Постанова Харківський апеляційний суд № 642/4495/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А Іменем України 19 травня 2026 року м. Харків справа №642/4495/25 провадження №22-ц/818/2886/26 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В. суддів: Тичкової О.Ю., Яцини В.Б., за участю секретаря: Шнайдер Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи Виконавчий комітет Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області, Служба у справах дітей Зміївської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Холодногірського районного суду м. Харкова від 26 січня 2026 року, постановлене під головуванням судді Бородіної О.В ,- в с т а н о в и в: У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи Виконавчий комітет Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області, Служба у справах дітей Зміївської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів. Рішенням Холодногірського районного суду м. Харкова від 26 січня 2026 позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 31.07.2025, і до досягнення дитиною повноліття. Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Попереджено ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання своєї дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Покладено на Виконавчий комітет Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов`язків щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211 грн 20 коп. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволені позовних вимогах та ухвалити нове рішення, яким в цій частині задовольнити позовні вимоги. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; зазначає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, не надав належної і вмотивованої оцінки аргументам та доказам наданих позивачем. Вважає, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 сприятиме захисту інтересів дитини, оскільки відповідач впродовж тривалого часу не приймає участі у вихованні дитини, нехтує батьківськими обов`язками, самоусунулась від їх виконання, що свідчить про наявність в її діях свідомої винної поведінки. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки рішення суду в частині задоволених позовних вимог не оскаржується рішення суду в цій частині не переглядається. Відмовляючи у задоволенні позову в частині позбавлення батьківських прав, суд першої інстанції виходив з того, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є недоцільним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, який за обставин, що склались, застосовувати не можна. Проте вважає за необхідне попередити відповідача про те, що у разі в подальшому неналежного виконання нею батьківських обов`язків відносно неповнолітньої дитини, буде позбавлена батьківських прав. Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження, виданого 10.12.2015 року Виконкомом Борівської сільської ради Зміївського району Харківської області, серії НОМЕР_1 , актовий запис № 22, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , його батьками є: батько ОСОБА_1 , мати ОСОБА_4 . Сторони у шлюбі не перебували. Факт проживання дитини ОСОБА_3 із батьком підтверджується Актом обстеження матеріально побутових умов проживання в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 від 14.04.2025. Актом обстеження матеріально-побутових умов проживання від 14.04.2025 в домоволодінні, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , складеного депутатом Зміївської міської ради Ревенко А.В., за участю свідків - сусідів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , також встановлено, що за цією адресою фактично мешкає малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з дати свого народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 і по теперішній час. Відповідно до Акту обстеження умов проживання складеного головним спеціалістом Служби у справах дітей Зміївської міської ради за адресою: Харківська область, Чугуївський район, с. Гусина Поляна, вул. Залізнична, 26, вбачається, що дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом із батьком та дідусем, для проживання дитини створені належні умови. Стосунки у сім`ї доброзичливі. Батько дитини належно виконує батьківські обов`язки, дитина ОСОБА_7 забезпечений усім необхідним. На момент відвідування мати дитини ОСОБА_8 з дитиною не проживає. Зі слів батька мати з 2018 року з родиною не проживає. Відповідно до довідки КНП «Зміївський центр первинної медико-санітарної допомоги» Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області від 21.04.2025 № 203, адміністрація КНП «Зміївський центр первинної медико-санітарної допомоги» щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інформує, що зі слів лікаря АЗПСМ сел. Борова, з яким укладена декларація про надання первинної медичної допомоги, під час візитів до лікаря дитину супроводжував батько дитини ОСОБА_1 . З довідки від 05.05.2025 № 01-16/54, виданої КЗ «Гусинополянська гімназія» Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області, яка видана ОСОБА_1 , батьку учня 3 класу КЗ «Гусинополянська гімназія» ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що дитина навчається у закладі з першого класу (з 01.09.2022) та проживає з батьком та дідусем за адресою: АДРЕСА_1 . За весь період навчання мати дитини ніколи до закладу не з`являлась, з вчителями щодо навчання дитини ОСОБА_3 не спілкувалась, вихованням сина мати не займається. Батько ОСОБА_1 постійно спілкується з вчителями стосовно навчання та розвитку сина, сумлінно виконує батьківські обов`язки. Він є членом батьківського комітету. Довідка від 07.03.2025 № 01-16/14, видана КЗ «Гусинополянська гімназія» Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області ОСОБА_1 , батьку учня 3 класу КЗ «Гусинополянська гімназія» Несмєянова Данііла Олександровича, ІНФОРМАЦІЯ_1 , містить аналогічну інформацію. Відповідно до висновку Виконавчого комітету Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області № 0112/3698 від 28.10.2025, орган опіки та піклування Зміївської міської ради вважає доцільним прийняття рішення про позбавлення батьківських прав ОСОБА_9 стосовно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Як на підставу позовних вимог, ОСОБА_1 посилався на те, що він є батьком малолітньої дитини сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідачка ОСОБА_10 є матір`ю дитини. Вони у зареєстрованому шлюбі не перебували. Дитина тривалий час, постійно проживає з ним і саме він виховую його та опікується ним, на відміну від його матері, яка взагалі не виконує своїх батьківських обов`язків. Крім того, у вихованні сина також бере участь його дідусь та батько позивача, який приділяє значну увагу дитині, опікується ним, виховує його та матеріально допомагає. Факт проживання дитини із батьком підтверджується Актом обстеження матеріально побутових умов проживання в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 від 14.04.2025. Мати дитини в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , не проживає з вересня 2018. З вересня 2018 року і по теперішній час відповідачка за вказаним місцем проживання дитини взагалі не з`являється, не приїжджає до сина, не відвідує його та взагалі не цікавиться його життям. Позивач вказує, що відповідачка самоусунулась від виховання сина ОСОБА_7 , вона фактично забула про сина, залишила його без материнської турботи в малолітньому віці, не піклувалася про нього, зовсім не займалась ні питаннями його харчуванням, ні доглядом за ним, не піклується про фізичний і духовний розвиток, не турбується питаннями його зростання, виховання, навчання. Протягом тривалого проміжку часу, а саме, понад шість років, відповідачка взагалі відсутня в житті сина ОСОБА_7 , вона свідомо, в добровільному порядку, самоусунулась від виконання своїх батьківських обов`язків без поважних на то причин. Проте, він, як батько, забезпечує сину все необхідне для повноцінного життя, слідкує за станом здоров`я дитини. Вказує, що син ОСОБА_7 за шість років забув навіть образ відповідачки, як матері. Також позивач посилається на те, що відповідачка не виконувала своїх батьківських, материнських обов`язків і щодо другої своєї дитини, малолітнього сина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Так, рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 28.01.2021 у справі № 642/1111/20, позовні вимоги Департамента служби у справах дітей Харківської міської ради Харківської області Виконавчого комітету, як орган опіки та піклування до ОСОБА_8 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, задоволено та позбавлено батьківських прав ОСОБА_8 відносно малолітнього ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та стягнуто з неї аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісяця. На переконання позивача позбавлення батьківських прав відповідачки буде відповідати інтересам дитини, оскільки його мати в подальшому буде позбавлена можливості негативно впливати на психіку дитини та її зростання і фізичний розвиток до моменту зміни нею свого ставлення до сина та поновлення у встановленому порядку батьківських прав, а тому звернувся до суду з даним позовом. Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю Організації Об`єднаних Націй 20 листопада 1959 року, яка підлягає застосуванню відповідно до ст.9 Конституції України та ст.ст.2,8 ЦПК України, проголошено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до ст.11 Закону України "Про охорону дитинства" сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Частиною 2 ст. 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Згідно ч. 4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Відповідно до ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним. Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч.1 ст.164 СК України. Зокрема, п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України визначено, що мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконання ним батьківських обов`язків. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст.166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків. Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст. 76, ч.1, 2 ст.77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Матеріали справи свідчать про те, що дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом з батьком - ОСОБА_1 , перебуває на його повному утриманні та він, як батько, створив для дитини належні соціально - побутові умови проживання, піклується про збереження її фізичного та психічного здоров`я, духовного та розумовою розвитку, має місце реєстрації та стабільний заробіток. У висновку Виконавчого комітету Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області № 0112/3698 від 28.10.2025 року вказано, що орган опіки та піклування вважає доцільним прийняття рішення про позбавлення батьківських прав ОСОБА_9 у відношенні дитини сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказаний висновок ґрунтується на наступних відомостях: акті обстеження умов проживання за адресою ОСОБА_1 , довідки КНП «Зміївський центр первинної медико-санітарної допомоги» Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області та довідки КЗ «Гусинополянська гімназія» Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області, на підставі даних, наданих позивачем. Разом з тим, матеріали справи не містять негативні характеристики відповідачки. Сам факт проживання матері окремо від дитини, невідвідування нею шкільного закладу та міської дитячої поліклініки - не є достатньою підставою для висновку про доцільність позбавлення особи батьківських прав з огляду на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом для впливу на особу, яка не виконує батьківських обов`язків. Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що відповідачка умисно та злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків. Суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що обставини, на які посилається позивач як на підставу заявленого позову, не знайшли свого беззаперечного доведення. Тому відсутні підстави для задоволення позову. Проте суд першої інстанції обґрунтовано попередив відповідачку про необхідність змінити ставлення до виховання своєї дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . При цьому у разі, якщо ОСОБА_2 не змінить свого ставлення до виховання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач не позбавлений права повторно звернутись із позовом про позбавлення її батьківських прав з урахуванням цих обставин. Висновок суду відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи. Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Холодногірського районного суду м. Харкова від 26 січня 2026 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий: О.В. Маміна Судді: О.Ю. Тичкова В.Б. Яцина