Постанова 4820 № 688/225/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 травня 2024 року м. Хмельницький Справа № 688/225/24 Провадження № 22-ц/4820/917/24 Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Корніюк А.П. (суддя доповідач), П`єнти І.В., Талалай О.І., секретар судового засідання Дияк Я.А. за участю представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідачки ОСОБА_2 розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу №688/225/24 за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» та ОСОБА_3 на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 березня 2024 року (суддя Березюк Н.П., повне судове рішення складено 18 березня 2024 року) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_3 про стягнення 3% річних за невиконання грошового зобов`язання. Заслухавши доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши доводи апеляційних скарг і матеріали справи, суд в с т а н о в и в: Звертаючись до суду із позовом, АБ «Укргазбанк» вказував, що між ним та ОСОБА_3 29.09.2008 укладено договір №182008/83/22/і, згідно умов якого відповідачка отримала кредит в розмірі 73000 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом, виходячи із 14,8 % річних. І рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 15.03.2010 стягнуто з позичальниці на користь АБ «Укргазбанк» заборгованість по кредиту: строкова - 64474 доларів США, заборгованість по кредиту прострочена - 8526 доларів США, заборгованість по процентах - 2533,08 доларів США, заборгованість по пені за несвоєчасне погашення кредиту 18595,21 грн, заборгованість по пені за несвоєчасну сплату процентів - 14417,64 грн та судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1700 грн та витрати на ІТЗ - 120 грн. Представник позивача вказує, що зазначене рішення станом на момент подачі позову не виконане, а тому Банк відповідно до частини 2 статті 625 ЦПК України має право на стягнення із ОСОБА_3 12520,95 доларів США 3 % річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання: сплати кредиту та процентів за період з 12.03.2017 по 23.02.2022. Зважаючи на викладене, АБ «Укргазбанк» просив суд стягнути з ОСОБА_3 12520,95 доларів США. Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 березня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь АБ «Укргазбанк» 3% річних за невиконання грошового зобов`язання у розмірі 2783 долари 56 центів США та судовий збір у розмірі 1589,78 грн. В решті позову відмовлено. Не погоджуючись із цим рішенням суду в частині відмови у задоволені позовних вимог, АБ «Укргазбанк» оскаржив його в цій частині в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так, Банк вказує, що рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 15.03.2010 позичальницею ОСОБА_3 не виконане. З ухваленням цього рішення зобов`язання останньої щодо сплати заборгованості за кредитним договором не припинилося та триватиме до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання. Відтак, кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення. Проте, на думку представника позивача, помилковим є висновок міськрайонного суду, що трирічний строк позовної давності обмежується періодом з 12.01.2021 по 23.02.2022. Адже Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» №540-IX від 30.03.2020 Перехідні та прикінцеві положення ЦК України доповнено пунктом 12 наступного змісту: «12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.». І встановлений карантин неодноразово продовжувався на всій території України. Також, Законом України №2120-1X від 15.03.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» Перехідні та прикінцеві положення ЦК України доповнено пунктом 19 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.». З урахуванням наведених вище правових норм, представник позивача вважає, що право Банку на стягнення заборгованості має настати не пізніше 11.03.2017, а тому наявні підстави для стягнення з відповідачки 3 % річних з 12.03.2017 по 11 січня 2021 року, оскільки на час подання позовної заяви такий строк був продовжений вищевказаними нормативними актами. Таким чином, АТ «Укргазбанк» просить скасувати рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 березня 2024 року в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості в сумі 9737,39 доларів США та у відмові в стягненні з останньої судового збору в сумі 5561,72 грн. Також, до апеляційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_3 , яка не погоджується із рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 березня 2024 року в частині задоволених позовних вимог та вважає, що це рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Так, ОСОБА_3 вказує, що при постановленні судового рішення в оскаржуваній частині, судом проігноровано вимоги частини 5 статті 12 ЦПК України щодо об`єктивності та неупередженості суду під час розгляду справи. На думку відповідачки, Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області діяв упереджено, адже повинен був звернути увагу на те, що передбачене частиною 2 статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. Таким чином, позивач при нарахуванні трьох процентів річних повинен був брати за основу саме суму простроченої заборгованості за кредитом без врахування інших сум, визначених судом до стягнення. А враховуючи те, що позивач фактично розірвав з відповідачкою договір позики достроково в 2010 році, тому суд повинен був відмовити в позові, застосувавши до позовних вимог строк позовної давності. Також, ОСОБА_3 зауважує, що суд першої інстанції умисно не звернув уваги на те, що відповідно до змісту позовної заяви не встановлено, з якої суми і за який період позивачем нараховані три проценти річних. Поміж того, суд вийшов за межі позовних вимог і сам на свій розсуд вирахував три проценти річних, вказавши суму заборгованості. Окрім цього, відповідачка зазначає, що під час розгляду справи, суду достеменно стало відомо, що рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 15.03.2010 про стягнення з неї заборгованості знаходиться на виконанні в органах виконавчої служби. Однак, чомусь при визначенні заборгованості, суд обмежився випискою із особового рахунку, яку невідомо звідки взяв Банк. А тому, ОСОБА_3 просить скасувати рішення в оскаржуваній частині і ухвалити нове про відмову АБ «Украгазбанк» в задоволені позовних вимог в повному обсязі. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 , АБ «Укргазбанк» погоджується із висновками суду першої інстанції в частині стягнення з відповідачки 2783,56 доларів США та просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_3 . Представник позивача вказує, що станом на день звернення Банку з позовом, рішення суду про стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором не виконано, що призвело до прострочення грошового зобов`язання. У зв`язку із чим, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення трьох процентів річних, відповідно до статті 625 ЦК України. І Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення 3 % річних на усю суму простроченого та невиконаного зобов`язання за рішенням суду від 15.03.2010 та надав належну правову оцінку обставинам справи, а обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_3 є такими, що повторяються та не відповідають вимогам закону. Представник позивача АБ «Укргазбанк» Галюк В.В. підтримав апеляційну скаргу АБ «Укргазбанк» та заперечив проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_3 . Представник відповідачки ОСОБА_3 ОСОБА_2 підтримав подану ОСОБА_3 апеляційну скаргу та заперечив проти задоволення апеляційної скарги АБ «Укргазбанк». Відповідачка ОСОБА_3 до суду не з`явилася, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила. Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга АБ «Укргазбанк» підлягає до задоволення, а апеляційна скарга ОСОБА_3 - відхиленню, виходячи з наступного. Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно положень частини 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване судове рішення не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України. Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Так, рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 15.03.2010, що набрало законної сили 26.03.2010 та яке є преюдиційним до цієї справи, стягнуто з ОСОБА_3 на користь АБ «Укргазбанк» заборгованість по кредиту: строкова 64474 доларів США, заборгованість по кредиту прострочена 8526 доларів США, заборгованість по процентах 12533,08 доларів США, заборгованість по пені за несвоєчасне погашення кредиту 18595,21 грн, заборгованість по пені за несвоєчасну сплату процентів 14417,64 грн, що складає суму 85533,08 доларів США та пеню в розмірі 0,1% від суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочки платежу, а саме: 33012, 85 грн та судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1700 грн та витрати на ІТЗ 120 грн (а.с.12-15). Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №182008/83/22/і від 29.09.2008 заборгованість за несвоєчасне погашення кредиту та процентів (3% річних) за період з 12.03.2017 по 23.02.2022 (включно) становить 12520,95 доларів США (а.с.20). Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, встановивши факт невиконання позичальницею ОСОБА_3 грошового зобов`язання, прийшов до висновку про наявність законних підстав для стягнення з ОСОБА_3 на користь АБ «Укргазбанк» 3% річних за невиконання грошового зобов`язання в сумі 2783,56 доларів США (за період з 12.01.2021 по 19.01.2021 в розмірі 54,96 доларів США та за період з 20.01.2021 по 23.02.2022 в розмірі 2728,60 доларів США). В задоволенні решти позовних вимог відмовлено в зв`язку із пропуском строку позовної давності. Проте, колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції в частині відмови у стягненні із ОСОБА_3 на користь АБ «Укргазбанк» 3% річних за не виконання грошового зобов`язання за період з 12.03.2017 по 11.01.2021, виходячи з наступного. Згідно статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Законом України від 30.03.2020 №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) на всій території України з 12.03.2020 установлено карантин. Як вбачається із позовних вимог, Банк, звертаючись до суду 10.01.2024, просив стягнути з ОСОБА_3 3% річних за невиконання грошового зобов`язання за період з 12.03.2017 по 23.02.2022, надавши відповідний розрахунок. Враховуючи, що з 12.03.2020 на території України установлено карантин, на період дії якого строки позовної давності продовжуються на строк дії такого карантину, тому апеляційний суд вважає помилковими висновки суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у стягненні з ОСОБА_3 3% річних з 12.03.2017 по 11.01.2021, обмежившись трьома роками до моменту звернення Банку до суду з вказаним позовом. Адже позовна давність за таким вимогами не сплила, оскільки була законодавчо продовжена і, слід зазначити, що датою звернення позивача до суду є 10.01.2024, а не 12.01.2021, як визначив міськрайонний суд. А тому рішення суду в оскаржуваній позивачем частині підлягає до скасування із ухваленням нового рішення в цій частині. І, з огляду на наведене, доводи апеляційної скарги АБ «Укргазбанк» про незаконність судового рішення з підстав порушення судом норм матеріального права в частині відмови у стягненні з ОСОБА_3 3% річних за невиконання грошового зобов`язання за період з 12.03.2017 по 11.01.2021 є обґрунтованими. Апеляційний суд при вирішенні позовної вимоги АБ «Укргазбанк» щодо стягнення із ОСОБА_3 3% річних за невиконання грошового зобов`язання за період з 12.03.2017 по 11.01.2021 виходить з наступного. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України). Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням. Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України). Частиною 1 статті 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3% річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу. Отже, за змістом наведеної норми закону, нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18), від 04.06.2019 у справі №916/190/18 (провадження №12-302гс18). Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України за весь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3% річних за весь час прострочення, у зв`язку з чим таке зобов`язання є триваючим. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду у справі №127/15672/16-ц погодилася з висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 27.04.2018 року у справі №908/1394/17, від 16.11.2018 року у справі №918/117/18, від 30.01.2019 року у справах №905/2324/17 та №922/175/18, від 13.02.2019 року у справі №924/312/18, про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову. Встановивши факт невиконання ОСОБА_3 грошового зобов`язання перед АБ «Укргазбанк», що виникло на підставі рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 березня 2010 року (справа №2-199/2010) та врахувавши часткове погашення відповідачкою заборгованості у період з 12.03.2017 по 11.01.2021, що підтверджується даними Виписки по особовому рахунку ОСОБА_3 з 29.09.2008 по 10.12.2023 (а.с. 5-11, 20), апеляційний суд вважає, що підлягає до стягнення з ОСОБА_3 на користь АБ «Укргазбанк» 3% річних за невиконання відповідачкою грошового зобов`язання за період з 12.03.2017 по 11.01.2021 в сумі 9737,39 доларів США. Оцінюючи твердження ОСОБА_3 , що викладені в апеляційній скарзі, про незаконність судового рішення в частині задоволених позовних вимог через розірвання у 2010 році договору позики, судова колегія вважає їх голослівними, адже доказів саме розірвання кредитного договору №182008/83/22/і від 29.09.2008, що укладений між сторонами, відповідачкою не надано, а відповідно до частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. А стягнення з ОСОБА_3 судовим рішенням у справі №2-199/2010 кредитної заборгованості за вказаним кредитним договором та невиконання такого грошового зобов`язання, що виникло на підставі рішення суду, є наслідком стягнення з відповідачки 3% річних, як відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Не заслуговують на увагу посилання відповідачки в апеляційній скарзі на те, що зі змісту позовної заяви не встановлено, з якої суми і за який період позивачем нараховані 3% річних, а також, що в матеріалах справи відсутній розрахунок, зазначеної в позовній заяві, суми, що підлягає до стягнення, адже АТ «Укргазбанк» до позовної заяви долучено розрахунок заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором №182008/83/22/і від 29.09.2008, в якому вказано період нарахування заборгованості, кількість днів прострочення, ставка (%), сума заборгованості по кредиту і по процентах та сума нарахованої санкції (а.с. 5-11, 20). З огляду на вищевикладене, не приймаються до уваги колегією суддів і доводи ОСОБА_3 , що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, вирахувавши суму заборгованості 3% річних на свій розсуд. Адже, при визначенні суми 3% річних за період з 12.01.2021 по 23.02.2022, що підлягають до стягнення із відповідачки, міськрайонний суд, врахувавши Виписку по особовому рахунку ОСОБА_3 з 29.09.2008 по 10.12.2023 та розрахунок заборгованості (а.с. 5-11, 20), дані яких узгоджуються між собою, прийшов до вірного висновку про стягнення із відповідачки на користь АТ «Укргазбанк» 3% річних за невиконання грошового зобов`язання в сумі 2783,56 доларів США (54,96 доларів США (з 12.01.2021 по 19.01.2021, врахувавши суму боргу 83606,04 доларів США) + 2728,60 доларів США (з 20.01.2021 по 23.02.2022, врахувавши суму боргу 82994,92 доларів США). І зазначений розрахунок відповідачкою в порушення вимог частини 1 статті 81 ЦПК України не спростовано. Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання арреllatio - дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція по суті є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи частину 1 статі 141 ЦПК України, а також, що позовні вимоги і апеляційна скарга АБ «Укргазбанк» задоволені в повному обсязі, тому підлягає до стягнення із ОСОБА_3 на користь АБ «Укргазбанк» судовий збір, сплачений позивачем за подання позовної заяви в розмірі 7151,50 грн та судовий збір, що підлягав сплаті за подання апеляційної скарги в розмірі 8375,86 грн. Керуючись ст.ст. 374, 376, 382 384, 389, 390 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» задовольнити. Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення. Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 березня 2024 року в частині відмови у задоволені позовних вимог та в частині судового збору скасувати та в цій частині ухвалити нове судове рішення. Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк» (ЄДРПОУ 23697280; вул. Єреванська, 1, м. Київ) 3% річних в розмірі 9737 (дев`ять тисяч сімсот тридцять сім), 39 доларів США та судовий збір в розмірі 7151 (сім тисяч сто п`ятдесят одна) грн 50 коп. В решті рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 березня 2024 року залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк» (ЄДРПОУ 23697280; вул. Єреванська, 1, м. Київ) 8375 (вісім тисяч триста сімдесят п`ять) грн 86 коп судового збору. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 31 травня 2024 року. Судді А.П. Корніюк І.В. П`єнта О.І. Талалай