазбанк» боргу в сумі 193611 грн., згідно якого було відкрито виконавче провадження №23274155 від 13.12.2010 та пред`явленим згідно заяви про прийняття до виконання за вих. №342/33367/1 від 06.12.2010 виконавчого листа №2-2493/10 від 19.11.2010, виданого Хмельницьким міськрайонним судом, не має можливості. Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 квітня 2024 року, залишеною без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 10 червня 2024 року відмовлено в задоволенні заяви ПАТ АБ «Укргазбанк» про видачу дубліката виконавчого листа №2-2493/10 від 19.11.2010 про стягнення з ОСОБА_2 на користь АБ «Укргазбанк» заборгованості за кредитним договором в сумі 20649,64 доларів США та 29950,38 грн, заборгованості за кредитом та в рахунок погашення зазначеної заборгованості за кредитом звернути стягнення на транспортний засіб; поновленні пропущеного строку для пред`явлення до виконання дубліката виконавчого листа. Крім того апеляційним судом встановлено, що постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому від 04 лютого 2026 року виконавчий лист №2-2493/10 виданий 19.11.2010 року щодо боржника ОСОБА_3 повернуто стягувачу згідно з п.2 частини першої статі 37 Закону України «Про виконавче провадження». Постановою приватного виконавця Лабчук Р.М. від 05.03.2026 року відкрито виконавче провадження щодо боржника ОСОБА_3 з виконання виконавчого листа №2-2493/10 виданого 19.11.2010 року Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 заборгованість по кредитному договору в сумі 20649,64 доларів США, що еквівалентно 163 660 грн. 79 коп. та 25 950,38 грн. шляхом звернення стягнення на предмет застави - транспортний засіб HUNDAI Getz, 2006 року випуску, кузов (шасі, рама) № НОМЕР_1 , червоного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 . Зазначені обставини підтверджуються належними доказами, які містяться в матеріалах справи. Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Такі висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15 та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15. Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (частина перша статті 530 ЦК України). За відсутності інших підстав, передбачених договором або законом, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Належним є виконання зобов`язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України). Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання. Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування трьох процентів річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16. У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц. За загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов`язання, яке виникло з підстав, що існували до його ухвалення, але не породжує такого зобов`язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства передбачають виникнення зобов`язання саме з набранням законної сили рішенням суду. З аналізу глави 50 ЦК України, яка врегульовує питання припинення зобов`язання, слідує, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу. Схожих висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 64 постанови від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18. У пункті 99 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 вересня 2025 року у справі № 369/13444/20 зазначено, що ухвалення судового рішення щодо стягнення заборгованості за договором не є підставою заміни зобов`язання за договором - новим зобов`язанням за рішенням суду, а вказує лише на охоронний характер таких правовідносин, яким надано захист судовим рішенням. Таке судове рішення не змінює обсягу прав та обов`язків сторін зобов`язання, а лише підтверджує їх наявність та надає можливість примусового виконання цивільного зобов`язання у процедурах виконавчого провадження. Пункт 98 цієї постанови подібний до змісту пункту 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 про те, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з ухваленням судового рішення щодо нього чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність актів правосуддя про стягнення заборгованості не припиняє зобов`язань сторін. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 757/44680/15-ц здійснив тлумачення частини першої статті 509, частини першої статті 267, статті 625 ЦК України та дійшов висновку про те, що: - натуральним є зобов`язання, вимога в якому не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набути майном; - конструкція статті 625 ЦК України щодо нарахування 3 % річних та інфляційних втрат розрахована на її застосування до такого грошового зобов`язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку; - кредитор в натуральному зобов`язанні не має права на нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки вимога в такому зобов`язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку. Виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження. Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 13 грудня 2012 року у справі № 18-рп/2012 зазначив, що виконання судового рішення є невідокремним складником права кожного на судовий захист і охоплює визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини). Стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу має встановлені законом строкові межі. Зокрема, така стадія починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, оскільки якщо цей строк пропущено, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання (пункт 2 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження»). За пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла до набрання 05 жовтня 2016 року чинності Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження») пропуск встановленого строку пред`явлення документів до виконання визначався як підстава для відмови у відкритті виконавчого провадження. Тобто поза межами цього строку (строку пред`явлення виконавчого документа до виконання) виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження як завершальної стадії судового процесу спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документа до виконання. Можливість примусового стягнення кредитором заборгованості, про стягнення якої ухвалено рішення суду, вичерпується після закінчення строку пред`явлення до виконання виконавчого документа на виконання вказаного рішення, якщо такий строк не було поновлено судом в установленому законом порядку. Оскільки право на примусове виконання обмежене строком пред`явлення виконавчого документа до виконання, то в разі пропуску такого строку та за умови, що суд відмовив у його поновленні, право на примусове виконання судового рішення вважається остаточно втраченим. Держава більше не забезпечує реалізацію цього рішення через виконавчу службу. Це означає, що рішення стає таким, яке не можна виконати примусово. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 лютого 2026 року у справі № 754/511/23 виклала правовий висновок про те, що у разі пропуску строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання та відмови суду у поновленні цього строку стягувач з огляду на принцип добросовісності учасників цивільного процесу у користуванні своїми процесуальними правами втрачає право на вжиття щодо боржника заходів, визначених частиною другою статті 625 ЦК України. Також зазначила, що будучи позивачем у справі та стягувачем за виконавчим документом, особа не може бути необізнаною з наявністю провадження у вказаній справі та із встановленим законом строком для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Реалізація своїх процесуальних прав у цьому випадку залежить виключно від волі самого кредитора (позивача, стягувача). Крім того, зауважила, що можливі аргументи на користь стягувача про те, що невиконання судового рішення, яке набрало законної сили, суперечить принципу верховенства права, складовою якого є принцип правової визначеності, у цьому випадку не можуть вважатись доречними, оскільки саме надання стягувачу можливості постійно пред`являти вимоги до боржника про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих на невиконувану вимогу, буде суперечити принципу правової визначеності. У справі що переглядається, встановлено, що рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03.06.2010 року у справі №2-2493/09 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не виконане. Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 квітня 2024 року, залишеною без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 10 червня 2024 року відмовлено в задоволенні заяви ПАТ АБ «Укргазбанк» про видачу дубліката виконавчого листа №2-2493/10 від 19.11.2010 про стягнення з ОСОБА_2 на користь АБ «Укргазбанк» заборгованості за кредитним договором в сумі 20649,64 доларів США та 29950,38 грн, шляхом звернення стягнення на транспортний засіб; поновленні пропущеного строку для пред`явлення до виконання дубліката виконавчого листа. Колегія суддів наголошує на тому, що зобов`язання зі сплати 3% річних, визначене частиною другою статті 625 ЦК України, є акцесорним, додатковим до основного зобов`язанням, тобто залежить від основного, поділяє його долю, нерозривно пов`язане з ним. Відповідно й вимога про стягнення 3% річних є додатковою до основної вимоги. Оскільки судове рішення про відмову у поновленні строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання щодо ОСОБА_2 , засвідчує факт остаточної втрати стягувачем права на примусове виконання судового рішення про стягнення основного боргу, то до основної грошової вимоги, щодо якої вичерпана можливість стягнення у примусовому порядку, не підлягають застосуванню правила частини другої статті 625 ЦК України. Факт не перебування виконавчого листа за основним борговим зобов`язанням на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби в сукупності з відмовою суду у задоволенні заяви стягувача про поновлення строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання унеможливлює застосування положень частини другої статті 625 ЦК України до спірних правовідносин, оскільки зазначена норма застосовується судом виключно за грошовим зобов`язанням, яке підлягає виконанню. Такий висновок узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 11 лютого 2026 року у справі № 754/511/23. З огляду на особливість цієї обставини - наявність у справі судового рішення про відмову у поновленні строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, а саме відсутність потреби щодо її аналізу окремо чи з іншими доказами у справі в сукупності відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, а також з огляду на обов`язковість врахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, визначену частиною четвертою статті 263 ЦПК України, колегія суддів з метою дотримання принципу ефективності цивільного судочинства за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 дійшла висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги в зазначеній частині та наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення в частині солідарного стягнення 3% річних від простроченої суми з ОСОБА_2 , з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_2 про стягнення 3% річних від простроченої суми. Щодо стягнення 3% річних від простроченої суми з боржника ОСОБА_3 , то на час виникнення спірних правовідносин на примусовому виконанні у державного виконавця, а на теперішній час у приватного виконавця перебуває виконавчий лист №2-2493/10 від 19.11.2010 про стягнення з ОСОБА_3 на користь АБ «Укргазбанк» заборгованості за кредитним договором в сумі 20649,64 доларів США та 29950,38 грн. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03.06.2010 року у справі №2-2493/09 не виконане. Судове рішення про стягнення заборгованості не припиняє грошового зобов`язання боржника та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України. Прострочення виконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, а тому право на звернення до суду з позовом про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання, підтвердженого судовим рішенням, і існує до моменту його повного виконання, обмежуючись останніми трьома роками, що передували поданню позову. Зважаючи на зазначене, висновок суду першої інстанції щодо стягнення 3% річних від простроченої суми в розмірі 2534,93 дол. США з ОСОБА_3 є правильним. В цій частині рішення суду слід залишити без змін. Щодо судового збору, відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно з частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовну заяву ПАТ АБ «Укргазбанк» задоволено часткового щодо боржника ОСОБА_3 судовий збір сплачений в розмірі 3028 грн. за подання позову слід стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк». На користь ОСОБА_2 з ПАТ АБ «Укргазбанк» підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3633,60 грн. сплачений нею за апеляційну скаргу. Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд у х в а л и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 серпня 2025 року скасувати в частині солідарного стягнення 3% річних від простроченої суми з ОСОБА_2 , змінити в частині розподілу судового збору. В позові публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_2 про стягнення 3% річних від простроченої суми відмовити. В решті рішення залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_3 на користь акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» судовий збір в розмірі 3028 грн. Стягнути з акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 3633,60 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 20 травня 2026 року. Судді: Т.О. Янчук Л.М. Грох О.І. Ярмолюк